- •§ 1. Ненаголошений о 10
- •Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє
- •§ 2. Ненаголошені е, и
- •§ 5. Я, ю, є
- •§ 6. Апостроф
- •§ 7. Йо, ьо
- •Чергування голосних § 8. Чергування о – і, е – і
- •О, е, що не переходять в і
- •Відхилення в чергуванні о – і, е – і
- •§ 9. Чергування е – о після ж, ч, ш, щ, дж, й
- •Чергування голосних у дієслівних коренях § 10. Чергування о — а
- •Е (невипадний) — і (невипадний)
- •Е (випадний) — и
- •§ 11. Чергування у — в
- •§ 12. Чергування і — й
- •§ 13. Чергування з — із – зі(зо)
- •Приголосні § 14. Літера г
- •§ 15. Літера ґ
- •Позначення м’якості приголосних § 16. Коли пишеться ь
- •§ 17. Коли ь не пишеться
- •Зміни приголосних при збігу їх § 18. Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст-
- •Зміни приголосних перед -ськ(ий), -ств(о)
- •Зміни приголосних перед -ш(ий) у вищому ступені прикметників (прислівників)
- •-Чн-, -шн-
- •Спрощення груп приголосних § 19. -ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л-
- •-3(К)н-, -с(к)н-
- •-С(л)н-
- •Подвоєння та подовження приголосних § 20. Подвоєння приголосних при збігу їх
- •-Енн(ий), -анн(ий)
- •Подовження приголосних перед я, ю, є, і
- •Правопис префіксів § 21. З- (із-, зі-)
- •Без-, роз-, через- та ін.
- •Пре-, при-, прі-
- •Правопис суфіксів
- •-Ен(я) [-єн(я)]
- •-Івк(а) [-ївк(а)], -овк(а)
- •-Анн(ий), -енн(ий), -ан(ий), -ен(ий)
- •-Уват(ий) [-юват(ий)], -оват(ий), -овит(ий)
- •Дієслівні суфікси § 24. -ува- (-юва-), -ова-
- •-Овува-
- •-Ір- (-ир-)
- •Правопис складних слів загальні правила правопису складних слів
- •§ 25. Сполучні звуки о, е (є)
- •Складні слова без сполучного звука
- •§ 26. Складні іменники
- •§ 27. Прикладки
- •§ 28. Складні числівники та займенники
- •§ 29. Складні прикметники
- •§ 30. Прислівники
- •§ 31. Прийменники
- •§ 32. Сполучники
- •§ 33. Частки
- •Вживання великої літери (букви) § 34. Велика літера на початку речення
- •§ 35. Велика літера при звертаннях і в ремарках
- •§ 36. Велика та мала літери в рубриках
- •§ 37. Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо
- •§ 38. Велика літера у власних назвах
- •§ 39. Велика літера в складноскорочених назвах
- •§ 40. Графічні скорочення
- •Правила переносу § 41. Орфографічні правила переносу
- •§ 42. Технічні правила переносу
- •§ 43. Знак наголосу ( ́)
- •Іі. Правопис закінчень відмінюваних слів іменник § 44. Поділ на відміни
- •§ 45. Поділ на групи
- •Середній рід
- •2. М’яка група Чоловічий рід
- •Середній рід
- •Мішана група
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •Мішана група
- •Третя відміна
- •Четверта відміна
- •Уваги до правопису окремих відмінків і відміна § 47. А. Однина
- •§ 47. Б. Множина
- •II відміна а. Однина § 48. Родовий відмінок
- •§ 49. Давальний відмінок
- •§ 50. Знахідний відмінок
- •§ 51. Орудний відмінок
- •§ 52. Місцевий відмінок
- •§ 53. Кличний відмінок
- •Б. Множина § 54. Називний відмінок
- •§ 55. Родовий відмінок
- •§ 56. Давальний відмінок
- •§ 57. Знахідний відмінок
- •§ 58. Орудний відмінок
- •§ 59. Місцевий відмінок
- •§ 60. Кличний відмінок
- •Iiі відміна § 61. Однина
- •§ 62. Множина
- •§ 63. Відмінювання слова мати
- •IV відміна § 64. Однина
- •§ 65. Множина
- •§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
- •Прикметник § 67. Тверда та м’яка групи прикметників
- •§ 68. Зразки відмінювання прикметників
- •Тверда група
- •М’яка група
- •Множина
- •§ 69. Ступенювання прикметників
- •Числівник кількісні числівники § 70. Відмінювання кількісних числівників
- •Порядкові числівники § 71. Відмінювання порядкових числівників
- •Дробові числівники
- •§ 74. Зворотний Займенник Відмінювання зворотного займенника
- •§ 75. Присвійні займенники Відмінювання присвійних займенників
- •§ 76. Вказівні займенники Відмінювання вказівних займенників
- •§ 77. Питальні займенники Відмінювання питальних займенників
- •§ 78. Означальні займенники Відмінювання означальних займенників
- •§ 79. Складні займенники (неозначені й заперечні) Відмінювання складних займенників
- •Дієслово
- •Друга дієвідміна
- •Перша дієвідміна
- •Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках
- •Відмінювання дієслів дати,їсти, вісти (відповістИй под.), бути
- •Майбутній час
- •Минулий і давноминулий час
- •§ 81. Наказовий спосіб
- •§ 82. Умовний спосіб
- •§ 85. Дієприслівник
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження приголосні § 86. L
- •§ 87. G, h
- •§ 88. F, Ph, Th
- •§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні
- •Передача звука j та голосних § 90. J
- •§ 91. Е, o, eu
- •Групи приголосних з голосними § 92. Апостроф
- •§ 93. Ь
- •§ 94. Дифтонги au, ou
- •IV. Правопис власних прізвищ § 101. Українські прізвища
- •§ 102. Відмінювання прізвищ
- •§ 103. Відмінювання імен
- •Тверда група
- •Тверда група
- •Зразок відмінювання жіночого імені та по батькові
- •§ 104. Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ
- •§ 105. Неслов’янські прізвища
- •Складні і складені особові імена та прізвища й похідні від них прикметники § 106. Імена та прізвища (прізвиська)
- •§ 107. Похідні прикметники
- •Географічні назви § 108. Українські географічні назви
- •§ 109. Географічні назви слов’янських та інших країн
- •§ 111. Іншомовні географічні назви
- •§ 112. Відмінювання географічних назв
- •§ 113. Правопис прикметникових форм від географічних назв Суфікси -инськ(ий), -інськ(ий)
- •Суфікси -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)]
- •§ 114. Правопис складних і складених географічних назв
- •V. Найголовніші правила пунктуації § 115. Крапка (.)
- •§ 116. Знак питання (?)
- •§ 117. Знак оклику (!)
- •§118. Кома (,) Кома в простому реченні
- •Кома в складному реченні
- •§ 119. Крапка з комою (;)
- •§ 120. Двокрапка (:)
- •§ 121. Тире (—)
- •§ 122. Крапки (...)
- •§ 123. Дужки [( )]
- •§ 124. Лапки (« »)
- •§ 125. Розділові знаки при прямій мові
§ 121. Тире (—)
Тире ставиться:
1. Між підметом і присудком, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає. При цьому присудок буває як непоширеним, так і поширеним:
Бук — дерево.
Три та сім — десять.
Київ — столиця України.
Мистецтво — найкращий педагог (Гончар).
Пісня і праця — великі дві сили, Їм я бажаю до скону служить (Франко).
І один у полі — воїн (Дольд-Михайлик).
Примітка.Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткоюне, тире звичайно не ставлять:
Серце не камінь.
2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:
Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна(М. Рильський).
Життя прожити – не поле перейти (Прислів’я)
3. Перед це (це є), оце, то, ось (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:
Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (Лупій).
Класична пластика і контур строгий, І логіки залізна течія — Оце твоя, поезіє, дорога(Зеров).
Сміле слово — то наші гармати, Світлі вчинки — то наші мечі (Грабовський).
Зернина — то життя у сповитку (Кащук).
Серце чисте співця — То ранкової відблиск роси (Ющенко).
Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона обрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (Дрозд).
Жити мені без праці — значить не жити (Павличко).
Примітка.Тире ставиться й перед єднальним сполучником (або зрідка після нього) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим:
Земля на прощання усміхнулась — і потемніла(Панас Мирний).
Повечеряємо – і за роботу (Тютюнник).
Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне(Коцюбинський).
Або — після сполучника:
Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин(Довженко).
4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:
Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник(Коцюбинський).
Без витоку нема ріки, Як без коріння — крони(Осадчук).
5. Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення:
День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне(Леся Українка).
Ні спека дня, ні бурі, ні морози — Ніщо не вб’є любов мою живу(В. Сосюра).
6. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує речення:
Сотні й тисячі українських дівчат: колгоспниць, робітниць, студенток, лікарів, інженерів — у сірих шинелях радянських воїнів ідуть на захід (Бажан).
Українські дореволюційні письменники: Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький — багато творів присвятили зображенню жахливої долі українського народу.
7. Для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставитиа саме:
У своїм невеличкім гурточку він [Гуща] завів новину — гуртову працю (Коцюбинський).
Примітка.Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами:
Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (Копиленко).
Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх!(Тичина).
Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки(Myшкетик).
8. Між частинами заперечного порівняння:
...То ж не вовки-сіроманці Квилять та проквиляють, Не орли-чорнокрильці клекочуть, Попід небесами літають, — То ж сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандуру грає-виграває, Голосно-жалібно співає(Народна дума).
9. Між реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речення, якщо в другому з них подано висновок або наслідок дії першого:
Защебетав соловейко — пішла луна гаєм(Т. Шевченко).
Вдарив революціонер — захитався світ (Тичина).
Минали літа – росли сини (Головко).
Не жди ніколи слушної пори – Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Павличко).
Орач торкнеться до керма руками — І нива дзвонить темним сріблом скиб(Стельмах).
10. Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає час або умову, а друга – наслідок:
...Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок).
Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (Коцюбинський).
11. Між реченнями, коли зміст їх різко протиставляється:
Ще сонячні промені сплять — Досвітні огні вже горять!(Леся Українка).
Закрався вечір, одшуміла праця, Як сльози затремтіли ліхтарі, — Та діти наші ночі не бояться (Рильський).
12. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон:
Фізичний закон Бойля — Маріотта.
13. Між двома словами на позначення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від... до):
Автотраса Київ — Львів.
Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня.
Пам’ятки української мови XVI — XVIII ст.
Вантаж вагою вісім — десять тон.
14. Для виділення поширеної групи вставних слів (або вставного речення), що стоїть у середині речення:
... Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — надзвичайно талановитий і солідний(Маковей).
Опукою згори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня (Гребінка).
А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози(Яворівський).
Примітка 1.Про вживання ком і дужок при вставних словах і вставних реченнях див.§ 118, п. 11;§ 123, п. 2.
Примітка 2.Коли після тире стоять слова, що повинні бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то перша кома опускається:
Не знать звідки взялись[орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили(Панас Мирний).
15. Разом із комою для відзначення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді:
Як тільки ясний день погасне І ніч покриє божий мир, І наше лихо трохи засне, І стихне людський поговір, — Я йду до берега крутого, І довго там дивлюся я, Як із-за лісу, з-за густого Зіходить зіронька моя (Глібов).
Примітка.Про вживання тире при прямій мові див.§ 125.
16. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюється для того, щоб зв’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне):
Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування(М. Рильський).
17. Взагалі для означення спеціально підкреслюваної паузи різного змістового й стилістичного характеру:
Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбирати» (Марко Вовчок).
Не слухає сонце, За гору сідає. І нам посилає На всю ніч — прощай!(Самійленко).
Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю (Тичина).
На прю ми стали проти царства тьми, Що оскверняє море й суходоли, І віримо, що переможем — ми, І знаємо, що не вмремо — ніколи!(Рильський).