Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История книга 1.doc
Скачиваний:
259
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
5.76 Mб
Скачать

2. Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила

Роки правління Данила Романовича (1238-1264) були наповне­ні боротьбою проти зовнішніх ворогів та розбудовою держави.

У 1238 році князь Данило розгромив німецьких рицарів-хрестоносців, які захопили місто Дорогичин. Прикордонний Доро-гичин стояв над Бугом і був на Підляшші великим торговим центром. Тому визволення цього міста мало для галицько-волинських земель велике значення. Літопис зазначає, що, дізнав­шись про втрату Дорогочина, Данило сказав: «Не добре є держати нашу отчину крижевникам» (хрестоносцям) і пішов на них з важко-озброєним військом.

Після перемоги під Дорогичином Данило пішов у Київ і укріпи­вся там. Таким чином, Данило Романович повністю відновив тери­торію Галицько-Волинської держави, якою володів його батько.

Об'єднання батьківських земель сталося незадовго до походу монголів на землі нинішньої України.

Данило залишив управління Києвом своєму тисяцькому Дмит­рові. Той був досвідченим і хоробрим воєводою, йому і довелося ке­рувати обороною міста в листопаді-грудні 1240 р.

Здобувши Київ, Батий у 1241 році рушив на Волинь. Цей похід для монголів не став таким успішним, як попередні. Тут було багато укріплених міст, яких монголи не змогли взяти. Літопис згадує, що за вказівкою братів Данила і Василька були збудовані міста-замки: Данилів, Кременець, Угровеськ та інші. Спустошень галицько-волинська земля зазнала менше, ніж східні князівства. Тому після відходу орди з українських земель Данило розпочинає не тільки від­будовувати зруйновані міста, але й будувати нові. Так було закладе­но нове місто Львів (вперше згадується в 1256 р.), яке названо за ім'ям старшого сина Данила - Лева.

Столицю князівства Данило переніс із бунтівного і понищеного монголами Галича на західну Волинь, у м. Холм. (Тепер це місто зна­ходиться у межах Польської республіки). Навколо міста він звів мо­гутні укріплення. У місті князь побудував церкви, заклав чудовий палац.

У внутрішній політиці Данило прагнув забезпечити собі підтри­мку селян та міщан. Він дбав про розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі. З цією метою князь запрошував ремісників та купців із Ні­меччини, Польщі, зруйнованої монголо-татарами Русі. Данило не дав татарам повністю знищити своєї держави: об'єднав її землі, під­готував країну до відсічі орди.

Про те, що Галицько-Волинська держава не була зруйнована монголами такою мірою, як східні руські землі, свідчать кроки Да­нила в міжнародній політиці.

У 1245 році відбулася битва між військом Данила Галицького і об 'єднаним польсько-угорським військом біля міста Ярослава на рі­чці Сян. У цій битві Данило отримав блискучу перемогу. Галицько-Волинський князь підтвердив свою славу хороброго воїна і мудрого полководця. Ця перемога мала велике історичне значення. По-перше, вона надовго зупинила агресію Угорського королівства на північ від Карпат; по-друге, піднесла міжнародний авторитет Гали-цько-Волинської держави. Після цього угорський король змушений був налагодити дружні стосунки з Данилом і навіть одружив свою дочку з сином Данила Левом.

Данило прагнув створити антимонгольську коаліцію європейсь­ких держав. Однак створити сильний союз проти ординців йому не вдалося. Тому, щоб уберегти свої землі від спустошення монголо-татар, він змушений був поїхати на переговори до хана Батия в його столицю м. Сарай, що стояло поблизу гирла Волги. Батий прийняв князя Данила з почестями. Та за це князь повинен був заплатити ви­знанням залежності від орди.

Політика Данила була спрямована на те, щоб отримати перепо­чинок і зібрати сили для вирішальної боротьби. Данило звернувся до Папи Римського Інокентія IV з проханням допомогти зібрати рица­рів Європи на хрестовий похід проти монголо-татар. За це він пого­джувався на перехід своїх земель під церковну юрисдикцію Риму. Також Данило встановив дружні відносини з Польщею, Угорщиною і Литвою. У1253 році він отримав від Папи Інокентія IV королівську корону. Коронували його в Дорогичині на Підляшші. З того часу всі західні хроністи почали титулувати Данила королем, а Галицько-Волинську державу - Руським королівством. Але Папа не надав Да­нилові реальної допомоги в боротьбі проти орди, тому взаємини між Данилом Галицьким і Римом не переросли у стійкий союз.

У 1252-1253 рр. Данило втрутився у боротьбу за Австрію. Він одружив свого молодшого сина Романа зі спадкоємицею австрійсь­кого престолу герцогинею Гертрудою Бабенберг. Однак монгольсь­ка загроза не дала йому змоги послати значні військові сили в центр Європи і утвердити за сином австрійський престол.

Наприкінці 50-х років XIII ст. монголо-татари направши проти Данила величезне військо і змусили його остаточно визнати себе ва­салом Орди За вимогою монгольського воєводи Бурундая були зри­ті всі укріплення навколо міст. З тих пір галицько-волинські війська змушені були брати участь у військових походах монголо-татар на сусідні держави. Однак вбити чи усунути Данила з престолу, як це вони робили в інших руських князівствах, монголо-татари не посмі­ли. Не було тут, як у східних руських князівствах, і монгольських намісників - баскаків.

Король Данило проявив себе як здібний державний діяч. Він здійснив військову реформу. Не покладаючись тільки на феодальну дружину (галицьке боярство часто зраджувало його), почав широко використовувати ополчення - селян і міщан. Реформував державний апарат Галицько-Волинської держави. На зміну великого боярства, яке було в князівському оточенні, він почав висувати своїх прибіч­ників із нижчих верств. Так формувалося дворянство - шляхта.

Визначний український історик, академік Іван Крип'якевич дає таку оцінку діяльності Данила Галицького: «Данило - це найбільша постать в історії Галицько-Волинської держави. Він вів свою діяль­ність серед незвичайно важких обставин. З великими зусиллями на­ново з'єднав розбиту державу, ведучи боротьбу з Польщею та Уго­рщиною і з анархічним боярством. Повернув авторитет княжої вла­ди, наново зорганізував державний апарат... Супроти наступу Азії ввійшов у зв'язки з Західною Європою, шукаючи там політичної і культурної допомоги. Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа і поклав основу під її дальший розвиток».