ЗМІСТ

Введення

1. POS – термінали

   1. Організація робочого місця контролера – касира

   2. Основні функціональні можливості POS – терміналу

   3. Розрахунки через POS – термінал

2. Товарознавча характеристика фруктових та овочевих товарів (свіжі фрукти)

   1. Ринок виробництва свіжих фруктів в Україні. Область і зони вирощування

   2. Чинники, що впливають на хімічний склад, поживну цінність і властивості фруктів, їхня безпечність

   3. Класифікація фруктів

   4. Асортимент насіннячкових плодів

   5. Асортимент кісточкових плодів

   6. Показники і градація якості свіжих фруктів. Хвороби свіжих фруктів

   7. Тара для транспортування і тривалого збереження свіжих фруктів

3. Введення тексту і форматування комірок Microsoft Excel

   1. Робота з комірками у електронних таблицях Microsoft Excel

   2. Введення і редагування даних

   3. Авто заповнення в Microsoft Excel

4. Техніка безпеки

   1. Техніка безпеки на робочому місці контролера – касира

   2. Техніка безпеки при роботі за комп’ютером

Висновки

Список використаної літератури

ВВЕДЕННЯ

Процес доведення товарів від підприємств-виготівників через підприємства оптової і роздрібної торгівлі до споживачів називається рухом товару. Він включає не тільки|не лише| фізичне переміщення товарів з|із| місць|місце-миль| виробництва в місця|місце-милі| споживання|вжитку|, але і операції, пов'язані з їх зберіганням, підсортувала і підготовкою до продажу на підприємствах торгівлі.

Актуальність роботи полягає в тому, що одним з важливих|поважних| чинників|факторів| істотного|суттєвого| прискорення процесу реалізації товарів і обслуговування покупців є|з'являється| автоматизація контрольно-касових операцій на основі сучасних високопродуктивних електронних касових апаратів. Касова лінія – форпост магазинів самообслуговування. Від швидкості роботи і доброзичливості касира залежить враження, яке магазин залишає у покупця. А значить і економіка бізнесу. Щоб|аби| підвищити ефективність роботи касового вузла, ритейлеры| прагнуть навчити касирів не тільки|не лише| швидко працювати, але і привітно посміхатися|усміхатися|. Одночасно вони купують устаткування|обладнання|, що знижує роль людського чинника|фактору|, і при цьому не забувають думати|вважати| про ергономіку. Для оснащення магазинів повинні використовуватися касові апарати, що дозволяють вести не тільки|не лише| розрахунки з|із| покупцями, вивчати купівельний попит, враховувати число покупців, але і обробляти магнітні і мікропроцесорні карти, а також власні дисконтні| карти магазина. Цим вимогам найбільшою мірою відповідає комп'ютерна каса, що є спеціально обладнаним комп'ютером. З|із| її допомогою можна упровадити|запроваджувати| магазинні пластикові карти, які не тільки|не лише| спрощують розрахункові операції, але і дозволяють систематично проводити роботу по вдосконаленню своєї маркетингової діяльності. Використання магазинних карт сприяє зростанню|зросту| товарообігу магазина і дозволяє йому отримати|одержувати| додаткові позикові кошти. Впровадження магазином автоматизованої системи роботи з|із| пластиковими картами дозволяє вести постійну базу клієнтів і відстежувати динаміку їх покупок|купівель|.

1. POS – ТЕРМІНАЛИ

1. Організація робочого місця контролера –касира

Практика організації торговельного обслуговування показує, що в структурі ви­трат часу покупців на придбання товарів до 25 - 30% припадає на очікування та розрахунок за покупку. Швидкість обслуговування покупців та культура торгівлі в магазині залежать від точного дотримання правил розрахунку, вибору оптимально­го виду і типу ЕККА, забезпечення високого рівня професійної підготовки осіб, за­йнятих у вузлах розрахунку. Робота з метою скорочення часу розрахунку з покуп­цями за товари може бути умовно розділена на два основні напрямки:

1. впровадження більш ефективних систем і технологій розрахунків за покупки;

2. оснащення підприємств сучасними видами високопродуктивних багатофунк­ціональних реєстраторів розрахункових операцій (ЕККА, касові термінали, вагока- сові комплекси та ін.).

Як відомо, отримання грошей за товари при застосуванні традиційного методу про­дажу залежно від прийнятої в магазині схеми організації торгово-технологічного про­цесу здійснюють контролер-касири вузлів розрахунку.

При за­стосуванні методу самообслуговування ці операції виконують контролери- касири, робочі місця яких розташовані або у відокремлених відділах (зональні вузли розрахун­ку, децентралізована форма розрахунків), або в єдиному вузлі розрахунку (загальні ву­зли розрахунку, цетралізована форма розрахунків). При централізованій формі розра­хунків оплата за товари, відібрані в різних відділах, секціях магазину, здійснюється в будь-якій з кас єдиного вузла розрахунків, розташованих, як правило, біля виходу з ма­газину або поверху. При децентралізованій формі розрахунків оплата за товари здійс­нюється в касах, розташованих в кінці або в середині ліній обслуговування.

З погляду організації загального торгово-технологічного процесу магазину са­мообслуговування найбільш ефективним вважається здійснення централізованих розрахунків, яке дозволяє:

• звільнити продавців-консультантів від виконання функцій розрахунку з покуп­цями і упаковування товарів, натомість більше уваги приділяти консультаціям покупців;

• при здійсненні покупцем кількох купівель у різних відділах (секціях) магази­ну провести одночасний розрахунок за них;

• рівномірно розподілити потоки покупців між робочими місцями контролерів-касирів;

• підвищити продуктивність праці контролерів- касирів і оптимізувати їх чи­сельність.

Форма розрахунків має тісний зв'язок із системою розстановки обладнання в торговому залі і його технологічним плануванням. Правильне вирішення цих пи­тань забезпечує вільний доступ покупців до товарів і надання їм необхідної консу­льтації, найкращі умови для руху потоку покупців у торговому залі, швидкий відбір без перешкод від зустрічних та перехресних потоків, проведення розрахунків за всі товари в максимально короткий час тощо. Тому технологічне планування магазинів самообслуговування при впровадженні єдиних вузлів розрахунків необхідно здійс­нювати в такий спосіб, щоб забезпечити:

• вибір найбільш доцільних видів обладнання для застосування обраного варіа­нта схеми розстановки торгово-технологічного обладнання в торговому залі;

• підвищення ефективності використання торгової площі та оптимізацію зна­чень коефіцієнтів заставленої та демонстраційної площі;

• раціональне розміщення товарних груп у торговому залі;

• можливість ефективного контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей в торговому залі.

Важливою умовою підвищення рівня торговельного обслуговування є скоро­чення часу розрахунків з покупцями за відібрані товари, що може бути досягнуто за рахунок раціоналізації технології проведення розрахунків з покупцями.

У практиці організації вітчизняної торгівлі найбільш часто ці операції здійсню­ються за однією з наведених нижче схем.

Схема 1. При застосуванні в магазині варіанта з організацією розрахунків у єдиному вузлі розрахунку покупець доставляє інвентарний кошик з відібраними товарами до касової кабіни, ставить її на касовий прилавок; у свою чергу, контролер-Контролер-касир перевіряє ціну, перекладає товари у порожню корзину або лоток, реєструє на ЕККА вартість покупки, чітко називає загальну вартість покупки і суму отриманих грошей, видає касовий чек і здачу. Після остаточного розрахунку гроші ховаються Контролер-касиром у грошовий ящик ЕККА.

Схема 2. У магазинах, в яких прийнята схема розрахунку за участі продавця торгового відділу і Контролер-касира, покупець після оплати вартості покупки передає касовий чек продавцеві; продавець перевіряє достовірність чека, його реквізити, особливу увагу звертаючи на загальну суму покупки, після чого "гасить" чек шляхом надриву і видає оплачені та упаковані товари покупцеві. (Елементи технології розрахунку та порядок їх виконання в магазині самообслуговування відображені в табл. 1.1).

Обидві схеми практично не враховують сучасних вимог і рівня розвитку торгових технологій та відповідної техніки. Сучасний рівень розвитку практики торговельного обслуговування передбачає необхідність застосування в магазинах технологій штрихового кодування товарів. Наявність штрихового коду на всіх товарах (а вимоги відповідних нормативних документів передбачають обов'язковість маркування всіх товарів в Україні штриховим кодом EAN) суттєво спрощує облік товарів у магазині (особливо великому, з великими обсягами реалізації та широкою номенклатурою товарних позицій) і створює умови для здійснення розрахункових операцій з використанням елементів електронного обладнання — електронних контрольно-касових апаратів, касових терміналів, сканерів тощо.

Таблиця 1.1

Технологія розрахунків контролера-касира з покупцями в магазині самообслуговування

Елементи технології	Умови і порядок виконання
Підготовчі операції розрахунку	Контролер-касир допомагає покупцеві встановити інвентарний кошик з товарами на полицю касової кабіни
Реєстрація товару	Лівою рукою Контролер-касир виймає товари з кошика, правою реєструє їх на касовому апараті
Установлення суми покупки	Сума покупки встановлюється ЕККА автоматично на основі реєстрації кодів і кількості товарів та автоматичного виклику ціни товару з пам'яті ЕККА
Оголошення суми покупки	Сума покупки висвітлюється в індикаторах покупця і Контролер-касира; Контролер-касир зобов'язаний чітко назвати її
Отримання грошей	Контролер-касир чітко називає суму отриманих грошей, реєструє її в ЕККА, кладе гроші на виду в покупця; якщо гроші не приготовлені завчасно, Контролер-касир може використати час на упакування покупки
Друк чека	Друк чека здійснюється на ЕККА автоматично після натискання клавіші "Оплата"
Видавання чека і здачі	Сума здачі визначається ЕККА автоматично і висвічується на індикаторі Контролер-касира; Контролер-касир голосно називає суму здачі і видає її покупцеві разом з касовим чеком (при цьому паперові банкноти і розмінні монети видаються одночасно)
Завершальні операції розрахунку	Після закінчення розрахунку Контролер-касир кладе отримані від покупця гроші в касовий ящик, допомагає упакувати товари

У зв'язку з цим основним напрямком удосконалення організації розрахунків за товари в магазинах повинно бути підвищення обґрунтованості прийняття технологічних рішень, зокрема, щодо визначення необхідної кількості контролерів- касирів в торговому залі магазину.

2. Основні функціональні можливості POS – терміналу

Платіжні картки стали невід’ємною частини нашого життя. По суті, платіжна картка - це наш гаманець, а гроші в гаманці, ми всі хочемо зберегти.

В наш час для авторизації в торговій точці вико­ристовується POS-термінал (з англ.«point of sale terminal» — термінал торгової точки). Це електронний пристрій, що дозволяє контролеру-касиру зчитувати дані з магнітної смуги або чіпа картки (при проведенні трансакції термінала за чіповою карткою), здійснювати авторизацію, формувати платіжну квитанцію проведеної трансакції та передавати дані трансакції до банку.

РОS - термінал - це потужна повнофункціональна система, що дає можливість для підключення й адаптації широкого спектра касової периферії. Сучасні РОS - термінали мають всі позитивні якості персональних комп'ютерів, їх функціональне призначення: реєстрація продажів, авторизація карток, програми лояльності, моніторинг касирів.

РОS - термінали (торгові термінали) - призначені для обробки трансакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карток з магнітною смугою і смарт-карток.

Використання РОS -тeрміналів дозволяє автоматизувати операції по обслуговуванню картки й істотно зменшити час обслуговування.

Функціональні можливості і комплектація POS-терміналів варіюються в межах, проте, типовий сучасний термінал оснастили пристроями читання як смарт-карт, і карт з магнітною смугою, енергонезалежної пам'яттю, портами для підключення ПИН-клавиатуры (клавіатури для набору ПІН-коду), принтера, з'єднання з ПК чи з електронним касовим апаратом.

З іншого боку, зазвичай POS-термінал буває оснащений модемом із можливістю автодозвона. POS-термінал має " інтелектуальними " можливостями - його можна програмувати. Усе це дає змогу провадити не лише on-line авторизацію карт з магнітною смугою і смарт-карт, а й використовувати під час роботи зі смарт-картами режим off-line з накопиченням протоколів транзакцій. Останні під час сеансів зв'язку передаються в процесинговий центр. Під час сеансу зв'язку POS-термінал може також ухвалювати й запам'ятовувати інформацію, передану ЕОМ процесингового центру. У це бувають стоп-листы, але аналогічним чином може здійснюватись і перепрограмування POS-терміналів. Вартість POS-терміналів залежно від комплектації, можливостей, фірми- виробника не може змінюватися і від кількох сотень за кілька тисяч доларів, проте звичайно перевищує півтора - дві тисячі. Розміри і ваги POS-термінали порівняти з аналогічними параметрами телефонного апарату, а часто бувають і меньше.

3. Розрахунки через POS – термінал

Схема проведення розрахунків з використанням POS-термінала. Клієнт, купуючи товар (послугу) в торговця, розраховується платіжною карткою. При цьому авторизація картки може проводитися через POS-термінал або через імпринтер. На сьогодні імпринтери використовуються тільки в поєднанні з POS-терміналом або в разі його відсутності.

Початковим етапом розрахунку є списання суми платежу за придбані товари (послуги) з пластикової картки клієнта, а кінцевим - надходження цієї суми (за мінусом комісійних) на розрахунковий рахунок торговця (відкритий для нього банком-еквайром). Розглянемо докладніше схему розрахунку.

Якщо банк-еквайр не є банком-емітентом платіжної картки клієнта, то між цими двома банками спочатку проводиться розрахунок: з картки клієнта банк-емітент списує суму платежу, яку перераховує банку-еквайру (розрахунок між банками здійснюється через посередника - процесинговий центр). А банк-еквайр, своєю чергою, здійснює грошове відшкодування торговцю вартості товарів (послуг) проданих за пластиковими картками.

Якщо банк-еквайр торговця є одночасно банком-емітентом пластикової картки клієнта, то це значно скорочує ланцюжок розрахунків між усіма учасниками системи, бо списання коштів з картки клієнта здійснює сам банк-еквайр.

Сума комісії за проведену трансакцію автоматично віднімається від суми трансакції і потрапляє на окремий рахунок банку-еквайра, призначений для комісійних. Банк-еквайр самостійно визначає величину комісійних за надані послуги еквайрингу. Хоча частіше всього комісійні стягуються банком при обслуговуванні «чужих» платіжних карток (тобто тих, які емітовані не банком-еквайром). Комісія за розрахункове обслуговування визначається від загальної суми рахунків за кожним звітом, що подає торговець до банку-еквайра. Суму комісійних сплачує не клієнт, а торговець.

Види розрахунків. У процесі розрахунку платіжними картками можуть виникати деякі нестандартні ситуації.

Повернення придбаного товару. У разі якщо клієнт відмовляється від купівлі товару (послуги) вже після здійснення трансакції, торговець може повернути кошти такому клієнту або готівкою через свою касу, або в безготівковому вигляді (переказуючи кошти на картковий рахунок клієнта).

Якщо банк-еквайр є одночасно банком-емітентом платіжної картки, то такий банк-еквайр може самостійно (згідно з оформленими торговцем документами на повернення суми) повернути таку суму клієнту на його платіжну картку. Своєю чергою, торговець перераховує суму повернення трансакції на розрахунковий рахунок банку-еквайру.

Якщо емітентом платіжної картки є інший банк (не банк-еквайр), то описаний ланцюжок повернення матиме вигляд: банк-еквайр - банк-емітент - клієнт.

Якщо допущена помилка. Згідно з п. 2.8 глави І розділу 9 Правил №620, якщо під час проведення платежів із застосуванням платіжної картки торговець помилково зняв зайву суму коштів, то таку суму торговець має повернути клієнту готівкою без утримання комісійних. Такі операції торговець повинен проводити через ЕККА (ККС).

Незавершення розрахункової операції з технічних причин можливе в разі несправності устаткування POS-термінала, відсутності зв’язку з банком тощо. У такому разі торговець змушений відмовити клієнту в оплаті придбаних товарів із застосуванням його платіжної картки та прийняти таку оплату готівкою.

Документообіг. Устаткування, що необхідне для проведення розрахунків з застосуванням платіжних карток, передається торговцю в тимчасове користування (на термін дії договору). При цьому складається акт передачі устаткування. Устаткування залишається власністю банку-еквайра.

Проведене списання коштів з платіжної картки клієнта відображається на роздрукованому документі: сліпі, якщо розрахунок проводився через імпринтер, і квитанції - якщо через POS-термінал. Ці документи формуються у потрібній для всіх учасників розрахунків кількості примірників як у разі позитивного завершення цих операцій, так і в разі їх негативного завершення (помилки чи нестачі коштів на картковому рахунку тощо). У терміни, визначені договором, торговець подає банку-еквайру документи, що підтверджують факт проведення трансакції: копії сліпів та реєстр до них (у двох екземплярах), якщо розрахунок проводився із застосуванням імпринтера; або копії квитанцій термінала та звіт термінала, якщо через POS-термінал. Також банку-еквайру подаються копії документів товарно-касового обліку.

Банк-еквайр перевіряє квитанції (сліпи) та фіксує дату їх прийому, після чого підписує обидва екземпляри звіту (реєстру) і один із них передає торговцю. У разі невиконання трансакції (клієнт відмовляється від покупки (послуги), у разі розбіжності підпису, проведенні помилкової транс­акції тощо) торговець скасовує проведення авторизації картки та анулює роздруковану квитанцію (сліп), які здає до банку-еквайра. Після передачі недійсних квитанції (сліпа) в банк-еквайр та формування звіту термінала торговець заповнює Заявку на скасування помилкової трансакції, яка також передається до банку-еквайра.

У порядку та в терміни, встановлені договором (а найчастіше - наприкінці кожного місяця), банк-еквайр надає торговцю виписку з його рахунка за операціями із застосуванням платіжних карток).

POS-термінал і РРО. Відповідно до ст. 1 Закону про РРО, якщо при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг розрахунки з торговцем проводяться із застосуванням пластикових карток, то такі розрахункові операції необхідно проводити через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Таким чином, торговці, які зобов’язані здійснювати розрахункові операції із застосуванням РРО, розрахунки через POS-термінал також мають здійснювати із застосуванням РРО. Тому згідно з п. 3.4 глави 3 розділу 7 Правил №620 розрахункові операції із застосуванням пластикових карток мають здійснюватися «на повну суму купівлі (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законодавством України, із застосуванням зареєстрованих розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій». При цьому сума розрахункової операції на товарному чеку має відповідати сумі, відображеній на квитанції термінала (сліпі). Перевіряти це повинен торговець під час здійснення розрахункової операції.

При цьому податківці у консультації, надрукованій у «Віснику податкової служби України» №31/2006 р., стверджують, що сліп не є розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО. Також ДПАУ звертає увагу на те, що згідно із Наказом №248, яким внесено зміни до розділу 3 Положення №614: «У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного термінала, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов’язкові реквізити:

- реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ПК»;

- напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням платіжних карток без виконання процедур авторизації;

- підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ПК».

І резюме ДПАУ: у разі застосування POS-термінала при проведенні розрахунків підприємство має проводити розрахункові операції через РРО. Таким чином, якщо готівкові розрахунки проводяться через РРО, то й безготівкові (із застосуванням POS-термінала) теж треба проводити через РРО.

Однак у деяких випадках розрахунки через POS-термінал можуть проводитися і без РРО. Наприклад, відповідно до п. 6 ст. 9 Закону про РРО, приватні підприємці - платники єдиного податку мають право не застосовувати РРО, не вести розрахункові книжки та КОРО при продажу товарів (наданні послуг), якщо вони не здійснюють продажу підакцизних товарів (крім пива на розлив) і ведуть книгу обліку доходів і витрат.

Щодо дотримання ліміту каси із вимогою Постанови №637. Як відомо, ліміт каси встановлюється для розрахунків готівкою, яка оприбутковується в касу торговця. Розрахунки клієнтів з використанням платіжних карток як засобу платежу за придбаний товар є безготівковим видом розрахунків. На це вказує п. 3.4 глави 3 Правил №620. І це очевидно, адже незважаючи на те, що такі розрахунки також проводяться через РРО, форма розрахунків не є грошовою: списані з платіжної картки кошти не потрапляють до каси торговця, а перераховуються до банку, а отже, не можуть створювати у касі залишку коштів на кінець дня. Саме тому при розрахунках платіжними картками POS-термінал у торговця не виникає потреби контролювати дотримання ліміту каси.

Згідно з п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614, рух готівки та суми розрахунків, проведених через РРО, мають щоденно відображатися в КОРО. Тому проведені через РРО безготівкові розрахунки із застосуванням платіжних карток торговець повинен відображати

в КОРО.

2. Товарознавча характеристика фруктових та овочевих товарів (свіжі фрукти)

2.1. Ринок виробництва свіжих фруктів в Україні. Область і зони вирощування

Після переходу сільського господарства України на ринкові відносини у торгівлі свіжими фруктамивідбулися значні зміни. Скасування державного замовлення та призупинення з об’єктивних причин роботи заготівельної мережі споживчої кооперації зумовили різке зменшення обсягів виробництва та продажу продукції плодовництва великими спеціалізованими підприємствами, а також значні структурні зміни у виробництві та каналах реалізації продукції, спостерігалася тенденція до зменшення закупівлі плодової продукції заготівельними організаціями та збільшення реалізації плодів на ринку, комерційним структурам, а також у рахунок оплати праці.

Споживання фруктів зросло в усіх напрямках: у свіжому вигляді, для консервації, для заморожування, для сушіння тощо. Це призвело до значного підвищення цін на фрукти на внутрішньому ринку, оскільки збільшення площ під цими культурами професійними виробниками виявилося недостатнім, щоб повністю задовольнити попит, який різко підвищився. Споживачі все частіше віддавали перевагу високоякісній плодовій продукції в зручній упаковці, незважаючи на те, що ціна на неї була вища за альтернативні варіанти.

Тенденція розвитку плодоовочевої галузі збережеться і в майбутньому, оскільки ця галузь за останні роки перетворилася в одну з найбільш прибуткових галузей сільського господарства, а попит на свіжі фрукти постійно зростає і буде зростати з ростом реальних доходів населення.

Грунтово-кліматичні умови України відзначаються великою різноманітністю. Це поряд із біологічними особливостями плодових та ягідних культур зумовлює необхідність особливо ретельного підходу до територіального розміщення виробництва тих чи інших видів садівницької продукції.

Садівництво є традиційною галуззю сільського господарства України. Під плодово-ягідними насадженнями зайнято 851 тис. га., у тому числі площа садів у плодоносному віці складає 680 тис. га (рис.2.1.).

Рис.2.1. Розміщення садів і виноградників України

Проте в останні роки площі під садами і ягідниками помітно скорочуються, зменшуються відповідно і валові збори фруктів.

З огляду на те, що садівництво не завжди є високорентабельною галуззю, у багатьох областях спостерігається тенденція до скорочення площ під садами і ягідниками. Наприклад за останні 20 років кількість садівничих господарств скоротилася з 10,2 до 7,0 тис. га.

У залежності від цільового призначення вироблюваної плодової продукції в Україні склалися три основні типи господарств:

1) підприємства з комбінованим використанням плодової продукції - основна частина її реалізується у свіжому вигляді згідно з договірною системою і 20-25% валового збору плодів і овочів поступає на промислову переробку;

2) господарства навколо великих міст і промислових центрів, які зрощують плодоовочеву продукцію для постачання сільському населенню у свіжому вигляді;

3) господарства, що розташовані у зонах великих плодоовочеконсервних підприємств і формують сировинні бази для промислової переробки фруктів.

Дослідженнями минулих років виявлені значні відмінності в ефективності садівництва по зонах країни. Визначені зони і райони, в яких досягається найвища ефективність капітальних вкладень на створення плодових і ягідних насаджень і їх продуктивного використання .

Серед них:

• - виробництво яблук - зона Лісостепу і Південного Степу;

• - слива - Західний Лісостеп і Закарпаття;

• - вишня - Лісостеп і Північно - східний Степ;

• - черешня - Південний Степ (зокрема Мелітопольщина) і Наддністрянщина;

• - персик - Південний Степ (зокрема Крим) і Наддністрянщина;

• - ягідники - Полісся і Західний Лісостеп.

Наведені зони і райони дають лише загальне уявлення про зональну ефективність товарного садівництва. Безперечно, в кожному конкретному випадку, коли вирішується питання про влаштування садівницького господарства, важливо всебічно оцінити природні умови щодо відповідності їх біологічним вимогам кожної плодової і ягідної культури та їх сортів. Всебічне врахування природних умов дозволяє встановити, які культури та їх сорти можна успішно вирощувати в тому чи іншому регіоні, районі (господарстві). Обсяги ж виробництва і видова структура садівницької продукції передусім залежать від комплексу економічних умов. Отже, лише на основі всебічної оцінки комплексу природних і економічних чинників можна обґрунтувати напрямок виробничої спеціалізації садівницького господарства, його структуру.

За своїми природноекономічними умовами Україна має можливість забезпечив свіжими фруктами все населення та завантажити переробні заводи необхідною сировиною, заготовити певну кількість товарної продукції для експорту у свіжому і переробленому вигляді.