Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
24Б_ох_м_я_та_ф_з_олог_я_харчуванняКЛ_07ТТП.doc
Скачиваний:
88
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
996.35 Кб
Скачать

1. Будова і функції центральної та периферичної нервової системи

Структурним елементом нервової системи є нервова клітина -нейрон (рис. 1).

  1. -дендрити нейронів;

  2. - тіло нейрона:

  3. - аксосоматичні синапси;

  4. - аксодендричні синапси, сформовані на дендриті;

  5. - аксон нейрона;

  6. -- шванівська оболонка;

  7. - перехват

Рис. 1 . Будова нервової клітини

У кожній клітині є ядро, протоплазма та два види відростків: аксон (довгий) і безліч коротких - дендрити. Вони сполучають нервові клітини між собою та різними органами й тканинами (соматичними клітинами). У зв'язку з цим нейрони можуть знаходитися на значній відстані один від одного, але функціонують як єдине ціле. По дендритам клітина отримує інформацію, по аксону передає сигнали іншим нейронам та органам.

Відростки нервових клітин відокремлені від міжклітинного середовища мембраною, яку заряджено негативно, тому що у внутрішньоклітинній рідині превалюють органічні аніони над катіонами (головним чином іонами К*). Міжклітинну рідину заряджено позитивно внаслідок превалювання іонів Ма*.

Під час спокою так званий «натрієвий насос» підтримує концентрацію Ма* І К+ на відносно постійному рівні, хоча повільна дифузія іонів в обидва боки відбувається. У результаті розподілу іонів по обидва боки мембрани між ними виникає різниця потенціалів (60...90 мВ) - мембранний потенціал спокою.

Нервова клітина має ряд характерних особливостей:

  • висока чутливість до дії сигналів, які надходять від зовнішнього й внутрішнього середовища організму;

  • здатність «запам'ятовувати» сигнали і трансформувати їх в імпульси, які передають інформацію в клітини інших органів;

  • сигнали, що надходять із зовнішнього середовища, викликають зміни внутрішніх структур клітини, у результаті чого від зв'язаного стану звільнюються специфічні хімічні речовини - медіатори, які сприяють збільшенню проникності мембран (гуморальний рівень).

Нервові клітини утворюють нервову систему. Вона поділяється на два відділи: центральну нервову систему (ЦНС) - скупчення нервових клітин, які утворюють головний та спинний мозок, і периферичну нервову систему - скупчення нервових клітин поза ЦНС і відростків, які відходять від цих клітин і ЦНС. Вони утворюють черепно-мозкові та спинномозкові нерви.

2. Будова та основні функції спинного і головного мозку

Спинний мозок міститься у каналі, який утворений відростками хребців. Розрізняють шийні, грудні, поперекові та крижинні хребці. Довжина спинного мозку 47 см.

Поперечний розріз спинного мозку складається з двох типів тканин: внутрішньої маси сірої речовини (тіло нервових клітин) і зовнішньої білої речовини (пучечки аксонів і дендритів). У сірій речовині розміщені центри, які регулюють обмін речовин, а у білій -провідні шляхи. Зі спинного мозку (по всій довжині) відходять спинномозкові нерви, які іннервують усі органи й тканини.

Головний мозок є розширеним переднім кінцем спинного мозку. Він міститься у черепній коробці, яка захищає мозок від механічних пошкоджень. Розрізняють такі основні відділи головного мозку: мозковий стовбур, мозочок, великі півкулі (рис. 3).

1 -довгастий мозок; 2-вароліТв міст;

  1. - середній мозок;

  2. - чотири па горбок;

  3. - проміжний мозок;

  4. - гіпофіз;

  5. - півкулі переднього мозку;

  6. - півкулі мозочка

Рис. 3. Повздовжній розріз головного мозку

У мозковому стовбурі є довгастий мозок, таламус, гіпоталамус і ретикулярна (сітчаста) формація.

У довгастому мозку знаходяться дихальні та серцево-судинні центри. При їх пошкодженні зупиняється дихання та серцева діяльність.

Гіпоталамус бере участь у регуляції всіх життєво важливих процесів - серцево-судинної діяльності, травлення (обміну речовин), терморегуляції. У гіпоталамусі знаходиться харчовий центр. Гіпоталамус керує багатьма інстинктами та емоціями. Свій вплив на функції органів він здійснює через залозу внутрішньої секреції - гіпофіз, який знаходиться на нижній поверхні головного мозку. Гіпоталамус дає «накази» йому у вигляді нервових імпульсів і фізіологічно активних речовин, що надходять у гіпофіз з кров'ю. У відповідь на це з гіпофіза виділяється додаткова кількість гормонів, або гальмується їх виділення.

Клітини ретикулярної формації знаходяться у товщі мозкового стовбура. Вони керують всіма реакціями головною й спинного мозку. До ретикулярної формації входять нервові волокна всіх сенсорних систем, яка розшифровує інформаційні сигнали, що надходять від зовнішнього середовища, регулює дихання, кровообіг, діяльність серця та інших органів, а також обмін речовин.

Від мозкового стовбура відходять 12 пар черепномозкових нервів, із них 11 пар розгалужуються в органах голови і одна пара - блукаючий нерв, який іннервуе органи грудної та черепної порожнини.

Мозочок, розміщений у задньому відділі черепної коробки над довгастим мозком. Поверхня його на розрізі схожа на крону дере­ва, тому його звуть «деревом життя». Мозочок тісно пов'язаний із усіма відділами головного й спинного мозку. До нього надходить інформація від рецепторів і кори головного мозку. У свою чергу, мозочок отримує інформацію про стан суглобів, м'язів, положення кінцівок. Мозочок регулює тонус І дію м'язів; забезпечує рівновагу та положення тіла у просторі.

Великі півкулі- передній відділ мозку. Вони складаються із сірої та білої речовини. Сіра речовина (утворена із тіла нервових клітин) знаходяться на поверхні і утворює кору. Товщина кори не перевищує 5мм, площа її коливається від 1468 до 1670см2 (значно більша за внутрішню поверхню черепної коробки). Кора зібрана у складки, які утворюють борозни та звивини. Кількість і рисунок звивин у кожної людини індивідуальні, як і капілярні лінії на пальцях рук.

У корі розрізняють сенсорні (чутливі), моторні (рухові) та асоціативні зони. Нейрони сенсорних зон отримують і обробляють інформацію, яка надходить від органів чуття; нейрони моторних зон - від м'язів, зв'язок, сухожилля, кісток. Остання поверхня кори зайнята асоціативними зонами, нейрони яких не сполучені безпосередньо із органами чуття або м'язами, але вони сполучають між собою різні ділянки кори. У цих зонах здійснюються психічні функції; пам'ять, логічне мислення, уявлення.

У лівій півкулі знаходиться центр мови і центри, які відповідають за читання, письмо. Ці центри мають важливе значення в логічному абстрактному мисленні. У правій півкулі є центри, які відповідають за конкретні уявлення. Внаслідок різного розподілу аналізаторів у корі головний мозок вважають функціонально асиметричним.

Під корою знаходиться біла речовина, яка утворена відростками нейронів. Разом з тим тут є скупчення нервових клітин, тобто сіра речовина - підкіркові центри, які підтримують сталість внутрішнього середовища. У підкірці розміщені також центри голоду, спраги, насичення, емоцій, поведінки. Відповідні структури підкірки об'єднані в цілісну систему «емоційного мозку». Вони значною мірою визначають індивідуальні особливості характеру, його реактивність. Підкірна підтримує тонус великих півкуль, підсилює сприйняття, мислення. У свою чергу, кора регулює діяльність підкірки, гальмує її активність. Під дією алкоголю слабшає вплив кори на підкірку, що відображається на поведінці людини. Людина стає агресивною.