1.1 Розрахунок простого трубопроводу При розрахунку трубопроводів, які подають рідину з одного резервуара в інший, необхідно забезпечити розрахунковим напором самого невигідного споживача. Для цього на початку напірного трубопроводу необхідно мати напір:
де НГ – геометрична висота підйому рідини або різницю геометричних відміток рівнів (подачі та забору) рідини;
НСВ – вільний напір, який повинен бути забезпечений у кінцевому перетині напірного трубопроводу, або в апарата, закритого резервуара і т. д. (приймається за ТУ).
- загальні втрати напору на всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах, т. е.
Для заданих умов геометрична висота НГ та вільний напір руху рідини НСВ відомі і не змінюються залежно від зміни витрати. Постійне значення суми цих напорів позначимо:
Загальні втрати у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах залежить від витрати рідини Q.
При побудові характеристики мережі задаємося витратами від Q=0 до Q=Qmax (від 2 до 3 проміжних значень), для яких визначаємо загальні втрати у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах.
Для всіх прийнятих витрат: Q1, Q2, …Qmax необхідно обчислити загальні втрати у всмоктуючому (короткому) трубопроводі по залежності:
Втрати напору по довжині всмоктуючого трубопроводу вважаються за формулою Дарсі-Вейсбаха:
При незмінних довжині всмоктуючого трубопроводу і діаметра визначаються середні швидкості для прийнятих витрат.
Щоб знайти коефіцієнт гідравлічного тертя (коефіцієнт Дарсі) , залежний від режиму руху рідини і матеріалу трубопроводу, необхідно обчислити критерій Рейнольдса:
де - кінематичний коефіцієнт в'язкості, що залежить від роду рідини і температури (додаток 1);
d1 – внутрішній діаметр труби;
1 – середня швидкість руху рідини в трубі.
Зіставленням обчисленого значення Re з критерієм Reкр визначається режим руху рідини.
Якщо з розрахунку вийде ламінарний режим, т. е.Re < Rекр, то не залежить від матеріалу труб і обчислюється за формулою
При турбулентному режимі необхідно встановити за матеріалом труб їх вплив на характер течії, що здійснюється одним з таких способів.
Визначається стан труб: гідравлічно гладкі або шорсткуваті гідравлічно шляхом порівняння абсолютної шорсткості труб з товщиною ламінарної плівки л.
Для шорстких труб визначається відносна шорсткість (d – внутрішній діаметр труби) або зворотна величина- відносна гладкості.
1 Спосіб. Товщина ламінарної плівки визначається за формулою
де r – внутрішній радіус труби.
Якщо з розрахунку вийде л > , то труби гідравлічно гладкі і значення може визначатися:
а) при Re = 2320 ÷ 105 – за формулою Блазіуса:
б) при Re > 105 – за формулою Конакова:
Якщо з розрахунку вийде л < , то труби гідравлічно шорсткі, і коефіцієнт визначається за універсальною формулою Френкеля:
де - абсолютна шорсткість труб, мм;
d – внутрішній діаметр труби, мм.
Для сталевих і чавунних труб, що були у вживанні, при турбулентному режимі можна визначити також за формулою Шевельова:
де d – внутрішній діаметр труби, мм.
2 спосіб. Область гідравлічно гладких труб або гладкостінні протягом визначається при 3000 < Re < 20та знаходять за формулою Блазіуса або Конакова.
У перехідній області, де 20<Reгл < 500, можна визначити за формулою Кольбрука-Уайта:або за універсальною (застосовувану в усіх областях турбулентного режиму) формулою Альтшуля:
В області гідравлічно шорсткуватих труб (квадратична область опору) Reш 500 розраховують за формулою Нікурадзе або за формулою Шіфрінсона .
Втрати напору рідини у опорах визначаються за залежністю:
де - коефіцієнт місцевого опору, що залежить від виду місцевого опору та режиму руху рідини;
- швидкісний напір або питома кінетична енергія потоку в перерізі за місцевим опором.
При гідравлічних розрахунках труб, коли режим руху рідини турбулентний, значення приймаються за таблицями, а для раптового розширення труби і раптового звуження обчислюються за формулами.
Для входу в трубопровід (гострі кромки стінок труби) вх = 0,5. При виході потоку рідини з трубопроводу під рівень або в атмосферу коефіцієнт місцевого опору вых = 1,0.
При раптовому розширенні труби коефіцієнт місцевого опору обчислюється за формулою Борда:
де 2 – площа живого перерізу потоку за місцевим опором;
1 – площа живого перерізу потоку перед місцевим опором.
Коефіцієнт місцевого опору при раптовому звуженні труби обчислюється за формулою:
Для інших видів місцевих опорів при турбулентному режимі табличні коефіцієнти наведено в дод. 2.
При ламінарному режимі руху рідини коефіцієнти місцевих опорів для засувок, кранів і плавних поворотів труби визначаються за залежністю
де a – досвідчений коефіцієнт, що залежить від конструктивних особливостей місцевого опору.
Для засувок клінчатих, повністю відкритих, незалежно від діаметра труби а 400; для кранів вентильних, повністю відкритих а 1778; для плавних поворотів труби а 19.
Таким чином, втрати напору по довжині і місцеві втрати у всмоктуючому трубопроводі обчислюються для всіх прийнятих витрат: Q1, Q2, … Qmax.
Потім розраховуються загальні втрати в нагнітальному (довгому) трубопроводі.
Втрати по довжині нагнітального трубопроводу:
де S – постійна трубопроводу, визначається за залежністю:
де l2 – довжина напірного трубопроводу;
К – видаткова характеристика трубопроводу.
де - площа живого перерізу труби;
R – гідравлічний радіус потоку;
С – коефіцієнт Шезі, визначається за формулою Павловського:
де n – коефіцієнт шорсткості, який залежить від матеріалу труб. Для нових сталевих труб n = 0,011, для нових чугунних n = 0,012.
Показник ступеня «y» залежить від матеріалу труб і гідравлічного радіуса потоку, може бути прийнятий для круглого перерізу труби 1/6.
Для стандартних значень діаметрів труб К визначається за таблицями, наявними в літературі, обчислюється за наведеною формулою; в даній роботі визначається за дод. 3.
Для прийнятих витрат Q1, Q2, … Qmax обчислюються втрати по довжині нагнітального трубопроводу.
Місцеві втрати в нагнітальному (довгих) трубопроводах приймаються 15% від втрат по довжині.
Тоді загальні втрати напору в нагнітальному трубопроводі
Загальні втрати напору в мережі визначаються для прийнятих витрат Q1, Q2, … Qmax підсумовуванням загальних втрат у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах.
Повний напір рідини, який треба забезпечити на початку нагнітального трубопроводу, необхідно визначити для всіх прийнятих витрат Q1, Q2, … Qmax, т. е.
По заданому розрахунковій витраті Q і обчисленому максимального значення напору рідини в мережі, користуючись зведеним графіком подач і натиску, орієнтовно встановлюється марка насоса.
За каталогом насосів підбираються робочі характеристики для орієнтовно обраної марки насоса. У тому масштабі, в якому побудовані робочі характеристики цієї марки насоса, будується на кальці характеристика мережі Q – H и Q – H(сети) знаходиться робоча точка насоса, яка відповідає розрахунковому напору та розрахунковому витраті мережі. Ця робоча точка насоса повинна при раціональному підборі, крім того, збігатися з максимальним ККД насоса (за характеристикою Q - ), або бути в зоні максимального ККД.
Побудована на кальці характеристика мережі може накладатися на характеристики однієї або двох, іноді трьох марок насосів з тим, щоб остаточно підібрати ту марку насоса, для якої робоча точка співпадає з max.
Для прийнятої марки насоса виписуються дані робочих параметрів з таблиць.
За габаритними розмірами і схемі даного типу насоса викреслюються в масштабі план і розріз відцентрового насоса. Привід до насоса вибирається той, який рекомендується в каталозі, потужність і ККД його наводяться.
приклад
Провести розрахунок і підібрати відцентровий насос і двигун до нього для подачі води з відкритого резервуара, в якому відмітка розрахункового рівня А в резервуар з рівнем С знаходиться в будівлі цеху згідно заданою схемою насосної установки; відмітка осі насоса 0.
Схема установки зображена на мал. 1.2.
Рис. 1.2.
Вихідні дані:
Витрата води |
Q103 = 35 м3/с |
Діаметр всмоктуючої труби |
d1 = 150 мм |
Діаметр нагнітаючої труби |
d2 = 125 мм |
Довжина всмоктуючого трубопроводу |
l1 = 15 м |
Довжина нагнітального трубопроводу |
l2 = 450 м |
Відмітка рівня води А |
162 м |
Відмітка рівня води См; |
172 м |
Відмітка осі насосу 0 |
165 м |
Температура води |
t = 20С |
Матеріал труб |
Сталь б/у |
Абсолютна шорсткість |
= 1 мм |
Зведений напір води |
Нсв = 9 м |
Коліно |
=0,5 |
Розрахунок
Підбір відцентрового насоса на задану мережу проводиться у робочій точці насоса, яка відповідає Нmax та заданому робочому витраті рідини. Для визначення робочої точки насоса необхідно будувати характеристику мережі Q – Н(сети).
При подачі рідини з одного резервуара в інший в мережі треба забезпечити необхідним напором самого невигідного споживача (самого віддаленого і вимагає найбільшого напору). Для цього на початку напірного трубопроводу необхідно створити напір:
де НГ – геометрична висота підйому рідини;
Нг = С – А = 172 – 162 = 10 м.
НСВ – вільний напір води (за завданням);
НСВ = 9 м;
- загальні втрати напору в мережі;
Геометрична висота і вільний напір рідини не змінюються зі зміною витрати. Постійне значення суми цих напорів позначимо:
Загальні втрати у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах залежать від витрати рідини Q. Для побудови характеристики Q – Н(сети) задаємося витратами від Q = 0 до Q = Qmax.
1. Q1 = 0 м3/с;
2. Q2 = 0,015 м3/с;
3. Q3 = 0,030 м3/с;
4. Q4 = 0,035 м3/с.
Обчислимо для всіх прийнятих витрат спочатку загальні втрати у всмоктуючому (короткому) трубопроводі по залежності
Втрати напору по довжині всмоктуючого трубопроводу визначаються по формулі Дарсі-Вейсбаха:
При незмінних довжинах і діаметрах труби визначаються середні швидкості и коеффіцієнт тертя для прийнятих витрат.
Визначаємо середні швидкості руху води :
1. При Q1 = 0 м3/с; |
1 = 0 м/с |
2. При Q2 = 0,015 м3/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с; |
Коеффіцієнт тертя залежить в загальному випадку від числа Рейнольдса і матеріалу труб.
Критерій Рейнольдса для прийнятих витрат і знайдених швидкостей:
де - кінематичний коефіцієнт в'язкості, що залежить від роду рідини і заданої температури. Для води при t = 20С, = 0,0101 см2/с.
2. При Q2 = 0,015 м3/с, 2 = 0,85 м/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с, 2 = 1,7 м/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с, 2 = 1,98 м/с; |
Для всіх прийнятих витрат отримано турбулентний режим. Встановимо за матеріалом труб і числу Рейнольдса чи будуть вони гідравлічно шорсткі.
Визначаємо товщину ламінарної плівки і зіставляємо із заданою абсолютною шорсткістю (середньою висотою виступів) .
Товщина ламінарної плівки для всіх прийнятих витрат:
де r – внутрішній радіус всмоктуючого трубопроводу, мм.
При Q2 = 0,015 м3/с; | |
При Q4 = 0,035 м3/с; |
Товщина ламінарної плівки для всіх витрат вийшла менше абсолютної шорсткост , т. е. л < . Отже, труби з гідравлічно шорсткими стінками. Для сталевих труб, що були у вжитку, при турбулентному режимі для гідравлічно шероховатіх стінок труб може визначатися або за універсальною формулою Френкеля, або за формулою Шевельова. Простіше вести розрахунок для цього випадку за формулою Шевельова:
де d – внутрішнній діаметр трубы, м:
Втрати на тертя hl для всіх прийнятих витрат:
1. При Q1 = 0 м3/с; | |
2. При Q2 = 0,015 м3/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с; |
Втрати напору або питомої енергії в місцевих опорах всмоктуючого трубопроводу:
де - коефіцієнт місцевого опору, що залежить від виду місцевого опору та режиму руху рідини;
- швидкісний напір або питома кінетична енергія потоку в перерізі за місцевим опором.
Для заданої схеми всмоктуючого трубопроводу згідно мал 1.2 місцеві втрати в загальному вигляді рівні:
Для всіх прийнятих витрат втрати у опорах:
1. При Q1 = 0 м3/с; | |
2. При Q2 = 0,015 м3/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с; |
Загальні втрати у всмоктуючому трубопроводі для прийнятих витрат:
1. При Q1 = 0 м3/с; | |
2. При Q2 = 0,015 м3/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с; |
Для визначення загальних втрат напору в мережі необхідно також обчислити загальні втрати в нагнітальному (напірному) трубопроводі.
На напірних (довгих) трубопроводах місцеві опори розміщені рідко, втрати в них окремо не розраховуються, а приймаються у відсотках від втрат по довжині.
Загальні втрати в нагнітальних трубопроводах:
Втрати по довжині в нагнітальному трубопроводі:
де S – постійна трубопроводу
де l2 – довжина напірного трубопроводу.
Видаткова характеристика К може визначатися за формулою Шезі:
або прийматися за таблицями.
Користуючись прил. 3 для сталевих труб (при n = 0,012) визначаємо видаткову характеристику К = 0,111 м3 / с.
Постійна напірного трубопроводу:
Розраховуємо загальні втрати напору або питомої енергії потоку по довжині нагнітального трубюопровода для прийнятих витрат рідини:
1. При Q1 = 0 м3/с; | |
2. При Q2 = 0,015 м3/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с; |
Загальні втрати напору в мережі (у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах) для прийнятих витрат:
1. При Q1 = 0 м3/с; | |
2. При Q2 = 0,015 м3/с; | |
3. При Q3 = 0,030 м3/с; | |
4. При Q4 = 0,035 м3/с; |
Повний напір води в мережі, який необхідно забезпечити на початку нагнітального трубопроводу:
За cводному графіком подач і напорів орієнтовно приймаємо марку насоса 4К-6. У каталозі насосів знаходимо характеристики насосів цієї марки.
У тому ж масштабі, що і характеристики Q -Н для цих насосів будуємо на кальці характеристику мережі Q-Н(сети) . Накладаємо кальку з побудованою характеристикою Q -Н(сети) на дві робочі характеристики Q-Н для насосів. Зона раціонального використання насоса, а також робоча точка насоса для заданого максималь ¬ ного витрати Q = 0,035 м3 / с, вказує, що необхідно приймати марку насоса 4К-6, діаметр діаметр робочого колеса на виході D = 272 мм.
Виписуємо з каталогу технічні параметри насоса
Марка насоса |
Подача Q, л/с |
Повний напір Н, м |
Потужність на валу насоса NH |
кВт електродвигун Ndb |
КПД насоса η |
Допустима висота всмоктування Hвс, м |
Діаметр робочого колеса D, мм |
4К-6 |
37,6 |
72,5 |
2900 |
40,5 |
66 |
4 |
272 |
Габаритні розміри та схеми насосів типу К наведені в каталозі насосів.
Користуючись цими даними, в збільшеному масштабі викреслити план і розріз відцентрового насоса типу 4К-6 і насосної установки.
1.2. РОЗРАХУНОК СКЛАДНИХ ТРУБОПРОВОДІВ.
Розрізняють три основні групи задач розрахунку складного трубопроводу (і їх комбінації), в яких визначають: розміри труб по заданому витраті і натиску; натиск по заданих витрат у трубах заданих розмірів; витрата в трубах заданих розмірів за відомим напору.
Для розрахунку розмірів труб, перепадів напорів, витрат складають систему рівнянь, що складається з рівнянь балансу витрат для кожного вузла і рівнянь балансу напорів (рівнянь Бернуллі) для кожної гілки трубопроводу. Так як складні трубопроводи звичайно є довгими, то в рівняннях Бернуллі можна знехтувати швидкісними напорами, приймаючи повний напір потоку рівним п'єзометричного напору, а також знехтувати щодо малюк місцевими втратами напору у вузлах. Це значно спрощує розрахунки, оскільки дозволяє вважати однаковими натиск потоків в кінцевихперетинах труб, що примикають до даного вузла, і оперувати в рівняннях Бернуллі поняттям напору в даному вузлі.
Втрати напору в трубах виражаються формулою
яку для розрахунку зручно привести до виду
де швидкість висловлюємо через витрата та числовий множник дорівнює(Q,/с, g, м/с2), а місцеві опори замінюємо в довгих трубопроводах еквівалентним довжинами за співвідношенням
- довжина і діаметр труби; - середня швидкість потоку в трубі; λ - приведена довжина труби (враховує місцеві опори за допомогою їх еквівалентних довжин)
, тут
Конкретний вид системи розрахункових рівнянь і способи її рішення визначаються типом складного трубопроводу і характером поставленого завдання. Система розрахункових рівнянь повинна бути замкнутою, тобто число незалежних невідомих у ній повинно бути дорівнює числу рівнянь.
1.2.1. Трубопроводи з паралельними гілками
Аналітичний метод
Розрахункові рівняння включають баланси витрат і напорів, втрати напору. баланс витрат
де Q =, где (Q=- магістральна витрата).
Втрата напору в паралельних трубах рівні між собою або,
Отже, втрата напору в розгалуженому ділянці між вузлами дорівнює втраті напору в будь-який з паралельних труб, що з'єднує ці вузли hn= hni (якщо знехтувати втратою швидкісного напору в довгих трубах).
Баланс напорів або
H ,
Рішення системи рівнянь виконують методом послідовних наближень, якщо не відомі розміри труб або витрати, оскільки не можна точно визначити в этих трубах.
У першому наближенні приймають, що в трубах має місце квадратичний закон опору і значення визначаються лише відносною шорсткістю труб за формулою Нікурадзе
або близькою формулою Шіфрінсона
Вирішивши рівняння з вибраними повторюють рішення в другому наближенні, користуючись більш точними значеннями , вычисленными по расходам, полученным в первом приближении.
При аналитическом решении системы уравнений удобно заменить пучок параллельных труб одной эквивалентной трубой, которая пропус¬кает весь расход при потере напора, равной потере на разветвленном участке. Размеры эквивалентной трубы (d3,L3) связаны с размера¬ми параллельных ветвей соотношением
У результаті складний трубопровід наводиться до схеми простого трубопроводу.
графічний метод
Будують залежності втрат напору в трубах від витрати. Характеристики паралельно працюючих гілок підсумовують шляхом складання витрат при однакових напорах. Отримана сумарна характеристика є характеристикою еквівалентної труби, що замінює паралельні, яку потім підсумовують з характеристиками підводить і відводить труб шляхом складання напорів при однакових витратах. Сумарна крива є характеристикою складного трубопроводу.
Побудовані характеристики дозволяють по заданому витраті в одній з гілок визначити реквізит натиск складного трубопроводу або за заданим розташовується напору визначити витрати у всіх трубах.
Приклад
Насос створює тиск Ризб= 120 кПа. Визначити продуктивність насоса і витрата рідини (
у гілках при опорі вентилів ξ=4 (іншими місцевими опорами знехтувати) і абсолютної шорсткістю труб
З рівняння Бернуллі для перетину
Відносно плоскості 0 - 0 з урахуванням того, що (так як ), надлишковий тиск Р3 = 0 в сечении 3-3, получаем определяются
де втрати визначаються за формулами
За цим формулам будуємо залежність втрат напору від витрати. Залежність втрат напору на розгалуженням ділянці від повної витрати, побудована шляхом складання абсцис кривих 2 і 2 ', а залежність сумарних втрат налора (крівая1 / 1) від витрати побудована шляхом складання ординат кривих (рис. 1.3).
Ділянка |
d, мм |
Q, л/с |
, м/c |
Re |
λ |
, м |
1 |
32 |
1,5 2 2,5 |
1,87 2,49 3,11 |
2990 3980 4980 |
0,043 0,04 0,038 |
1,26 2,06 3,02 |
2 |
16 |
0,5 0,75 1 |
2,49 3,73 4,98 |
1990 2980 3980 |
0,032 0,043 0,04 |
5,06 15,3 25,3 |
20 |
0,6 1,01 1,4 |
1,91 3,18 4,46 |
1910 3180 4400 |
0,034 0,042 0,039 |
2,61 8,46 15,74 | |
3 |
32 |
1,5 2 2,5 |
1,87 2,49 3,11 |
2990 3980 4980 |
0,043 0,04 0,038 |
2,63 4,43 6,66 |
За відомим значенням сумарних втрат напору
За допомогою графіка знаходимо повний витрата рідини у трубопроводі (подачу насоса) Q = 1,65 л / с, а по кривих 2 і 2 '- витрати в окремих гілкахл/с,.
1.2.2. Трубопроводи з кінцевими роздачею
Трубопровід з'єднує три резервуара і має вигляд одного вузла. Верхній резервуар I є живильником і рідина від нього надходить до вузла, від якого - до нижнього резервуару 3 - приймача. Резервуар 2 може бути як приймачем, так і живильником у залежності від співвідношення між напором у вузлі і напором у середньому резервуарі 2.
При цьому можливі три випадки розподілу витрат у трубах і відповідно три різні системи розрахункових рівнянь.
I. Напір у вузлі менше напору у резервуарі (y < Н2). Рідина - з резервуарів I і 2 перетікає у резервуар 3 та система рівнянь має вигляд
2. Якщо , то рідину з резервуара I перетікає у резервуар 2 і 3, я система рівнянь приймає вигляд
3. Якщо , витрата,рідина перетікає з резервуара I в резервуар 3,
Визначимо витрати у трубах, якщо відомі напори у резервуарах і розміри всіх труб.
аналітичний метод
Визначимо напрямок потоку у трубі 2 (ріс1.4) Обчислюємо напір у' у вузлі при вимкненій трубі 2, коли Q2= 0, і складемо рівняння Бернуллі для труб I і 3 і вирішимо відносно у'.
Якщо рівняння дає значення то при включенні труби 2 робота складного трубопроводу буде відповідати першому розрахунковому випадку і для вирішення задачі використовуємо систему рівнянь (I).
Якщо рівняння дає - другий випадок і розрахунок ведеться за системою рівнянь (2). Якщо - третій випадок і розрахунок ведеться за системою рівнянь (3). Так як витрати у трубах не відомі, то аналітичне рішення проводиться методом послідовних наближень.
Графічний метод
Здійснюється шляхом графічного вирішення наведених розрахункових систем рівнянь. Метою рішення є визначення напору у вузлі, при якому задовольняється умова балансу витрат.
Визначаємо напір у' у вузлі при вимкненій трубі 2, для чого будуємо криві Для гілок I і 3 (рис 1. 5) відповідно до рівнянь
Ордината точки А перетину кривих дає натиск у'. Якщо , то абсциса точки А дає величину дійсного витрати у гілках I та 3 (
Якщо , то має місце перший розрахунковий випадок.
Для визначення витрат будуємо для гілки 2 (мал.1.6) згідно з другим рівнянням системи I, а потім складаємо криві, побудовані для гілок I і 2 згідно з останнім рівнянню системи I. Ордината і абсциса точки В перетину сумарною кривої гілок I і 2 з кривою гілки 3 дають відповідно дійсний напір у у вузлі і витрата
Рис.
1.5
Рис.
1.6
Вода надходить з магістралі по трубах заданих розмірів і шорсткостейу два резервуари, рівні у яких розташовані на відмітках А і В вище рівня осі магістрального трубопроводу (рис.1.8).
Визначити, при якому тиску у магістралі у верхній резервуар буде надходити витрата
где
3.
2. Обчислюємо напір у вузловій точці трубопроводу где- приведена довжина другої труби
3. Витрата визначаємо методом послідовних наближень з рівняння Бернуллі для третьої труби:
де - приведена довжина третьої труби. Очевидно, а напір у магістралі
де величина определяется по вирахуваній витратіі заданої шорсткості .
1.2.3. Трубопроводи з безперервною роздачею
Розрахунок трубопроводів з безперервною роздачею (рис, 1.9), в яких шляхової витрата рівномірно споживається в більшій кількості рівномірно розташованих пунктів, а інша частина витрат- транзитний витрата транспортується через ділянку L і Делее, виконують у припущенні, що рідина відбирається безперервно і рівномірно з інтенсивністюq м3/см. При цьому шляхової витрата Qn=qL та сумарний витрата в початковому перерізі ділянки:
Q = Qn + QT = qL + QT .
Рис.
1.8