Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История книга 1.doc
Скачиваний:
254
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
5.76 Mб
Скачать

Лекція 10. Київська Русь у другій половині XI -першій половині XIII ст.

Київська держава за Ярославичів. Любецький з "ізд князів. Володимир Мономах і Мстислав Володимирович. Міжусобна боротьба. Причини феодальної роздробленості Київської Русі.

1. Київська держава за Ярославичів

Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років. Він був похований у Софійському соборі в мармуровому саркофазі. Йо­го останки збереглися до цього часу.

Перед смертю Ярослав Мудрий зробив заповіт. У нього було п'ять синів, і кожному з них він віддав окреме князівство. Найстар­ший Ізяслав отримав Київ, Святослав - Чернігів, Всеволод - Переяс­лав, Ігор - Волинь, а В'ячеслав- Смоленщину. Внукові Ростиславу було віддано Галицьку землю.

Ізяслав київський не мав батькових здібностей і не зумів стати єдиновладним правителем. Троє старших братів утворили між со­бою політичний союз і разом управляли державою. Період їхнього спільного правління інколи називають «тріумвірат Ярославовичів». Вони разом видали закони, ходили у військові походи проти кочо­виків: тюрків і половців. Але єдиною їх метою було збільшення вла­сних володінь, часто за рахунок своїх братів. Так, у 1057 р. після смерті В'ячеслава старші брати перевели Ігоря з Волині до Смолен­ська, а Волинь захопив Ізяслав. Коли Ігор помер, троє братів поділи­ли між собою Смоленську волость. У 1067 р. Ізяслав, Святослав і Всеволод захопили Полоцьку землю, а її князя кинули до київської в'язниці. Пізніше Святослав захопив Новгород, а Всеволод - Смо­ленськ. Такі дії трьох братів обурили молодших представників дина­стії Рюриковичів, і в кінці XI ст. розпочинається жорстока боротьба за київський престол та удільні князівства.

Князівські усобиці посилились у зв'язку з появою нових зовні­шніх ворогів - половців.

Половці у другій половині XI cm. перейшли з Північно-Західного Казахстану в південноукраїнські степи і витіснили печенігів. Скла­далися половці з ряду племен і вели кочовий спосіб життя. Основ­ними їх заняттями було кочове скотарство і торгівля. Вперше полов­ці згадуються у руських літописах під 1054 р. З 1055 р. вони постій­но нападали на Русь, спустошуючи Київську, Переяславську і Черні­гівську землі.

На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Переяславський князь Всеволод звернувся за допомогою до своїх братів Ізяслава київського і Святослава чернігівського. Ізяслав зібрав у Києві ополчення з місцевого населення. Кожен із братів привів свою дружину. Битва з половцями відбулася на р. Альті і за­кінчилась поразкою трьох братів Ярославичів. З рештками дружин князі повтікали у свої землі.

Залишки київського ополчення також вернулися до Києва. Вони стали вимагати від князя Ізяслава, щоб той організував новий похід на половців з їх участю. Ізяслав був нерішучий у своїх діях. Ополче­нці зібрали народне віче на Подолі і почали вимагати від Ізяслава коней та зброю. Київський князь відмовив їм, боячись озброювати збуджений народ. Це стало приводом до повстання у Києві. Повсталі розділилися на дві частини. Одна частина пішла до в'язниці визво­ляти полоцького князя Всеслава, який перебував там рік за наказом Ярославичів. 15 вересня 1068 року повсталі кияни звільнили Всесла­ва із в'язниці і посадили його княжити у Києві. Друга частина повс­танців пішла у княжий двір, пограбувала його і забрала велику кіль­кість золота і срібла. Ізяслав з невеликою частиною бояр втік до Польщі.

Навесні 1069 року Ізяслав разом із братом жінки, польським князем Болеславом Сміливим рушив на Київ. Кияни знову організу­вали ополчення і спільно з дружиною і князем Всеславом пішли на­зустріч ворогам до м. Білгорода. Але Всеслав виявився боягузом. Він вночі залишив дружину, київське ополчення і втік до себе в По­лоцьк. Ополчення залишилось без керівника. Це змусило їх повер­нутися до Києва. Ізяслав послав до Києва свого сина Мстислава, який жорстоко розправився над повстанцями. І 2 травня 1069 року Ізяслав відновив своє княжіння у Києві.

У1072 році троє князів внесли зміни і доповнення до кодексу за­конів «Руська правда». Нововведення стосувались, насамперед, зе­мельної власності. Якщо у «Руській правді» власність на землю про­довжувала залишатись колективною, то у «Правді Ярославичів» впроваджується індивідуальна власність на землю, поки що князів­ська. У новому кодексі було закладено принципи управління держа­вою трьома братами, оскільки держава вважалась спільною власніс­тю нащадків Ярослава. Ярославичі вважали міста із землями, що за­повів їм батько, своєю спадковою власністю - «отчиною». Таким чином, становлення феодальних відносин впливало на політичне життя держави, вело до політичної роздробленості.

Майже 20-літнє спільне управління трьома братами закінчилось. Навесні 1073 р. Святослав із Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Святослав сів княжити у Києві, а Всеволод - у Чернігові. Святослав правив 3 роки. У грудні Г076 р. він помер. Після смерті Святослава знову розгорілася кривава боротьба за київський престол. Ізяслав повернувся до Київської держави і разом із Всеволодом боровся проти Олега Святославича. У битві під Черніговом 1078 року Ізяслав і Всеволод перемогли, але для Ізяслава -ця битва закінчилась трагіч­но - він загинув. Всеволод став київським князем, а свого старшого сина Володимира Мономаха посадив у Чернігові. У 1093 році Все­волод помер, і три роки велась кривава боротьба за престол у Києві. Лише у 1096 р. синові Всеволода Володимиру Мономаху вдалося силою зброї заспокоїти Святославичів. і?