Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
9 сем. Эк.предприятия / Планирование и контроль деят предприятия / Планування діяльн.підпр-ва Москалюк.doc
Скачиваний:
135
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
5.34 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПЛАНУВАННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Навчальний посібник

За загальною редакцією В. Є. Москалюка

Рекомендовало Міністерством освіти і науки України

Присвячується 100-річчю

Київського національного

економічного університету

ВСТУП

У сучасній ринковій економіці важливою передумовою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і до­сягнення високих кінцевих результатів є планування діяльності підприємств. Проте нині воно є не регламентованим з огляду на єдині правила чи стандарти. Більше того, напрацьований як віт­чизняною, так і зарубіжною наукою та практикою інструментарій планування є досить різноманітним, що дає змогу використову­вати такий набір методів та алгоритмів, який є прийнятним для кожної ситуації. Вибрати їх, поєднати в єдину систему плануван­ня належить керівнику, менеджеру, безпосередньому виконавцю. Усі вони повинні глибоко розуміти зміст і призначення тих чи інших комплексів планів та сутність методів, а також усвідомлю­вати правила раціонального їх використання. Особливістю діяль­ності професіоналів-економістів є вміння вдосконалювати наявні методики, розробляти нові алгоритми та творчо вирішувати складні нетипові завдання сьогодення. Це потребує високого рів­ня підготовки керівників підприємств, економістів.

Навчальний посібник «Планування діяльності підприємства» підготовлено відповідно до навчальної програми.

Мета посібника — допомогти формуванню необхідних фахо­вих знань і практичних навичок вибору оптимальних планів роз­витку підприємства в умовах динамічного ринкового середовища.

Дисципліна «Планування діяльності підприємства» посідає чільне місце серед професійно орієнтованих дисциплін фахового спрямування, які викладаються в Київському національному еко­номічному університеті, а саме: «Стратегія підприємств», «Орга­нізація виробництва», «Внутрішній господарський механізм», «Проектний аналіз», «Економічна діагностика», «Операційний менеджмент» та ін.

Відповідно до навчальної програми дисципліни в посібнику систематизовано, у доступній формі викладено такі розділи: пе-

3

рший — системна характеристика планування (сутність плану­вання та можливості його здійснення на підприємстві, система пла­нів підприємства); другий — планування виробництва та збуту продукції (маркетингові дослідження й планування збуту проду­кції, оперативно-календарне планування); третій — планування ресурсного забезпечення (матеріально-технічне забезпечення ви­робництва, забезпечення операційної діяльності виробничою по­тужністю, персонал і оплата праці, виробнича інфраструктура); четвертий — планування витрат і фінансів (витрати виробництва, фінансове планування на підприємстві); п'ятий — планування розвитку підприємства (оновлення продукції, організаційно-технічний розвиток (ОТР), бізнес-планування).

У посібнику розглянуто наявні в ринковій системі важливі планово-економічні механізми, нормативи й показники ефектив­ного використання обмежених виробничих ресурсів. Зроблено акцент на плануванні за умов різної визначеності та неоднаково­го рівня динамічності зовнішнього середовища, особливостях ви­користання набору методів та алгоритмів, прийнятних для кож­ної ситуації. Подано засоби поєднання різних планів в одну систему — від стратегії до поточних дій; висвітлено інтегрова­ність планів на різних рівнях управління, за різними господар­ськими функціями.

Особливість матеріалу в тому, що концептуальною основою є розгляд організаційно-технічного розвитку в контексті стратегіч­ного розвитку підприємства як складника інноваційних процесів і способу досягнення стратегічних цілей компанії.

Висвітлено стратегічні, поточні й оперативні завдання компанії щодо розроблення й реалізації плану ОТР; ці питання розглянуто системно, багатоаспектно, що дає змогу студентам побачити взає­мозв'язок між напрямами планування діяльності підприємства, між базовими положеннями різних дисциплін (проектний аналіз, обґрун­тування управлінських рішень, інноваційна діяльність).

Оригінальність і новизна подання матеріалу полягає в тому, що до змісту розділу введено підрозділ із планування діяльності щодо реалізації плану ОТР.

Питання планування діяльності підприємства розглядаються на прикладі промислових підприємств як надскладніших вироб­ничих систем.

Під час написання посібника було використано новітні досяг­нення вітчизняної та світової економічної науки і практики, а також основні результати наукових досліджень кафедри стратегії підпри­ємств Київського національного економічного університету.

4

Для допомоги студентам у вивченні методичних матеріалів наведено приклади розрахунків. Рівень засвоєння теоретичного матеріалу допоможе визначити питання для перевірки знань. У посібнику до кожної теми подано основні терміни й поняття, а наприкінці — рекомендовану основну й додаткову літературу та предметний покажчик.

Видання підготовлено колективом авторів, які мають значний досвід викладацької, наукової та економічної діяльності на підпри­ємствах.

Авторами окремих тем є кандидат економічних наук, доцент В. Є. Москалюк (керівник авторського колективу) — вступ, тема 8; кандидати економічних наук, доценти Л. П. Батенко — тема 13; М. А. Белов — теми 6, 9, 10; Н. М. Євдокимова — теми 1, 2, 14; В. Ф. Оберемчук — теми 3, 12; Л. С Топчій — теми 4, 5, 7, 11.

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам М. П. Ліфінцеву та В. Г. Власюку за цінні рекомендації щодо підвищення науко­вого й методичного рівня посібника, а також співробітникам ка­федри стратегії підприємств за допомогу в підготовці рукопису. Особлива подяка професору М. Г. Грещаку, який своїми порада­ми сприяв поліпшенню теоретичного й методичного змісту посіб­ника.

Розділ І

СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ

Тема 1. Сутність планування

та особливості його здійснення на підприємстві

Основні поняття й терміни: планування, планологія, формальне плану­вання, інкрементальне планування, системне планування, цілі функціонування підприємства, невизначеність, структурова­ність, гіперконкуренція, процес, аналіз стратегічних процесів, процесуальна раціональність.

1.1. Процес планування та вибір рішень

Питаннями планування різноманітними видами своєї ді­яльності людина займається з прадавніх часів. Першим навчальним посібником з планування вважається найдавніше китайське письмо­ве джерело «Книга змін» — «І-цзін». її було написано приблизно в IV ст. до н. є. Відтоді розвиток планування не припинявся.

На сьогодні планування є наукою, що охоплює сукупність сис­тематизованих знань про закономірності формування й функціо­нування різних господарських систем. Планологію — науку про планування (методологію, моделі, принципи планування) — варто розглядати як складову економічної науки та її фундаментальної ча­стини — економічної теорії. Парадигмальні зміни, що відбуваються в багатьох наукових галузях протягом останніх десятиріч, супрово­джуються поступовою інтеграцією багатьох з них. Саме внаслідок нестачі «чистої» планології наука про планування нині перетворю­ється в сутнісно оновлену міждисциплінарну науку, що набуває рис органічної цілісності.

Тож планування охоплює всі сфери не лише економіки, а й суспільного життя. У кожній з них людина впорядковує, планує свою діяльність. Царина планування простирається від нано- та мікрорівня до рівня глобальних систем.

Планування як економічну категорію заведено розглядати із загальноекономічної та управлінської позицій. Загальноекономіч-

6

на позиція дає уявлення про планування як один з методів регу­лювання пропорцій суспільного виробництва. Централізоване планування тривалий час було основним регулятивним механіз­мом у вітчизняній економіці. Здійснення ринкових перетворень супроводжувалося, як відомо, відмовою від планування та неви­знанням його об'єктивно вагомого місця в регулюванні економіч­ними процесами, протиставленням плану й ринку тощо. Нині іс­торичний досвід централізованого системного планування й ре­гулювання соціально-економічними процесами активно пере­осмислюється. За висловом відомого професора Токійського університету Сабуко Окіто — автора плану подвоєння національ­ного доходу Японії, «всяке велике перетворення повинно бути старанно підготовлено, тобто йому має передувати розробка пла­ну чи програми перетворень» [89, с 106]. Це положення можна віднести до будь-якого рівня економічної системи, що передбачає свій майбутній стан та прагне його досягти.

З управлінської позиції планування розглядається як одна з функцій управління, як засіб узгодження учасників діяльності. Основна сутність планування полягає в цілепокладанні та обґрун­туванні способів досягнення цілей. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної систе­ми. Це відбувається завдяки дії з боку суб'єкта планування на об'єкт його впливу.

Загальний зміст планування як процесу людської діяльності по­лягає в проектуванні бажаного майбутнього стану. Уявлення такого образу, моделі майбутнього зазвичай формується на основі певної філософської концепції. Найпоширеніші концепції можна звести до трьох основних — формальної, інкрементальної та системної [62]. Вони по-своєму визначають цінність процесу планування, спира­ються на різні припущення, мають відмітний методичний апарат та інструментарій. Формальне планування спирається на кількісні мо­делі, які вважаються точним відображенням проблем. Для нього ха­рактерні логічна структурованість і емпірична обфунтованість, але перелік альтернатив невиправдано обмежений рамками об'єктив­них, кількісних порівнянь. Формальна філософія планування при­пускає механістичний погляд у майбутнє, де результати або відомі, або ж обчислені з певною імовірністю.

Повною протилежністю формальному є інкрементальне пла­нування. Різноманітність проблем і способів їх розв'язання, яку визнає цей підхід, виключає можливість застосування формалізо­ваних моделей. Натомість тут значно більше довіри до людських знань, інтуїції, набутого досвіду, особливо коли об'єктивні дані

7

неповні, ненадійні, а для пояснення проблем і підготовки рішень не існує адекватних надійних теорій. Ідентифікація та оцінюван­ня альтернатив відбуваються як взаємне пристосування: інакше кажучи — торги, пошук компромісів учасників процесу. Отри­маний план часто є прийнятним для всіх, але ні для кого не є оп­тимальним. Інкременталізм часто буває безсилим у вирішенні зо­всім нової проблеми.

Синтезом зазначених підходів є системний. Якщо формальне планування ставить наголос на передбачуванні, а інкрементальне — на реагуванні, то системне дає змогу досягати взаємодії об'єкта із зовнішнім середовищем, ураховуючи ризикованість невизначе-них ситуацій. У системному плануванні проблема не «вирішуєть­ся», а швидше — «розв'язується» та постійно перевизначається через процес пізнання ситуації, навчання — у широкому розу­мінні слова. Тому планування розглядається не як дискретна діяль­ність, а як процес, що безперервно розвивається. Майбутнє уяв­ляється через альтернативні сценарії, що спираються на активні дії, а не на пасивне очікування розвитку подій. Нині системний підхід є методологічно загальновизнаним.

Зважаючи на те, що за допомогою планування не лише будуєть­ся модель майбутнього стану, а й обґрунтовуються альтернативні комплекси заходів, спрямованих на її реалізацію, величезну роль у виборі альтернатив відіграє дотримання принципу раціональності. У прийнятті економічних рішень перевагу віддають тим, які відпо­відають принципу економічної раціональності, тобто виходячи з порівняння вигід із затратами, що найчастіше зводиться до оціню­вання ефективності використання ресурсів. Разом з тим, цілі еконо­мічної організації не можна уявити суто економічними, без пов'яза­них з ними соціальних, економічних тощо. Можна припустити досяг­нення найкращого вибору в різних аспектах.

Приміром, технічно раціональною буде визнана та альтерна­тива, за якої досягається найкраще забезпечення рішень наявним техніко-технічним потенціалом. З погляду юридичної раціональ­ності найкращим вибором буде той, що найбільшою мірою від­повідає законам суспільства. Порівняння альтернатив з точки зо­ру їхнього внеску в підтримку та поліпшення діючих соціальних інститутів відповідає соціальній раціональності. За контекстуаль­ною раціональністю здійснюється оцінка компромісів, пов'яза­них з виділенням і зверненням особливої уваги тільки на певний перелік проблем (контекст), а інші — порівняно нехтуються.

Оскільки планування покликано враховувати багатоаспект-ність і взаємозв'язаність проблем, то воно має містити метараціо-

8

нальність, що визначає пріоритетність усіх типів раціональності відповідно до того, як сприймається їхній вплив на результат. Метараціональність дає змогу комплексно й різнобічно оцінюва­ти наслідки варіантів планових рішень.