- •Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка
- •Isbn 978-966-308-198-4
- •Передмова
- •Лекція 1. Вступ
- •1. Предмет історії, функції
- •2. Структура історичних знань, періодизація
- •Періодизація історії
- •1) Первісна доба (від появи людини на Землі до V ст. Н. Е.);
- •Лекція 2. Найдавніші люди на території України
- •1. Типи періодизації давньої історії
- •2. Розселення первісних людей на території України, їх заняття і побут
- •3. Суспільна організація давніх людей
- •1. Трипільська культура
- •2. Індоєвропейці й Україна
- •Лекція 4. Кіммерійці, скіфи, сармати. Античні колони на півдні України
- •1. Територія розселення кіммерійців, їх заняття, побут, суспільна організація.
- •2. Скіфи, їх місце в історії античного світу
- •3. Сармати на території України
- •4. Грецькі колонії Північного Причорномор'я: розташування, суспільно-економічний розвиток, політична організація
- •1. Проблема виникнення слов'ян та їх прабатьківщини
- •Лекція 6. Слов'яни у першій половині першого тисячоліття нашої ери
- •1. Велике переселення народів і слов'яни
- •2. Венеди, анти, склавини
- •1. Розселення східнослов'янських племен та племінних союзів
- •2. Суспільний розвиток східних слов'ян. Процеси державотворення
- •3. Матеріальна і духовна культура
- •4. Сусіди східних слов'ян: хозари і нормани.
- •5. Князювання Аскольда і Діра
- •Лекція 8. Утворення Київської Русі
- •1 Деякі ключові проблеми Київської Русі в історіографії
- •2. Похід Олега на Київ у світлі сучасної історичної науки
- •3. Перші Рюриковичі на київському престолі
- •4. Державний та суспільний устрій Київської Русі у іх-х ст. Господарська діяльність
- •Лекція 9. Київська Русь наприкінці X - у першій половині XI ст.
- •1. Початок правління Володимира Великого. Реформи Володимира
- •2. Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава у Києві.
- •3. Внутрішня і зовнішня політика. «Руська Правда»
- •4. Політичний устрій
- •5. Соціальна структура населення Київської Русі
- •6. Суспільно-економічний розвиток
- •7. Розвиток писемності та освіти. Духовна культура
- •Лекція 10. Київська Русь у другій половині XI -першій половині XIII ст.
- •1. Київська держава за Ярославичів
- •2. Любецький з 7зд князів
- •3. Володимир Мономах і Мстислав Володимирович
- •4. Міжусобна боротьба. Причини феодальної роздробленості Київської Русі
- •Лекція 11. Політичний і соціально-економічний розвиток руських князівств другої третини XII - першої половини XIII ст.
- •1. Київське і Переяславське князівства: політичне становище, суспільно-економічний розвиток
- •2. Політичний і соціально-економічний розвиток Чернігово-Сіверського князівства
- •3. Волинське князівство. Підкарпатські землі. Утворення Галицькоао князівства
- •1. Етногенез українців
- •2. Культура Київської Русі періоду політичної роздробленості
- •Лекція 13. Галицько-Волинська держава
- •1. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •2. Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила
- •3. Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Ба-тия на українські землі. Утворення Золотої Орди
- •4. Вторгнення хана Батия на українські землі
- •5. Утворення Золотої Орди
- •Лекція 14. Галицько-Волинська держава наприкінці XIII - в першій половині XIV ст.
- •І. Наступники Данила Романовича
- •2. Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави
- •3. Історичне значення Галицько-Волинської держави в розвитку української державності
- •Українські землі у складі литви і польщі. Українська національна революція середини
- •XVII століття та українська козацька держава
- •Лекція 1.
- •2. Входження Волині, Київщини, Чернігово-Сіверщини, Поділля і Брацлавщини до складу Великого князівства Литовського. Їх адміністративний устрій. Ліквідація автономії Київщини і Волині
- •1 Сполученням «кг» в тогочасних українсько-білоруських джерелах передавався звук «г».
- •3. Перехід Чернігово-Сіверщини під владу Москви
- •4. Антилитовські рухи в Україні: Федір Більський, Михайло Гпинський
- •5. Утворення Кримського ханства: спроби встановлення ним контролю над землями України
- •Лекція 2. Соціально-економічний розвиток українських земель у XV -першій половині XVI ст.
- •1. Литовські Статути
- •2. «Устава на волоки»
- •3. Зміни в соціально-економічному житті
- •4. Поступове закріпачення селянства
- •5. Антифеодальні (соціальні) рухи в XV-на початку XVI ст.
- •Лекція 3. Вихід на історичну арену українського козацтва
- •1. Походження та розселення українського козацтва: заняття, побут
- •2. Заснування Запорозької Січі князем Дмитром Вишневецьким та її внутрішній устрій
- •3. Виникнення реєстрового козацтва та структура війська Запорозького
- •4. Військове мистецтво козаків
- •5. Військові походи козаків в інші країни
- •Лекція 4. Польсько-Литовське зближення і утворення Речі Посполитої
- •1. Становище західноукраїнських земель під владою Польського королівства
- •2. Причини польсько-литовського зближення уХМст. Кревська унія
- •3. Городельська унія та її значення для України
- •4. Зовнішньополітичне становище Литви у середині XVI ст. Люблінська унія
- •5. Наслідки утворення Речі Посполитої для українських земель
- •Лекція 5.
- •1. Перші козацькі повстання Криштофа (Христофора) Косинського і Семерія (Северина) Наливайка
- •2. Антикозацька політика польського уряду в першій третині XVII ст.
- •3. Козацькі повстання під проводом:
- •4. «Ординація Війська Запорозького» 1638 р
- •Лекція 6. Духовно-релігійне життя України (XVI - перша половина XVII ст.)
- •1. Реформація в Європі й Україна. Релігійна свідомість українського народу
- •2. Братства та їх діяльність. Острозька академія
- •3. Берестейська унія та її вплив на духовне життя в Україні
- •4. Церковна полеміка та релігійна боротьба в першій половині XVII ст.
- •5. Митрополит Петро Могила та його культурно-освітня діяльність
- •6. Ужгородська церковна унія 1646 р.
- •Лекція 7. Перший період Української національної революції (1648-1676 рр.). Національно-визвольна війна українського народу під проводом б. Хмельницького (1648-1657 рр.
- •1. Передумови і початок Національно-визвольної війни українського народу
- •2. Розгортання національно-визвольної боротьби у 1648-1649 рр. Зборівський мир
- •3. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр. Турецький протекторат і молдовські плани
- •4. Воєнні дії Речі Посполитої в Україні після Переяславської угоди з Росією у 1654-1657 рр.
- •5. Гетьманська держава. Система влади, внутрішня і зовнішня політика. Передсмертні плани б.Хмельницького
- •Лекція 8. Українська козацька держава протягом 1657-1687 рр. Завершення Української національної революції та Руїни
- •1. Україна в роки правління і. Виговського. Початок Руїни.
- •2. Ю. Хмельницький. Порушення територіальної цілісності України
- •3. Андрусівське перемир'я
- •4. Гетьманування /7. Дорошенка
- •5. Руїна на Правобережжі Гетьманування і. Самойловича
- •Частина і Давня і середньовічна історія України
Утворення Галщько-Волинського князівства. Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила. Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хата Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди.
Лекція 13. Галицько-Волинська держава
1. Утворення Галицько-Волинського князівства
Волинь і Галичину об'єднував не лише спільний кордон. їх пов'язували торговельно-економічні і зовнішньополітичні інтереси. Обом князівствам загрожували половці з півдня і поляки із заходу. Тому не дивно, що у 1187році після смерті Ярослава Осмомисла галицькі бояри запросили зайняти престол волинського князя Романа Мстиславича. Та у зв'язку із чварами і жорстокою боротьбою, яка велась серед самих галицьких бояр, Роман Мстиславич довго на престолі не втримався. І лише після смерті Володимира Ярославича, останнього представника династії Ростиславичів, Романові Мстис-лавичу в 1199р. вдалося об'єднати ці землі в єдину Галицько-Волинську державу.
Утворення такої держави мало на той час велике значення. Літописець називає Романа «царем на Русі», «самодержавцем всія Русі». Це означає зміцнення позицій великого князя і те, що йому вдалося приборкати і взяти у свої руки непокірні боярські угрупування.
Роман прагнув створити власну модель державного управління. Він хотів побудувати сильну князівську владу, яка не буде залежати від земельної аристократії. Та стара земельна знать - бояри - намагалася обмежити права свого сюзерена, втручалася у внутрішню і зовнішню політику Романа. Боярська опозиція була дуже сильною.
Роман показав себе мудрим державним діячем, талановитим дипломатом. Він орієнтувався на бойову віддану дружину, середні й вищі верстви міського населення багатих волинських міст і особливо стольного града Володимира. На відміну від інших князів, він дбав і про забезпечення своїм заходам більш широкої підтримки у суспільстві. Це дозволило Романові зміцнити центральну владу в князівстві, піднести його економічну, а відтак - і військову міць. Роман використовував будь-які способи у приборканні галицьких бояр. Своїх непримиренних ворогів серед бояр він карав смертю, висилав за межі держави. Середні верстви населення Галицько-Волинської землі схвалювали розправи Романа над місцевим свавільним боярством, оцінивши похмурий гумор князя. Караючи боярську опозицію, він примовляв: «...Не погнітивши бджіл, не їстимеш меду» або «Не буде пахнути коріння, поки його не потовчеш».
У зовнішній політиці Роман зосередив увагу на поширенні своєї влади. У 1203 р. він завдає поразки суперникам із Суздаля й утверджується в Києві. Кияни охоче перейшли на бік Романа і навіть відчинили йому Подільські ворота міста. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського і Новгород Сіверського, українські князівства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Територія усієї Правобережної України та частина Лівобережжя на якийсь час увійшли до складу єдиної держави - Галицько-Волинського князівства.
Найбільшу славу Романові принесли його успіхи у війнах із традиційними ворогами. Щоб захистити українські землі, Роман провів ряд нечувано успішних походів на половців та литовських князів. Галицько-Волинський літопис із захопленням розповідає про Романа. Він «одолів усі поганські народи мудрістю розуму, додержуючи заповідей Божих. Адже він кидався на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись... переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як тур, бо він ревно наслідував свого предка Мономаха».
Роман мав добрі відносини з Візантійською імперією. Є згадки про те, що у Константинополі було посольство Романа. Відносини з Візантією були основними у зовнішній політиці Романа. Але він намагався підтримувати добрі стосунки і з країнами Західної Європи. До Романа приходили посли від Папи Римського. Відомо, що Роман узяв участь у міжусобних війнах між претендентами на загально-польський престол. В останні роки свого життя Роман встановив тісні взаємини з іншою світовою імперією середньовіччя - Німецькою.
Улітку 1205 року Роман Мстиславич розпочав військовий похід на Польщу. Метою виступу стало очевидно намагання князя припинити напади польських князів на галицькі землі, зміцнити західні кордони Галицько-Волинської держави. За іншою версією, метою походу Романа була не Польща, а участь у загальноєвропейській боротьбі між прибічниками Папи Римського і його ворога - німецького імператора.
Іду чи через Польщу, Роман потрапив у засідку і загинув у червні 1205 р. під Завихостом.
Після смерті князя Романа Мстиславича розгорілися чвари між князями, боярські інтриги, посилилось чужоземне втручання.
У1205 році князями стали малолітні сини Романа: галицьким -Данило (1201-1264) і волинським - Василько (1203-1271), а регентом при них була мати. Але боярські угрупування Романової вдови та її малолітніх синів до влади не допустили. Кілька років князі поневірялися за кордоном, поки підросли і почали боротьбу за престол.
Бояри в Галичині посідали сильні позиції. їхнє політичне становище ґрунтувалось, очевидно, ще на традиціях існування потужних хорватських племінних княжінь на цих землях, які лише за часів Володимира Великого остаточно були підпорядковані Києву. Дещо пізніше правнуки Ярослава Мудрого князі-ізгої Ростиславичі залучали місцевих, галицьких бояр на свій бік у боротьбі за Підкарпатські землі, роздавали їм посади і маєтки, що стали основою зміцнення боярських родів. Галицькі бояри мали величезні доходи від солеварних промислів, сільського господарства і торгівлі. Окрім того, часто бояри у прикордонних землях переходили на бік іноземних правителів і ті ставали їхніми покровителями, надаючи великі привілеї та забезпечуючи, у разі потреби, захист. Усе це нерідко призводило до запеклої боротьби між боярськими угрупуваннями і галицькими князями.
Бояри запросили трьох синів Ігоря Святославича, героя «Слова о полку Ігоревім», на престол у Галич. Матір'ю Ігоревичів була відома зі «Слова...» Ярославна - дочка Ярослава Осмомисла Галицького. Таким чином, по материнській лінії Ігоревичі могли претендувати на галицький престол.
Галицькі бояри сподівалися, що новгород-сіверські князі будуть слухняним знаряддям в їхніх руках. Але через деякий час Ігоревичі почали самостійно управляти землями, вийшли з-під опіки бояр. Розгорілася боротьба не на життя, а на смерть. Ігоревичі здійснили розправу над боярами, більше 500 бояр стратили, багато інших повтікали. У ході війни, що розгорілася між непокірним боярством та Ігоревичами, бояри перемогли, і щоб помститися, у 1211 році повісили захоплених у полон Ігоревичів. У Галичі на якийсь час «вок-няжився» боярин Володислав.
Випадок убивства боярами своїх князів і факт посідання боярином князівського престолу є унікальними, в жодній іншій частині Русі небувалими. Це зайвий раз свідчить про могутність, економічний та політичний вплив на суспільне життя галицького боярства.
У1214 році бояри знову пішли на зговір з угорцями, і ті захопили Галич та проголосили п 'ятирічного угорського королевича Калмана «королем королівства Галицького». Це була справжня іноземна військова окупація. Від неї галичан визволив у 1219 році новгородський князь Мстислав Удатний, який по материнській лінії також був нащадком Ярослава Осмомисла.
У північній «півотчині» - Волині - Романовичі поступово відновили свої позиції. У боротьбі за батьківський престол вони спирались на волинських бояр, із середовища яких походила їхня мати. З 1214 р. Данило Романович утвердився на Волині і почав шукати союзників для боротьби за Галич. Таким союзником став князь новгородський Мстислав Удатний, з дочкою якого одружився Данило.
Більше 30 років Романовичі боролися за свою отчину. Старшим князем був Данило, якого історики прозвали Галицьким, його соратником і помічником усі роки залишався Василько.
Данило Романович зумів організувати добре військо. Важкоозб-роєну кінноту складали волинські бояри, а піхоту він набрав із селян. Данило зумів також заручитись підтримкою селян і городян у Галичині, які потерпали від боярського свавілля і безперервних воєн. Врешті боярська опозиція зазнала поразки. У 1237-1238роках Данило зміг остаточно укріпитися в Галичі. Василько отримав Волинь.