НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

1. Особливості і напрямки технічних перетворень

Перша особливість. Приблизно три десятиліття ХХ ст. технічний прогрес супроводжувався виключно шляхом удосконалення і впровадження винаходів і відкриттів, зроблених у попередні періоди. Найбільш виразно це проявилось на використанні передачі електричних сил на відстань. Здійснення цього зробило переворот в економіці. Розв'язана проблема одержання енергії шляхом використання сили води водоспадів. Спостерігаємо порівняно широке використання таких винаходів минулого століття, як телефон, телеграф, промені Рентгена. Виробничники скористувались досягненнями хіміків у одержанні синтетичних, харчових, пахучих та інших речовин.

Друга особливість полягає в тому, що з початку століття і аж до початку другої світової війни спостерігалось невпинне падіння темпів появи нових винаходів порівняно з вісімнадцятим і дев'ятнадцятим століттями. Саме у цей час легко помітити широке впровадження винаходів, зроблених у попередній період. Протиставити такій тенденції можна лише винахід газової турбіни і вертольоту. Вони створені у 30-і роки.

Третя особливість. Виразний характер набуло використання досягнень науки і техніки для задоволення потреб війни.

Четверта особливість науково-технічного розвитку періоду, полягає в тому, що мрії людини багато в чому знайшли своє втілення завдяки науковому пошуку на основі результатів новітньої революції у природознавстві, взаємопроникненню фізики у хімію, взаємодії суміжних наук.

2. Еволюція автомобілебудування

Автомобіль сформував сучасну індустрію, народив нові галузі промисловості, деспотично перебудував саме виробництво, вперше надав йому масовий, серійний і потоковий характер.

В автомобіля початку ХХ ст. багато чого було успадковано від попередників. Наприклад, підвіска, ресори, кермове обладнання і гальма дістались автомобілю від карет і кінних екіпажів ще з ХУІІ ст. У 1818 р. Акерман запропонував і побудував пристрій для управління екіпажем, що складалось з трьох частин - середньої нерухомої і двох рухомих цапф, з'єднаних шарнірами з середньою частиною. Монолітні гумові шини також були встановлені на каретах у 1847 р.

Безпосереднім попередником бензинового автомобіля був паромобіль. Першим практично діючим паровим автомобілем вважається паровий візок француза Кюньо, що побудований ним у 1769 р. Аналогічний паровий автомобіль побудував відомий нам уже англійський винахідник Тривайтик. Величезна машина перевозила 8­10 пасажирів зі швидкість до 15 км/год.

Золотий вік паромобілів відноситься до 20-30-х років ХІХ ст. Кілька десятків парових омнібусів у Англії використовувались на приміських маршрутах. На хороших дорогах вони розвивали швидкість до 30 км/год. Їх поступово витиснули залізниці. У 1888 р. франццузький інженер Серполлє придумав генератор з миттєвим пароутворенням.

У 1834 р. американський інженер Робертс винайшов диференціал, а у 1843 р. його співвітчизник Хілль - коробку передач. Колеса зі спицями, легкі рами з труб, шарикопідшипники і пневматичні шини автомобіль отримав від велосипеда.

Автомобіль у сучасному розумінні цього слова побудував у 1864 р. австрійський винахідник Зігфрід Маркус. Після тривалих випробувань йому врешті-решт вдалось побудувати двотактний бензиновий двигун з електричним запаленням, який він і встановив на звичайний візок.

Бенцу і Даймлеру розробляють автомобілі карбюраторго типу в кінці XIX ст.

Нова ера в історії автомобілебудування почалась у 1901 р., коли цією фірмою було випущено перший «Мерседес», що мав уже форму сучасного автомобіля.

Стрімкими темпами розвивалось автомобілебудування в США. Генрі Форд впровадив конвеєрний тип зборки автомобілів, що значно здешевив їх вартість. Масове виробництво автомобілів привело до помітного їх удосконалення і більш широкого використання.

На заводі Форда виробництво автомобілів зросло з 18 тис. у 1909-1910 рр. до одного мільйона 250 тис. у 1920-1921 рр.

Побіжно зазначимо, що на початку ХХ ст. техніка розвинутих країн пішла шляхом заміни парових двигунів (ККД 5-10%) двигунами внутрішнього згорання (ККД 30-40%). Ця машина, більше ніж будь-який інший винахід, вплинула і на перетворення промисловості, і на умови життя у ХХ ст. Ствердив себе і винахід Рудольфа Дизеля - дизель-мотори. Вони працювали на нафті, газі, мазуті.