Лекція №2. Міжнародні розрахунки за допомогою інкасо

План

1. Сутність та особливості міжнародного інкасо

2. Типи інкасо

3. Сторони-учасники, фази документарного інкасо

4. Оформлення інкасового доручення в банку

1. Сутність та особливості міжнародного інкасо

Найважливіша мета експортера — зберегти товаророзпорядчі документи до того часу, доки імпортер не заплатить за товар або не надасть певні гарантії оплати в майбутньо­му, її задовольняють за допомогою операції інкасо за ініці­ативою банку (пряме іноземне інкасо).

Інкасо міжнародне (пал. incasso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язан­ня банку однієї країни отримати за дорученням експортера від ім­портера суму платежу за контрактом проти передачі документів (фінансових, комерційних) і перерахувати їх експортеру.

Ступінь захищеності, який допускається експортером, залежить від умов інкасо. Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою:

1) отри­мання акцепту (або платежу);

2) надання комерційних до­кументів проти акцепту (або проти платежу).

Послідовність дій при здійсненні операцій з інкасо про­ти документів у вигляді спрощеної конструкції наведено на схемі:

1) укладання угоди між покупцем і продавцем;

2) відправка товару;

3) відправка документів (інкасового доручення);

4) передання документів вітчизняним банком в інозем­ний банк;

5) вручення документів покупцеві проти платежу тощо;

6) платіж вітчизняному банку іноземним банком;

7) виплата продавцю (експортеру) вітчизняним банком.

Згідно з інкасо експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітенту) відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і згідно з від­повідними інструкціями отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торго­вельний акцепт), яку виписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після завершення строку термінової тратти, яку виписано на його ім'я та ним акцептованої.

Відповідальність банків при здійсненні інкасових опе­рацій обмежується переважно пересиланням і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зо­бов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків з інкасо.

Правові основи здійснення інкасових розрахунків. Стандартні міжнародні правила, що визначають роль і від­повідальність банків у процесах інкасування та регулюють правила здійснення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) та надруковані в Уніфікованих правилах з інкасо (УПІ) (публікація №522, редакція 1995 p.). Практично всі банки світу дотримуються УПІ, зручних тим, що дають однакове тлумачення термінів і питань, які виникають у практиці розрахунків з інкасо.

УПІ регулюють основні правила та обов'язки банків, а також їх відповідальність з прийняттям інкасового доручення. Банк-ремітент відповідає за те, щоб вказівки його довірителя були передані інкасуючому банку, а також за можливі помилки. Банки не беруть на себе платіжних зо­бов'язань і не можуть відповідати за наслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час передання ін­формації чи документів, якщо вони не винні у цьому самі.