Лекція № 8 . Право власності та інші речові право.

1. Право власності та його зміст.

2. Об’єкти та суб’єкти права власності.

3. Підставі виникнення та припинення право власності.

4. Види права власності.

5. Поняття і система цивільно-правових засобів захисту право власності.

6. Загальні положення про речові права на чуже майно.

1.Право власності та його зміст

Беззастережною характеристикою власності, без якої не обійдеть­ся жодне її дослідження і більшість наукових дефініцій, є сприйман­ня майна своїм. Це передусім і є тим водорозділом, яким розмежо­вується «моє» та «чуже» і, як наслідок - засіб з'ясування стану при-своєності власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу визначає право власності як право особи на річ (майно), яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності розглядається в об'єктивному і суб'єктивному розумінні.

Право власності в об'єктивному розумінні – це сукупність правових норм, регулюючих відносини володіння, користування і розпорядження.

Право власності в суб'єктивному розумінніі – це тріада повноважень власника по володінню, користуванню і розпорядженню.

Право володіння – це юридична можливість фактичного впливу на річ.

Право користування – це юридична можливість стягувати корисні (споживчі) властивості речі.

Користування може здійснюватися шляхом здійснення фактичних дій (користування особистими речами, мешкання в будинках і тому подібне). Разом з тим, воно може полягати і у використанні споживчих властивостей речі за допомогою дій юридичних (надання речі в оренду і тим самим отримання відповідного прибутку від її використання).

Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Визначення фактичної долі речі полягає в зміні її фізичній суті, аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.

Стаття 319 Цивільного кодексу закріплює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом, має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні властивості землі.

Діяльність власника може бути обмежена або припинена, власник може бути зобов'язаний допустити до користування своїм майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Цивільний кодекс містить правила, що регулюють обмеження права власності. Так, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, окрім випадків оголошення військового або надзвичайного положення, коли майно може бути примусове відчужено у власника з подальшим повним відшкодуванням його вартості.

Власник зобов'язаний утримувати майно, що належить йому, якщо інше не встановлене договором або законом.

Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не встановлене договором або законом.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. При цьому не обмежується склад, кількість і вартість майна (окрім розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної і юридичної особи, відносно якої законом можуть встановлюватися обмеження).