- •Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка
- •Isbn 978-966-308-198-4
- •Передмова
- •Лекція 1. Вступ
- •1. Предмет історії, функції
- •2. Структура історичних знань, періодизація
- •Періодизація історії
- •1) Первісна доба (від появи людини на Землі до V ст. Н. Е.);
- •Лекція 2. Найдавніші люди на території України
- •1. Типи періодизації давньої історії
- •2. Розселення первісних людей на території України, їх заняття і побут
- •3. Суспільна організація давніх людей
- •1. Трипільська культура
- •2. Індоєвропейці й Україна
- •Лекція 4. Кіммерійці, скіфи, сармати. Античні колони на півдні України
- •1. Територія розселення кіммерійців, їх заняття, побут, суспільна організація.
- •2. Скіфи, їх місце в історії античного світу
- •3. Сармати на території України
- •4. Грецькі колонії Північного Причорномор'я: розташування, суспільно-економічний розвиток, політична організація
- •1. Проблема виникнення слов'ян та їх прабатьківщини
- •Лекція 6. Слов'яни у першій половині першого тисячоліття нашої ери
- •1. Велике переселення народів і слов'яни
- •2. Венеди, анти, склавини
- •1. Розселення східнослов'янських племен та племінних союзів
- •2. Суспільний розвиток східних слов'ян. Процеси державотворення
- •3. Матеріальна і духовна культура
- •4. Сусіди східних слов'ян: хозари і нормани.
- •5. Князювання Аскольда і Діра
- •Лекція 8. Утворення Київської Русі
- •1 Деякі ключові проблеми Київської Русі в історіографії
- •2. Похід Олега на Київ у світлі сучасної історичної науки
- •3. Перші Рюриковичі на київському престолі
- •4. Державний та суспільний устрій Київської Русі у іх-х ст. Господарська діяльність
- •Лекція 9. Київська Русь наприкінці X - у першій половині XI ст.
- •1. Початок правління Володимира Великого. Реформи Володимира
- •2. Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава у Києві.
- •3. Внутрішня і зовнішня політика. «Руська Правда»
- •4. Політичний устрій
- •5. Соціальна структура населення Київської Русі
- •6. Суспільно-економічний розвиток
- •7. Розвиток писемності та освіти. Духовна культура
- •Лекція 10. Київська Русь у другій половині XI -першій половині XIII ст.
- •1. Київська держава за Ярославичів
- •2. Любецький з 7зд князів
- •3. Володимир Мономах і Мстислав Володимирович
- •4. Міжусобна боротьба. Причини феодальної роздробленості Київської Русі
- •Лекція 11. Політичний і соціально-економічний розвиток руських князівств другої третини XII - першої половини XIII ст.
- •1. Київське і Переяславське князівства: політичне становище, суспільно-економічний розвиток
- •2. Політичний і соціально-економічний розвиток Чернігово-Сіверського князівства
- •3. Волинське князівство. Підкарпатські землі. Утворення Галицькоао князівства
- •1. Етногенез українців
- •2. Культура Київської Русі періоду політичної роздробленості
- •Лекція 13. Галицько-Волинська держава
- •1. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •2. Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила
- •3. Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Ба-тия на українські землі. Утворення Золотої Орди
- •4. Вторгнення хана Батия на українські землі
- •5. Утворення Золотої Орди
- •Лекція 14. Галицько-Волинська держава наприкінці XIII - в першій половині XIV ст.
- •І. Наступники Данила Романовича
- •2. Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави
- •3. Історичне значення Галицько-Волинської держави в розвитку української державності
- •Українські землі у складі литви і польщі. Українська національна революція середини
- •XVII століття та українська козацька держава
- •Лекція 1.
- •2. Входження Волині, Київщини, Чернігово-Сіверщини, Поділля і Брацлавщини до складу Великого князівства Литовського. Їх адміністративний устрій. Ліквідація автономії Київщини і Волині
- •1 Сполученням «кг» в тогочасних українсько-білоруських джерелах передавався звук «г».
- •3. Перехід Чернігово-Сіверщини під владу Москви
- •4. Антилитовські рухи в Україні: Федір Більський, Михайло Гпинський
- •5. Утворення Кримського ханства: спроби встановлення ним контролю над землями України
- •Лекція 2. Соціально-економічний розвиток українських земель у XV -першій половині XVI ст.
- •1. Литовські Статути
- •2. «Устава на волоки»
- •3. Зміни в соціально-економічному житті
- •4. Поступове закріпачення селянства
- •5. Антифеодальні (соціальні) рухи в XV-на початку XVI ст.
- •Лекція 3. Вихід на історичну арену українського козацтва
- •1. Походження та розселення українського козацтва: заняття, побут
- •2. Заснування Запорозької Січі князем Дмитром Вишневецьким та її внутрішній устрій
- •3. Виникнення реєстрового козацтва та структура війська Запорозького
- •4. Військове мистецтво козаків
- •5. Військові походи козаків в інші країни
- •Лекція 4. Польсько-Литовське зближення і утворення Речі Посполитої
- •1. Становище західноукраїнських земель під владою Польського королівства
- •2. Причини польсько-литовського зближення уХМст. Кревська унія
- •3. Городельська унія та її значення для України
- •4. Зовнішньополітичне становище Литви у середині XVI ст. Люблінська унія
- •5. Наслідки утворення Речі Посполитої для українських земель
- •Лекція 5.
- •1. Перші козацькі повстання Криштофа (Христофора) Косинського і Семерія (Северина) Наливайка
- •2. Антикозацька політика польського уряду в першій третині XVII ст.
- •3. Козацькі повстання під проводом:
- •4. «Ординація Війська Запорозького» 1638 р
- •Лекція 6. Духовно-релігійне життя України (XVI - перша половина XVII ст.)
- •1. Реформація в Європі й Україна. Релігійна свідомість українського народу
- •2. Братства та їх діяльність. Острозька академія
- •3. Берестейська унія та її вплив на духовне життя в Україні
- •4. Церковна полеміка та релігійна боротьба в першій половині XVII ст.
- •5. Митрополит Петро Могила та його культурно-освітня діяльність
- •6. Ужгородська церковна унія 1646 р.
- •Лекція 7. Перший період Української національної революції (1648-1676 рр.). Національно-визвольна війна українського народу під проводом б. Хмельницького (1648-1657 рр.
- •1. Передумови і початок Національно-визвольної війни українського народу
- •2. Розгортання національно-визвольної боротьби у 1648-1649 рр. Зборівський мир
- •3. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр. Турецький протекторат і молдовські плани
- •4. Воєнні дії Речі Посполитої в Україні після Переяславської угоди з Росією у 1654-1657 рр.
- •5. Гетьманська держава. Система влади, внутрішня і зовнішня політика. Передсмертні плани б.Хмельницького
- •Лекція 8. Українська козацька держава протягом 1657-1687 рр. Завершення Української національної революції та Руїни
- •1. Україна в роки правління і. Виговського. Початок Руїни.
- •2. Ю. Хмельницький. Порушення територіальної цілісності України
- •3. Андрусівське перемир'я
- •4. Гетьманування /7. Дорошенка
- •5. Руїна на Правобережжі Гетьманування і. Самойловича
- •Частина і Давня і середньовічна історія України
6. Суспільно-економічний розвиток
Політична і військова могутність Київської Русі тримались на міцному фундаменті - сільському господарстві. Землеробство і скотарство не тільки забезпечували населення країни, а й постачали продукти харчування і сировину за її межі. Промисли, насамперед мисливство і бортництво, давали можливість руським купцям постійно постачати на зарубіжні ринки хутра, мед і віск.
Попри розвинену транзитну торгівлю, очевидно, саме сільське господарство було провідною галуззю давньоруської економіки і до-сягло високого для того часу рівня розвитку.
На східнослов'янських землях продовжують існувати різні системи землеробства залежно від природних умов: перелогова система та вирубна, або як її ще називають, підсічно-вогнева система. Селяни вирощували усі відомі в ранньому середньовіччі зернові культури: ячмінь, просо, жито, пшеницю, а також горох та інші.
Однак, у способі виробництва сільськогосподарських продуктів відбулися суттєві зміни. Якщо до X ст. основним знаряддям обробітку були соха, рало, то з Хет. на зміну їм приходить плуг. Плуг із лемешем вже не тільки розпушував, а й перевертав пласт ґрунту, що значно збільшувало врожайність. Застосування плуга потребувало наявності більшої кількості тяглової худоби - волів. У свою чергу, зростання поголів'я худоби дало можливість використовувати на полях органічні добрива. Почав відбуватися поступовий перехід від перелогової до двопільної парової та трипільної системи. Земля ділилася на три частини, три поля: на одній сіяли ярові культури, на другій - озимі, а третя - відпочивала (лежала під паром), завдяки чому частково відновлювалась родючість ґрунтів. Кожного року ділянки змінювали. Ці нововведення привели до підвищення врожайності. За підрахунками вчених, тепер селянин отримував урожай, що вдвічі перевищував потреби у зерні його родини. Таким чином, з'явився надлишок продуктів. У результаті - пожвавилась торгівля та швидкими темпами почало розвиватись ремісниче виробництво і міста.
Поряд із землеробством, розвивалось тваринництво. Для якісного обробітку землі необхідна була тяглової худоба - коні й воли. Вирощувались також вівці і кози, які постачали селян м'ясом, хутром і вовною. Худобу випасали з весни до осені на луках, лісових галявинах, перелогових землях. На зиму для неї запасали сіно і зерно. Зимою молодих тварин, щоб не замерзали, тримали у житлових приміщеннях.
Кінь і корова були великою цінністю для селянина. «Руська правда» вважала крадіжку коней та інших свійських тварин тяжким злочином і немилосердно карала за неї.
Серед промислів особливо були розвинутими мисливство й рибальство. Для полювання в густому лісі лук був малоефективний, тому використовували ловецькі ями, пастки, сильця (петлі) тощо. На ведмедя ходили із сокирою і рогатиною. Бувало, що здобиччю ставали самі мисливці. Для рибальства використовували плетені з лози верші, а також конопляні сіті й неводи.
Зміни у сільському господарстві стимулювали розвиток ремесла. Найважливішою його галуззю залишалась металургія. Залізо продовжували добувати з болотяної та озерної руди, яка не потребувала складних технологій при обробці. Ковалі виготовляли знаряддя праці - лопати, серпи, коси; побутові предмети - ножиці, ножі, цвяхи; зброю та амуніцію - мечі, кольчуги, щити, шоломи, бойові сокири. Ці вироби цінувались не тільки на Русі, а й далеко за її межами. Замислуваті висячі замки з ключами складної форми мали великий попит у сусідніх країнах, де їх називали «руськими замками». Водночас наявність замків і ключів, виявлених під час розкопок, засвідчує панування приватної власності в місті і на селі протягом описуваного періоду.
Високою майстерністю славились руські ювеліри. Виготовлені київськими майстрами золоті прикраси розходились по всій середньовічній Європі. Руські майстри володіли багатьма складними техніками виготовлення прикрас. Як наприклад, скань - вироби з крученого, срібного або золотого дроту, зернь - маленькі золоті чи срібні зерна накладалися на малюнок і припаювалися, перегородчата емаль - склоподібною масою різних кольорів покривали підготовлені ділянки, створюючи красиві й довговічні прикраси, що збереглися і до наших днів, хоча сама техніка втрачена назавжди.
Основними видами ремесел були гончарство, а також обробка шкіри, дерева й кістки. У Київській Русі найпоширенішим був дерев'яний і глиняний посуд, тому серед ремісників чи не найбільше було гончарів.
Глиняний посуд з XI ст. повсюдно виготовлявся на гончарному крузі. Перехід від ліпної кераміки до гончарного круга привів до помітного покращення якості глиняного посуду. Робота на гончарному крузі вимагала значних фізичних зусиль. У зв'язку з цим виготовлення посуду перейшло із рук жінок до чоловіків-гончарів. Гончарний посуд цього періоду відзначається правильною формою й великою різноманітністю. Виготовляли різні горшки, глеки, макітри, миски, глиняні сковорідки тощо.. На дні гончарних виробів майстри ставили своє клеймо у вигляді кола, хреста, зірки і т. п. Дерев'яний посуд селяни виготовляли власноруч.
Найпоширенішими були так звані домашні ремесла - прядіння і ткацтво. Ними займались у кожній селянській родині. Адже одяг простих людей був із домотканих матеріалів. Писемні джерела згадують близько десяти ремісничих професій, а дані археології вказують, що їх було понад шістдесят.
Продукція сільського господарства і ремісничі вироби вивозились купцями Грецьким шляхом до Візантії, а Залозним - до країн Кавказу й Арабського Сходу. Від Києва ішов Соляний шлях до Кримського узбережжя Чорного моря. Через Володимир - Волинський ішли торговельні шляхи на Захід - у Польщу, Чехію, Угорщину, Німеччину.
Особливо тісні торговельні відносини підтримувались із найба-гатшою тоді країною - Візантійською імперією. В обмін на свої товари Русь отримувала звідти предмети розкоші, дорогі тканини, олію, вино, фрукти, вишукану зброю, прянощі, книги, предмети церковного вжитку.
Із ростом торгівлі, збільшенням багатств у представників суспільної верхівки зростає роль грошей. Гроші є загальним мірилом вартості товарів, засобом нагромадження багатств і засобом платежу.
Гроші мали постійну вартість. Та найголовніше, що цей універсальний товар міг ділитися на однорідні частини, які не змінювали своєї купівельної спроможності, що особливо було зручно при здійсненні дрібних торгових операцій.
У кінці VIII ст. на територію Європи, у тому числі й на землі сучасної України, хлинув потік арабських срібних монет - дирхемів (диргемів). На тонких та великих кружальцях подібних грошей немає ніяких зображень, як того вимагала мусульманська релігія. Аверс і реверс монети покриті куфічними написами (куфі - стилізований арабський шрифт), де, окрім цитат з Корана, містилися імена правителів, роки та місяці карбування.
У ІХ-ХІ ст. основним грошовим металом як у Європі, так і в Київській Русі було монетне срібло азійського походження, що в ті часи цінувалося набагато дорожче, ніж тепер. У знайдених скарбах періоду Київської Русі виявлені також візантійські і західноєвропейські монети.
Карбування монет на території сучасної України розпочалося наприкінці X ст. Перші руські монети почали виготовляти в часи князювання Володимира Великого. Це були золотники і срібляники. Пізніше Святополк Окаянний та Ярослав Мудрий випускали лише срібну монету довільної маси.
Обсяг карбування був незначним (декілька тисяч штук), про що свідчать скарби, у яких на сьогодні знайдено лише 11 золотих та понад 250 срібних давньоруських монет Х-ХІ ст. Тому стає зрозумілим, що для такої мізерної кількості примірників не варто було влаштовувати стаціонарний монетний двір. Для виготовлення кількох десятків монет у день достатньо було праці одного майстра з парою штемпелів та ручним молотком. Чому ж тоді карбували ці монети, які аж ніяк не складали конкуренції арабським куфічним дирхемам чи візантійським солідам? Річ у тім, що, окрім економічного значення, монета має ще й політичне. На ній обов'язково зазначається країна та ім'я володаря, у період правління якого вона була виготовлена. Монета є своєрідною візиткою, що говорить про незалежність правителя і могутність держави. На лицевій стороні Володимирових срібляників було поміщено зображення князя з усіма ознаками влади, а на зворотній - княжий герб тризуб і напис: «Володимир на столі, а се його срібло». Таким чином, з часів Володимира тризуб як знак князівської власності перетворився на державний символ.
Значну частину монет слов'яни вилучали з обігу і переплавляли в більш зручні для користування грошово-вагові злитки, що називалися гривнями. Меншими грошовими одиницями в Київській Русі були: ногата, куна, різана.
Власне руською грошовою одиницею була гривна. Монетна гривна відома з середини XI ст. Гривні були кількох видів: київські, чернігівські, новгородські і відрізнялись формою та вагою. Гривна срібла була значною сумою. За неї можна було придбати одного вола або десять телят.
Першими з'явились київські монетні гривні - ромбоподібні злитки срібла вагою близько 164 грамів. Майже одночасно з'явилися новгородські гривні - паличкоподібні злитки вагою близько 205 грамів і чернігівські - еліпсоподібні злитки з розплесканими кінцями вагою 197 грамів. Київська і новгородська гривні використовувались на всій території Київської Русі.
Оскільки на землях нинішньої України не існувало покладів срібла та золота, карбування власних монет було невигідним. Як гроші у щоденному побуті використовувались шкурки куниці. В Х-ХІ ст. лічильна гривна дорівнювала 20 ногатам, 25 кунам або 50 різанам. Різана, на відміну від ногати, - шкурка з відрізаними ніжками. Використання шкурок замість металевих грошей мало свої незручності. Вони швидко витирались і займали великий об'єм. Відомо, що Ярослав Мудрий надіслав будівничим Георгіївської церкви платню за роботу на двох возах.
У часи Володимира і Ярослава Мудрого продовжували розвиватись міста. У літописних повідомленнях про події середини - другої половини XI ст. згадуються 50 нових міст. Розростаються і старі «гради», перетворюючись на середньовічні міста.
Давньоруські міста відрізнялись господарською основою свого розвитку. Одні з них мали переважно сільськогосподарський, інші -ремісничий характер, ще інші - торговий, окремі - оборонний.
Тодішні міста складалися з двох нерівних частин: меншої -укріпленої, яка називалась дитинець, і більшої - посаду. В укріпленій частині проживали князь, бояри, дружинники та їхні слуги, там зосереджувались органи влади і управління. За межами укріплень виникала торгова площа та розросталось передмістя - посад. У ньому проживали ремісники, місцеві і приїжджі купці, їхня охорона та слуги. Після запровадження християнства у Києві розмістилась резиденція глави Руської церкви - митрополита, у більших містах держави проживали керівники церковних провінцій - єпископи та їхнє оточення і слуги.
Руські міста відрізнялись від західноєвропейських не такою щільною забудовою. На Русі у містах великі ділянки займали сади і городи. Значна частина міщан займалась землеробством, утримувала худобу, яку щоранку через міські ворота виганяли на пасовища.
Повсякденне життя міщан відрізнялось у залежності від їхнього соціального стану. Міська верхівка - князі, бояри та вище духовенство проживали у просторих садибах, де були поряд із житловими спорудами господарські приміщення, будинки дворових людей, дрібних ремісників, що обслуговували їхні потреби, і челяді. Князівські двори мали кам'яні палаци, оздоблені фресками, різьбою по каменю і дереву. Прості міщани проживали у дерев'яних будинках, обмазаних білою глиною, що мали підсобні приміщення - льохи і комори. У ремісничих посадах у кожному домі була майстерня.