Шляхи розвитку творчого

доповідь на тему:

Майстерність і творчість.

Складові творчості

вихователя.

Шляхи розвитку творчого

потенціалу вихователя.

Педагогічна майстерність — комплекс властивостей особистості вихователя, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на реф­лексивній основі.

     Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності вихователя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпе­чують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує струк­туру педагогічної діяльності). Педагогічна діяльність — творчий процес.

     Педагогічна творчість - процес створення і перетворення особистості ви­хованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями вихователь передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.Там, де немає творчості в педагогічній діяльності, там немає живої душі, там педагогіка є бездітною. Обміркування методики і змісту майбутнього навчально-виховного заходу, конкретне їх визначення, планування і проведення – справа індивідуальна. Тому як немає двох однакових педагогів, так і немає двох однакових методик.

     У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О.Сухомлинський зазначив: „ Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ. Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майстерності”.

      1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації) - спрямованість на іншу людину (дитина - центр уваги педагога), утверджен­ня найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки та взаємовідносин . Це виявлення професійної ідеології вчителя, його ціннісного став­лення до педагогічної діяльності, її змісту, мети, засобів, суб'єктів. Ціннісні орієнтації педагога :

а) на себе - самоутвердження ("Я" - справжній вихователь );

б) на вихованця (дитина — найбільша цінність , допомогти їй бути щасливою);

в) на засоби впливу ( програма, способи впливу,  заходи);

г) на мету педагогічної діяльності (гуманізм - сприяння всебічному розвитку кожної дитини). Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення мети.

     2) Професійна компетентність: знання , вміння , навички , критичні погля­ди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної культури . "Головне в житті -  не самі знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд" (А.С.Макаренко. - Твори в 8 т. -Москва, 1986. -Т. 8. -Письмо Л.Конисевичу).

    3) Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність (розуміння ін­ших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабіль­ність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування ( віра в позитивне в кож­ній людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) тощо.

    4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :

а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент ви­ховного впливу ( володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;

голосом, мімікою, пантомімікою);

б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).

Внутрішня і зовнішня техніка.

Критерії майстерності вихователя: доцільність (за спрямованостю), продукти­вність (за результатами), діалогічність (характер взаємовідносин з усіма уча­сниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).

С. О. Сисоєва (професор педагогічних наук) визначає такі складові педагогічної творчості вихователя: діагностики, оптимальності, взаємозалежності, креативності, доповнення і варіантності. І, навпаки, там де панує рутина, там немає місця творчості, там домінує сірість, буденність, формалізм, не розвивається думка, погіршується навчально-виховна робота. Одноманітна педагогічна діяльність педагога, по-перше, знищує його самого як особистість і як педагога, по-друге, губить мотивацію діяльності та самовдосконалення у вихованців і, по-третє, формує таких же сірих особистостей. Слова Г. Кершенштайнера про те, що вихователь виховує більше «тим, ким він є, ніж тим, що він уміє», у педагогічній практиці повністю підтверджуються, тому що власний приклад педагога грунтується на його авторитеті. А виховне забарвлення будь-якого навчально-виховного заходу грунтується на авторитеті його керівника.

  Шляхи формування творчого потенціалу вихователя:

- самовиховання загальної та педагогічної культури  (потреба, самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);

- засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;

- громадська активність;

- педагогічна практика;

- вивчення передового педагогічного досвіду;

     Приклади програм самовиховання К.Ушинського, Л.Толстого. План роботи на кожний день В.Сухомлинського. Система самовиховання

Висновок Безумовно, теорія виховання охоплює всю виховну діяльність вихователів, виховних та інших структур в їх різноманітті, яку називають вихованням. Ця активна, цілеспрямована і змістовна взаємодія вихователів і вихованців, визначається як виховний процес, під час здійснення якого останні засвоюють певну сукупність знань, набувають практичних навичок і вмінь відповідної поведінки, всебічно розвивають свої емоційні, почуттєві, вольові, мотиваційні сфери та інші провідні властивості особистості, формують свій внутрішній духовний світ. Таким чином, цей процес має бути свідомим і повинен створювати тісний і плідний союз між вихователем і вихованцем. Коли відсутній цей союз, процес виховання практично не виконує свої суспільні функції та не досягає мети. Модель процесу виховання являє собою струнку систему взаємопов'язаних цілей, принципів, завдань, змісту, методів, форм і результатів виховання, різних варіантів й етапів досягнення цілей і завдань виховання, різноманітні двосторонні взаємини вихователів і вихованців у цьому процесі.

5