Зовнішньоекономічна діяльність

1. Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Ознаки ЗЕД: а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва,спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність»; б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав; в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

2. До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам ЗЕД України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами;

• інші види ЗЕД, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

3. Регулювання ЗЕД України здійснюється:

- державою в особи її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою;

- самими суб'єктами ЗЕД.

Органами державного регулювання ЗЕД є:

- Верховна Рада;

- Кабінет Міністрів;

- Національний банк;

- Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі;

- Державна митна служба;

- Експортно-імпортний банк;

- Центральне статистичне управління;

- Міністерство іноземних справ;

- податкові відомства.

4. До компетенції Верховної Ради України належить: — прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; — затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; — розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; — укладання міжнародних договорів відповідно до законів України про міжнародні договори та приведення чинного законодавства України у відповідність до правил, встановлених цими договорами; — встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; — затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Також органом державного регулювання ЗЕД є Кабінет Міністрів України, який: — вживає заходів для здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; — здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; — координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; — приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України; — проводить переговори й укладає міжурядові договори з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; — відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України; — забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; — здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України.

5. Важливі функції регулювання виконує також Національний банк України: — зберігає і використовує золотовалютний резерв України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України; — представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; — регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; — здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України; — здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

6. До центральних органів державного регулювання ЗЕД належить також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке: — забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; — здійснює контроль за додержанням усіма суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; — проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України; — виконує інші функції відповідно до законів України.

7. Відповідні повноваження мають Державна митна служба України, яка здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України, Антимонопольний комітет України, який контролює додержання суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, до компетенції якої належить оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України та прийняття рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань, застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

8. Тарифне регулювання державної зовнішньоторговельної політики є головним інструментом впливу на торговельні відносини різних країн та, певним чином, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо вітчизняних товаровиробників. Основою тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита. Основним елементом митного тарифу являється мито. По своєму змісту і характеру впливу вони теж відносяться до економічних регуляторів.

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою чергу вони поділяються:

1 .По методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

2.По характеру походження на:

- автономні - вводяться тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

- конвенційні - встановлюються в процесі угоди чи домовленості з іншою стороною і фіксуються в одному із цих документів.

3. Особливі види мита. До них відносяться:

- спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку;

- антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче середнього рівня в даних країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку виявлення факту демпінгу, тобто імпорту на територію України товарів по ціні значно нижче їх конкурентної ціни в країні-експортері при тому, що даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів.

- компенсаційне - встановлюється у випадку ввозу на територію України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії;у випадку експорту з території України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії; якщо експорт протирічить інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидії.

Особливе мито вводиться тільки після спеціального розслідування відповідного департаменту Міністерства економіки України на замовлення українських чи іноземних державних органів, які в цьому зацікавлені.

9. Ліцензування - це регулювання ЗЕД через дозвільний пакет документів, виданий державними органами на право експорту (імпорту) товару в певних кількостях на певний проміжок часу.

В Україні використовують такі види експортних (імпортних) ліцензій: — генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах); — разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб´єктом ЗЕД на період, необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції; — відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу; — антидемпінгова (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об´єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів; — компенсаційна (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об´єктом антисубсидицій-ного розслідування та/або компенсаційних заходів; — спеціальна (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об´єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів; Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Квотування - це встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій на експорт (імпорт) товару в межах встановленої квоти.

В Україні можуть бути введені наступні види квот:

• Глобальна - встановлюється по товару без визначення конкретних країн (групи країн), в які він експортується або з яких він імпортується; 

• Групова - встановлюється по товару з указанням групи країн, в які він експортується або з яких він імпортується; 

• Індивідуальна - встановлюється по товару з визначенням конкретної країни, в яку він може експортуватися або з якої він може імпортуватися; 

• Антідемпінгова - граничний об'єм імпорту в Україну певного товару, антидемпінгового розслідування, що є об'єктом, і/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях вимірювання; 

• Компенсаційна - граничний об'єм імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом антисубсидійного розслідування і/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях вимірювання; 

• Спеціальна - граничний об'єм імпорту в Україну певного товару, спеціального розслідування, що є об'єктом, і/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях вимірювання.

Крім кількісних обмежень експорту/імпорту, якими є ліцензування та квотування, держава встановлює також заборону на певні зовнішньоторговельні операції. Так, в Україні забороняється: — експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України; — імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров´ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища; — імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п., які суперечать відповідним нормам Конституції (Основного Закону) України; — експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності. Конкретний перелік товарів, експорт/імпорт яких підпадає під заборону, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Одним із інструментів нетарифного регулювання ЗЕД є правовий режим для іноземних суб´єктів господарської діяльності на території країни. Так, в Україні діють: — національний режим, який означає, що іноземні суб´єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов´язків, не менший ніж суб´єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб´єктів цієї діяльності, пов´язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб´єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів; — режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб´єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб´єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, щодо якої діє згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб´єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі; — спеціальний режим, який застосовується на територіях спеціальних економічних зон, а також на територіях митних союзів, до яких входить Україна, і в разі запровадження будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

10. ЗЕП. Під зовнішньоекономічною політикою розуміють політичне оформлення

міжнародних економічних зв'язків країни. Зовнішньоекономічна політика держави – це цілеспрямована діяльність держави по формуванню і використанню ЗЕЗ для зміцнення свого потенціалу і ефективної участі у світовій торгівлі.

 Принципи ЗЕП:

1. перехід суб’єктів ЗЕД від разових до постійних ЗЕЗ

2. орієнтація ЗЕД на довгострокову перспективу

3. захист українського ринку і стимулювання економіки

4. розподіл функцій здійснення ЗЕП між державою і окремими суб’єктами

5. розгляд ЗЕП як важливої складової всієї зовнішньої політики України.

Мета зовнішньоекономічної політики – це покращення становища країни у світовому господарстві, участь у міжнародному поділі праці, підтримка вітчизняних товаровироб-ників на світових ринках та ринках третіх країн та їх захист на внутрішньому ринку.

Головне стратегічне завдання зовнішньоекономічної політики це створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення всередині країни.

Державне регулювання зовнішньоекономічною діяльністю охоплює сферу зовнішньоекономічного співробітництва, сферу зовнішньої торгівлі, валютну політику держави.

Набір інструментів зовнішньоекономічної політики – це засоби щодо стимулювання експортерів (кредитування експорту; пільги митні та податкові щодо експортерів; субсидіювання та державні гарантії під експортні поставки), імпортні або експортні обмеження (митні тарифи, квоти, антидемпінгові розслідування, встановлення технологічних та екологічних нормативів та стандартів), засоби по залученню або обмеженню доступу іноземних інвестицій в економіку країни, зміна торгівельних мит, членство в міжнародних організаціях, створення особистих митних режимів або преференцій, митні союзи.

11. ВСТРЕЧНАЯ ТОРГОВЛЯ (COUNTERTRADE) - самый древний вид между народной торговли, представляющий собой натуральный обмен товарами. Впоследствии этот обмен был дополнен товарно-денежными отношениями и встречная торговля получила новое содержание. Однако эти товарообменные операции дают возможность осуществлять торговлю преимущественно без валютных расчетов.

Принято различать несколько видов встречной торговли:

• бартерные сделки;

• контрзакупки;

• выкуп продукции, бывшей в употреблении;

• операции с давальческим сырьем;

• компенсационные соглашения;

• клиринг;

• приграничная (прибрежная) торговля.

БАРТЕРНЫЕ СДЕЛКИ

Бартерные сделки представляют собой безвалютный обмен товарами, которые должны быть оценены партнерами с целью обеспечения эквивалентных взаимных поставок. Любой бартерной сделке предшествуют предварительные переговоры, связанные с выяснением заинтересованности сторон в безвалютном обмене имеющихся в их распоряжении товаров. Бартерная сделка оформляется между партнерами соответствующим контрактом (в основном аналогичным контракту купли-продажи), однако в статье "Условия взаимных расчетов" записывается положение о том, что счета за поставленный товар выписываются с отметкой "без оплаты", но с приложением товарораспорядительных документов.

КОНТРЗАКУПКИ. Экспортеры в борьбе с конкурентами, а также в связи с условиями торговли на рынке партнера вынуждены принимать на себя встречные обязательства по закупкам товаров импортера. Эти обязательства фиксируются в контрактах между ними либо в виде перечня встречной поставки, либо в конкретной сумме последующих встречных обязательств.

Если при бартерной сделке, как правило, предполагается только двое участников, то при контрзакупке их может быть три и даже четыре, по два с каждой стороны.

КОМПЕНСАЦИОННЫЕ СОГЛАШЕНИЯ Занимают в общем объеме встречной торговли около 9%. Являются одним из направлений экономического и технического сотрудничества, связанного со строительством промышленного предприятия или объекта по добыче полезных ископаемых на условиях безвалютного взаиморасчета между партнерами. Это строительство предусматривает выполнение поставщиком/подрядчиком проектно-изыскательских работ, поставку технологического оборудования, производство строительно-монтажных и пуско-наладочных работ, передачу сопутствующих лицензий и "ноу-хау", а также предоставление кредита. В качестве расчета выступает продукция построенного предприятия, которое является собственностью заказчика.

12. Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі угоди чи окремого доручення, що укладається між ними. Залучення торгового посередника дає змогу:

- збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обігу капіталу;

- збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання і передпродажного сервісу;

- збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;

- збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти покращання кон'юнктури за більш високими цінами, оскільки посередники, існуючи поряд з кінцевими споживачами, одразу реагують на будь-які зміни попиту.

. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі. Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні. Вони пов'язані не тільки зі збутом і покупкою товару, але й охоплюють широке коло операцій і послуг, частково такі: пошук закордонного контрагента, підготовки і укладання угоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування і проведення інших операцій.

Операції по перепродажу. Здійснюються торговими посередниками від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати.

Комісійні операції. Суть даних операцій полягає у здійсненні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів комітента, а лише укладає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що комітент залишається власником товару до його передачі в користування кінцевого споживача.

Взаємовідносини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії. Механізм здійснення комісійної угоди полягає в наступному: посередник, що добре знає ринок, підписує договір комісії (комісійний договір) з комітентом про поставку товару на реалізацію, знаходить покупця і укладає з ним договір купівлі-продажу. Одержаний платіж від покупця за розрахунком комісійної винагороди на протязі вказаного в договорі періоду переводиться на рахунок комітента.

Таким чином, комісіонер являється посередником тільки з погляду комітента. Для третьої особи (покупця), з якою він за дорученням комітента укладає угоду, комісіонер являється стороною договору купівлі-продажу.

При укладенні договорів купівлі-продажу комісіонер повинен дотримуватися узгоджених з комітентом умов продажу товарів, особливо відносно ціни, умов платежу, терміну поставки.

За свої послуги комісіонери одержують винагороду, зазначену в договорі.

Агентські операції. Полягають в дорученні одною стороною, названої принципалом, незалежній від неї другій стороні, названій торговим чи комерційним агентом, здійснення фактичних і юридичних дій, пов'язаних з продажем чи покупкою товару на оговореній території за рахунок і від імені принципала.

Агентські операції носять більш чи менш тривалий характер. Мінімальний термін агентської угоди, як правило, два роки.

В ролі агентів можуть діяти навіть фізичні особи, але в більшості випадків - це юридичні особи, зареєстровані в торговому реєстрі. Незалежність агента виражається в тому, що він не знаходиться в трудових відносинах з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду.

Взаємовідносини між принципалом і агентом визначаються укладеною між ними агентською угодою, яка регулює загальні умови їх співробітництва, а поставка товару здійснюється за самостійними контрактами купівлі-продажу, підписаними з урахуванням посередницьких договорів.

Агенти лише сприяють здійсненню угоди купівлі-продажу, але самі в ній в ролі сторони контракту не приймають участі. Вони не купляють за свій рахунок товари і не продають їх від свого імені. Агенти діють лише як представники принципала в рамках відповідальності, покладеної на них угодою між сторонами (агентом і принципалом).