ЛЕКЦІЯ

Розділ І. “Пожежно-технічне озброєння”

Тема № 2. “Вогнегасники”.

Тема лекції № 3/1.Призначення, будова, принцип дії та технічні характеристики вогнегасників.

ПЛАН

проведення лекції

1. Організаційна частина.

2. Викладення навчального матеріалу:

2.1. Хімічно-пінні, повітряно-пінні та водяні вогнегасники.

2.2. Порошкові вогнегасники.

2.3. Вуглекислотні вогнегасники.

2.4. Правила експлуатації, розміщення та зберігання вогнегасників.

3. Відповіді на запитання.

4. Підведення підсумків лекції та завдання для самостійної підготовки.

ЛІТЕРАТУРА

1. А.Ф. Иванов “Пожарная техника”, ч. 1 “Пожарно-техническое вооружение”, стор. 362-370, 385-391, 314-320.

Вступ

Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж у початковій стадії їх виникнення.

Вітчизняна промисловість випускає вогнегасники, що класифікуються по виду вогнегасних засобів, об’єму корпуса, способу подачі вогнегасного складу і виду пускових пристроїв.

По виду вогнегасних засобів вогнегасники бувають рідинні, пінні, вуглекислотні, аерозольні (хладонові), порошкові і комбіновані.

У якості рідких вогнегасних складів застосовують водяні розчини різноманітних хімічних сполук або воду з добавками поверхнево-активних речовин. Вогнегасники з цими складами не одержали широкого поширення, тому що можуть використовуватися тільки в зонах із круглорічними позитивними температурами.

У пінних вогнегасниках застосовують або хімічну піну, отриману із водяних розчинів кислот і лугів, або повітряно-механічну піну, утворену із водяних розчинів піноутворювачів потоком робочого газу: повітря, азоту або вуглекислого газу.

Вогнегасним засобом СО₂-вогнегасників, є скраплений діоксид вуглецю (вуглекислота).

У аерозольних вогнегасниках у якості вогнегасного засобу застосовують пароутворюючі галоїдовані вуглеводні (бромистий етил, хладон, суміш хладонів або суміш бромистого етилу з хладоном, склади СЖБ і ін.).

Вогнегасним засобом порошкових вогнегасників є порошки на основі двовуглекислої соди з добавками.

Вогнегасними засобами комбінованих вогнегасників є порошок і розчин піноутворювача. По об’єму корпуса вогнегасники умовно підрозділяють на ручні малолітражні з обсягом корпуса до 5 л; промислові ручні з обсягом корпуса 5…10 л; стаціонарні і пересувні з обсягом корпуса понад 10 л.

По способу подачі вогнегасних засобів виділяють чотири групи вогнегасників:

• під тиском газів, що утворяться в результаті хімічної реакції компонентів заряду;

• під тиском газів, що подаються зі спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;

• під тиском газів, попередньо закачаних у корпус вогнегасника;

• під власним тиском вогнегасного засобу.

По виду пускових пристроїв вогнегасники підрозділяють на чотири групи: із вентильним затвором; із запірно-пусковим пристроєм пістолетного типу; із пуском від піропатрону; із пуском від постійного джерела тиску.

Цією класифікацією не вичерпуються усі показники численної групи вогнегасників. Найбільше повно вони викладені в ГОСТ 4. 132-85 «Система показників якості продукції. Вогнегасники. Номенклатура показників». Названа вище класифікація входить у 1 групу «Показники призначення». Крім цієї групи стандартизовані показники: надійності (довговічність, безвідмовність, зберігаємість вогнегасної речовини); ергономіки (зручність застосування, відповідність силовим і психологічним можливостям людини); естетики (досконалість виробничого виконання, композиційна і функціональна цілісність); безпеки (наявність запобіжних пристроїв від перевищення тиску в корпусі, засобів контролю тиску, пристроїв для запобігання самовільного спрацьовування тощо). Стандартом регламентовані також показники технологічності, транспортабельності, стандартизації й уніфікації тощо.

1. Хімічно-пінні, повітряно-пінні та водяні вогнегасники Рідинні (водяні) вогнегасники

Рідинні (водяні) вогнегасники (ВВ) застосовують головним чином при гасінні загорянь твердих матеріалів органічного походження: деревини, тканини, папери і ін. У якості вогнегасного засобу у них використовують воду в чистому виді: воду з добавками поверхнево-активних речовин (ПАР), що посилюють її вогнегасну здатність; водяні розчини мінеральних солей.

ПАР розчиняють у воді такої концентрації, %: змочувач ДБ-0,2; сульфонат-0,4; сульфанол НП-1…0,4; змочувач НБ - 0,75; піноутворювач ПО-ЗА - 1,5; піноутворювач ПО-1, ПО-1Д - 5.

У випускаюємих в даний час вогнегасників ВВ-5 і ВР-10 викид заряду проводиться під дією газу (вуглекислота, азот, повітря), який закачується безпосередньо в корпус або заключеного в робочий балончик.

Вогнегасники ВР, незважаючи на простоту конструкції й обслуговування, мають обмежене застосування, тому що (за винятком вогнегасників із розчином «легка вода») не придатні для гасіння нафтопродуктів, а також тому, що водяні розчини мінеральних солей дуже сильно кородують корпус і виводять його з ладу.

Мал.1.1. Схема рідинного вогнегасника

1 - ручка; 2 - шток; 3 - насадок; пружина; 4 – запірно-пусковий пристрій; 5 – пружина; 6- сифонна трубка; 7 – корпус; 8 - ручка

Вогнегасник ВР закачного типу (мал.1.1) працюють таким чином. При натисканні на важіль ручки 1металевий шток2 ізклапаном опускається униз, стискаючи пружину5запірно-пускового пристрою4.Під дією надлишкового тиску робочого газу розчин води по сифонній трубці6піднімається нагору і через насадок3викидається назовні.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно піднести його до місця загоряння, утримуючи за ручку 8, установлену на корпусі 7 вогнегасника, натиснути на важіль 1 і направити струмінь рідини на осередок пожежі.

Вогнегасники хімічні пінні

Пінні вогнегасники призначені для гасіння пожеж вогнегасними пінами: хімічною або повітряно-механічною.

ВХП мають широку область застосування, за винятком випадків, що коли вогнегасний заряд сприяє розвитку процесу горіння або є провідником електричного струму.

Вогнегасний заряд ВХП складається з двох частин: лужної, яка являє собою водяний розчин двовуглекислої соди NаНСО₃із добавкою невеликої кількості вспінювача (паста РАС або карбоксиметил-целюлоза);

кислотної - суміш сірчаної кислоти H₂SO₄із сірчанокислим окисним залізом Fe₂(SO₄)₃.

Лужну частину заряду заливають у корпус 6вогнегасника (мал.1.2),а кислотну – в спеціальний поліетиленовий стакан 7, розташований у горловині корпусу вогнегасника. При з'єднанні обох частин заряду утвориться хімічна піна, що складається з великої кількості дрібних пухирців, заповнених вуглекислим газом.

Промисловість випускає чотири види ручних хімічних пінних вогнегасників. У комплект постачання зарядів до ОХП уходять кислотна і лужна частини, що упаковують у герметичні поліетиленові пакети. Найбільше поширення в народному господарстві одержав вогнегасник ВХП-10. При його зарядці лужну частину заряду розчиняють у 8,5 л води, що має температуру 18…30°С, і після охолодження заливають розчин у корпус вогнегасника.