Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Техмаш 2013 / 2. Лаб / 4 Призначення баз і вихначення погрішності установки деталі.doc
Скачиваний:
93
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
409.6 Кб
Скачать

4 Призначення баз і визначення погрішнОсті

установки деталей при обробці

Ціль роботи:

а) Вивчити основні поняття теорії базування, класифікацію баз;

б) Отримати практичні навички призначення баз, розробки схем базування;

в) Познайомитися з реалізацією найпоширеніших схем базування;

г) Отримати навички по визначенню погрішностей установки деталей.

1 Загальні положення

Під базуванням в машинобудуванні розуміють придання виробу необхідного положення відносно вибраної системи координат, яке досягається накладенням геометричних зв'язків. Зв'язки звичайно здійснюються у вигляді дій на тіло з боку інших тіл, які обмежують свободу руху даного тіла.

Незалежні переміщення, які може мати тіло, називають ступенями свободи. Абсолютно тверде тіло має шість ступенів свободи. Для того, щоб придати тілу необхідне положення і стан спокою щодо вибраної системи відліку, його треба позбавити шести ступенів свободи, наклавши на нього шість двосторонніх геометричних зв'язків.

Якщо вибрати в якості системи відліку прямокутну систему координат OXYZ (рис. 3.1), то при накладенні шести геометричних зв'язків 1-6 тіло позбавиться трьох переміщень уздовж осей ОХ, ОУ і OZ і трьох поворотів навкруги цих осей.

Рис. 3.1: а) - геометричні зв'язки, що визначають положення твердого тіла в системі координат; б) - сполучення реальних деталей по трьох номінально плоским поверхням

Зв'язки 1, 2 і 3 позбавляють тіло трьох ступенів свободи - переміщення уздовж осі Z і поворотів навкруги осей X і У. Зв'язки 4, 5 позбавляють тіло двох ступенів свободи: переміщення уздовж осі У і повороту навкруги осі Z. Зв'язок 6 позбавляє тіло переміщення уздовж осі X.

В загальному випадку при сполученні деталі по трьох поверхнях з деталями, що базують її, виникають шість точок контакту. На рис. 3.1, б показана деталь типу прямокутного паралелепіпеда, встановлена в "кут", утворений базуючими деталями. Шість точок контакту розподілилися на поверхнях деталі (відповідно і на поверхнях, на які вона встановлена) таким чином: три точки контакту на нижній поверхні деталі, дві на бічній поверхні найбільшої протяжності і одна на поверхні торця.

Таким чином, накладення на деталь шести геометричних зв'язків і визначення її положення щодо деталей, на які вона встановлена, реально здійснюється через точки контакту. Шість точок контакту матеріалізують рухому систему координат 01X1Y1Z1, пов'язану з деталлю, що базується. Як видно, базування деталі здійснюється за допомогою декількох її поверхонь - баз.

База - поверхня або виконуюче ту ж функцію поєднання поверхонь, вісь, точка, що належить заготівці або виробу і що використовується для базування.

Для накладення на деталь шести зв'язків з метою визначення її положення в системі 0XYZ були потрібно три бази, що утворили рухому систему 01X1Y1Z1. Сукупність баз, утворюючих систему координат заготівки або виробу - комплект баз.

В розглянутому прикладі система 01X1Y1Z1 була побудована на точках контакту деталі, що базується, з деталями, на які вона встановлена. При ідеалізації геометричної форми поверхонь баз вважається, що контакт деталей відбувається повністю по поверхнях, що сполучаються. І тоді за координатні площини приймають поверхні баз, а наявність зв'язків, накладених на них, відображається опорними точками, що носять теоретичний характер.

Опорна точка - це точка, що символізує один із зв'язків заготовки або виробу з вибраною системою координат. Умовне зображення опорних точок показано на рис. 3.2.

Схема базування – це схема розташування опорних точок на базах. Всі опорні точки на схемі базування нумерують порядковими номерами, починаючи з бази, на якій розташовують найбільше число опорних точок. Число проекцій деталі на схемі базування повинне бути достатнім для чіткого уявлення про розміщення опорних точок. При накладенні в якій-небудь проекції однієї опорної точки на іншу, зображають одну точку і біля неї проставляють номери суміщених точок. Так, на рис. 3.2 показана схема базування деталі, представленої на рис. 3.1, б.

Рис. 3.2- Ідеалізоване уявлення про сполучення деталей по плоским поверхням і умовне позначення опорних точок: а - на виді спереду і збоку, б - на виді зверху