52

Змістовий модуль IV: Функції управління у царині екології

Тема 10: правове регулювання екологічного інформування

49. Поняття екологічної інформації

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, екологічна інфор­мація - це документовані або публічно оголошені відомості про:

• стан довкілля чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;

• біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами довкілля;

• джерела, чинники, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фі­зичні чинники (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан довкілля та здоров'я людей;

• загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спря­мованих на зменшення їхнього негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;

• екологічні прогнози, плани і програми, заходи, у тому числі адміністративні, державну екологічну політику, екологічне законодавство;

• витрати, пов'язані зі здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони довкілля, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень із питань, що стосуються довкілля.

50. Екологічне інформування

Функцією управління у царині екології є екологічне інформування.

Екологічне інформування - це діяльність уповноважених на це державних органів управління, що спрямована на забезпечення доступу до екологічної інформації.

Відповідно до ст. 25¹ Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень шляхом:

а) підготовки Мінприроди і подання на розгляд Верховної Ради

України щорічної Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України — опублікування окремим виданням та розміщення в системі Інтернет: http://www.menr.gov.ua;

б) щорічного інформування Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідних рад та населення про стан навколишнього природного середовища відповідних територій;

в) систематичного інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища, динаміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни навколишнього природного середовища і характер впливу екологічних чинників на здоров'я людей;

г) негайного інформування про надзвичайні екологічні ситуації; д) передачі інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків ор­ганам, уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації;

є) забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці і міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.

Гарантією доступу до екологічної інформації виступають норми законодавства:

• загального характеру: ст.50 Конституції України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;

• спеціального характеру: Закони України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року, «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року, «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року, «Про відходи» від 5 березня 1998 року, «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року, «Про об'єкти підвищеної безпеки» від 18 січня 2001 року, Оргуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 5 червня 1998 року, ратифікована Законом України від 6 липня 1999 року, Положення про порядок надання екологічної інформації, затверджене наказом Мінпри­роди України від 18 грудня 2003 року № 169 тощо.

Так, відповідно до ст. 50 Конституції кожен має право на доступ де екологічної інформації: така інформація ніким не може бути засекречена, тобто не може становити державної, комерційної чи іншої таємниці Організації та особи, що мають екологічну інформацію, зобов'язані ї надавати за екологічними інформаційними запитами зацікавлених осіб складеними згідно з Законами «Про інформацію», «Про звернення громадян», а також згідно з Положенням про порядок надання екологічно інформації. Термін для надання такої інформації встановлений ст. 33 Закону «Про інформацію» і ст. 20 Закону «По звернення громадян» -1 місяць, а у складних випадках – не більше 2-х місяців (п. 3.5 Положенні про порядок надання екологічної інформації). Однак термін відповіді на звернення громадян не може перевищувати 45 днів.

Відповідальність службової особи за відмову у наданні екологічно інформації за екологічним інформаційним запитом або умисне перекручення такої інформації передбачена ст. 238 Кримінального кодексу Укра­їни від 5 квітня 2001 року. Перевищення встановлених законодавством термінів для надання екологічної інформації за запитами зацікавлених осіб тягне за собою для службових осіб адміністративну відповідальність заст. 91⁴КУАП.