93

Конспект лекцій з дисципліни «Обладнання підприємств торгівлі» /О.Р. Сергєєва. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський університет ім.. Альфреда Нобеля, 2012. – 93 с.

Упорядник: О.Р. Сергєєва, cт. викладач.

Відповідальна за випуск: В.А. Павлова, завідувач кафедри товарознавства і торговельного підприємництва, д.е.н., професор.

ЗМІСТ

Тема 1. Основні напрямки розвитку технічного прогресу в торгівлі 3

ТЕМА 2. Торгове вимірювальне обладнання 7

ТЕМА 3. Обладнання для розрахунків з покупцями 13

ТЕМА 4. Холодильне обладнання 24

ТЕМА 5. Обладнання для подрібнення продуктів 31

ТЕМА 6. Підйомно-транспортне обладнання 42

ТЕМА 7. Торгові автомати 48

ТЕМА 8. Обладнання для приготування і продажу напоїв 55

ТЕМА 9. Обладнання для фасування та пакування товарів 63

ТЕМА 10. Торгові меблі 68

ТЕМА 11. Інвентар торгових підприємств 76

ТЕМА 12. Торговий транспорт 84

ТЕМА 1. Основні напрямки розвитку технічного

прогресу в торгівлі.

1. Значення науково-технічного прогресу ( НТП ) в торгівлі.

2. Основні напрямки розвитку НТП в торгівлі.

3.Визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і механізації.

Значення науково-технічного прогресу ( НТП ) в торгівлі

НТП - це закономірний процес підвищення технічного рівня суспільного виробництва шляхом розвитку та удосконалення засобів праці, технології та організації виробництва на підставі використання досягнень науки і техніки.

НТП в торгівлі означає поступове застосування досягнень науки і техніки на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі з метою покращення економічних та соціальних результатів їх праці.

Економічне значення НТП полягає в підвищенні продуктивності праці робітників торгівлі, збільшенні пропускної можливості торгових підприємств, товарообігу, доходів, зменьшенню кількості робітників, простоїв транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням, товарних втрат,втрат по тарі, витрат обігу.

Соціальне значення НТП виявляється в покращенні умов праці робітників торгівлі, полегшенні важких та трудомістких робіт, зменьшенні виробничого травматизму, прискоренні процесу обслуговування покупців та економії їх вільного часу.

Найважливішими напрямками НТП в торгівлі є:

- удосконалення торгової мережі;

- застосування прогресивних форм продажу товарів та технологічних процесів;

- наукова організація праці та управління на торгових підприємствах;

- розвиток галузевої науки, раціоналізаторські та винахідницькі роботи;

- механізація та автоматизація важких та трудомістких робіт.

Механізація - це застосування різних видів машин та обладнання з метою заміни ручної праці. Стадіями розвитку механізації є: часткова механізація, механізація, комплексна механізація, автоматизація.

Основними напрямками механізації трудомістких робіт в торгівлі є:

– механізація вантажно-розвантажувальних робіт, складських операцій;

– механізація підготовки товарів до продажу з використанням різних видів ріжучого, фасувального та паківельного обладнання;

– механізація процесів зберігання продуктів за допомогою різних видів холодильного обладнання;

– механізація контрольно-касових операцій;

– механізація і автоматизація продажу окремих видів товарів за допомогою торгових автоматів;

– створення комплексно-механізованих та автоматизованих складів та магазинів;

– механізація обліку товарообігу та товарних запасів, обробки економічної інформації за допомогою ЕОТ.

Для успішного застосування досягнень НТП у торгівлі має велике значення рівень технічних та економічних знань торгових працівників. Вони повинні умити економічно обгрунтовувати застосування того чи іншого виду торговельного обладнання, організувати доставку, монтаж, введення в експлуатацію торгового обладнання, здійснювати його технічне обслуговування та ремонт, виконувати правила експлуатації та техніки безпеки.

Визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і механізації.

З метою встановлення єдиних методів оцінки економічної ефективності нової техніки у 1977 році була введена “Методика визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винахідів та раціоналізаторських запропонувань”. Вона є обов’язковою для всіх галузей народного господарства.

Основним показником економічної ефективності нової техніки є річний економічний ефект, який визначається за формулою:

Е = ( В₁ – В₂ ) * А₂ , де

Е – річний економічний ефект, грн. ;

А₂ – річний обсяг виробництва продукції ( робіт ) за допомогою нової техніки в розраховуємому році, в натуральних одиницях;

В₁ та В₂ – витрати на одиницю продукції (роботи), яка виробляється за допомогою базової та нової техніки, грн.

Витрати (В) визначають за формулою:

В = С + Е_н* К , де

С – себевартість одиниці продукції ( робіт ) , грн. ;

Е_н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності, який дорівнює 0,15;

К – питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, грн.

При розрахунках річного економічного ефекту нової техніки рекомендується враховувати чинник часу в тих випадках, коли, по-перше, капітальні вкладення здійснюються не один рік, по-друге, коли змінюється режим роботи нової техніки в кожному році експлуатації, що змінює поточні витрати. Урахування чинника часу здійснюється шляхом приведення до одного моменту часу (початку розрахункового періоду) єдиночасних та поточних витрат на створення та застосування нової і базової техніки та результатів їх застосування. Таке приведення здійснюється за допомогою коефіцієнта приведення, який розраховується за формулою:

d_t = (1 + E ) ^t , де

d_t – коефіцієнт приведення ;

Е – норматив приведення різночасних витрат, який дорівнює 0,1;

t – кількість років, які відділяють витрати та результати поточного року від

початку розрахункового року.

При визначенні економічної ефективності застосування нової техніки в торгівлі крім основних показників, розглянутих вище, розраховують додаткові: собівартість робіт, рівень продуктивності праці робітників, кількість умовно вивільнених робітників. Враховують також соціальні результати механізації.

Собівартість механізованих робіт, наприклад, механізованої переробки вантажу, визначається з метою визначення економії в перерахунку на одиницю (1т) переробленного вантажу. Собівартість механізованої переробки вантажу визначається як відношення суми річних експлуатаційних витрат, пов’язаних з виконанням вантажних робіт механізованим способом, до обсягу переробки вантажу ( в т ). Вона може розраховуватися як в цілому по складу, так і по окремій ділянці. При визначенні ефективності застосування техніки взамін ручної праці розраховують себевартість переробки вантажу вручну та окремо механізованим способом, а потім ці показники порівнюють.

Рівень продуктивності праці при використанні нової техніки визначається з метою виявлення, яким чином застосування нової техніки та механізація робіт впливають на зростання продуктивності праці та зміну кількості робітників.

Кількість умовно вивільнених робітників визначається за формулою:

Р_{В =} О₂ / П₁ – О₂ / П₂ , де

Р_В – кількість умовно вивільнених робітників при застосуванні нової техніки;

О₂ – обсяг робіт (вантажообігу, товарообігу) після застосування нової техніки;

П₁ – продуктивність праці до застосування нової техніки;

П₂ – продуктивність праці після застосування нової техніки.

При визначенні економічної ефективності застосування нової техніки слід враховувати соціальні результати, а саме: зміна характеру праці робітників галузі, її полегшення, створення сприятливих соціальних умов для здоров’я робітників і т. д.

Ефективність витрат на нову техніку повинна визначатися:

- на стадії створення нової техніки та проектування (очикувана ефективність);

- на стадії введення в експлуатацію нової техніки (запланована ефективність);

- в процесі експлуатації нової техніки (фактична ефективність).

Термін окупності витрат (капітальних вкладент) на придбання нової техніки визначається за “Типовою методикою визначення економічної ефективності капітальних вкладень”, визначається за формулами:

Т = К / Е Т = К / С – И , де

Т – термін окупності капіталовкладень, в роках;

К – сума капіталовкладень, грн;

Е – річний економічний ефект (річна сума прибутку), грн;

С – сума торгових скидок та надбавок за рік, грн;

В – сума витрат обігу за рік, грн.

Показники механізації: коефіцієнти механізації одного вида робіт, комплексної механізації робіт, автоматизації робіт, механізації праці, автоматизації праці.

Рівень механізації торгівлі характеризується такими показниками – коефіцієнтами: окремих видів робіт; комплексної механізації робіт; автоматизації робіт; механізації праці; автоматизації праці.

Коефіцієнт одного вида робіт (К_мр) визначається шляхом відношення обсягу механізованої роботи до загального обсягу роботи за формулою:

К_мп = О_мр / О_мр + О_нр , де

О_мр – обсяг механізованої роботи в натуральних показниках (т, куб.м і т. д.) чи показниках вартості (грн.);

О_мр + О_нр – загальний обсяг роботи, виконаної механізованим (О_мр) та немеханізованим (О_нр) способами, в тих же показниках.

Коефіцієнт комплексної механізації робіт (К_кмр) визначається як відношення обсягу робіт, виконаних комплексно-механізованим способом, до загального обсягу робіт, тобто за формулою:

К_кмр = О_кмр / О_кмр + О_нр де

О_кмр – обсяг робіт, виконаних комплексно-механізованим способом, в натуральних показниках чи показниках вартості;

О_кмр + О_нр – загальний обсяг роботи, виконаної комплексно-механізованим та немеханізованим способами, в тих же показниках.

Коефіцієнт автоматизації робіт (К_ар) визначається як відношення обсягу автоматизованих робіт до загального обсягу окремих видів робіт, виконаних на підприємстві (ділянці) , за формулою:

К_ар = О_ар / О_ар + О_нр , де

О_ар – обсяг автоматизованих робіт, в натуральних показниках чи показниках вартості;

О_ар + О_нр – загальний обсяг робіт, виконаних на підприємстві, в тих же показниках.

Коефіцієнт механізації праці (К_мп) – це показник, який характерізує питому вагу кількості робітників, виконуючих роботу механізованим способом, в загальній кількості робітників, або питому вагу часу, відпрацьованого на механізованих роботах, у всьому відпрацьованому часові. Цей коефіцієнт визначається за формулами:

К_мп = Р_а / Р_а + Р_н або К_мп = Т_м / Т_м + Т_н , де

Р_м – кількість робітників, які виконують механізовану роботу, чол.;

Р_м + Р_н – загальна кількість робітників, які виконують роботу механізованим та не механізованим способами, чол.;

Т_м – час, відпрацьований на механізованих роботах,чол.-год. або чол.-доба;

Т_м + Т_{н –} сума відпрацьованого часу на механізованих і немеханізованих роботах, в тих же показниках.

Коефіцієнт автоматизації праці (К_ап) визначається як питома вага кількості працівників, зайнятих на автоматизованих роботах, в загальній кількасті робітників, або як питома вага часу, витраченого робітниками на керування автоматами, у всьому відпрацьованому часі; тобто за формулами:

К_ап = Р_а / Р_а + Р_н або К_ап = Т_а / Т_а + Т_н , де

Р_а – кількість робітників, зайнятих на автоматизованих роботах, чол.;

Р_а + Р_н – загальна кількість робітників, зайнятих виконанням автоматизованих та неавтоматизованих робіт, чол.;

Т_а – час, витрачений на керування автоматами та автоматично діючими машинами, чол.-год.;

Т_а + Т_н – сума відпрацьованого часу на підприємстві (ділянці) робітниками на автоматизованих та неавтоматизованих операціях.