Самостійна робота №2

Тема 2. Еконмічна інформація і засобі її формалізованого опису Завдання 1. Опрацювати підручник та скласти конспект. Інформація як ресурс управління економікою

Усі процеси життєдіяльності людського суспільства відбуваються за допомогою інформації.

Інформація — сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у нав­колишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всере­дині певної системи.

Економічна інформація — один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу, об­міну і споживання матеріальних благ та послуг. Економічна інформація — це економічні дані, які ви­користовуються в управлінні.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення. Вона має ряд особливостей, які полягають у тому, що, будучи єдиною для всього народного господарства, економічна інформація:

• має тенденцію до постійного збільшення обсягів даних;

• відображає різнобічну діяльність підприємств, ор­ганізацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;

• є цифровою, алфавітною та алфавітно-цифровою, має лінійну форму подання;

• в основній своїй масі дискретна, фіксується на матеріальних носіях;

• характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження і необхідністю накопичення, пов­торюваністю циклів виникнення й оброблення у встанов­лених часових межах;

• має складну структуру.

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбулися або мають відбутися.

Таким чином, можна сказати, що інформація є продуктом творчих сил людства. А інформаційна сфера діяльності людини давно стала визначальним фактором розвитку економіки, техніки, науки. За даними ЮНЕСКО, більше половини зайнятого населення розвинених країн бере особисту участь у проце­сах виробництва і поширення інформації.

Чисельність службовців, які займаються інформацій­ною діяльністю, є одним із показників рівня інформати­зації суспільства. Інформатизація суспільства стає однією з визначальних сторін сучасного господарського життя. Інформація пе­ретворилася на найважливіший ресурс суспільства, стала невід'ємною складовою господарської діяльності на всіх рівнях.

Саме ресурси інформації використовуються безупинно для зв'язку і координації кожної фази процесу перетворення ресурсів на товари та послуги.

Необмежені можливості в оперуванні інформацією за допомогою ЕОМ дали змогу перетворити її на ресурс, від стану якого залежить розвиток економіки будь-якого об'єкта і країни загалом. Поряд з енерго- та фондоозброє­ністю потрібна інформаційна озброєність, що визначає ступінь застосування прогресивних технологій.

Перехід до безпаперової технології в управлінні дасть змогу на основі оброблення науково-технічних, патен­тних, кон'юнктурних, економічних відомостей одержати інформацію, яка може стати основою для вироблення ро­зумної та ефективної стратегії управління.

Особливе значення має здатність інформації перетво­ритися в процесі оброблення на нові знання, які можуть бути використані для прийняття управлінських рішень і поповнення знань управлінського персоналу.

Інформацію неможливо відокремити від використан­ня, вона прагматична за своєю природою. Тому, щоб вона стала реальним засобом прискорення економічного роз­витку, необхідно виходити не з виробництва, а зі спожи­вання інформації.

Управління господарською діяльністю потребує такої інформації:

• прогнозування ринкових процесів;

• відхилення від планових показників для прийняття оперативних рішень;

• науково-технічної інформації, яка містить нові нау­кові знання, інформацію про винаходи, технічні новинки своєї фірми та фірм-конкурентів.

Процес управління у будь-якій організації полягає в реалізації функцій, які взаємодіють між собою та формують єдиний процес.

Кожному рівню управління необхідна інформація, яка здобувається і розповсюджується в процесі комунікацій (зв'язку), переміщується всередині організації з рівня на рівень: по спадній, тобто з вищих на нижчі рівні; по ви­східній (від нижнього до вищого).

У керівника кожного рівня існують свої потреби в ін­формації. Він повинен уміти оцінити якісний та кількісний аспекти своїх інформаційних потреб, знати інформаційні потреби своїх начальників, колег і підлеглих. Інформа­ційні потреби залежать від цілей керівника, прийнятих ним рішень, показників оцінки результатів своєї роботи (його відділу, підлеглих).

У процесі інформаційного обмі­ну він повинен визначити такі поняття, як "занадто бага­то" і "занадто мало". Вхідні дані треба "фільтрувати", відкидати непридатну для справи і зали­шати тільки придатну інформацію — дані, що стосуються конкретних проблем, людини, мети та пе­ріоду часу.

Розвиток товарно-грошових відносин в інформаційній діяльності в Україні передбачений законодавчо. У Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. закріплено право громадян на інформацію, сформовано правові засади інформаційної діяльності. Відповідно до нього інформація є об'єктом права власності громадян, організацій та держави.

Основою інформаційного суверенітету України є національні інформаційні ресурси — вся інформація незалежно від змісту, форм, часу і місця створення.

Закон України "Про захист інформації в автоматизо­ваних системах" встановлює основи регулювання право­вих відносин стосовно захисту інформації в автоматизова­них системах за умови дотримання права власності грома­дян та юридичних осіб на інформацію і права доступу до неї, права власника інформації на її захист й обмеження доступу до неї.