Г. А. Пальм

 

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Розділ ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ

ВНУТРІШНЄ РЕГУЛЮВАННЯ

 

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

 

ЗМІСТ

 

Лекція 9. Основні принципи й поняття загальнопсихологічної

теорії діяльності

Лекція 10. Операціонально-технічні аспекти діяльності

Лекція 11. Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності

Лекція 12. Психологія мотивації

Лекція 13. Теорії мотивації

Лекція 14. Загальна характеристика емоційного відображення

Лекція 15. Теорії емоцій (способи інтерпретації емоційних явищ)

Лекція 16. Психологія волі

Список використаної літератури

 

Лекція 9. Основні принципи й поняття загальнопсихологічної теорії діяльності

9.1. Постулат безпосередності та спроби його подолання.

9.2. Основні принципи загальнопсихологічної теорії діяльності.

9.3. Основні поняття теорії діяльності.

 

9.1. Постулат безпосередності та спроби його подолання

Основні положення традиційної класичної психології:

1. Об'єктивна дійсність безпосередньо й відразу впливає на свідому психіку та визначає її діяльність. Свідомість дана безпосередньо, а тому замкнена в самій собі й може вивчатися тільки інтроспективно.

Д.Узнадзе назвав цю ідею “постулатом безпосередності”.

З постулату безпосередності випливало ще два положення:

2. Двочленна схема аналізу S®R призводила до відмовлення від дослідження свідомості, яка виступала як “чорна шухляда”.

3. Принцип реактивності – поведінка людини реактивна, це відповідь на зовнішній вплив.

Існує два варіанти подолання “постулату безпосередності”: теорія установки Д.Узнадзе та теорія діяльності.

Теорія установки Д.Узнадзе (1886–1950). В основі теорії – ідея про існування первинної установки, що випереджає і визначає розгортання будь-яких форм психічної активності.

Теорія установки з'явилася спробою пояснити активність живого організму як цілого, його взаємини з дійсністю за допомогою такої опосередкуючої ланки, яка сама б не належала до категорії явищ свідомості, була б “проміжною змінною” між психікою й об'єктивним світом.

Спочатку були сформульовані ознаки, які повинна була мати ця середня ланка:

1. Вона повинна бути “посередником” між психічним і фізичним і між свідомістю і несвідомим.

2. Вона повинна бути не винятково психологічною, але і не винятково фізичною чи фізіологічною. Уведення суто фізичної або суто психологічної ланки не знімає постулату безпосередності.

3. Вона повинна бути чутливою до впливів з боку суб'єкта й об'єкта. У неї повинні бути представлені обидва види детермінації: фізична і психічна.

4. Вона повинна так “перекладати” події зовнішнього світу в психічні явища, щоб зберегти адекватність фізичних впливів.

5. Вона повинна бути цілісною, нерозкладною на окремі елементи.

6. Через неї повинний здійснюватися вплив на суб'єктивні психічні явища. Психічного ж явища можуть тільки через неї впливати на фізичний світ.

7. Ця ланка, ця субстанція – необхідна умова підтримки життя суб'єкта.

8. Вона повинна передувати психічним свідомим процесам і існувати до появи свідомої психіки, тому що сама свідома психіка розвивається з цієї субстанції.

У 1941 р. у дослідженні “Основні положення теорії установки” Узнадзе дає визначення первинної установки.

Установка – первинний цілісний недиференційований стан, що передує свідомої психічної діяльності і лежить в основі поведінки.

Установка виступає детермінантою будь-якої активності людини. Вона виникає при наявності водночас двох умов: потреби, що актуально діє в даний момент, і об'єктивної ситуації. Ситуація – єдність потреби і відповідного їй зовнішнього подразника.

Іншим варіантом подолання постулату безпосередності є теорія діяльності, основні принципи якої були сформульовані С. Л. Рубінштейном і розвинуті О. М. Леонтьєвим.