Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

5 курс 2 семестр / SR_YaNA_avt_obr_inf / ТЕХНОЛОГІЯ АВТОМАТИЗОВАНОІЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ CR2

.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
24.87 Кб
Скачать

Змістовий модуль 2. Етапи розвитку технологій автоматизованої обробки інформації .

  1. Які задачі підлягають в першу чергу автоматизації при створенні інформаційної системи?

При аналізі переліку задач, які вирішуються операторами управління ТП в

різних умовах, було встановлено, що деякі задачі властиві одночасно декіль-

ком управлінським ситуаціям. Тому для визначення неперехрещуваної мно-

жини задач Z, які підлягають автоматизації при розгортанні АСУ ТП, необ-

хідно провести об’єднання множин задач, вирішуваних в різних умовах фун-

акціонування. Виконавши перетворення відповідно до (1), можна отримати початкову множину задач, з яких необхідно утворити їх оптимальний перелік для подальшої автоматизації. Задача знаходження оптимальної підмножини Zопт відноситься до класу задач вибору та прийняття рішень і потребує обґрунтованого пошуку методу її вирішення.

Вибір оптимальної множини задач Zопт, що підлягають автоматизації,

по своєму змісту відноситься до класу задач розподілу функцій у систе-

мі “людина-машина”, який здійснюється методами теорії вибору і при-

йняття рішень.

Задача вибору рішень полягає у виділенні з множини варіантів деякої

підмножини (в окремому випадку – одного варіанту). Ґрунтуючись на

принципі оптимальності, що характеризує якість рішення, виділяють не-

обхідні варіанти.

Задача вибору зводиться до дослідження пари МВ, ПО , де МВ –

множина варіантів; ПО – принцип оптимальності. Рішенням задачі

МВ, ПО буде множина МВопт отримана за допомогою принципу

оптимальності.

Математичним виразом принципу оптимальності служить функція

вибору Сопт, що співставляє будь-якій підмножині Х МВ її частину

Сопт(Х). Рішенням МВопт вихідної задачі є множина Сопт(МВ).

При виборі оптимального рішення доводиться зіштовхуватися з по-

шуком умовного оптимуму. Якщо при цьому МВ носить кількісний ха-

рактер, то задача може бути формалізована і прийняття рішення в цьому

випадку ґрунтується на кількісних методах оптимізації. Однак у бага-

тьох випадках МВ носить не кількісний, а якісний характер, що вимагає

пошуку відповідних методів рішення.

Таким чином, для рішення задачі розподілу функцій між операторами

і засобами автоматизованого управління можливе використання кількіс-

них і якісних методів, класифікація яких представлена на рисунку.

Найбільше поширення при розподілі функцій між операторами й за-

собами автоматизованого управління одержав метод зіставлення можли-

востей, заснований на логічному зіставленні переважаючих можливос-

тей за тими чи іншими показниками людини і технічних пристроїв при

виконанні конкретних функцій. Як базу для порівняння переважаючих

можливостей використовують спеціальні таблиці. Аналіз подібних таб-

лиць показує, що людина перевершує ЕОМ по таких функціях, як

сприйняття інформації, особливо в умовах перешкод, здатність присто-

совуватися до зміни умов сприйняття даних, абстрагування, осмислення

і підсумовування різних сигналів, здатність логічного і творчого мис-

лення тощо. Такі функції, як накопичування й обробка великих обсягів

даних, виконання складних обчислень з великою точністю, одночасне

виконання різноманітних дій тощо є перевагами машини. Даний метод

має ряд недоліків:

- перелік порівняльних переваг і недоліків людини і машини, що ґрун-

тується на загальних і не дуже точних представленнях про характеристики

людини і машини, не дозволяє отримати об’єктивне рішення;

- передача функцій машині або людині не може визначатися тільки пере-

важаючими можливостями їх виконання.

Також використовується ряд інших якісних методів. Наприклад, метод

традицій, який заснований на тому припущенні, що завжди можна знайти

прототип, якщо не всієї системи, то окремих її підсистем. Отже, на людину

потрібно покласти ті функції, які вона традиційно виконувала в інших подіб-

них системах. Обґрунтованість цього припущення випливає з відомої тези,

що розробка будь-якої системи на 90% представляє еволюцію і лише на 10%

революцію.

Наступний метод – метод максимальної автоматизації, ґрунтується на то-

му припущенні, що людині варто доручати тільки ті функції, які не можна

формалізувати для подальшої технічної реалізації. При цьому не враховуєть-

ся, що людина могла б виконати їх більш ефективно. Вважається, що в

якості вихідних даних для проектування в цьому випадку необхідно мати по-

вну інформацію про об’єкт, його склад, а також алгоритми функціонування і

управління об’єктом та окремими підсистемами. Розподіл функцій

здійснюється, виходячи з концепції максимальної автоматизації, на основі

якої автомат повинен виконувати всі принципово можливі для нього функції.

Використовується також метод розподілу за значимістю задач, що ба-

зується на використанні принципу відповідальності. Відповідно до цього

принципу людині повинні доручатися ті функції, що мають найбільшу зна-

чимість і виконання яких пов’язане з найбільшою відповідальністю. На ко-

ристь такого підходу свідчать емпіричні дані про те, що:

а) якщо наданий людині рівень відповідальності або значимості буде

меншим, ніж той, котрий він може виправдати, то надійність усієї системи

може значно знизитися;

б) якщо необхідно використовувати здатність людини здійснити перебу-

дову своєї діяльності в зв'язку з непередбаченими обставинами, то вирішення

нових проблем буває більш ефективним у випадку надання людині відносної

свободи у виборі дій при відповідній відповідальності за їхній результат.

Усі розглянуті якісні методи в значній мірі суб'єктивні. Вони використо-

вуються тільки на етапі попереднього розподілу функцій між операторами та

ЕОМ. Раціональне рішення задачі розподілу функцій можливе лише при ви-

користанні об'єктивних, кількісних методів.

В загальному вигляді розподіл функцій як задача математичного про-

грамування може бути сформульована наступним чином:

нехай {S} – кінцева множина задач (функцій) управління корпорацією.

Потрібно визначити такий варіант розподілу функцій:__

  1. Розповісти про основні функціональні інформаційні підсистеми.

Є різноманітні підходи до класифікації інформаційних систем. Але найбільше поширеними є розподілу ІВ за видами виконуваних робіт і з типу користувальницького інтерфейсу.

Командний інтерфейс - найпростіший. Він забезпечує видачу на екран системного запрошення введення команд.

>WIMP-интерфейс розшифровується якWindows(окно)Image(образ)Menu(меню)Pointer(указатель). На екрані висвічується вікно, що містить образи програм, тож меню дій.

>SILK-інтерфейс розшифровується якSpeach(речь)Image(образ)Language(язик)Knowledge(знание). З використанням такого інтерфейсу на екрані по мовної команді відбувається переміщення від самих пошукових

>Предявлені сучасними умовами вимоги до систем управління може бути задоволені лише за допомогою сучасних засобів автоматизації управління. Нині до вирішення цих завдань замало без допомоги комп'ютерна техніка, що дозволяє у найбільш зручною формі зберігати і уявляти користувачам цікаву для них службову інформацію. Для найбільш злагодженої роботи різних служб підприємства комп'ютери зручно об'єднувати в т.зв. локальні обчислювальні мережі, але такі мережі вимагають для своєї роботи відповідного програмного забезпечення. З іншого боку, до такого програмному забезпеченню пред'являються такі вимоги як зручність доступу до необхідної інформації, простота у зверненні й захист від несанкціонованого доступу до конфіденційної комп'ютерної інформації, і навіть, захист причини різноманітних програмними вірусами.

У самому узагальненому вигляді інформаційна система коштує - це набір пов'язаних між собою компонентів, що збирає, обробляє, зберігає і поширює інформацію на підтримку діяльності організації. На рівень інформаційних систем впливає два чинника:

>1.уровень науково-технічного розвитку на організації, тобто. наскільки сучасні використовувані технології;

>2.люди і існуюча у створенні культура.

Останній чинник визначальний, оскільки від цього залежатиме перший. Справді, ускладнення інформаційних систем зростає пропорційно зростанню формалізації культури та збільшення розміру організації. Наприклад, на малої фірмі з обмеженою колом завдань, де у ходу прості і неформальні відносини рядових працівників із її управляючими часто відсутня потреба у складних ІВ. І навпаки, у великих організаціях із дуже розгалуженої структурою такі є життєво необхідною. Основне завдання ІВ для менеджера - підтримка прийняття прийняття рішень та управління потокамивходящей/исходящей інформації.

Основний складовою частиною автоматизованої інформаційної системи є інформаційна технологія, розвиток якої був із розвитком та функціонуванням ІВ.

Інформаційна технологія (ІТ) — процес, використовує сукупність методів і коштів від реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, нагромадження й опрацювання інформації з урахуванням програмно-апаратного забезпечення на вирішення управлінських завдань економічного об'єкта.

Інформаційні технології управління. Метою інформаційної технології управління задоволення інформаційними потребами всіх керівників, мають працювати з прийняттям рішень. Вона необхідна будь-якому рівні управління.

ІТ управління ідеально підходять задоволення подібних інформаційними потребами керівників різних функціональних підсистем (підрозділів) чи рівнів управління частиною.

Основна мета автоматизованої інформаційної технології — отримувати у вигляді переробки первинних даних інформацію нової якості, з урахуванням якої виробляються оптимальні управлінські рішення. Це досягається з допомогою інтеграції інформації, забезпечення її актуальності і несуперечливості, використання сучасних засобів на впровадження і функціонування якісно нових форм інформаційної підтримки діяльності апарату управління.

Інформаційна технологія справляється з істотним поліпшенням обсягів перероблюваної інформації та веде до зменшення термінів її обробки. ІТ є найважливішу складову процесу використання інформаційних ресурсів у управлінні.Автоматизированние ІВ для ІТ — це основна середовище, складовими елементами якої є кошти й способи для перетворення даних.