Вступ

Головне призначення державних фінансів — за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Як показує світова, а особливо європейська практика, сучасні фінансові системи високорозвинених держав значною мірою зумовлені особливостями державотворення, розвитком економіки, соціальними параметрами і навіть традиціями, менталітетом населення протягом багатьох століть. 

Але функціонування державних фінансів невіддільне від будь-якоъ держави. Їх необхідність зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропонування, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об’єктивні причини. До цих потреб належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього середовища, оборона, правопорядок, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров’я тощо. Виходячи з цього держава будує свою фінансову політику, визначаючи рівень втручання у господарську діяльність виробничих структур і соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового внутрішнього продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

Розділ 1 Роль, функції та механізми управління державними фінансами

Державні фінанси — це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

За своєю економічною сутністю державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави.

Для виконання своїх ф-й держава повинна мати у своєму розпорядженні певний обсяг фінансових ресурсів, які створюються в нац. господарстві країни. З цією метою вона насамперед закондавчо визначає форми мобілізації ресурсів (податки, збори, платежі) та визначає напрями використання цих коштів (оборона, надання громадянам безоплатних послуг у сфері освіти тощо). призначення та роль держ фін.  в економіці країни визначається саме тим, яку величину фін. ресурсів держава мобілізує у своє розпорядження, на які цілі та як ефективно їх розподіляє  та в икористовує.

Суб’єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого — населення і підприємницькі структури. 

Об'єктивними передумовами функціонування державних фінансів є необхідність забезпечення загальнонаціональних потреб:

1. Структурна перебудова економіки.

2. Регулювання соціальних та економічних процесів.

3. Захист навколишнього природного середовища.

4. Національна оборона, правоохоронна діяльність та ядерна безпека.

5. Розвиток соціального страхування та соціального забезпечення.

6. Розвиток освіти, охорони здоров'я інших суспільних потреб.

7. Проведення фундаментальних наукових досліджень.

Сутність державних фінансів виражається через функції, які вони виконують:

1. Формування фінансових ресурсів для забезпечення загальнонаціональних потреб.

2. Використання коштів централізованих фондів для надання державою загальносуспільних (неподільних) послуг.

3. Контроль за раціональним розподілом фінансових ресурсів (державний фінансовий контроль).

Державні фінансивключають такі складові:

1)  бюджетна система;

2)  податкова система;

3)  система державних внутрішніх і зовнішніх запозичень;

4)  система державних цільових фондів, що забезпечує соціальні гарантії, державне страхування населення тощо;

5)  система фінансів муніципальних підприємств.

Економічна природа та суть бюджетної системи проявляється не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а в тому, які фінансові можливості законодавчо закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них конституцією держави та законодавством функцій.

Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. У більшості країн значна частка бюджету формується саме через податкові надходження.

Система державних внутрішніх і зовнішніх запозичень використовується, як правило, для покриття дефіциту державного бюджету. Її джерело – вільні кошти населення, підприємств, організацій тощо. у цьому випадку держава виступає позичальником, а населення та підприємницькі структури — позикодацями.

Державні цільові фонди пов´язані з формуван­ням фінансових ресурсів у розпорядженні держави з метою викорис­тання державних коштів для забезпечення розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріального стимулювання членів суспільства шляхом пенсійного забезпечення, соціального захисту населення, розвитку науково-технічного по­тенціалу держави тощо.

Основне призначення державних цільових фондів полягає у на­ступному:

1. забезпеченні соціального захисту населення шляхом виплати субсидій, пенсій, фінансування соціальної інфраструктури;

2. сприянні економічному піднесенню держави через фінансуван­ня, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

3. фінансуванні природоохоронних заходів;

4. наданні позик, кредитів.

Фінанси муніципальних підприємств є інститутом і складовою частиною місцевих фінансових систем зарубіжних країн. У багатьох країнах фінансові ресурси муніципальних підприємств за своїми об­сягами прирівнюються до ресурсів місцевих бюджетів, а в деяких з них навіть перевищують бюджетні кошти. Муніципальними підп­риємствами в зарубіжних країнах вважаються підприємства, які пов­ністю належать органам місцевого самоврядування, і господарські товариства, якщо частка в капіталі органів місцевого самоврядування перевищує 50%

Поняттямуніципальні фінансиє синонімом поняттяфінанси органів місцевого самоврядування. Система місцевих фінансів будується відповідно до адміністративно-територіального устрою країни.

Розділ 2. Загальна інформація про політичну систему Естонії. Основні інститути управління державними фінансами.

Політичною системою Естонії є основою парламентської республіки з представницькою демократією, в якій Прем'єр-міністр Естонії є главою уряду, та багатопартійної системи. Повноваженнями законодавчої влади наділений парламент. Виконавча владареалізується урядом, який очолює прем'єр-міністр. Судова влада незалежна від виконавчої та законодавчої.

Законодавча влада. Рійгікогу, однопалатний законодавчий орган, вищий орган державної влади. Він пропонує та затверджує законопроекти за підтримки прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр має повний контроль над усім кабінетом. 

Виконавча влада. Президент Естонії обирається Парламентом (Рійгікогу) на п'ятирічний термін. Прем'єр-міністр Естонії — глава уряду Республіки Естонія. Прем'єр-міністр обирається президентом і затверджується парламентом. Зазвичай, це лідер найбільшої партії чи фракції в парламенті.

Діяльністю уряду керує прем'єр-міністр, який де-факто є політичним главою держави. Він не очолює якесь певне міністерство, але відповідно до конституції стежить за роботою уряду. Важливість прем'єр-міністра і його роль в уряді, а також його відносини з іншими міністрами зазвичай залежать від позиції партії, лідером якої є прем'єр-міністр.

2.1 Міністерство Фінансів Естонії

Міністерство фінансів є експертом уряду в реалізації податкової, фінансової та податково-бюджетної політики.

Міністерство проводить сильну фінансову політику, проста податкова система забезпечує максимальну підтримку макроекономічної стабільності, потенціалу зростання економіки і зайнятості, і відновлює конкурентоспроможність та надійність фінансового середовища.

Міністерство займається такими видами діяльності:

• планування і реалізація бюджетної політики держави;

• податкове планування та планування митної політики, а також підтримки стабільної податкової системи;

• економічний аналіз та економічний прогноз;

• розвиток державної служби;

• розгляд заявок про видачу дозволів на допомогу, яка надається державою для бізнесу (державної допомоги);

• консультування постачальників і учасників торгів щодо проведення державних закупівель та контролю за виконанням державних закупівель;

• збір статистичних даних;

• організація та координація діяльності по здійсненню системи внутрішнього контролю уряду і професійної діяльності внутрішніх аудиторів;

• стан бухгалтерського обліку;

• розподіл фінансових активів та зобов'язань держави, іноземної допомоги і позик, наданих державою;

• координація допомоги, що надається в Естонії;

• управління державною нерухомістю і політикою щодо участі держави в процесі розподілу.

Посаду міністра фінансів займає Маріс Лаурі з 3 листопада 2014. Раніше Маріс Лаурі була економічним радником прем'єр-міністра (з квітня по листопад 2014 року).

Державний бюджет і економіка

Мета бюджетної та економічної політики держави є створення умов для сталого економічного зростання, який покращує добробут і рівень життя людей.

Естонія зосереджена в основному на трьох областях: забезпечення стабільного економічного середовища; розподіл і призначення бюджетних коштів на поліпшення економічного зростання та зайнятості і забезпечення довгострокової стійкості.

Уряд продовжує проводити консервативну бюджетну політику, яка означає, що бюджет затверджується з профіцитом. Також фіскальна політика спрямована на зберігання низького рівня державного боргу, що є необхідною умовою для забезпечення довгострокової стійкості державних фінансів. Це, в свою чергу, запевняє людей, що послуги і підтримку з боку держави буде гарантовано на всі часи.

Податково-бюджетна політика пов'язана з усіма державними органами, але роль Міністерства фінансів полягає в координації та здійсненні планування податково-бюджетної політики. Міністерство фінансів планує ресурси, необхідні для державних органів та координує їх використання в рамках цієї ролі.

Фіскальна політика Міністерства Фінансів Естонії включає в себе:

• розробку та реалізацію бюджетної політики уряду;

• розробку та реалізацію макроекономічної політики уряду;

• розробки та реалізації підтримки з боку ЄС і політики зовнішньої допомоги;

• захист фінансових інтересів держави;

• розвиток фінансових можливостей інших державних установ, в тому числі. місцеві органи влади;

• бере участь у розробці бюджету ЄС.

Основними партнерами Міністерства фінансів в області податково-бюджетної політики є Банк Естонії, Департамент статистики Естонії, Європейська комісія, Міжнародний валютний фонд, ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) та інші державні органи.

Щороку Міністерство фінансів разом з іншими міністерствами готує :

• Державний бюджет на наступний рік; 

• Бюджетну стратегію держави на найближчі чотири роки; 

• Програму стабільності, тобто відповідності політики уряду з вимогами, що випливають з Пакту стабільності і зростання.

Міністерство фінансів також готує економічний прогноз двічі на рік (навесні і влітку), яка є основою для підготовки вищенаведених документів.