Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гидравлика(Методичка по курсовой работе)(укр).docx
Скачиваний:
31
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
1.33 Mб
Скачать

1.1 Розрахунок простого трубопроводу При розрахунку трубопроводів, які подають рідину з одного резервуара в інший, необхідно забезпечити розрахунковим напором самого невигідного споживача. Для цього на початку напірного трубопроводу необхідно мати напір:

де НГ – геометрична висота підйому рідини або різницю геометричних відміток рівнів (подачі та забору) рідини;

НСВ – вільний напір, який повинен бути забезпечений у кінцевому перетині напірного трубопроводу, або в апарата, закритого резервуара і т. д. (приймається за ТУ).

- загальні втрати напору на всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах, т. е.

Для заданих умов геометрична висота НГ та вільний напір руху рідини НСВ відомі і не змінюються залежно від зміни витрати. Постійне значення суми цих напорів позначимо:

Загальні втрати у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах залежить від витрати рідини Q.

При побудові характеристики мережі задаємося витратами від Q=0 до Q=Qmax (від 2 до 3 проміжних значень), для яких визначаємо загальні втрати у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах.

Для всіх прийнятих витрат: Q1, Q2, …Qmax необхідно обчислити загальні втрати у всмоктуючому (короткому) трубопроводі по залежності:

Втрати напору по довжині всмоктуючого трубопроводу вважаються за формулою Дарсі-Вейсбаха:

При незмінних довжині всмоктуючого трубопроводу і діаметра визначаються середні швидкості для прийнятих витрат.

Щоб знайти коефіцієнт гідравлічного тертя (коефіцієнт Дарсі) , залежний від режиму руху рідини і матеріалу трубопроводу, необхідно обчислити критерій Рейнольдса:

де  - кінематичний коефіцієнт в'язкості, що залежить від роду рідини і температури (додаток 1);

d1 – внутрішній діаметр труби;

1 – середня швидкість руху рідини в трубі.

Зіставленням обчисленого значення Re з критерієм Reкр визначається режим руху рідини.

Якщо з розрахунку вийде ламінарний режим, т. е.Re < Rекр, то  не залежить від матеріалу труб і обчислюється за формулою

При турбулентному режимі необхідно встановити за матеріалом труб їх вплив на характер течії, що здійснюється одним з таких способів.

  1. Визначається стан труб: гідравлічно гладкі або шорсткуваті гідравлічно шляхом порівняння абсолютної шорсткості труб  з товщиною ламінарної плівки л.

  2. Для шорстких труб визначається відносна шорсткість (d – внутрішній діаметр труби) або зворотна величина- відносна гладкості.

1 Спосіб. Товщина ламінарної плівки визначається за формулою

де r – внутрішній радіус труби.

Якщо з розрахунку вийде л > , то труби гідравлічно гладкі і значення  може визначатися:

а) при Re = 2320 ÷ 105 – за формулою Блазіуса:

б) при Re > 105 – за формулою Конакова:

Якщо з розрахунку вийде л < , то труби гідравлічно шорсткі, і коефіцієнт  визначається за універсальною формулою Френкеля:

де  - абсолютна шорсткість труб, мм;

d – внутрішній діаметр труби, мм.

Для сталевих і чавунних труб, що були у вживанні,  при турбулентному режимі можна визначити також за формулою Шевельова:

де d – внутрішній діаметр труби, мм.

2 спосіб. Область гідравлічно гладких труб або гладкостінні протягом визначається при 3000 < Re < 20та знаходять за формулою Блазіуса або Конакова.

У перехідній області, де 20<Reгл < 500, можна визначити за формулою Кольбрука-Уайта:або за універсальною (застосовувану в усіх областях турбулентного режиму) формулою Альтшуля:

В області гідравлічно шорсткуватих труб (квадратична область опору) Reш  500 розраховують за формулою Нікурадзе або за формулою Шіфрінсона .

Втрати напору рідини у опорах визначаються за залежністю:

де  - коефіцієнт місцевого опору, що залежить від виду місцевого опору та режиму руху рідини;

- швидкісний напір або питома кінетична енергія потоку в перерізі за місцевим опором.

При гідравлічних розрахунках труб, коли режим руху рідини турбулентний, значення  приймаються за таблицями, а для раптового розширення труби і раптового звуження обчислюються за формулами.

Для входу в трубопровід (гострі кромки стінок труби) вх = 0,5. При виході потоку рідини з трубопроводу під рівень або в атмосферу коефіцієнт місцевого опору вых = 1,0.

При раптовому розширенні труби коефіцієнт місцевого опору обчислюється за формулою Борда:

де 2 – площа живого перерізу потоку за місцевим опором;

1 – площа живого перерізу потоку перед місцевим опором.

Коефіцієнт місцевого опору при раптовому звуженні труби обчислюється за формулою:

Для інших видів місцевих опорів при турбулентному режимі табличні коефіцієнти  наведено в дод. 2.

При ламінарному режимі руху рідини коефіцієнти місцевих опорів для засувок, кранів і плавних поворотів труби визначаються за залежністю

де a – досвідчений коефіцієнт, що залежить від конструктивних особливостей місцевого опору.

Для засувок клінчатих, повністю відкритих, незалежно від діаметра труби а 400; для кранів вентильних, повністю відкритих а  1778; для плавних поворотів труби а  19.

Таким чином, втрати напору по довжині і місцеві втрати у всмоктуючому трубопроводі обчислюються для всіх прийнятих витрат: Q1, Q2, … Qmax.

Потім розраховуються загальні втрати в нагнітальному (довгому) трубопроводі.

Втрати по довжині нагнітального трубопроводу:

де S – постійна трубопроводу, визначається за залежністю:

де l2 – довжина напірного трубопроводу;

К – видаткова характеристика трубопроводу.

де  - площа живого перерізу труби;

R – гідравлічний радіус потоку;

С – коефіцієнт Шезі, визначається за формулою Павловського:

де n – коефіцієнт шорсткості, який залежить від матеріалу труб. Для нових сталевих труб n = 0,011, для нових чугунних n = 0,012.

Показник ступеня «y» залежить від матеріалу труб і гідравлічного радіуса потоку, може бути прийнятий для круглого перерізу труби  1/6.

Для стандартних значень діаметрів труб К визначається за таблицями, наявними в літературі, обчислюється за наведеною формулою; в даній роботі визначається за дод. 3.

Для прийнятих витрат Q1, Q2, … Qmax обчислюються втрати по довжині нагнітального трубопроводу.

Місцеві втрати в нагнітальному (довгих) трубопроводах приймаються 15% від втрат по довжині.

Тоді загальні втрати напору в нагнітальному трубопроводі

Загальні втрати напору в мережі визначаються для прийнятих витрат Q1, Q2, … Qmax підсумовуванням загальних втрат у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах.

Повний напір рідини, який треба забезпечити на початку нагнітального трубопроводу, необхідно визначити для всіх прийнятих витрат Q1, Q2, … Qmax, т. е.

По заданому розрахунковій витраті Q і обчисленому максимального значення напору рідини в мережі, користуючись зведеним графіком подач і натиску, орієнтовно встановлюється марка насоса.

За каталогом насосів підбираються робочі характеристики для орієнтовно обраної марки насоса. У тому масштабі, в якому побудовані робочі характеристики цієї марки насоса, будується на кальці характеристика мережі Q – H и Q – H(сети) знаходиться робоча точка насоса, яка відповідає розрахунковому напору та розрахунковому витраті мережі. Ця робоча точка насоса повинна при раціональному підборі, крім того, збігатися з максимальним ККД насоса (за характеристикою Q - ), або бути в зоні максимального ККД.

Побудована на кальці характеристика мережі може накладатися на характеристики однієї або двох, іноді трьох марок насосів з тим, щоб остаточно підібрати ту марку насоса, для якої робоча точка співпадає з max.

Для прийнятої марки насоса виписуються дані робочих параметрів з таблиць.

За габаритними розмірами і схемі даного типу насоса викреслюються в масштабі план і розріз відцентрового насоса. Привід до насоса вибирається той, який рекомендується в каталозі, потужність і ККД його наводяться.

приклад

Провести розрахунок і підібрати відцентровий насос і двигун до нього для подачі води з відкритого резервуара, в якому відмітка розрахункового рівня А в резервуар з рівнем С знаходиться в будівлі цеху згідно заданою схемою насосної установки; відмітка осі насоса 0.

Схема установки зображена на мал. 1.2.

Рис. 1.2.

Вихідні дані:

Витрата води

Q103 = 35 м3

Діаметр всмоктуючої труби

d1 = 150 мм

Діаметр нагнітаючої труби

d2 = 125 мм

Довжина всмоктуючого трубопроводу

l1 = 15 м

Довжина нагнітального трубопроводу

l2 = 450 м

Відмітка рівня води А

162 м

Відмітка рівня води См;

172 м

Відмітка осі насосу 0

165 м

Температура води

t = 20С

Матеріал труб

Сталь б/у

Абсолютна шорсткість

 = 1 мм

Зведений напір води

Нсв = 9 м

Коліно

=0,5

Розрахунок

Підбір відцентрового насоса на задану мережу проводиться у робочій точці насоса, яка відповідає Нmax та заданому робочому витраті рідини. Для визначення робочої точки насоса необхідно будувати характеристику мережі Q – Н(сети).

При подачі рідини з одного резервуара в інший в мережі треба забезпечити необхідним напором самого невигідного споживача (самого віддаленого і вимагає найбільшого напору). Для цього на початку напірного трубопроводу необхідно створити напір:

де НГ – геометрична висота підйому рідини;

Нг = С – А = 172 – 162 = 10 м.

НСВ – вільний напір води (за завданням);

НСВ = 9 м;

- загальні втрати напору в мережі;

Геометрична висота і вільний напір рідини не змінюються зі зміною витрати. Постійне значення суми цих напорів позначимо:

Загальні втрати у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах залежать від витрати рідини Q. Для побудови характеристики Q – Н(сети) задаємося витратами від Q = 0 до Q = Qmax.

1. Q1 = 0 м3/с;

2. Q2 = 0,015 м3/с;

3. Q3 = 0,030 м3/с;

4. Q4 = 0,035 м3/с.

Обчислимо для всіх прийнятих витрат спочатку загальні втрати у всмоктуючому (короткому) трубопроводі по залежності

Втрати напору по довжині всмоктуючого трубопроводу визначаються по формулі Дарсі-Вейсбаха:

При незмінних довжинах і діаметрах труби визначаються середні швидкості  и коеффіцієнт тертя  для прийнятих витрат.

Визначаємо середні швидкості руху води :

1. При Q1 = 0 м3/с;

1 = 0 м/с

2. При Q2 = 0,015 м3/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с;

Коеффіцієнт тертя  залежить в загальному випадку від числа Рейнольдса і матеріалу труб.

Критерій Рейнольдса для прийнятих витрат і знайдених швидкостей:

де  - кінематичний коефіцієнт в'язкості, що залежить від роду рідини і заданої температури. Для води при t = 20С,  = 0,0101 см2/с.

2. При Q2 = 0,015 м3/с, 2 = 0,85 м/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с, 2 = 1,7 м/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с, 2 = 1,98 м/с;

Для всіх прийнятих витрат отримано турбулентний режим. Встановимо за матеріалом труб і числу Рейнольдса чи будуть вони гідравлічно шорсткі.

Визначаємо товщину ламінарної плівки і зіставляємо із заданою абсолютною шорсткістю (середньою висотою виступів) .

Товщина ламінарної плівки для всіх прийнятих витрат:

де r – внутрішній радіус всмоктуючого трубопроводу, мм.

При Q2 = 0,015 м3/с;

При Q4 = 0,035 м3/с;

Товщина ламінарної плівки для всіх витрат вийшла менше абсолютної шорсткост , т. е. л < . Отже, труби з гідравлічно шорсткими стінками. Для сталевих труб, що були у вжитку,  при турбулентному режимі для гідравлічно шероховатіх стінок труб може визначатися або за універсальною формулою Френкеля, або за формулою Шевельова. Простіше вести розрахунок  для цього випадку за формулою Шевельова:

де d – внутрішнній діаметр трубы, м:

Втрати на тертя hl для всіх прийнятих витрат:

1. При Q1 = 0 м3/с;

2. При Q2 = 0,015 м3/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с;

Втрати напору або питомої енергії в місцевих опорах всмоктуючого трубопроводу:

де  - коефіцієнт місцевого опору, що залежить від виду місцевого опору та режиму руху рідини;

- швидкісний напір або питома кінетична енергія потоку в перерізі за місцевим опором.

Для заданої схеми всмоктуючого трубопроводу згідно мал 1.2 місцеві втрати в загальному вигляді рівні:

Для всіх прийнятих витрат втрати у опорах:

1. При Q1 = 0 м3/с;

2. При Q2 = 0,015 м3/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с;

Загальні втрати у всмоктуючому трубопроводі для прийнятих витрат:

1. При Q1 = 0 м3/с;

2. При Q2 = 0,015 м3/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с;

Для визначення загальних втрат напору в мережі необхідно також обчислити загальні втрати в нагнітальному (напірному) трубопроводі.

На напірних (довгих) трубопроводах місцеві опори розміщені рідко, втрати в них окремо не розраховуються, а приймаються у відсотках від втрат по довжині.

Загальні втрати в нагнітальних трубопроводах:

Втрати по довжині в нагнітальному трубопроводі:

де S – постійна трубопроводу

де l2 – довжина напірного трубопроводу.

Видаткова характеристика К може визначатися за формулою Шезі:

або прийматися за таблицями.

Користуючись прил. 3 для сталевих труб (при n = 0,012) визначаємо видаткову характеристику К = 0,111 м3 / с.

Постійна напірного трубопроводу:

Розраховуємо загальні втрати напору або питомої енергії потоку по довжині нагнітального трубюопровода для прийнятих витрат рідини:

1. При Q1 = 0 м3/с;

2. При Q2 = 0,015 м3/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с;

Загальні втрати напору в мережі (у всмоктуючому і нагнітальному трубопроводах) для прийнятих витрат:

1. При Q1 = 0 м3/с;

2. При Q2 = 0,015 м3/с;

3. При Q3 = 0,030 м3/с;

4. При Q4 = 0,035 м3/с;

Повний напір води в мережі, який необхідно забезпечити на початку нагнітального трубопроводу:

За cводному графіком подач і напорів орієнтовно приймаємо марку насоса 4К-6. У каталозі насосів знаходимо характеристики насосів цієї марки.

У тому ж масштабі, що і характеристики Q -Н для цих насосів будуємо на кальці характеристику мережі Q-Н(сети) . Накладаємо кальку з побудованою характеристикою Q -Н(сети) на дві робочі характеристики Q-Н для насосів. Зона раціонального використання насоса, а також робоча точка насоса для заданого максималь ¬ ного витрати Q = 0,035 м3 / с, вказує, що необхідно приймати марку насоса 4К-6, діаметр діаметр робочого колеса на виході D = 272 мм.

Виписуємо з каталогу технічні параметри насоса

Марка насоса

Подача Q, л/с

Повний напір Н, м

Потужність на валу насоса NH

кВт електродвигун

Ndb

КПД насоса η

Допустима висота всмоктування Hвс, м

Діаметр робочого колеса D, мм

4К-6

37,6

72,5

2900

40,5

66

4

272

Габаритні розміри та схеми насосів типу К наведені в каталозі насосів.

Користуючись цими даними, в збільшеному масштабі викреслити план і розріз відцентрового насоса типу 4К-6 і насосної установки.

1.2. РОЗРАХУНОК СКЛАДНИХ ТРУБОПРОВОДІВ.

Розрізняють три основні групи задач розрахунку складного трубопроводу (і їх комбінації), в яких визначають: розміри труб по заданому витраті і натиску; натиск по заданих витрат у трубах заданих розмірів; витрата в трубах заданих розмірів за відомим напору.

Для розрахунку розмірів труб, перепадів напорів, витрат складають систему рівнянь, що складається з рівнянь балансу витрат для кожного вузла і рівнянь балансу напорів (рівнянь Бернуллі) для кожної гілки трубопроводу. Так як складні трубопроводи звичайно є довгими, то в рівняннях Бернуллі можна знехтувати швидкісними напорами, приймаючи повний напір потоку рівним п'єзометричного напору, а також знехтувати щодо малюк місцевими втратами напору у вузлах. Це значно спрощує розрахунки, оскільки дозволяє вважати однаковими натиск потоків в кінцевихперетинах труб, що примикають до даного вузла, і оперувати в рівняннях Бернуллі поняттям напору в даному вузлі.

Втрати напору в трубах виражаються формулою

яку для розрахунку зручно привести до виду

де швидкість висловлюємо через витрата та числовий множник дорівнює(Q,/с, g, м/с2), а місцеві опори замінюємо в довгих трубопроводах еквівалентним довжинами за співвідношенням

- довжина і діаметр труби; - середня швидкість потоку в трубі; λ - приведена довжина труби (враховує місцеві опори за допомогою їх еквівалентних довжин)

, тут

Конкретний вид системи розрахункових рівнянь і способи її рішення визначаються типом складного трубопроводу і характером поставленого завдання. Система розрахункових рівнянь повинна бути замкнутою, тобто число незалежних невідомих у ній повинно бути дорівнює числу рівнянь.

1.2.1. Трубопроводи з паралельними гілками

Аналітичний метод

Розрахункові рівняння включають баланси витрат і напорів, втрати напору. баланс витрат

де Q =, где (Q=- магістральна витрата).

Втрата напору в паралельних трубах рівні між собою або,

Отже, втрата напору в розгалуженому ділянці між вузлами дорівнює втраті напору в будь-який з паралельних труб, що з'єднує ці вузли hn= hni (якщо знехтувати втратою швидкісного напору в довгих трубах).

Баланс напорів або

H ,

Рішення системи рівнянь виконують методом послідовних наближень, якщо не відомі розміри труб або витрати, оскільки не можна точно визначити в этих трубах.

У першому наближенні приймають, що в трубах має місце квадратичний закон опору і значення визначаються лише відносною шорсткістю труб за формулою Нікурадзе

або близькою формулою Шіфрінсона

Вирішивши рівняння з вибраними повторюють рішення в другому наближенні, користуючись більш точними значеннями , вычисленными по расходам, полученным в первом приближении.

При аналитическом решении системы уравнений удобно заменить пучок параллельных труб одной эквивалентной трубой, которая пропус¬кает весь расход при потере напора, равной потере на разветвленном участке. Размеры эквивалентной трубы (d3,L3) связаны с размера¬ми параллельных ветвей соотношением

У результаті складний трубопровід наводиться до схеми простого трубопроводу.

графічний метод

Будують залежності втрат напору в трубах від витрати. Характеристики паралельно працюючих гілок підсумовують шляхом складання витрат при однакових напорах. Отримана сумарна характеристика є характеристикою еквівалентної труби, що замінює паралельні, яку потім підсумовують з характеристиками підводить і відводить труб шляхом складання напорів при однакових витратах. Сумарна крива є характеристикою складного трубопроводу.

Побудовані характеристики дозволяють по заданому витраті в одній з гілок визначити реквізит натиск складного трубопроводу або за заданим розташовується напору визначити витрати у всіх трубах.

Приклад

Насос створює тиск Ризб= 120 кПа. Визначити продуктивність насоса і витрата рідини (

у гілках при опорі вентилів ξ=4 (іншими місцевими опорами знехтувати) і абсолютної шорсткістю труб

З рівняння Бернуллі для перетину

Відносно плоскості 0 - 0 з урахуванням того, що (так як ), надлишковий тиск Р3 = 0 в сечении 3-3, получаем определяются

де втрати визначаються за формулами

За цим формулам будуємо залежність втрат напору від витрати. Залежність втрат напору на розгалуженням ділянці від повної витрати, побудована шляхом складання абсцис кривих 2 і 2 ', а залежність сумарних втрат налора (крівая1 / 1) від витрати побудована шляхом складання ординат кривих (рис. 1.3).

Ділянка

d, мм

Q, л/с

, м/c

Re

λ

, м

1

32

1,5

2

2,5

1,87

2,49

3,11

2990

3980

4980

0,043

0,04

0,038

1,26

2,06

3,02

2

16

0,5

0,75

1

2,49

3,73

4,98

1990

2980

3980

0,032

0,043

0,04

5,06

15,3

25,3

20

0,6

1,01

1,4

1,91

3,18

4,46

1910

3180

4400

0,034

0,042

0,039

2,61

8,46

15,74

3

32

1,5

2

2,5

1,87

2,49

3,11

2990

3980

4980

0,043

0,04

0,038

2,63

4,43

6,66

За відомим значенням сумарних втрат напору

За допомогою графіка знаходимо повний витрата рідини у трубопроводі (подачу насоса) Q = 1,65 л / с, а по кривих 2 і 2 '- витрати в окремих гілкахл/с,.

1.2.2. Трубопроводи з кінцевими роздачею

Трубопровід з'єднує три резервуара і має вигляд одного вузла. Верхній резервуар I є живильником і рідина від нього надходить до вузла, від якого - до нижнього резервуару 3 - приймача. Резервуар 2 може бути як приймачем, так і живильником у залежності від співвідношення між напором у вузлі і напором у середньому резервуарі 2.

При цьому можливі три випадки розподілу витрат у трубах і відповідно три різні системи розрахункових рівнянь.

I. Напір у вузлі менше напору у резервуарі (y < Н2). Рідина - з резервуарів I і 2 перетікає у резервуар 3 та система рівнянь має вигляд

2. Якщо , то рідину з резервуара I перетікає у резервуар 2 і 3, я система рівнянь приймає вигляд

3. Якщо , витрата,рідина перетікає з резервуара I в резервуар 3,

Визначимо витрати у трубах, якщо відомі напори у резервуарах і розміри всіх труб.

аналітичний метод

Визначимо напрямок потоку у трубі 2 (ріс1.4) Обчислюємо напір у' у вузлі при вимкненій трубі 2, коли Q2= 0, і складемо рівняння Бернуллі для труб I і 3 і вирішимо відносно у'.

Якщо рівняння дає значення то при включенні труби 2 робота складного трубопроводу буде відповідати першому розрахунковому випадку і для вирішення задачі використовуємо систему рівнянь (I).

Якщо рівняння дає - другий випадок і розрахунок ведеться за системою рівнянь (2). Якщо - третій випадок і розрахунок ведеться за системою рівнянь (3). Так як витрати у трубах не відомі, то аналітичне рішення проводиться методом послідовних наближень.

Графічний метод

Здійснюється шляхом графічного вирішення наведених розрахункових систем рівнянь. Метою рішення є визначення напору у вузлі, при якому задовольняється умова балансу витрат.

Визначаємо напір у' у вузлі при вимкненій трубі 2, для чого будуємо криві Для гілок I і 3 (рис 1. 5) відповідно до рівнянь

Ордината точки А перетину кривих дає натиск у'. Якщо , то абсциса точки А дає величину дійсного витрати у гілках I та 3 (

Якщо , то має місце перший розрахунковий випадок.

Для визначення витрат будуємо для гілки 2 (мал.1.6) згідно з другим рівнянням системи I, а потім складаємо криві, побудовані для гілок I і 2 згідно з останнім рівнянню системи I. Ордината і абсциса точки В перетину сумарною кривої гілок I і 2 з кривою гілки 3 дають відповідно дійсний напір у у вузлі і витрата

Рис. 1.5

Рис. 1.6

Якщо має місце другий розрахунковий випадок. Для визначення витрат будуємо для гілки 2 (рис .1.7) згідно з другим рівнянням системи 2 і складаємо криві 1 і 2 відповідно до четвертим рівнянням. Точка В перетину сумарной кривої гілок 3 та 2 і кривої, побудованої для гілки 1, дає натиск У у вузлі і витрата

Вода надходить з магістралі по трубах заданих розмірів і шорсткостейу два резервуари, рівні у яких розташовані на відмітках А і В вище рівня осі магістрального трубопроводу (рис.1.8).

Визначити, при якому тиску у магістралі у верхній резервуар буде надходити витрата

где 3.

I. По заданій витраті татруби визначаємо коефіцієнт опорів λ та еквівалентну довжину місцевих опорів, встановлених на другій трубі.

2. Обчислюємо напір у вузловій точці трубопроводу где- приведена довжина другої труби

3. Витрата визначаємо методом послідовних наближень з рівняння Бернуллі для третьої труби:

де - приведена довжина третьої труби. Очевидно, а напір у магістралі

де величина определяется по вирахуваній витратіі заданої шорсткості .

1.2.3. Трубопроводи з безперервною роздачею

Розрахунок трубопроводів з безперервною роздачею (рис, 1.9), в яких шляхової витрата рівномірно споживається в більшій кількості рівномірно розташованих пунктів, а інша частина витрат- транзитний витрата транспортується через ділянку L і Делее, виконують у припущенні, що рідина відбирається безперервно і рівномірно з інтенсивністюq м3/см. При цьому шляхової витрата Qn=qL та сумарний витрата в початковому перерізі ділянки:

Q = Qn + QT = qL + QT .

Рис. 1.8

Втрату напору на розгалуженій ділянці L трубопроводу можна підрахувати за формулою