Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лек. 18.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
142.85 Кб
Скачать

14

Тема . 21(18) Прогнозування та планування господарської діяльності підприємств

1. Планування й план господарської діяльності підприємства: економічна сутність, зміст та класифікації

2. Стратегічний план підприємства: економічна сутність, структура, порядок розробки, види стратегій

3. Поточний план підприємства: економічна сутність, структура та основні показники

4. Оперативно-календарний план підприємства: економічна сутність, основні завдання, системи розробки

5. Бізнес-план підприємства: економічна сутність, структура, порядок розробки

1. Планування й план господарської діяльності підприємства: економічна сутність, зміст та класифікації

Праксеологічний характер підприємницької діяльності комерційної фірми передбачає необхідність та доцільність управління цією діяльністю.

Планування, як засадна функція та інструмент управлінської діяльності підприємства, передбачає визначення умов узгодження параметрів внутрішнього і зовнішнього середовища з метою оптимізації процесу реалізації його економічного інтересу. Тобто, завдяки плануванню передбачається скоординована організація господарської діяльності підприємства на нано- і мікроекономічному рівнях економічної сфери буття.

Планування загалом залежно від характеру об’єкта управління, але незалежно від рівня соціально-економічної системи передбачає два типи – економічне та просторове. Зокрема планування господарської діяльності підприємства належить до його економічного типу.

Таким чином, обєктом планування на підприємстві є його господарська діяльність та окремі її види.

Характерні ознаки процесу планування як функції управління підприємством:

  • визначення зовнішніх умов, у яких його діяльність має відбуватися;

  • визначення цілей господарської діяльності;

  • передбачення стану досягнення цілей за наявних зовнішніх умов;

  • визначення можливостей зміни внутрішніх умов для досягнення цілей;

  • визначення можливих засобів зміни внутрішніх умов;

  • визначення часових параметрів досягнення власних цілей.

Згадані ознаки в купі визначають суть процесу планування, який в ідеальній формі охоплює і представляє в цілому процес управління.

Планування господарської діяльності підприємства – це комплексна управлінська процедура щодо визначення умов, у яких можливо, та засобів, що забезпечують оптимальне залучення та раціональне використання економічних ресурсів, з метою оптимізації рівня реалізації його економічного інтересу.

Організація процесу планування як виду управлінської діяльності підприємства побудована на певних принципах, засадними з яких є наступні:

  • самостійності;

  • єдності мети;

  • узгодженості цілей;

  • неперервності;

  • науковості;

  • об’єктиності;

  • збалансованості;

  • участі;

  • альтернативності;

  • оптимальності;

  • гнучкості;

  • гласності.

Принцип самостійності передбачає, що планування здійснюється за ініціативою та у відповідності з місією та економічним інтересом підприємства.

Суть принципу єдності мети полягає у тому, що планування діяльності як окремих підрозділів, так і підприємства в цілому має бути направлене на реалізацію його місії та економічного інтересу.

На основі принципу узгодженості цілей планування має забезпечити скоординований взаємозв’язок цілей діяльності окремих підрозділів підприємства щодо досягнення цілей діяльності підприємства як у просторі, так і часі.

Принцип неперервності передбачає здійснення планування протягом усього життєвого циклу підприємства.

Принцип науковості передбачає, що планування господарської діяльності підприємства має здійснюватися на науково обґрунтованій методологічній основі.

Принцип об’єктиності передбачає, що планування господарської діяльності підприємства має здійснюватися на основі достовірної інформаційної бази.

Принцип збалансованості планування передбачає, що досягнення визначених цілей господарської діяльності підприємства повинно бути забезпечено необхідної і достатньою ресурсною базою.

Принцип участі має забезпечити у тій чи іншій мірі приналежність до планування господарської діяльності підприємства усіх підрозділів та персоналу підприємства.

Принцип альтернативності планування має забезпечити розробку різноманітних варіантів розвитку, а також реальних способів досягнення мети та цілей господарської діяльності підприємства.

Суть принципу оптимальності планування полягає у виборі найліпшого варіанту здійснення господарської діяльності підприємства.

На основі принципу гнучкості планування має забезпечити внесення змін до обраного варіанту здійснення господарської діяльності підприємства у зв’язку з непередбаченими змінами у зовнішньому або внутрішньому середовищі.

Принцип гласності передбачає доступність у тій чи іншій мірі персоналу підприємства, його, контрагентів, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості щодо цілей господарської діяльності підприємства та способів їх досягнення.

За загальною технологією розробки процес планування поділяється на дві стадії: передпланову та планову. У той же час серед дослідників немає спільної думки щодо етапів, які складають кожну із цих стадій. Різноманіття підходів стосовно технології планування можна схематично представити двома моделями (рис. 18.1).

Передпланова стадія

Планова стадія

прогнозування

програмування

Передпланова стадія

Планова стадія

розробка концепції

прогнозування

програмування

Рис. 18.1 Графічні моделі процесу планування

Різноманіття підходів обумовлена відмінностями у розумінні ролі окремих етапів у процесі планування.

Дослідники, які є прихильниками першої моделі, ототожнюють стадії та етапи процесу планування. Вони вважають, що на етапі прогнозування достатньо визначити майбутній стан господарської системи за незмінних внутрішніх і зовнішніх умов її функціонування, в той час як на етапі програмування слід дати нормативну оцінку цього стану та розробити можливі варіанти поліпшення ситуації.

Прихильники другої моделі виділяють на передплановій стадії крім етапу прогнозування ще й етап розробки концепції, завданням якого є визначення бажаного майбутнього стану господарської системи. У свою чергу, на етапах прогнозування та програмування послідовно розробляються, конкретизуються і оптимізуються варіанти досягнення згаданого бажаного стану.

Концепція (в перекладі з грецької сприйняття) – основна ідея будь-якої системи поглядів на певне явище, а також спосіб його розуміння і тлумачення. Як етап планування представляє собою вид управлінської діяльності, спрямованої на визначення основних бажаних характеристик стану господарської системи та засадних підходів щодо його досягнення.

Прогнозування (в перекладі з грецької знання на перед) – це етап передпланової стадії процесу планування, що представляє собою вид управлінської діяльності підприємства, спрямованої на визначення майбутнього стану об’єкту планування на основі аналізу тенденцій його розвитку.

Методи прогнозування – це сукупність способів передбачення розвитку об’єкта або явища на підставі аналізу ретроспективних даних.

Розробкою методів прогнозування займається така наука як прогностика.

Методи прогнозування класифікуються за такими ознаками:

  • джерелами та способами отримання інформації;

  • технологією розробки прогнозу;

  • формами представлення результатів прогнозу.

Залежно від джерел та способів отримання інформації розрізняють класи евристичних та фактографічних методів.

Евристичні методи передбачають отримання інформації за допомогою логічних прийомів з метою визначення суттєвих (внутрішніх) ознак об’єкта прогнозування та закономірностей зміни їх у часі.

Фактографічні методи спираються виключно на фактичні матеріали, які характеризують закономірності зміни у часі зовнішніх ознак стану об’єкта прогнозування.

Клас евристичних методів включає групи інтуїтивних та аналітичних методів.

Інтуїтивні методи передбачають залучення експертів і застосовуються у тих випадках, коли фактографічна база обмежена або недостовірна або термін для розробки прогнозів занадто малий щоб використати альтернативні методи. Найпоширенішими у складі зазначеної групи методів є методи експертних оцінок та колективної генерації ідей (мозкового штурму).

Аналітичні методи передбачають розробку моделі механізму функціонування об’єкта прогнозування на підставі абстрактних теоретичних концепцій. Найпоширенішими у складі зазначеної групи методів є методи морфологічного аналізу, аналогій, історико-логічний, побудови дерева цілей, сітьовий, матричний, ігрового моделювання тощо.

До класу фактографічних методів входять дві групи методів: статистичні та випереджувальні.

Статистичні методи ґрунтуються на побудові та аналізі часових рядів, що характеризують зміну зовнішніх ознак стану об’єкта планування в динаміці, і включають методи: екстраполяції, інтерполяції, кореляційно-регресивного аналізу тощо.

За формою представлення результатів методи прогнозування поділяються на групи якісних та кількісних методів.

Якісні методи ґрунтуються на логічному аналізі закономірностей розвитку об’єкта прогнозування з метою визначення кола засадних проблем та доцільності зміни вектору його розвитку.

Кількісні методи, що належать до формальних методів, передбачають математичний аналіз статистичних рядів за певний термін з метою визначення закономірностей зміни зовнішніх характеристик стану об’єкта прогнозування.

Результатом прогнозування є розробка розділу плану – прогнозу.

Прогноз – це розділу плану підприємства, де визначені варіанти майбутнього стану об’єкту планування на основі аналізу тенденцій його розвитку.

За відповідними критеріями прогнози класифікується:

  • по відношенню до об’єкта прогнозування – на активні та пасивні;

  • до мети прогнозування – на конфліктні (довести те чи інше попереднє уявлення про стан господарської системи) та планіфікаційні (визначити майбутній стан системи, як основу наступного програмування);

  • до ступеня усвідомлення і обґрунтування методів прогнозів – на інтуїтивні та логічні;

  • до форми визначення результатів прогнозу – на кількісні та якісні.

Програмування – це етап планової стадії процесу планування, що представляє собою вид управлінської діяльності підприємства, спрямованої на визначення оптимального стану відповідної господарської системи та комплексу заходів щодо його досягнення, реалізація яких скоординована у часі та за виконавцями.

Програмування передбачає використання певних альтернативних методів, вибір яких обумовлений:

  • типом ринкової структури, де відбувається господарська діяльність підприємства;

  • типом господарської діяльності підприємства;

  • масштабами економічної системи, у межах якої здійснюється господарська діяльність підприємства;

  • рівнем культури планової роботи на підприємстві.

Класифікація методів програмування:

  1. За вихідною позицією розробки:

  • ресурсний (на основі можливостей підприємства);

  • цільовий (потреб ринку).

2. За способом визначення планових показників:

  • екстраполяції;

  • інтерполяції.

3. За способом розрахунку планових показників:

  • дослідно-статистичний, або середніх показників (показники визначаються на основі досягнутого рівня за звітний період та їх динаміки у попередні роки);

  • факторний (показники визначаються з урахуванням впливу відповідних факторів на стан господарської діяльності підприємства);

  • нормативний (показники визначаються на основі на базі оптимальних норм використання матеріально-технічних і трудових ресурсів).

4. Узгодженості ресурсів та потреб:

  • балансовий;

  • матричний.

5. Варіантів розробки:

  • одноваріантний;

  • поліваріатний.

Результатом програмування є розробка розділу плану – програми.

Програма – це розділу плану підприємства, де визначені мета і цілі його господарської діяльності, необхідні матеріально-технічні, трудові й фінансові ресурси та організаційно-економічні заходи їх досягнення, скоординовані у часі, а також структурним підрозділам підприємства.

План підприємства є результатом планування, а тому – це синтетичний плановий документ, що поєднує прогноз та програму здійснення його господарської діяльності.

Планування господарської діяльності підприємства передбачає певну систему планів, що розкривається у їх класифікації.

Класифікація планів підприємства:

1) за часовим горизонтом планування:

  • короткостроковий (до одного року);

  • середньостроковий (від одного до п’яти років);

  • довгостроковий (більше п’яти років);

2) за типами цілей планування:

  • стратегічний план;

  • поточний план;

  • оперативно-календарний план;

  • бізнес-план.

Методика розробки планів підприємства включає наступні основні етапи:

1. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства за звітний період.

2. Розробка концепції плану.

3. Розробка прогнозу.

4. Розробка варіантів альтернативних програм.

5. Вибір та затвердження оптимального варіанту програми.

Схеми організації розробки планів підприємства:

  • централізована (план розробляється на вищому рівні управління підприємством із залучення відповідних функціональних підрозділів і доводиться у директивній формі до структурних підрозділів підприємства);

  • децентралізована (план починає розроблятися у структурних підрозділах підприємства та узагальнюється на вищому рівні управління);

  • змішана.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]