Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 12.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
1.17 Mб
Скачать

Тема 12 складний опір

12.1. Основні поняття і визначення. Класифікація видів складного опору

У попередніх темах були викладені методи розрахунку елементів конструкцій і деталей машин, що зазнавали один з простих видів деформації (осьове розтягання і стискання, плоcке поперечне згинання, зсув або кручення). У кожного з цих простих видів деформації в поперечному перерізі елемента діяв лише один внутрішній силовий фактор – поздовжня сила при осьовому розтяганні або стисканні, поперечна сила при зсуві, крутний момент  при крученні, згинальний момент  при чистому згинанні. Виключення склало лише плоске поперечне згинання, тому що в поперечних перерізах бруса при цьому виді деформації мали місце поперечна сила і згинальний момент. Але, зважаючи на те, що дотичні напруження при плоскому поперечному згинанні мають зазвичай другорядне значення, цей вид згинання відносять також до числа простих видів деформації.

На практиці крім простих видів деформації часто зустрічаються випадки, коли в результаті дії навантаження в поперечних перерізах бруса одночасно виникають кілька внутрішніх силових факторів, впливом яких не можна нехтувати. У цьому випадку вид деформації, що виникає в брусі, називається складним опором. До числа таких видів складного опору можна віднести наступні:

 просторове і косе згинання;

 згинання з розтяганням (стисканням);

 позацентрове розтягання або стискання;

 згинання з крученням;

 кручення з розтяганням або стисканням.

Можливі й інші види складної деформації з більш різноманітною комбінацією внутрішніх силових факторів.

Принципово щось нове в розрахунок конструкцій задачі складного опору не вносять, тому що спільна дія внутрішніх факторів призводить до виникнення напруженого стану, який можна одержати шляхом складання напружених станів, викликаних кожним з видів простої деформації окремо.

Принцип суперпозиції (додавання дії сил) широко застосовується в опорі матеріалів, коли деформації малі і підкоряються законові Гука. Проте, тут не все так просто. Якщо нехтувати впливом поперечних сил, то принцип простого додавання дії сил може бути застосований до таких з перерахованих вище видів складного опору, як просторове згинання, косе згинання та згинання з розтяганням. До цих же видів складного опору можна віднести і позацентрове розтягання і стискання. В той же час принцип додавання напружень не можна застосовувати до таких видів складного опору, як згинання з крученням, кручення з розтяганням або стисканням і взагалі до усіх видів складного опору, при яких виникає складний напружений стан. У зв'язку з цим усі види складного опору варто розділити на ті види, при яких виникає лінійний напружений стан, і, отже, можна застосовувати принцип простого додавання напружень при складанні умов міцності, і ті види, при яких виникає складний напружений стан, і при складанні умов міцності використовують теорії міцності.

Таким чином, усі види складного опору умовно можна розділити на дві групи:

 види складного опору, при яких виникає лінійний напружений стан;

 види складного опору, при яких виникає складний напружений стан.

До першої групи видів складного опору можуть бути віднесені, як уже відзначалося вище, просторове і косе згинання, згинання з розтяганням, позацентрове розтягання або стискання. До другої групи – згинання з крученням, кручення з розтяганням або стисканням, загальний випадок складного опору. У кожної з цих груп є свої підходи і своя методика розрахунку. Розглянемо методики розрахунку елементів конструкцій, що зазнають складного опору, і які відносяться до різних груп за типом напруженого стану.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]