Міністерство аграрної політики і продовольства України
Уманський національний університет садівництва
Кафедра економіки
Каліновська Яна Ігорівна
«Рентабельність виробництва продукції тваринництва в
ТОВ «АГРОВІТ» та шляхи її підвищення»
Курсова робота з економіки підприємства
Перевірила:
Бленда Н.О.
Умань 2014
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
1 РОЗДІЛ: ТЕОРЕТИЧНО І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА…………………………5
Суть категорії – рентабельність виробництва продукції …………………..5
Необхідність рентабельного ведення виробництва тваринництва в ринковій економиці…………………………………………..…………………9
Обгрунтування методики визначення показників рентабельності виробництва продукції тваринництва…………………………………….…...11
2 РОЗДІЛ: АНАЛІЗ ДОСЯГНУТОГО РІВННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ЙОГО ЗМІНИ НА ТОВ «АГРОВІТ»…………………………19
2.1 Економічна характеристика ТОВ«АГРОВІТ» ………………………....19
2.2 Досягнутий рівень рентабельності виробництва тваринництва і дослідження його тенденції…………………………………………………….24
2.3Факторний аналіз рентабельності виробництва тваринництва………………………………………………………………...…27
2.4 Кореляційно-регресивний аналіз рентабельності і економічна оцінка його результатів………………………………………………………………………
3 РОЗДІЛ: ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТВАРИНИЦТВА…..……………………………………………………………29
3.1Технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва тваринництва……………………………………………………………………29
3.2Здійснення режиму економії витрат на виробництво продукції……………………………………..……………………………..….32
3.3 Забезпечення цінової конкурентноспроможності продукції твариництва і зростання доходності її виробництва….………………………….………….36
3.4 Резерви підвищення якості продекції як фактора зростання рентабельності її виробництва……………………………………….……….40
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..45
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….48
ДОДАТКИ
Вступ
Рівень розвитку сільського господарства визначає найголовнішу соціально-економічну проблему –продовольчу, тобто забезпечення харчуванням населення за науково-обгрунтованими нормами споживання різноманітних висококалорійних і якісних продуктів. Близько 75% фонду народного споживання формується з продукції рослинництва, тваринництва та продуктів їх переробки. Науково встановлено, що для повноцінного харчування, людині потрібно споживати на день 100-110г. Білка, з них 70-75 г. повинні бути тваринного походження. На відміну від рослинницьких галузей, тваринництво продукцію дає більш рівномірно і протягом року. Така продукція рослинництва, як: зелена маса, сіно, солома, силос, сінаж, полова, жом, гичка, макуха та ін., безпосередньої цінності для людей не мають. Однак вони являються кормовою базою для тваринництва.
Тваринництво –це великий і досить складний підкомплекс АПК по виробництву висококалорійних і дієтичних продуктів харчування ( молоко, м’ясо, масло, яйця, мед) та цінної сировини ( вовна, пух, шкіра). Тварини дають гній та інші органічні добрива, які підвищують урожайність багатьох культур ( зернових, цукрових буряків, картоплі і ін.).
Отже про важливість та корисність тваринництва сперечатися не має сенсу. Проте, поряд з важливістю цієї галузі сільського господарства виникає необхідність обґрунтованого, раціонального його ведення. Тваринництво –трудомістка галузь з високим рівнем затрат на її виробництво. Воно потребує значної кількості трудових ресурсів відповідної високої кваліфікації, приміщень для утримання тварин та обладнання по їх обслуговуванню, якісних кормів, з усіма дотриманнями норм поживних речовин ( відповідно до раціонів годівлі) та інше. Виходячи з цього, витрати на виробництво продукції тваринництва досить високі, що призводить до зростання собівартості продукції тваринництва та зниження ( скорочення) суми чистого доходу. Метою суб’єктів фінансово-господарської діяльності є ефективне ведення даної діяльності – покриття витрат виробництва та отримання прибутку. Іншими словами виробництво (в даному випадку продукції тваринництва) повинно бути рентабельним. Тема рентабельного виробництва продукції досить актуальна, адже вона означає, що виручка від реалізації товарної продукції тваринництва покриває затрати на виробництво та збут даної продукції. Тобто чим вищий рівень рентабельності виробництва тим позитивніший ефект діяльності підприємств. Аналізуючи показники рентабельності виробництва продукції тваринництва за останні роки, вимальовується невтішна картина зниження рентабельності даного виробництва ( навіть з тенденціями до його збитковості). А тому одним з головних завдань стоїть підвищення рентабельності виробництва продукції тваринництва.
Тому метою даної курсової роботи є розкриття суті, змісту та поняття рентабельності, показати методику розрахунку цього показника, можливих резервів підвищення на прикладі ТОВ«АГРОВІТ» с.Бабанка, Уманського району Черкаської області.
1 Розділ: теоретично і методологічні основи
РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА
Суть категорії –рентабельність виробництва продукції
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками: прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект діяльності без урахування використаних ресурсів. Тому для більш повного аналізу його доповнюють показником рентабельності.
Рентабельність –це відносний показник ефективності роботи підприємства. Показники рентабельності поділяють на групи та форми. Показники рентабельності об’єднують в такі три групи:
показники, що базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної та звичайної діяльності);
показники, що характеризують прибутковість продажів ( валова рентабельність продажів, чиста рентабельність продажів);
показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів, рентабельність операційного капіталу, рентабельність основного, оборотного та власного капіталу).
Також рентабельність має кілька форм, які залежать від того, які саме ресурси і прибуток використовують у розрахунках. Виділяють:
рентабельність капіталу
рентабельність продукції.
До рентабельності капіталу ( інвестованих ресурсів ) входить: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу. Рентабельність активів характеризує використання всього майна підприємства, рентабельність власного капіталу показує використання активів, створених за рахунок власних коштів, рентабельність акціонерного капіталу –верхню межу дивідендів на акції. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво продукції та її збут.
У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий дохід, який є частиною вартості валової продукції після вирахування витрат, понесених на її виробництво. Чистий доход, отриманий у сільському господарстві, поділяється на централізований доход держави і підприємства, а тому розрізняють два види рентабельності. Виділяють рентабельність народногосподарську і госпрозрахункову. Під народногосподарською рентабельністю розуміють всю масу створеного в сільському господарстві чистого доходу, а та частина, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку має назву –госпрозрахункова.
Для характеристики рентабельності сільськогосподарського виробництва, використовують такі показники як: рівень рентабельності і норма прибутку.
Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. Кожен процент рентабельності відповідає отриманню однієї копійки прибутку з розрахунку на гривню виробничих витрат. Рівень рентабельності характеризує ефективність спожитих засобів виробництва, що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість використаних у господарстві матеріальних оборотних засобів. Рівень рентабельності може визначатися в цілому по підприємству, його ще називають сукупним рівнем рентабельності, по окремій галузі або по виробництву певного виду продукції, окремої культури.
Що ж стосується норми прибутку, то цей показник визначається в цілому по підприємству. Норма прибутку визначається як процентне співвідношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів. Вона показує величину прибутку, який припадає на 1 грн. основних і оборотних фондів. Досить часто в різних підприємствах ( господарствах) при виробництві однойменного виду продукції досягають однакового рівня рентабельності, при цьому вони мають різні показники норми прибутку.