Тема 5. Велика хартiя вiльностей 1215 р.

5.1. План семінару

1. Соціально-політичні передумови Великої хартії вільностей.

2. Велика хартія вільностей про правове становище різних суспільних груп:

3. Велика хартія вільностей про впорядкування судово-адміністративного апарату.

4. Історичне значення Великої хартії вільностей.

5.2. Література до семінару

1. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія: Навч. посіб. для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – С.224-1245.

2. История государства и права зарубежных стран. Часть І. Учебник для вузов. / Под ред. проф. Крашенинниковой Н.А. и проф. Жидкова О.А. – М.: Изд-во НОРМА, 1996. – С.253-273.

3. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти]. – Харків: Право, 1999. – С.92-96, 98, 105-108, 110-125.

4. Страхов Н.Н. Государство и право феодальной Англии. – Харьков: Харьков. юрид. ин-т, 1964. – С. 8-19.

5. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. Навч. посіб. для студентів юрид. вузів та факультетів – К.: Олан, 2001. – С.89-98.

6. Штокмар В.В. История Англии в средние века. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. – С. 58-64.

5.3. Теми рефератів

1. Роль Великої хартії вільностей в конституційному розвитку Англії.

2. Велика хартія вільностей про порядок правосуддя.

5.4. Література до рефератів.

Крашенинникова Н.А. Великая хартия вольностей 1215 г. (Современная интерпретация) // Вестник МГУ. Серия “Право”. – 2002. – № 3.

Чиркин С.В. Великая хартия вольностей // Документы по истории зарубежного права / Под ред. Н.А.Крашенинниковой. – М.: Изд-во МГУ, 1997. – С. 100-138.

Томсинов В.А. История государства и права зарубежных стран (Древность и средние века). Уч.-метод. Пособие к семинарским занятиям. – М.: Изд-во “Зерцало”, 2001. – С. 74-84.

Черниловский З.М. Великая хартия вольностей // Вопросы политической организации рабовладельческого и феодального общества. – Свердловск, 1984.

5.5. Термінологічний словник

Ассиза – форма позову; вид королівського акту; процесуальна інструкція судді про процесуальний порядок.

Віллани – кріпосні селяни.

Королівська курія – вищий орган центрального управління.

Пери – вищий стан в Англії.

Рельєф – феодальна платня васала своєму сеньйору при зміні сеньйора або васала (зазвичай, при спадкуванні). Сплачувався в розмірі річного чи дворічного прибутку з феоду (лену), був обов’язковим для вступу у володіння феодом.

Фрігольдери – вільні селяни.

Щитові гроші – військовий податок рицарів на користь короля замість військової служби. Стягування щитових грошей почало практикуватися за Генріха ІІ.

5.6. Хронологія

1066 – завоювання Англії норманнами.

1086 – загальний поземельний перепис в Англії (“Книга страшного суду”).

15 червня 1215 р. – прийняття Великої хартії вільностей.

1258-1267 – громадянська війна в Англії.

1265 – відкрився перший англійський парламент.

5.7. Контрольні завдання

1. Назвіть дату нормандського завоювання Англії.

2. Назвіть основні стани Англії в епоху Великої хартії вільностей.

3. Визначте соціальний склад антикоролівської опозиції на поч. ХІІІ ст.

4. Назвіть основні претензії опозиції до короля Іоанна Безземельного.

5. Чому Велику хартію вільностей називали ще “Баронськими статтями”?

6. Які права церкви закріпила Велика хартія вільностей.

7. Назвіть закріплені в хартії права баронів та інших вільних людей.

8. Визначте гарантії забезпечення прав і вільностей з боку короля.

9. Якими повноваженнями хартія наділила раду із 25 баронів (ст. 61)?

10 Які принципи правосуддя закріплені в статтях Великої хартії вільностей?

11. Які обмеження королівської влади ввела Велика хартія вільностей?

12. Яка історична доля Великої хартії вільностей?

13. Коли в Англії вперше був скликаний парламент?

14. Назвіть “конституційні“ положення хартії, направлені на впорядкування діяльності адміністративних органів.

15. До якої правової форми можна віднести Велику хартію вільностей:

а) закон;	б) декларація;
в) договір;	г) один із перших в історії “суспільних договорів” правителя країни із своїм народом