Лек.1

Вступ 6

Тема: сучасне розуміння економічної науки та місце економіки в господарській діяльності.

1. Поняття економіки та її роль в господарській діяльності.

2. Основні моделі сучасної економіки.

3. Сучасні проблеми економічного розвитку.

Слово “економіка” бере початок від грецького “oikonomike” “ойкономіа” (ойкос- дім, господарство; номос – правило, закон ) і з самого початку економічного мислення розглядалося як наука про домашнє господарство.

Перші свідчення зародження економічної науки можна знайти у Ксенофонта і Арістотеля. Протягом багатьох століть люди по зернинах збирали, зберігали, нагромаджували, передавали з покоління в покоління знання про господарську діяльність.

І оскільки виробництво матеріальних благ було першою та головною умовою суспільного життя, то людина, насамперед, спрямовувала свій розум постійно на підвищення продуктивності праці при створенні необхідних для господарської діяльності засобів виробництва.

Це завдання вирішувалося двома шляхами: з одного боку, люди вдосконалювали знаряддя своєї праці, винаходили нові прийоми, способи і технології виготовлення тих чи інших товарів, а з іншого – шукали і знаходили найбільш раціональні форми організації господарських процесів і операцій, які давали змогу виробляти більше товарів з меншими затратами.

За умов адміністративно-командної економіки люди самостійно вступали лише у господарські відносини при технологічних процесах.

Вільні економічні відносини існували лише в домашньому господарстві.

Витратне господарювання виховувало майже в усіх соціальних групах утриманство, недбалість, марнотратство та інші негативні якості економічного життя.

Поряд з цим часто відкидалися такі цінності, як ощадливість та намагання заробити, які ототожнювалися з скупістю та жадібністю.

В умовах ринкової економіки людина може виступати як найманий працівник чи власник або одночасно поєднувати в собі ці дві категорії.

І найманий працівник, і власник повинні володіти питаннями ринкової економіки.

Особливе значення у формуванні необхідних знань учасників господарської діяльності мають питання внутрішнього економічного механізму підприємства.

Важливість цих знань геніально сформулював О.С.Пушкін в своїй поемі “Євгеній Онєгін”, де він, характеризуючи свого звитяжця, написав такі рядки:

«Бранил Гомера, Феокрита;

Зато читал Адама Смита

И был глубокий эконом,

То есть умел судить о том,

Как государство богатеет,

И чем живет и почему

Не нужно золото ему,

Когда простой продукт имеет.

Отец понять его не мог

И земли отдавал в залог».

Процес побудови ринкової економіки в Україні супроводжується становленням державності, водночас, стрімким зростанням кількості суб’єктів господарювання.

Саме на підприємстві, як основній ланці та центрі економічної діяльності всієї економіки держави, здійснюється виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг для задоволення потреб населення, відбувається безпосередній зв’язок працівника із засобами виробництва, формуються доходи громадян і суспільства.

Незважаючи на те, що перші кроки до ринку стали реаліями життя, реформування економіки відбувається за складних умов, коли з різних причин розірвано економічні з традиційними партнерами, вітчизняні товаровиробники втрачають домінуючі позиції навіть на внутрішньому ринку, поступаючись імпортерам.

Структурні перетворення загальмувалися - ефективний власник так і не з’явився, поєднати приватизацію з налагодженням конкурентоспроможного виробництва, на жаль, не вдалося. Податкова система виштовхує виробників у тіньовий сектор.

Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів до суб’єктів господарювання з метою одержання максимального доходу.

Економічні показники господарювання стають публічними та значно розширюється коло їх коло їх користувачів. Знання економіки та вміння оцінювати господарські процеси, що здійснюються на підприємстві в економічному аспекті стають необхідні:

• Власникам - з метою підвищення прибутковості капіталу та забезпечення стабільності підприємства;

• Кредиторам- щоб визначити свій ризик за боргами;

• Інвесторам - для визначення вигідності здійснення своїх вкладів у підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання;

• Найманим працівникам ­– щоб оцінити рівень своїх доходів та визначити шляхи їх збільшення;

• Покупцям – щоб визначити рівень стабільності задоволення своїх потреб в особистому і господарському споживанні;

• Працівникам державних виконавчих органів влади – для визначення повноти розрахунків підприємства з бюджетом та оптимізації законодавства щодо регулювання господарської діяльності з метою підвищення її ефективності.

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (створення нового бізнесу чи вдосконалення вже наявного) повинно бути підкріплене економічними розрахунками її доцільності щодо джерел формування майна, його використання, розрахунків з працівниками, власниками і державою, визначення витрат, доходів та прибутків, оцінки привабливості суб’єкта господарювання.

Господарську діяльність треба організовувати так, щоб окупити всі витрати та ще й отримати певний прибуток. Тому високоефективну і конкурентоспроможну економіку можуть сформувати та розвивати тільки професійно компетентні в економічних питаннях кадри підприємств всіх рівнів.

2.Основні моделі сучасної економіки.

Господарська діяльність завжди є певним чином організована і здійснюється у відповідних економічних взаємовідносинах, що виникають між виробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу товарів.

В процесі господарювання, за способом організації руху ресурсів, товарів і доходів можна виділити такі моделі економіки: командно-адміністративна, ринкова, соціально орієнтована (змішана).

Розглядаючи ту чи іншу модель доцільна визначити, хто вирішує питання:

Що слід виробляти?

Як слід виробляти?

Як повинен розподілятися результат підприємницької діяльності?

Економічні системи різняться, в основному, за двома ознаками: формою власності на засоби виробництва і управлінням економікою.

Кожне суспільство вибирає відповідну систему економіки.

Командно-адміністративна економіка.

Основними характерними її рисами є державна власність на всі майнові ресурси та централізоване економічне планування.

Підприємствам доводиться план господарської діяльності з визначенням покупців і виділяється необхідна кількість матеріальних ресурсів з визначенням їх постачальників.

У цій моделі державний план є законом для господарюючих суб’єктів. Що виробляти встановлювала держава, як виробляти встановлювала держава, для кого виробляти визначала держава через план реалізації товарів за встановленими цінами. Звичайно, при такій моделі господарювання суб’єкти підприємницької діяльності не могли вплинути на ефективність використання ресурсів та формування доходів.

Ринкова економіка

Ця модель тримається на приватній власності та вільній підприємницькій діяльності. Кожний найманий працівник і підприємець прагне збільшити свій доход на основі індивідуального прийняття рішень. Рушійною силою економічного зростання виступає конкуренція, умовою існування якої є наявність багатьох покупців та продавців кожного товару і ресурсу, що діють самостійно.

Ринкова економіка має великі переваги, але і в неї є недоліки..

Ринок погано реагує на загальнодержавні потреби, тому що вони не забезпечують приватному бізнесу прибутків.

Механізм ринкової економіки не гарантує соціальної справедливості, її суто ринкове регулювання супроводжується значною і нічим не виправданою диференціацією доходів учасників господарської діяльності, які залежать не тільки від вкладених праці, капіталу, таланту та підприємливості господаря, а й від везіння, збігу обставин тощо.

Соціально-орієнтована (змішана ) економіки.

Економічні моделі, що діють реально, є чимось середнім між ринковою та командно-адміністративною економікою і дають змогу певним чином обмежити їх недоліки.

При цьому господарську діяльність підприємств регулюють два механізми економічних відносин: ринковий і державний.

Соціально орієнтована ринкова економіка передбачає втручання держави у формування правових засад функціонування ринку та забезпечення добробуту не лише приватній особі, а й всім громадянам держави.

На практиці впровадження ідеї соціально-орієнтованої ринкової економіки означає забезпечення загальнодержавних потреб, справедливу винагороду за працю, безпеку і здорові умови праці, свободу підприємництва та обмеження монополізму, підтримку з боку держави власних товаровиробників тощо.

При змішаній економіці ні ринок, ні держава не панують повністю.