Реферат

Записка: аркушів, рисунків, таблиць, джерела науково – технічної літератури.

Ключові слова: ось, деталь, заготовка, план обробки, аналіз точності обробки та припусків, розмірний аналіз, аналіз схем базування, механічна обробка, технологічний процес.

В даному курсовому проекті подана розробка технологічного процесу механічної обробки осі і виконаний теоретичний аналіз припусків, методів базування, похибок обробки, розмірний аналіз технологічного процесу, а також методів обробки поверхонь.

Графічна частина проекту складає 3 аркуші.

Зміст

арк.

Вступ

1 Виробничий план технологічного процесу обробки деталі

2 Службове призначення, характеристика та аналіз якості деталі

2.1 Службове призначення деталі

2.2 Класифікація поверхонь деталі

2.3 Вимоги до точності розмірів, форми, взаємного розташування поверхонь та до точності геометричних і фізичних якостей поверхневого шару.

2.4 Аналіз матеріалу деталі та його властивостей

3 Аналіз способів обробки поверхонь

4 Розрахунки, вибір та аналіз припусків на обробку поверхонь

4.1 Розрахунок припуску та допусків для самої точної поверхні деталі

4.2 Вибір припусків та допусків на обробку інших поверхонь

5 Розробка теоретичних схем базування

6 Аналіз та розрахунки похибок обробки на окремих операціях

6.1 Загальний аналіз факторів, які впливають на точність розмірів, форми, взаємного розташування поверхонь та якість поверхневого шару

6.2 Розрахунок та вибір окремих похибок обробки

6.3 Розрахунки сумарних похибок та визначення коефіцієнтів запасу точності

7 Розмірний аналіз виробничого технологічного процесу виготовлення деталі

7.1 Постановка задачі

7.2 Кодування розмірів, поверхонь та побудова графів

7.3 Виявлення розмірних ланцюгів

7.4 Розрахунок розмірних ланцюгів

Висновок

Література

Вступ

У цей час хімічне машинобудування є однією з наукових галузей народного господарства, тому важлива роль відводитися впровадженню на різних стадіях проектування елементів САПР ТП, що забезпечує високий рівень організації системи технічного проектування.

Перспективи розвитку машинобудування складаються в прискоренні науково-технічного прогресу на базі технічного переобладнання виробництва, створення та випуску високо спроможних машин, застосуванні нової техніки та матеріалів, прогресивної технології та систем машин для комплексної механізації та автоматизації виробництва. У зв’язку з цим велика увага розробці, освоєнню та упровадженню нових високоефективних технологічних процесів, нових матеріалів, у тому числі й неметалевих, зниженню металоємкості виробів економії паливно-енергетичних ресурсів, механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення надійності та довговічності виробів, відповідний (або переважаючий) по своєму технічному рівню кращих вітчизняних та зарубіжних аналогів. Машинобудівне виробництво має деякі особливості, які ставлять спеціальні вимоги до його організації і планування.

Головні з них такі:

різноманітність виробів різних принципів дії, широкий кількісний діапазон їх випуску - від малих серій до масового виробництва зумовлюють потребу організації процесів виготовлення деталей високого класу точності, проектування спеціальних операцій складання; різні умови експлуатації виробів, широка номенклатура матеріалів, які застосовуються, причому інколи в порівняно невеликих кількостях, утруднюють забезпечення ними, призводять до надмірних запасів. Застосування в багатьох випадках дорогих матеріалів вимагає впровадження різних методів їх обробки, особливо безвідходних технологій, а отже, спеціалізованого, часто досить складного устаткування і технологічної оснастки; значна трудомісткість виготовлення деталей, наприклад, у приладобудуванні, велика питома вага ручної праці, передусім за рахунок механізації та автоматизації робіт під час обробки деталей і особливо під час складання приладів.

Разом з тим при відносно великій трудомісткості виготовлення абсолютні значення часу на виконання окремих операцій і прийомів в умовах приладобудуванні досить невеликі. Це істотно ускладнює використання високопродуктивних форм організації виробничих процесів - потокової, багатоверстатної.

Для того, щоб підвищити продуктивність праці та поліпшити якість продукції, належить автоматизувати виробництво, забезпечити широке застосування мікропроцесорної техніки і роботів, впровадити гнучкі виробничі комплекси, які дозволяють швидко й ефективно перебудувати виробництво на виготовлення нової продукції. Важливо домогтися раціонального використання устаткування, автоматизованих та роботизованих технологічних комплексів, що досягається встановленням оптимальних параметрів їх функціонування.

Технологія машинобудування як наукова дисципліна створена радянськими вченими. Початок формування цієї дисципліни відноситься до тридцятих років нашого століття. Розвиток технології механічної обробки та зборки та її напрямок обумовлюється завданням удосконалювання технологічних процесів, які стоять перед промисловість, винаходження та вивчення нових методів виробництва, подальшого розвитку та впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів на базі досліджень науки та техніки, які забезпечують найбільш високу працездатність праці при належній якості та найменший собівартості виробів.

1 Виробничий план технологічного процесу обробки деталі

План обробки основних поверхонь осі зводимо в табл. 1

Таблиця 1

План обробки основних поверхонь осі

№ пп	Найменування операції	Верстат	Ескіз установки	Операційний розмір	Допуск	Мінімальний припуск
	Заготівельна відрізати заготовку в розмір	Прокат	0	Зd1=40 З1=182	1,1 2
	Токарна Установка А: Переходи: 1А1 – точити пов. 13 з дотриманням розміру;	Токарно-гвинторізний верстат		=70±0,2	1,85 0,4	2 1
	Установка В: Переходи:
	1В1 – точити пов. 3 з дотриманням розміру;			=12h14	0,025 1,62	1,6
	1В2 – точити пов. 6 з дотриманням розміру;			=24±0,5	0,018 1,0	1,6
	1В3 – точити пов. 8 з дотриманням розміру;			=22±0,1	0,016 0,2	1,2
	1В4 – точити пов. 9 з дотриманням розміру;			=30±0,1	0,39 0,2	1,2
	1В5 – точити пов. 10 з дотриманням розміру;			=16±0,1	0,016 0,2	1,2
	Круглошліфувальна Установка А: Переходи:	Круглошліфувальний верстат
	2А1 – шліфувати пов. 8				0,062	0,1
	2А2 – шліфувати пов. 10				0,018	0,1

2 Службове призначення, характеристика та аналіз якості деталі

2.1 Службове призначення деталі

Ось є однієї з відповідальних деталей агрегату, що служить для встановлення та закріплення інших деталей агрегату та для передачі обертального моменту. Дана деталь відноситься до класу деталей типу “тіло обертання”, які характеризуються наявністю одночасно зовнішніх циліндричних і торцевих поверхонь. Лінійні розміри осі перевищують діаметральні розміри.

На поверхню Æ№8 та 10 встановлюються самоцентруючі підшипники з зазором. Для фіксації підшипників виконана канавка поверхня №7.

Для забезпечує точність та зручність встановлення заготовки, а також для шліфування виконані центрувальні отвори . Центрувальні отвори дозволяють забезпечити автоматичне встановлення заготовки, а також можлива обробка декількох поверхонь одночасно.

2.2 Класифікація поверхонь деталі

За призначенням поверхні розподілені наступним чином:

поверхні 3, 6, 8, 10, 13, – основні, вони визначають положення деталі в механізмі;

поверхні 3, 7, 8, 10, 13 – приєднувальні, вони визначають положення інших деталей відносно вала;

інші поверхні вільні.

За методом відсікання поверхні:

поверхні 1, 3, 6, 8, 9, 10, 13, 15– основні, вони відповідають контурам заготовки.

2.3 Вимоги до точності розмірів, форми, взаємного розташування поверхонь та до точності геометричних і фізичних якостей поверхневого шару.

Аналіз технічних вимог на виготовлення осі.

Відхилення від циліндричності поверхні №8 Æ35h6 не більше 0,01 мм.

Відхилення від циліндричності поверхні №13 Æ36h12 не більше 0,01 мм.

Невказані допустимі відхилення по Н14, h14, IT14/2.

Шероховатість невказаних поверхонь Ra 6.3.

Інші відхилення розташування та форми поверхонь знаходяться у межах допусків на розміри.

Поверхні деталі мають квалітети, ступінь точності та шорсткість, що відповідає їх службовому значенню. Хоча точність та шорсткість поверхонь деталі задані досить високими, але їх можливо виконати на верстатах нормальної точності. Кількість поверхонь, що оброблюється зведено до мінімуму.