Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lab_bio_7_8.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
118.87 Кб
Скачать

13

Лабораторна робота № 7, 8 Тема: Рішення задач з молекулярної біології

План:

Мета:

Знати:

  1. Характеризувати низько- та високомолекулярні органічні сполуки; виділяти серед них полімери.

  2. Класифікувати полімери.

  3. Будову, властивості та функції ДНК та РНК.

  4. Властивості генетичного коду.

  5. Етапи синтезу білка.

  6. Організацію генома прокаріот та еукаріотів

Вміти:

  1. Рішати задачі на визначення лінійних розмірів та маси біополімерів.

  2. Рішати задачі на визначення якісного та кількісного складу нуклеїнових кислот.

  3. Рішати задачі на етапи реалізації генетичної інформації.

  4. Рішати задачі на екзонно-інтронну будову генома.

Література:

Барна Іван Загальна біологія. Збірник задач. – Тернопіль: Видавництво «Підручники і посібники», 2009 – 736 с.

Сигида В.П., Заплічко Ф.О., Миколайко В.П. Загальна біологія. Навчальний посібник, 2003. – 364 с.

Шелест З.М., Войцицький В.М, Гайченко В.А., Байрак О.М. Біологія. – К.: Кондор, 2007. - 760 с.

Рига Т.М. Конспект лекцій з біології. Частина ІІ. Біологія молекул. – Черкаси, 2000.

Тема для самостійного опрацювання № 8: Біологічно активні речовини: алкалоїди, фітонциди, вітаміни, ростові речовини рослин.

Знати терміни: 114. фітогормони. 115. алкалоїди. 116. вітаміни. 117. фітонциди. 118. антибіотики. 120. фітопрофілактика

Теоретичний матеріал до теми для самостійного опрацювання № 8:

Фітонциди — це комплекси органічних сполук, які ма­ють бактерицидну, протигрибну, протистоцидну дію, тобто згубно діють на бактерії, гриби і найпростіші. Фітонциди відіграють важливу роль у регуляції мікробної флори повітря, у підтриманні стабільності біологічного середо­вища.

З фітонцидів нижчих і вищих рослин добувають антибіо­тики, які людина широко використовує у медичній практи­ці і в сільському господарстві.

Про високу протимікробну активність фітонцидів свід­чать численні приклади. Так, препарат, виготовлений з ев­каліпта в розведенні 1 : 1 000 000, або фітонциди з гілок черемхи майже відразу вбивають мікроорганізми. Спектр протимікробної дії фітонцидів дуже широкий, вони згубно діють на збудники дизентерії, холери, туберкульозу, газової гангрени, черевного тифу, віруси грипу та ін. Крім протимікробної дії, фітонциди деяких рослин під­силюють секреторну та рухову діяльність травного каналу, поліпшують процеси регенерації і прискорюють загоєння ран, стимулюють захисні сили організму, знижують арте­ріальний тиск, діють як антиартеріосклеротичні речовини. У відповідних дозах фітонциди регулюють скорочення сер­цевого м'яза, діяльність центральної нервової системи., об­мін речовин. Однак надмірний вплив фітонцидів на орга­нізм людини (перебільшення дози і часу дії) може спричи­нити побічні, навіть токсичні явища, а інколи призвести до смерті.

Фітогормони – органічні речовини, що синтезуються спеціалізованими тканинами рослин і діють в надзвичайно малих дозах (10-3 – 10-5 моль/л) як регулятори та координатори онтогенезу.

Це сполуки, за допомогою яких здійснюється взаємодія клітин, тканин і органів. Як гормонам, характерна дистантність дії. Фітогормональна система у рослин менш спеціалізована порівняно з ендокринною системою тваринних організмів. Фітогормони синтезуються в одній частині рослини, переносяться в інші, де і змінюють специфічні ростові ефекти. У рослинному організмі для запуску чи припинення всіх фізіологічних програм використовують ті самі гормони, тільки в різних співвідношеннях.

Перші здогадки про існуван­ня гормонів висловив ще Ч. Дарвін (1881). Вагомий вклад у розвиток вчення про фізіологічно активні речовини вніс Г. Фітінг, який першим запропонував термін «гормон» у відношенні до рослинних організмів. Та чи не найбільший вклад у розвиток гормонального напряму в фізіології рослин вніс відомий український фітофізіолог М.Г. Хо­лодний. Вже в 1918 р. він висловив думку про те, що верхівка ко­реня, стебла та клітини молодих листків є органами внутрішньої секреції, які виділяють у зону росту якісь речовини гормонально­го характеру, запропонував фітогормональну теорію тропізмів. У літературі вона відома як теорія або гіпотеза Хо­лодного— Вента, бо незалежно від українського вченого аналогічні погляди висловив та експериментально обгрунтував і голландський фітофізіолог Ф. Вент у 1928 р.

Дослідження причини рухів, кореляцій, переходу рослин від спокою до активного росту привели М.Г. Холодного до висновку, що каталізаторами та регуляторами є гормони, вітаміни, ферменти.

Встановлено, що у вищих рослин міститься кілька важливих класів гормонів: ауксини (ІОК), гібереліни (ГК), цитокініни (Цк), абсцизова кислота (АБК) та етилен. Останнім часом до них відносять і брасини (брасиностероїди) та жасмонову кислоту. Умовно перші три групи (ауксини, гібереліни і цитокініни) та частково брасини можна віднести до речовин стиму­люючої дії, тоді як абсцизову кислоту, етилен і жасмонову кислоту — до інгібіторів.

Гормони та їхні синтетичні аналоги широко використовують як регулятори цвітіння, плодоношення, дозрівання, спокою, а також як стимулятори коренеутворення та гербіциди вибіркової дії. Фітогормони надзвичайно чутливі і ніколи не діють незалежно, а лише У взаємозв'язку з іншими речовинами чи гормонами.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]