10

Т. 9 (11) Матеріально-технічне забезпечення та виробнича логістика

1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства: сутність, форми та постачальники матеріально-технічних ресурсів

2. Критерії вибору постачальників матеріально-технічних ресурсів та форми укладення з ними договорів

3. Методи визначення потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах

4. Принципи та організаційна структура управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства

5. Логістична діяльність промислового підприємства

1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства: сутність, форми та постачальники матеріально-технічних ресурсів

Матеріально-технічне забезпечення є одним з видів комерційної діяльності підприємства. Ця діяльність здійснюється на ринку економічних благ у межах такої фази економічних відносин як збут. Суб’єктами цих відносин виступають, виключно, підприємства а об’єктом купівлі та продажу – економічні блага виробничого призначення, або матеріально-технічні ресурси. У фазі виробництва зазначений тип економічних благ трансформується у такий вид матеріальних факторів виробництва як предмети праці (сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, енергія), вартісною формою яких є основні оборотні фонди підприємства.

Метою та основними цілями матеріально-технічне забезпечення є створення умов для ефективної виробничої діяльності підприємства за рахунок:

1. забезпечення своєчасної, ритмічної й комплектної доставки на підприємство необхідних видів матеріально-технічних ресурсів;

2. мінімізації витрат на їх:

• зберігання у складському господарстві;

• підготовки до використання у виробничому процесі;

• транспортування до основних, допоміжних і побічних виробничих підрозділів підприємства.

Таким чином, матеріально-технічне забезпечення можна визначити як певний вид комерційної діяльності підприємства, що здійснюється у формі придбання та підготовки до використання у виробничій діяльності матеріально-технічних ресурсів з метою забезпечення її ритмічності й ефективності.

Підприємство, здійснюючи матеріально-технічне забезпечення, виступає лише одним з суб’єктів економічних відносин мікроекономічного рівня. Іншою стороною цих відносин є група господарюючих суб’єктів, яких визначають терміном «постачальники». Взаємодія між ними може здійснюватися як безпосередньо, так і у межах певних елементів ринкової інфраструктури.

Серед постачальників виокремлюють:

• підприємства-виробники;

• організації-посередники.

У свою чергу, серед організацій-посередників виділяють:

• комерційні постачальницькі організації (оптові торгівельні організації);

• посередницькі організації (брокерські фірми тощо).

У складі елементів ринкової інфраструктури виділяють:

• товарні біржі;

• аукціони;

• торгівельні палати.

Диференціація постачальників матеріально-технічних ресурсів, а також рівень регулярності потреби у певних їх видах визначають класифікацію форм матеріально-технічного забезпечення підприємства:

• матеріально-технічне забезпечення за прямими зв’язками з постачальниками;

• матеріально-технічне забезпечення через організації-посередників.

За прямими зв’язками постачають матеріально-технічні ресурси, що потрібні протягом довгого терміну й у великій кількості. Перевагою зазначеної форми матеріально-технічного забезпечення є оперативність врахування постачальниками вимог споживача щодо номенклатури, якості та обсягів поставок, а також надійність доставки матеріально-технічних ресурсів.

Завдяки другій формі матеріально-технічне забезпечення здійснюється організація поставок матеріально-технічних ресурсів, потреба у яких є нерегулярною та у невеликих партіях. Зазначені особливості попиту є об’єктивною причиною можливості збільшення витрат, пов’язаних з доставкою цих ресурсів. Оптимізація витрат поставок забезпечується за рахунок використання певних способів їх організації – транзитна або складська поставка. Зменшенню витрат також сприяє можливість використання постачальниками елементів ринкової інфраструктури.