ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЯК

ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ І ОБ’ЄКТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1.1. Економічна сутність категорії «дебіторська заборгованість

1.2. Класифікація дебіторської заборгованості підприємства

1.3. Методи оцінки дебіторської заборгованості підприємства

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ПОТОЧНОЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Організаційно–економічна характеристика підприємства

2.2. Облік поточної дебіторської заборгованості підприємства

2.3. Формування резерву сумнівних боргів

2.4. Порядок інвентаризації дебіторської заборгованості

та відображення її у звітності

2.5. Удосконалення обліку дебіторської заборгованості

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1. ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЯК

ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ І ОБ’ЄКТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1. Економічна сутність категорії «дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. Аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства.

Питання заборгованості підприємств на сучасному етапі розвитку ринкових відносин займає особливу увагу. У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Несвоєчасна сплата за товари та послуги призводить до погіршення фінансового стану підприємства. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися в господарство. Тому у бухгалтерському обліку підприємств, обліку розрахунків з дебіторами приділяється багато уваги. Від оперативності й правильності поданої інформації про стан заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення.

Облік дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці має певні відмінності, але основною задачею для всіх обліковців є створити для кожного покупця прийнятні для нього форми розрахунків з метою зменшення заборгованості, здійснити найбільш точну оцінку сумнівних економічний боргів, а також знайти оптимальні методи управління дебіторською заборгованістю, які б дозволили збільшити доходи підприємства в той же час запобігаючи створенню безнадійних боргів. Дані питання докладно в своїх працях розглянули Л.А. Некрасенко, О.М. Горбачова, В.Ю. Шип, М.М. Василюк, Т.М. Знамеровська та ін..

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості. Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики обліку розрахунків з дебіторами.

Основними нормативно-правовими документами, які регламентують відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість" та № 13 "Фінансові інструменти". Однак, сутність дебіторської заборгованості тлумачиться у цих стандартах неоднозначно.

Так у П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату. При цьому дебіторами є всі юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу.

Заборгованість дебіторів, що призначена для перепродажу, придбавається або створюється підприємством з метою отримання прибутку або у вигляді відсотків, дивідендів, тощо, або ж від короткотермінових змін ціни(суми) такої дебіторської заборгованості. Тому така заборгованість, згідно п.4 П(С)БО №13 "Фінансові активи", є фінансовим активом призначеним для перепродажу і повинна відображатися та оцінюватися в обліку відповідно до цього стандарту.

Визначення наведене в П(С)БО №10 "Дебіторська заборгованість" є ширшим, оскільки охоплює усю заборгованість підприємству, у тому числі і ту, яка по суті є фінансовими інвестиціями, тобто активами, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку.

У п.4 П(С)БО №13 "Фінансові активи" надається визначення дебіторській заборгованості, що непризначена для продажу, - "дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу". Отже, дане тлумачення більш точно розкриває сутність поняття "дебіторська заборгованість".

Таким чином, на основі аналізу чинних національних стандартів бухгалтерського обліку можна дійти висновку, що дебіторська заборгованість, за своєю суттю, є сумою заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу.

Варто зауважити, що не існує окремого міжнародного стандарту, який регламентує питання відображення в обліку дебіторської заборгованості. Облік дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до МСФЗ №7 "Фінансові інструменти:розкриття", МСБО №32 "Фінансові інструменти: подання" та МСБО №39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", тобто дебіторська заборгованість відноситься у міжнародній практиці до фінансових активів. При цьому у названих міжнародних стандартах не дається чіткого визначення поняття дебіторської заборгованості. П.9 МСБО №39 зазначає: "позики та дебіторська заборгованість – це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку". Таке тлумачення поняття дебіторської заборгованості є ширшим порівняно з тлумаченнями наведеними у національних стандартах.

При наявності різних класифікаційних ознак дебіторської заборгованості класифікація її здійснюється за однією певною ознакою відповідно до єдиного Плану рахунків. Це зумовлено чинним порядком обліку, що має місце в Україні, де дії бухгалтера жорстко регламентовані, на відміну від країн з ринковою економікою, де рішення про порядок розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь деталізації цих статей приймає фірма, а тому у кожної з них склад та структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними.

Ключовим поняттям, яке розкриває сутність дебіторської заборгованості є «дебітор». Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебітори—це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Слід зазначити, що закордонні та вітчизняні вчені визначають термін «дебіторська заборгованість» по різному. Тлумачення даного поняття різними науковцями зазначено в таблиці 1.

Таблиця 1.1

Автор/джерело	Визначення
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»	Дебіторська заборгованість—це суми заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Голов С.Ф.	Дебіторська заборгованість—фінансовий актив, що є контрактним правом однієї сторони отримати гроші й узгоджується з відповідним зобов’язанням сплати іншої сторони.
Лищенко О.Г.	Дебіторська заборгованість—це фінансовий актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства.
Д. Стоун, К. Хітчинг	Дебіторська заборгованість—це сума боргів, які винні підприємству юридичні або фізичні особи та які виникли у результаті господарських взаємовідносин з ними.

Продовження таблиці 1.1

Крайник О.П., Клепікова З.В.	Дебіторська заборгованість—форма відстрочки платежу—відкритий кредит (неформальна або формальна угода, яка передбачає виконання послуг замовником або реалізації продукції покупцю з відстрочкою оплати за них. Такий кредит вважається безкоштовним та без чіткого визначення строку.
Момот Т.	Дебіторська заборгованість—безвідсоткова позика контрагентам.
Крайник О.П., Клепікова З.В.	Дебіторська заборгованість—форма відстрочки платежу—відкритий кредит (неформальна або формальна угода, яка передбачає виконання послуг замовником або реалізації продукції покупцю з відстрочкою оплати за них. Такий кредит вважається безкоштовним та без чіткого визначення строку.

Бєлозерцев В.

Дебіторська заборгованість—грошове вираження результату вимушеної або заздалегідь запланованої господарсько-економічної операції кредитного характеру з контрагентами (юридичними або фізичними особами), що мала місце у минулому та борг за неї може бути достовірно визначений, узгоджений з контрагентом та сплачений підприємству у майбутньому, а в поточний момент відображений у балансі підприємства як актив.

Кірейцев Г.Г.

Дебіторська заборгованість—це складова оборотного капіталу, яка є комплексом вимог до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг.

Таблиця 1. Підходи до визначення сутності дебіторської заборгованості

Стосовно сучасних вітчизняних вчених, то Дубровська Є.В. визначає дебіторську заборгованість як неоплачені юридичними та фізичними особами товари (роботи, послуги) та/або вилучені кошти з кругообігу підприємства, що мають документальне підтвердження, яке надає право на отримання боргу у вигляді грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Отже, як ми бачимо, всі автори розглядають одну і ту саму проблему під різним кутом. Систематизувавши усі розглянуті визначення поняття «дебіторська заборгованість» різними авторами, ми виділили основні риси, переваги та недоліки (таблиця 2).

Таблиця 1.2

Автори/джерело	Ключові ознаки визначення поняття «дебіторська заборгованість»	Недоліки/переваги визначення
П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість; Б. Юрловський	Заборгованість дебіторів на певну дату	Дане визначення є неповним, оскільки не розкриває економічної сутності поняття.
А.Ф. Вещунова, А.Ю. Редько	Грошові кошти до оплати	Дебітори можуть заборгувати підприємству не тільки кошти, а й інші активи.
І.О. Бланк, Л.Ш. Лозовський, С.В. Мочерний, В.С. Сухарський, Л.В. Черненко, С.Л. Береза, Д.В. Глінкіна, В.С. Зрадник	Борги	Вважаємо підхід коректним, оскільки «дебітор» походить від слова «дебет» (борг)
І. Бернар, Ж-К Коллі, А.Б. Борисов	Грошова сума, що взята на певний строк на певних умовах і підлягає поверненню.	Заборгованістю не можна називати тільки грошову суму, адже вона може бути і в грошових еквівалентах.

Г.Г. Кірейцев, О.А. Боровик, Л.О. Лігоненко, Н.М. Новикова	Вимоги до оплати	Вважаємо дане визначення доцільним, оскільки дебіторська заборгованість як боргова вимога розглядається з точки зору терміну їхнього виконання. При цьому вона може виражатися як в натуральному, так і грошовому еквіваленті.
К.С. Сурніна, Є.О Іванов, М.Д. Білик	Майно, що неоплачене контрагентами або готівка, що вилучена з кругообігу оборотних засобів.	Якщо розглядати дане визначення з точки зору структури балансу, то готівка є частиною майна. Тому виділяти її окремо є недоцільним.
Н.В. Дембінський, І.А. Єфремов, Ю.С. Ігумнов	Кошти у розрахунках.	Дане визначення є неповним.
В.Ф. Палій, В.В. Палій	Вкладення в обігові кошти	Згідно з П(С)БО дебіторська заборгованість відносить не лише до складу оборотних, а й необоротних активів.
Р.М. Іванчук, О.А. Іванчук, О.І. Агєєва, Л.В. Черненко	Вилученні гроші, які винні контрагенти.	До складу дебіторської заборгованості належать не тільки гроші.

На мою думку, більшість наведених визначень є неповними, не розкривають сутність «дебіторської заборгованості» або розглядають тільки одну з її сторін. Найбільш вдалими визначення вважаємо авторів Г.Г. Кірейцева, О.А. Боровик, Л.О. Лігоненка, Н.М. Новикової, але й вони потребують доповнення.

Виникнення дебіторської заборгованості є об’єктивним процесом, який зумовлений існуванням ризиків під час проведення взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції. Взагалі ризик—це кількісна міра небезпеки, яка притаманна тому чи іншому виду діяльності. Основним ризиком при виникненні дебіторської заборгованості є ризик непогашення. Так, В.П. Савчук вважає, що дебіторська заборгованість не погашається з таких причин:

1) клієнт незадоволений продукцією або послугами фірми і затримка сплати є найкращим способом привернути до цього увагу;

2) у клієнта достатньо грошових коштів, але складений ним розклад платежів не співпадає з очікуваннями фірми, тобто бюджети двох контрагентів не узгоджуються;

3) у покупця недостатньо грошових коштів для того, щоб виконати усі зобов’язання.

Основними завданнями аналізу дебіторської заборгованості є:

- перевірка реальності і юридичної обґрунтованості що обліковуються на балансі підприємства сум дебіторської заборгованості;

- перевірка дотримання правил розрахункової і фінансової дисципліни;

- перевірка правильності отримання сум за відвантажені матеріальні цінності та повноти їх списання, наявність виправдувальних документів при здійсненні розрахункових операцій та правильність їх оформлення;

- перевірка своєчасності та правильності оформлення і пред'явлення претензій дебіторах, а також організація контролю за рухом цих справ і перевірка порядку організації, стягнення сум заподіяного збитку та інших боргів, що випливають з розрахункових взаємин. - розробка рекомендацій щодо впорядкування розрахунків, зниження дебіторської заборгованості.

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів належать стан рахунків в країні, рівень інфляції, вид продукції (товарів та послуг) до внутрішніх - грошово-кредитна політика підприємства, види розрахунків тощо (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1

Рис. 1.1. Фактори, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансові менеджери фірми володіють навичками управління дебіторською заборгованістю.