1. Основні цілі філософії права

У літературі є різні погляди на філософію права. Але за всіх розбіжностей їх поєднує певне спільне уявлення про її значення для права. Його приблизно можна охарактеризувати як усвідо­млення основних завдань філософії права: розуміння, обґрунту­вання, оцінки й критики правових систем та інститутів, право­вої практики й методів дослідження права, правових понять і теорій. Виконання кожного з цих завдань є її метою, про досяг­нення якої можна говорити тільки як про ідеал. Ці завдання поступово реалізуються шляхом формулювання й вирішення комплексу специфічних проблем.

Перша мета - це розуміння права таким, яким воно є в ре­альному житті. Коли є розуміння того, що є право, можна аргу­ментовано відповісти принаймні на такі запитання. Як виникло право? Як воно створене? Яка його структура і як виконуються його норми? Яка соціальна роль і функції права? Чи є якісь особ­ливості, притаманні правовому мисленню? Які взаємозв'язки права з мораллю, релігією, економікою, соціальними й гу­манітарними науками?

Ці запитання й відповіді на них співвідносні, так би мовити, з повсякденним розумінням права. Відповіді на складніші запи­тання, на зразок: «які особливості нормативної структури право­вої системи?», вимагають глибшого розуміння права, про­фесійних знань.

Політика: Тлумачний словник:

Здатність до розуміння спирається не на психологічну спро­можність проникнути в сутність предмета, а на історичну освіту, практичні дослідження й, нарешті, на гуманістичну передумову -пізнаваність мотивів діяльності людини, з якими 6 труднощами та­ке пізнання не зіткнулося практично. Аналогічним чином модель пояснення поведінки [у правовій сфері] спирається не на природ­ничі науки, а на юриспруденцію і правові теорії причинових зв'язків [Политика, с. 62].

Друга мета філософії права - це обґрунтування права. По­треба в обґрунтуванні випливає з того, що право, більше ніж інші суспільні феномени, є постійним полем запеклих суперечок. З приводу чинних норм права навіть у демократично розвинутих суспільствах юристи й пересічні громадяни нерідко висловлюють протилежні думки. Зазначимо, що обґрунтування - це виведен­ня важливих характеристик права з феноменів чи реалій, як вва­жається, фундаментальніших, ніж саме право.

Третя мета - це оцінка права. Загалом, оцінка будь-якого суспільного феномена можлива на основі як загальнолюдських, так і прийнятих у певному суспільстві критеріїв. Право можна оцінювати з логічного погляду, з погляду відображення ним ідей справедливості й рівності, етичних і релігійних цінностей, з погляду його ефективності і т. ін. Але завжди виникають запи­тання про критерії оцінки, їхнє співвідношення з цінностями й ідеалами права певного суспільства. Будь-яка оцінка права, що претендує на глибину і значущість, явно чи опосередковано виходить із наявного ідеалу права. Ось чому кожна розвинута правова концепція не може обійтися без конструювання й обґрунтовування ідеалу права.

Четверта основна мета філософії права - це конструктивна критика вад правових систем. Кожна правова система в будь-якій країні завжди недосконала. Суб'єкти, що «випробували» на собі її вади, завжди критикують її з теоретичних, мораль­них, політичних, релігійних чи практичних міркувань, праг­нуть усунути недоліки права. Передумовою реформування правового устрою є аргументована критика права. Ця критика стосується не тільки права, а й практики його застосування, оскільки право нерідко не спроможне подолати глибоку прірву між ідеалами, які воно декларує, та їх практичною реаліза­цією.

Нерсесянц:

Філософія права досліджує зміст права, його сутність і понят­тя, його основу й місце у світі, його цінності й значущість, його роль у житті людини, суспільства й держави, у долях народів і людства [Нерсесянц, с. 7].

Дель Веккіо:

Філософія права - це дисципліна, що дає розуміння права в його логічній універсальності, досліджує основи й загальні харак­теристики його історичного розвитку, оцінює його, порівнюючи з ідеалом справедливості, що накреслює чистий розум [Дель Век-кио, с. 720].

Шайнер:

Філософія права, яку називають також загальною юриспру­денцією, є вивченням понятійних теоретичних проблем, що стосу­ються природи права як такого, і властиві кожній правовій системі. Проблеми філософії права умовно поділяються на дві групи. Пер­ша містить проблеми, внутрішні для права й правових систем як та­ких ... Друга стосується відношення між правом як окремим соціальним інститутом і загальною політичною й моральною життє­діяльністю певного суспільства [Shiner, р. 589-590].

Фінніс:

Філософію права часто, наприклад Дж.Остін (John Austin, 1790-1859), Х.Харт (Herbert Hart, 1907-1992), Дж.Рез (Jozeph Raz, 1939- ), поділяють на аналітичну і критичну. Аналітична юри­спруденція має розглядати визначення права, теорію правової сис­теми, аналіз таких правових понять, як обов'язок, угода й намір, а також теорію правового мислення, яку, зокрема, використовують, готуючи судові рішення. Критична філософія права має оцінювати право й правове зобов'язання, мінімальний предметний зміст право­вих систем, взаємозалежні процедурні цінності, що становлять зміст принципу верховенства права, і т. ін. Але такий поділ викликає за­перечення. Можна сказати, що правові системи утворюються й підтримуються за умови дії певних чинників, що, як і будь-які підста­ви, передбачають і/чи пропонують оцінку(ки). Будь-яке загальне пояснення правових систем (чи поняття права і правової системи) має ідентифікувати такі формотворні оцінки [Finnis, р. 469].

Хоеке:

У широкому сенсі поняття юриспруденція (філософія права) можна визначити як критичне зовнішнє міркування про право. У цьому контексті «зовнішнє» означає, що міркування ведеться не з внутрішнього погляду доктринального аналізу права зсередини якоїсь специфічної правової системи. У країнах загального права, однак, поняття юриспруденція традиційно означає знання пре­цедентів і їхнє доктринальне значення (фактично, французьке поняття /jurisprudence — це прецедентне право). Тільки в дев'ят­надцятому столітті поняття юриспруденція набуло змісту загальної теорії про право в цілому. В англосаксонському значенні поняття юриспруденція охоплює континентальну правову теорію й частину її правової філософії [Hoecke, р. 459].

Бачинін і Панов:

Філософія права як міждисциплінарна галузь знання ... об'єднує пізнавальні зусилля юриспруденції та філософії ...

Не вдаючи із себе всезнайку, філософія права віддає перевагу пошуку тих основ і смислів, які роблять право правом, а не чим-небудь іншим. Вона шукає ці смисли й у самому праві, і в суміжних із ним галузях. Її цікавлять передумовні знання не стільки про са­ме право, скільки про те, без чого воно не могло б бути правом. Звертаючись до правової реальності, філософія права досліджує цивілізації, усередині яких функціонують системи права, культу­ру, релігію, мораль, на які обпирається право, державу, зусилля­ми якої переважно здійснюється правова регуляція соціального життя, норми і цінності, що складають зміст права, свідомість і поведінку людини, яка дотримується або порушує правові норми [Бачинін, Панов, с. 5; 13].

Усі названі цілі філософії права тісно переплелися, що відо­бражено на схемі 1. Стрілки вказують на зв'язки між цілями філософії права й на їхню взаємну зумовленість.

Схема 1. Взаємозв'язок цілей філософії права

РОЗУМІННЯ ОБҐРУНТУВАННЯ

ОЦІНКА КРИТИКА

Не претендуючи на повноту, розглянемо можливі інтерпре­тації зв'язків між цілями філософії права.

Розуміння - обґрунтування. Обґрунтування права може бу­ти ефективним лише тоді, коли є розуміння права. Якщо немає певного мінімального розуміння права, обґрунтувати право не­можливо, оскільки ми не знаємо, що обґрунтовувати. У свою чергу, обґрунтування права допомагає поглибити розуміння права. Зокрема, «обґрунтоване» право є надійнішою основою правових рішень, ніж авторитарно введене право чи так зване традиційне право. Перехід до глибшого розуміння права потре­бує досконалих методів обґрунтування.

Розуміння - критика. Критика права передбачає, що в аналітика вже є певне розуміння чинного права, його позитив­них рис і вад. Конструктивна критика, а саме така критика при­таманна філософії права, уточнює розуміння права. Критика, зазвичай, загострює увагу й на аспектах права, не усвідомлених певною правовою концепцією.

Розуміння - оцінка. Упевненість аналітика в тому, що він досягнув адекватного розуміння і знає, яким право має бути (ідеальне право), засновує систему критеріїв оцінки права. Але ґрунтуватись таке розуміння може лише на ідеалах права, тобто чітких уявленнях про те, яким право має бути.

Дослідження кожної з чотирьох цілей філософії права свідчить про їхній тісний взаємозв'язок із усіма іншими цілями права. Тому шлях до будь-якої з чотирьох названих цілей філо­софії права - це водночас і шлях до всіх інших цілей. У цьому посібнику як вихідний пункт обираємо розуміння права.