152_Archive / shpora_podatkova_sistema_01 / податкова система

1.Поняття податків, їх ознаки як ек. категорії, функції податків.

Вихідним положенням для поняття сутності податків є розу­міння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням держа­вою суспільне необхідних функцій. За економічним змістом по­датки — це фінансові відносини між державою і платниками по­датків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших над­ходжень, таких як плата, відрахування, власні доходи держави і неподаткові доходи. Ці поняття необхідно розрізняти за допомо­гою ознак, що характеризують ту чи іншу фінансову категорію. Важливо звернути увагу на різну структуру податкових надхо­джень до централізованого фонду грошових коштів держави в країнах з ринковою економікою та в країнах з перехідною еко­номікою. В перспективі в Україні має змінитися структура у бік зростання питомої ваги прямих податків. Податок як фінансову і економічну категорію характери­зують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності. Плата на відміну від податків передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Власні доходи держави вини­кають у держави як власника засобів виробництва. До непо­даткових доходів держави відносять різноманітні платежі, вве­дення яких не має на меті фіскальні інтереси держави, наприк­лад, фінансові санкції і штрафи, доходи від конфіскованого майна тощо. Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. По­датки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продук­ту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто ви­ступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Таким чином, через фіскальну функцію системи оподаткуван­ня задовольняються загальнонаціональні необхідні потреби, а за допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишко­вому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механіз­ми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб. Обидві функції податків дозволяють трансформувати внут­рішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні і кількісні параметри базису в реальні результати такої дії. Цей процес відображено на схемі 1. Аналітична оцінка досягнутих результатів, співставлення їх з прогнозними і очікуваними в кожний конкретний період часу дозволяють судити про роль всієї системи оподат­кування, окремих груп податків (прямі і непрямі податки, ре­сурсні або податки на майно, місцеві податки тощо), а також кожного податку окремо, залежно від функцій податків, що розглядаються. Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

4.Види прямого оподаткування.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Відмінність між ними полягає у співвідношенні платника й об’єкта опдаткування. Про особистих превинним явищем виступає платник, а вторинним – об’єкт оподаткування. При реальних, навпаки, первинною осоновою є об’єкт оподаткування, а платник – вторинне явище. Особисті податки встановлюються персо­нально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал. У сучасних умовах більш поширеними є особисті податки, а серед них голосними видами виступають прибутковий і майновий податок. Для держави не має значення, хто буде сплачувати ці податки, головне – забезпечити їх повне надходження згідно з обсягом об’єкта оподаткування.

2.Характеристика основних елементів оподаткування.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать еле­менти системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота. Суб'єкт або платник податку — це та фізична або юридична особа, яка безпо­середньо його сплачує. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач. Саме він сплачує вартість тов та послуг і все що в їх цінах відображається: витрати вир-ва та реалізації, прибуток усіх ланок, де відбувається рух товарів, і відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його вплив на даний об’єкт. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір має точно відображати об’єкт оподаткування. Чим більші розміри оподатковуються, тим більша одиниця виміру. Ставка — це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподаткову­ваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференці­йовані. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому – декілька. Мета встановлення єдиних і диференційованих ставок одна – створення або однакових або різних умов оподаткування для всіх платників. Встановлення ставок податків може базуватися на емпіричному методі (орієнтується на фіскальну функцію податків, полягає у визначення ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників) й економіко-математичному моделюванні (полягає в розробці матем моделі, яка враховує всі інтереси платника і визначальні фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку) За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані — тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, і відносні — тобто в частках до встановленої дер­жавою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мі­німальної заробітної плати. Процентні ставки встановлюються тільки щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на 3 види: пропорційні, прогресивні, регресивні. Пропорційні – це єдині ставки, які не залежать від розміру об’єкта оподаткування. Прогресивні – це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об’єкта оподаткування. Регресивні – на відміну від прогресивних, зменшуються у міру зростання об’єкта оподаткування. В практиці оподаткування прогресивні й регресивні ставки можуть застосовуватися як окремо, так і в поєднанні – у вигляді прогресивно-регресивної і регресивно-прогресивної шкали ставок. Джерело сплати — це дохід платни­ка, з якого він сплачує податок. Квота — це частка податку в доходах платника. Характеризує рівень оподаткування.

3.Класифікація податків.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій полі­тиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками. За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поді­ляються на податки на доходи, податки на споживання, пода­тки на майно. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють по­датки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві, які від­повідно встановлюються вищими або місцевими органами влади. За способом стягнення розрізняють два види податків — роз­кладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розклада­ють (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Особисті податки встановлюються персо­нально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. У світовій практиці існують три види непрямих податків: ак­цизи, фіскальна монополія і мито.

5.Загальна характер прямих податків, їх переваги і недоліки.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Особисті податки встановлюються персо­нально для конкретного платника. При справлянні особових податків обєктом опод-ня виступає доход, при реальних податках обєктом є майно.Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал. Прямі податки майже не впли­вають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попи­ту. В той же час вони не змінюють структури попиту, на від­міну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збіль­шенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за ра­хунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності над­ходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати. Переваги прямого оподаткування: 1)економічні(прямі податки(п.п.) дають змогу встановити пряму і безпоснр.залежність між дох-ми платника і його платежами до бюджету); 2)регулюючого характеру(п.п. є важливим екон.інструм-м ргул-ня інвестицій,нагромаджень капіталу,сукуп.По,ділов.активності і т.д.); 3)соціальні( п.п. сприяють розподілу податк.тиску так, що більші податк.витрати припадають на тих членів сусп-ва, у яких більші доходи). Недоліки прямого оподаткування: 1)організ-ні ( п.п.потребують складного мех-му їх стягнення); 2)контрольного хар-ру (стягнення прямих под-в потребує розшир-я податк.апарату і розробку сучасн.методів обліку і контролю за стягненням і надходженням п.п.); 3)бюджетні ( п.п. не можуть бути стабільн.джерелом надходжень до бюджету).

6.Прямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету.

Роль податків у формув-і доходів бюджету виявляється через співвіднош-я між сумою податкових надходжень до бюджету, сумою груп податків, згрупованих за певними ознаками і сумами окремих податків з одного боку та загальною величиною доходіі здругого боку.Найбільша питома вага окремого податку свідчить про його значну роль у формуванні бюджету. Отже роль податків відображає співвідн-я між окремими податками і групою податків, з одного боку і загальною сумою податкових надходжень до бюджету з другого боку.Порівняння цих даних свідчить про те якій групі або якому виду податків властива найбільша роль регулятора формування доходів бюджету.Основним джерелом податкових надходжень є прямі і не­прямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так до 1992 року провідне місце в надходженнях до бюджету мали прямі податки. В 1992 році з введенням нових податків: податку на дохід замість подат­ку на прибуток, податку на додану вартість і акцизного збору за­мість податку з обороту і податку з продажів співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непря­мих податків зросла до 30,6%, прямих зменшилась до 24,8%. . З 1994 року прямі податки знову посідають провідне міс­це в надходженнях до бюджету — 35,4%, питома вага непрямих знижується до 29,3%. Це було наслідком підвищення ставки пода­тку на доходи з 18% до 22%. У подальшому прямі податки про­довжують відігравати провідну роль в доходах бюджету, хоча з введенням нового закону про оподаткування прибутку підприємств в 1997 році відбулось зменшення питомої ваги прямих податків.

7.Реальні податки: загальна характеристика.

Прямі податки поділяються на 2 підгрупи: особисті та реальні. Реальні податки передбач оподаткування майна за зовн ознаками. До них належать земельний, домовий, промисл, на грош кап. Земел податок – один з найдавніших, спочатку сплачувався у натур вигляді, а потім поступово з розвитком тов-грош відносин став сплачув грішми. Форма виділення об’єкта оподаткув й обчислення цього под: є встановл об’єктом оподаткув площі земел ділянки і диференціація ставок залежно від родючості грунтів і місця знаходж ділянки. При стягненні з.п. не існує можливості ухил від сплати. В з.п. досить чітко реалізується принцип соц справедл. Результати господарюв не впливають на суми податку, і тому існує прямий стимул працювати якомога краще. Цей податок виступає важливим економ інструментом в руках держави. Він сприяє ефектив використ осн прир ресурсу. З іншого боку, з.п. є інструм регулюв розміщення прод сил на території країни. Встановлюючи диференційовані ставки не тільки залежно від родючості грунтів, а й від місця знаходження земел ділянки, держава регулює розподіл сусп кап. Промислов подк – стяг з різних видів промислів, які приносять доход. Оподаткув ведеться за зовнішн ознаками майна, яке пов’язане з одерж доходів. В У стягнення промисл податку відбувається у вигляді плати за патенти на право разової торгівлі фіз особами. Особливого значення у податк системі й податк політиці цей податок не має. Домовий податок – установля на житлові будівлі та приміщ для торгівлі і промислів на підставі їх оцінки за зовн ознаками. Податок на грош кап – розповсюдж на кошти, вкладені в ЦП, з урахув доходу, який вони приносять. Таке оподаткув може здійснюватися або індивідуально через оподаткування дивід, або інтегровано через установл податку на весь нер прибуток до виплати із нього дивід, а в окремих вип і подвійно. Домовий под і под на грош кап в У не викор. Пром под застос дл я місцевого оподатк. В суч умовах вони значно поступаються місцем особ

8.Особові податки: Загальна характеристика.

Особові податки встановлюються персон для конкр платника. Видами особистих податків є по­душний, прибутковий, майновий, на спадщину і дарування. Прибутк п надає можливість установити пряму залежність між доходами платника і його платеками в ДБ. Залежно від форми доходу — індивід чи узагальненої для всього підприємства він поділяється на два види: з фіз і юрх осіб. По­даток з фіз осіб стягується з особистих доходів гро­мадян — ЗП та інших доходів, а також персо­ніфікованого прибутку підприємців. Податок з юр ос справляя із заг доходу підпр, у формі якого виступає прибуток. Установлення одночасно цих двох видів прибуткового податку дає можливість: -охопити оподаткуванням увесь створений вал дох, який включає ЗП і прибуток; -регулювати фін методами співвіднош між ними. Майновий податок установля відносно майна, яке перебуває у власності того чи іншого платника. Перелік майна, що оподатков, визнач чинним податк закон. В У оподатков транспорт­ні засоби та інші самохідні машини і механізми. Разом з тим слід зазначити, що джерелом сплати цих податків є доходи юр і фіз осіб. Тому дуже важливим при встановленні майнових податків є їх взаємоузгодження із прибутковим оподаткуванням, Подушний под установлюється персонально для фізичної особи незалежно від її доходів чи майна. Отже, він ні прямо, ні посередньо (через майнове забезпечення) не пов'язаний з рівнем доходів того чи іншого члена су­спільства. Податок на спадщ і дарув є різновидом майно­вого оподаткування. На відміну від майнових податків цей податок має разовий характер, він стягується при переході власності від однієї до Іншої особи. Юридичною основою стягнення цього податку є беззатратне форму­вання власності. Джерелом сплати податку можуть висту­пати особисті кошти платника, або, за їхньої відсутності чи недостатності, кошти, отримані від реалізації частини майна. Податок па спадщину І дарування може справля­тись у прямій формі такого податку або через систему державного мита, як це робиться в У

9.Види непрямих податків.

НП встановл в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не зал від його доходів. У світовій практиці існують три види НП: ак­цизи, фіск моноп і мито. непрямі податки поділ на 2 групи залежно від характеру торгів діял. Внутр торгівля пов’язана з використ 2 видів НП: акцизів і фіс мон. Зовн торгівля характер встановленням мита на товари, що експорт та імпор. Нині в У стяг акцизи, які в свою чергу складаються з універ та спе­циф акцизів і мита. НП на відміну від пря­мих мають свої переваги і недоліки. Вони ефектив в фіск аспекті, оскільки оподатковують спожив, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легко контрол їх сплату. НП не впливають на процеси нагромадж, але вони регресивні в соц аспекті І здійснюють досить знач­ний вплив на загальні процеси ціноутворення. Специф акцизи виникли набагато раніше, ніж універс. Характерними їх рисами є обмеж перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційов ставки по окремих групах товарів. Універ акцизи відрізняються від специф уні­версальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткув. Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універ ставки полегшу­ють контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутвор, оскільки податк тягар рівномірно розподіл між усіма групами товарів. Такі недоліки НП, як знач­ний вплив на інфл процеси і регресивність в соц аспекті, виражені в універс акцизах яскравіше, ніж в ін­ших НП. У податковій практиці існують три форми універсальних акци­зів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздріб­ної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування прова­диться лише один раз, на одному ступені руху товарів. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний не­долік податків цієї групи — кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а дода­на вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект. Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціно­утворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами. Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспорту­ванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стяг­нення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні види мита: ста­тистичне(встановл з метою обліку експорту-імпорту), фіскальне (має бюджетне призначення, встановл на товари сталого попиту), протекціоністське(з метою захисту внутрішнього ринку від конкурентів), антидемпінгове (продаж товарів за явно заниженими цінами з метою завоювання ринку), префе­ренційне( з метою розвитку міжнародної торгівлі), зрівняльне(за погодженням торгуючих сторін має врівноважити ціни на іноземні і вітчизняні товари з метою виключення цінової конкуренції між ними).

10.Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету.

Роль податків у формув доходів бюдж виявл через співвіднош між сумою податкових надходжень до бюдж, сумою груп податків, згрупованих за певними класи­фікаційними ознаками, і врешті, сумами окремих податків, з одного боку, і загальною величиною доходів бюдж, з друго­го. Найбільша питома вага тієї чи іншої групи податків, виду податку свідчить про їх значну роль у формуванні бюдж. Роль податків відображає і співвідношення між окремими по­датками і групами податків, з одного боку, і загальною сумою податкових надходж до бюджету, з другого. Порівнянням цих даних визначається, якій групі податків або виду податків у більшій мірі властива роль регулятора доходів бюджету. Основним джерелом податкових надходжень є прямі і не­пр. Питома вага непря­мих податків зросла до 30,6%, прямих зменшилась до 24,8. З 1994 року прямі податки знову посідають провідне міс­це в надходженнях до бюджету — 35,4%, питома вага непрямих знижується до 29,3%. Це було наслідком підвищення ставки пода­тку на доходи з 18% до 22%. У подальшому прямі податки про­довжують відігравати провідну роль в доходах бюджету, хоча з введенням нового закону про оподаткування прибутку підприємств в 1997 році відбулось зменшення питомої ваги прямих податків. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснює­ться тим, що за останні роки було внесено ряду змін до законодав­ства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації ставок ак­цизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу держа­ві посилити контроль за сплатою цих податків. Решта податків і платежів суттєвого бюджетного значення не мають

14.Податкова політика в системі ДРЕ.

Існує 2-ва методи впливу держави на економіку: Прямий і непрямий Прямий метод застосовувався при адміністративно-централізованій економіці. Непрямий метод застосовується при ринкових відносинах і включає в себе: бюджетну політику; податкову політику; грошово-кредитну політику Перед економістами, що здійснюють регулювання економіки виникають питання: Яку частину національного доходу необхідно стягувати за допомогою податків? Як податки повинні розподілятися між галузями виробництва? Як податки повинні розподілятися між окремими платниками? Ці питання відповідають 3-м видам інтересів: Суспільним, колективним, особистим На вирішення проблеми впливають економічні і політичні фактори: Економічні:рівень розвитку виробництва, що визначає обсяги національного доходу; Політичні:існування в суспільстві певного розподілу сил між соціальними колами населення. Розподіл податків між платниками залежить від їх платоспроможності. Дискреційний дохід - дохід, який залишився після задоволення першочергових потреб. Чим менше ДД тим менше податків потрібно бюджету. Чим більше нерівномірність розподілу по окремих платниках тим менше можливостей для прогресивного оподаткування. Критерії оцінки податкової системи: Задоволення фіскальних потреб держави; Вплив податкової політики на відтворювальні процеси; Вплив на вирішення соціальних завдань. Податкова політика впливає на мікро- і макро-рівні. З точки зору макроекономіки податкова політика впливає на загальний рівень попиту як інвестиційного так і споживчого, а також на загальний рівень цін в країні. Податкову політику використовують для вивчення та контролю проблеми такої як стабілізація економічного розвитку і 2-х економічних напрямах: Регулювання економічного циклу - це короткотермінове завдання для податкової політики; Стимулювання високих темпів економічного зростання - довгострокове завдання. З точки зору мікроекономіки податкова політика впливає на зацікавленість окремих суб’єктів господарювання в розвитку тих чи інших видів підприємницької діяльності, шляхом встановлення диференціації механізмів стягнення тих чи інших податків.

12.Універсальні акцизи: загальна характеристика.

Акцизи =фіксовані (встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів)+пропорційні (ставки встановлюються в процентах до обсягу реалізації). Залежно від охоплення товарів оподаткуванням пропорційні акцизи поділяються на специфічні =встановлюються на окремі види товарів (лікеро-горілчані вироби, автомобілі, вироби з дорогоцінних металів) та універсальні =встановлюються для всього обсягу реалізації. У.а. мають свою історію розвитку. Першою їх формою став податок з продажу (купівель). Суть в тому, що оподатковується сукупний обсяг відповідно продажів чи купівель товарів. Другою формою у.а. став податок з обороту, який включає в себе як товарний оборот так і послуги. При цьому оподаткування відбувається на всіх стадіях вир-ва й реалізації, що має кумулятивний характер – при ньому податок “накручується” на податок. З розвитком НТП було запроваджено таку форму у.а. як податок на добавлену вартість. Суть його полягає в тому, що він не поширюється на перенесену вартість, яка вже раніш оподаткована. Хоча податок стягується багаторазово, він охоплює щораз тільки знов створену вартість.

11.Загальна характеристика непрямих податків, їх переваги та недоліки.