Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Патогенний текст як загроза інформаційно

.docx
Скачиваний:
39
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
28.61 Кб
Скачать

Патогенний текст як загроза інформаційно-психологічній безпеці

Поняття інформаційної безпеки залежно від його використання розглядається у декількох ракурсах. У найзагальнішому вигляді — інформаційна безпека — це стан захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави. В інформаційному праві інформаційна безпека — це одна із сторін розгляду інформаційних відносин у межах інформаційного законодавства з позицій захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави та акцентування уваги на загрозах цим інтересам і на механізмах усунення або запобігання таким за­грозам правовими методами. Інформаційна безпека реалізується на 2-х рівнях: 1) держави (суспільства); 2) особистості.

Інформаційна безпека особистості — це захищеність психіки і свідомості людини від небезпечних інформаційно-психологічних впливів: маніпулювання свідомістю, дезінформування, спонукання до самогубства, образ і т. ін.

Інформаційна безпека держави (суспільства) характери­зується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи і т. ін.) відносно небезпеч­них (дестабілізуючих, деструктивних, уражаючих державні інтереси і т. ін.) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави виз­начається здатністю нейтралізувати такі впливи.

Інформаційно-психологічним називається прямий або опо­середкований вплив на системи прийняття управлінських рішень суб'єкта (особистості, суспільства, держави) шляхом змінюван­ня його психічного стану, світоглядних установок, системи знань про навколишній світ і т. ін. Прийоми, що використовуються при цьому, засновуються на тому, що поведінка соціального суб'єкта повною мірою залежить від інформації, що є з'єднувальною лан­кою між ним та навколишнім світом.

Серйозною загрозою інформаційно-психологічній безпеці є патогенний текст. Ним може бути публікація в газеті, кадр фільму, сторінка книги або й сама книга. Патогенність тексту виявляється в неминучому негативному впливі на адресата. Цей вплив може бути керованим (замовленим) або випадковим. Патогенні тексти використовували диктаторські режими, тому що однією із властивостей такого тексту є ламання волі адресата і викривлення її в бік, потрібний владі.

Загальне визначення поняття патогенності – здатність бути причиною (породжувати) патології (хвороби, відхилення від норми).

Патогенними (грец. pathos – біль,страждання) є тексти, що містять пропаганду класової, расової ворожнечі, порнографію, гіперболізовану рекламу, тексти тоталітарного спрямування.

Б. Потятиник у своїх наукових дослідженнях пояснює, чому ми послуговуємося поняттям “патогенний текст”, а не “патогенна інформація”. На відміну від тексту, інформацію тлумачать як передачу повідомлень, знань. Текст же – втілення інформації. На думку Б. Потятиника, патогенні тексти спрямовані на:

  • підрив віри в Бога;

  • ігнорування державних інтересів;

  • загрозу глобальній безпеці та суспільній моралі;

  • шкідливий психічний вплив;

  • нехтування основними правами й свободами людини.

Патогенними можуть бути різні типи текстів:

  • когнітивні тексти: наукові та популярно-наукові тексти;

  • нормативні тексти: законодавчі тексти;

  • інформативні тексти: повідомлення, коментар, новини, описи, протоколи, характеристики та ін.;

  • апелятивні тексти: політична пропаганда, реклама, анонси, запрошення та ін.;

  • дескриптивні тексти: пояснюють стан речей, як наприклад опис продукту у технічній документації;

  • тривіально-наративні тексти: до них належать як твори художньої (біографічні романи), так і масової літератури (жіночі романи, детективи та ін.);

  • естетично-креативні тексти: лірика, епос і драма.

Рекламні ролики теж є частиною тексту. І під їх вплив людина потрапляє так само, як і під вплив будь-якого тексту. Але вони несуть більшу загрозу для реципієнта, ніж будь-який інший текст. Тому що реклама на нашому телебаченні займає десь четверту частину ефіру. І люди потрапляють під її вплив регулярно, практично кожні півгодини. Тому цей вплив ще більше посилюється. Патогенні тексти руйнують психіку, мораль, цінності та культуру, містять насильство, шовінізм тощо. Проте надмірна увага до насильства та порнографії відвертає ува-гу від справді потужних і набагато небезпечніших патогенних потоків: пропаганди і реклами (між якими деякі вчені та дослідники не бачать жодної різниці).

В умовах сучасного розвитку суспільства реклама є надзвичайно великою рушійною силою. По суті, реклама – це інформація про споживчі властивості товарів і різних видів послуг з метою їх реалізації, створення попиту на них. Реклама експлуатує почуття задоволення, штучно створює відчуття нестачі, браку чогось. Вона як частина масової культури здатна стимулювати матеріальне споживання, прагнення до матеріального комфорту і тілесних насолод на шкоду інтелектуально-духовному розвиткові

У нинішніх дискусіях з приводу необхідності охорони суспільної моралі від патогенного впливу інформаційного середовища чи не найактуальнішим є питання про можливі наслідки споживання населенням телевізійної інформації з елементами насильства та жахів. Патогенні фільми – бойовики, трилери, фільми жахів – рішуче кваліфікуються громадською думкою як “соціально небезпечні”, такі, що справляють на психіку й поведінку глядачів суто деструктивний вплив. При цьому особливий наголос робиться на негативних наслідках впливу згаданих фільмів на дітей і підлітків, чия психіка перебуває у стані формування і є, як прийнято вважати, украй чутливою до втручань з боку телебачення, яке називають “жорстоким”, “агресивним” і “бездуховним”.

Нейтралізація (захист від впливу патогенних текстів)

У зв'язку з цим усе частіше вчені наголошують на необхідності медіаосвіти населення й висловлюють думку про те, що якщо не вдається переробити медіа, то треба змінити їх аудиторію, прищепити їй “психологічний імунітет” до патогенного впливу ЗМІ, пов'язаний з надміром екранного насильства.

Найпоширенішими способами профілактики патогенного впливу медіанасильства є законодавчі обмеження, громадські акції та медіаосвіта. В Україні у 2003 р. ухвалено Закон “Про захист суспільної моралі”, який обмежує розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства і жорстокості. У трактуванні українських законотворців це поняття охоплює “пропаганду застосування фізичної сили і насильства в стосунках між людьми чи людей щодо тварин, безжалісності і егоїзму як способу вирішення проблем чи досягнення поставлених цілей, культивування низьких інстинктів і потягів, смакування подробиць убивств, застосування тортур, показ кривавих розправ, проявів садизму та інших патологічних відхилень насильницького характеру”. Під “жахами” автори згаданого закону розуміють “сцени і зображення, що діють на підсвідомість, викликаючи реакцію страху, залякують глядача надприродними силами, сценами вампіризму, ожилих мерців тощо”.

Одним із способів профілактики є також маркування телевізійних програм із великою кількістю насильницьких сцен. Проте результати досліджень ефективності цього методу певною мірою суперечливі. Є дані про те, що застереження скоротили перегляд насильницьких фільмів на 14%. Проте інші підрахунки свідчать, що підлітки розглядають маркування як привід для того, аби швидше відшукати привабливий для них фільм. Іншим шляхом нейтралізації негативного впливу теленасильства є медіаосвіта.

Медіаосвіта пропонує відповідні семінари і тренінги, які дають змогу краще усвідомити маніпулятивний і патогенний вплив медіа та виставити відповідний психологічний захист, навчитися співчувати і краще висловлювати свої думки чи почуття. Важливим, хоч і дискусійним, способом протистояння потокам екранного насильства і порнографії можна вважати психологічну “вакцинацію”, тобто курс лекцій з інтенсивним “бомбардуванням” добіркою насильницьких та сексуально-еротичних сюжетів, які, звісно, супроводжуються відповідними роз'ясненнями та психологічним тренінгом, який ослаблює введений у психіку “вірус” і сприяє виробленню психологічного “імунітету” від нього.