Документ Microsoft Word

У сучасній юридичній науці панує думка про те, що розв’язання наявних законодавчих проблем є можливим із прийняттям єдиного закону, який би визначав систему норм інтелектуального права загалом. Прикладом може бути практика Франції, де Кодекс інтелектуальної власності містить основи охорони і правового регулювання зазначеної сфери [1]. Заслуговують на увагу і здобутки російських учених-цивілістів і фахівців з інтелектуальної власності, які стверджують, що правова природа інтелектуальної власності більш ніж специфічна порівняно із природою об’єктів цивільного права і, за таких умов, включення нормативно-правової бази інтелектуального права до Цивільного кодексу спричиняє до порушення зв’язку елементів загальної частини ЦК РФ з елементами інших його складових частин. Саме тому вони наголошують на необхідності підготовки і прийняття Кодексу інтелектуальної власності. В Україні у 2004 році також було зроблено спроби кодифікувати сферу інтелектуальної власності. Так, народними депутатами України Б.І. Тарасюком і Р.М. Зваричем подано до Верховної Ради України проект Кодексу України про інтелектуальну власність (реєстрація №5620 від 07.06.2004 року), у якому запропоновано прийняти єдиний консолідований акт, скасувавши при цьому Книгу ІV Цивільного кодексу України “Право інтелектуальної власності”, Главу 16 Господарського кодексу України, спеціальні закони України, якими регламентовано різні питання зазначеної сфери. Але запропонований проект мав низку недоліків: звужував сферу регулювання, мав некоректно сформульовані положення, неузгодженість норм тощо. З цього питання було проведено наукову експертизу та круглий стіл у Верховній Раді України, та вирішено прийняття запропонованого Кодексу про інтелектуальну власність не обґрунтованим.

Висновки

Безумовно, ідея поєднання в одному систематизованому нормативно-правовому акті загальних умов регулювання суспільних відносин - цілісного утворення, які складаються з елементів, що трансформуються один в одного у процесі взаємодії, заслуговує на увагу. Узагальнення розрізнених елементів в загальну для них логічно структуровану систему норм права значно полегшить їх правозастосування. Таким нормативним актом повинен стати Кодекс України про інтелектуальну власність, який буде мати чітку структуру та містити загальні, принципові положення щодо інтелектуальної власності.

Проте на сьогодні ні законодавець, ні наукові кола не змогли запропонувати законопроект, який відповідав би реаліям сучасності. Напевно, це справа часу і законодавець прийде до прийняття відповідного кодифікованого нормативно-правового акту, а поки здійснюватиме приведення законодавчого масиву у відповідність з Цивільним кодексом України і гармонізуватиме українське законодавство з нормативно-правовими актами Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності.

Саме тому, в основу сучасних процесів у сфері інтелектуального власності повинно бути покладено процес вдосконалення правового регулювання, в якому утілюються такі зміни, доповнення, удосконалення правового механізму, які дозволяють створити в результаті одне ціле, специфічне, але узагальнене, тобто, комплексний інститут інтелектуальної власності.

Література

1. Верхолетов М.А. Интеллектуальная собственность как теоретико-правовая категория: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец.12.00.01 “Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / М.А. Верхолётов. - М., 2005. - 27 с.

2. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст.141.

3. Цивільний кодекс України: Закон України вiд 16 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - №11. - Ст.461.

4. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: [підручник] / В.Д. Базилевич. - К.: Знання, 2006. - 413 с.

5. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: [монографія] / Р.Б. Шишка. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 368 с.

6. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации: [сб. ст.] / В.А. Дозерцев. - М.: Статут, 2003. - 416 с.

7. Гражданский кодекс Республики Беларусь. - [3-е изд., с изм. и доп.]. - Мн.: Национальный центр правовой информации Республики Беларусь, 2003. - 621 с.

8. Право інтелектуальної власності: [підручник для студентів вищих навчальних закладів] / [за ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького]. - К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. - 624 с.

9. Цивільне право України: [підручник]: [у 2-х кн.] / [за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової]. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 864 с.

10. Інтелектуальна власність як джерело якісного розвитку: загальний огляд для малих і середніх підприємств / [за ред. М.В. Паладія]. - К., 2003. - 237 с.

11. Тропіна О.М. Категорія “інтелектуальна власність" у митному законодавстві / О.М. Тропіна // Вісник Академії митної служби України. - 2001. - №4 - С.30-35.