1. Поняття, предмет, метод, функції земельного права– ЗП – це самостійна галузь п-ва, що являє собою сукупн. правов. н-м, які регул.. відносини по використ. і охор. землі, як прир. ресурсу, осн. засобу в-ва, місця жит.д-ті люд. з метою організац. Її раціонал. використ. і охор., поліпшення і відновлення родючості грунтів, охор. п-в і закон.. інтерес. суб. зем. правовідносин. Предмет – відносини, що виникають у зв’язку з розподілом, використанням та охор. зем. і регул. н-мами ЗП. За х-м реалізаціїм зем. п-в правовіднос. Поділ.: 1. мат. (визнач. правосуд. режим певних категорій зем, ЗД, статус ос.), 2. процес. – (розкривають механізм, порядок реалізації мат. п-в власн., відщкодув. збитків). Метод – правові засоби, прийоми, способи пливу на сусп.. відносини. Галузеві методи маюьб відображати особливості і зміст галузев. Законод., реалізов. завдання земел. законод. Залежно від змісту прав. регулюв. зем. відносин воно здійсн. на осн. імперативного впливу шляхом встановлення обов’язкових приписів і заборон, або на осн. диспозитивного впливу шляхом встановлення меж поведінки. Імператив.. метод застосов. в сфері охор. зем., розподілу і перерозподілу зем., ведення держ. зем. кадастру, здійснення контролю, в ін.. випадках реалізації ф-й здійснен. держ. упр., а також у випадках порушення зем. щаконод. Змішаний метод – передача в оренду ЗД з зем. держ. і комун. всасн. Ф-ї – осн. напрямки впливу на сусп.. відносини (регулят., охоронна, терит. планування і зонування, контрольна, нормат- п-ва).

2. Принципи ЗП – зем. законод. х-ться наявністю спец. принципів, які закріпені в ЗК. Принципи – це основоположна норма, або норма найбільш заг., основоположного х-ру. Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територ. базису, прир. ресурсу і осн. засобу в-ва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юр. ос., територ. громад та держ; в) невтручання держ. в здійснення громад., юр. ос. та територіал. громадами своїх прав щодо володіння, користув. і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використ. та охор. земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

3. Система ЗП – вкл.. в себе правов. н-ми( матер., процес), що об’єднуються в інститути. Прав. інститути в свою чергу групуються на заг. і особлив. част. Заг. част. вкл.. такі інститути: п-ва власн., п-ва землекористування, п-ва забезпечення зем. реформи, прав. регул. плати за землю, правов. забезпеч. упр. в галузі використання, відтворення та охор. зем., прав. охор. зем., юр. відповід. Особлив. част. – вкл.. прав. інститути, що закріпл. Правов. режим окремих категорій зем.( землі с/г призначення;б) землі житлової та громадської забудови;в) землі природно-заповідного та ін. природоох. призначення;г) землі оздоровчого призначення;). С-ма ЗП як галузі п-ва, не співпадає із с-мою науки і навч. дисципліни, оскільки у них ще виділ. спец. частину.

4. Співвідношення земельного права з іншими галузями права – ЗП як складова част. сист. п-ва тісно пов’язана з ін.. галузями п-ва. 1. ЗП і Крнституц. п-во – норми конс. п-ва закріплюють підвалини сусп.. та держ. устрою, встанов. найважливіші засади ЗП. Ст.. 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. Народу – основа для ЗП. 2. ЗП і АП - виявляється у визначенні повноважень ОМС в регул. зем. відносин, структура і повноваж. ВР, ВР АРК, обл.. і район.рад та ОВВ щодо упр. землями. + застос. імперат. методів у регул. певних відносин. 3. ЗП і ЦП – виявляється в тісному переплетенні землі і майнов. відносин, зумовлюють зв'язок п-ва на ЗД з п-м на насадження, буд., посіви, що перебув. На ЗД; у сервітутних п-вах; у суд. захисті зем. п-в. 4. ЗП і ЕП – зумовлюється станом землі як об. НПС, який ф-онує у скл. екосистеми і перебуває в еколог. взаємовідносинах з усім довкіллям.

5. Земельне законодавство: загальна характеристика – це скупність НПА, які регул. сусп.. відносини, пов’язані з використ. і охор. землі. Зем. законод. скл.: 1. КУ - 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. народу. Гарантує п-во кожного на користав. зем. ресурс. , п-во приват. власн. 2. ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ., 212 ст. 3. ЗУ – «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про охор. земель», «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)», «Про землеустрій», 4. Укази ПУ «Про порядок паювання зем. переданих в колективну власн. с/г п-ствам і організац.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору», Про визначення хожу проведення зем. реформи в Укр. 5.Наказ Держкомзему – Тимчасовий прядок ведення держ. реєстру земель. 6. Постанова Пленуму ВСУ – «Про поряжок застосування судом зем. законод. при розгляді цив. справ.», «Про експерт. грошову оцінку з/д». Завданням зем. законодавства є регулюв. земел. відносин з метою забезпеч. права на землю громадян, юр.ос., територ. громад та держ., раціонального викорис. та охор. земель.  

6. Джерела ЗП – це зовнішня форма закріплення норм п-ва, що регул. зем. відносини. Скл.: 1. КУ - 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. народу. Гарантує п-во кожного на користав. зем. ресурс. , п-во приват. власн. 2. ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ., 212 ст. 3. ЗУ – «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про охор. земель», «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)», «Про землеустрій», 4. Укази ПУ «Про порядок паювання зем. переданих в колективну власн. с/г п-ствам і організац.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору», Про визначення хожу проведення зем. реформи в Укр. 5.Наказ Держкомзему – Тимчасовий прядок ведення держ. реєстру земель. 6. Постанова Пленуму ВСУ – «

7. Земельний кодекс України: загальна характеристика - ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ.(загал. част, землі Укр., п-ва на землю, набут. і реаліз. п-ва на зем., гарантії прав на землю, охорона зем., управл. в галузі використ. і охорони зем., відповід. за порушен. земел. з-ва, прикінч. положен., перехідні положення)., 212 ст. Розділ 1 – Заг. частина – вперше закріплює принцип зем законодавства. Визначяє повноваження ОДВ, ОМС. Розділ 2 – визначає складмі категорії земель. Передбачає нову категорію земель – житлов. І громад. забудови. Не містить зем. насел. пункту. Розділ 3 – закріплює п-во постійного коритування та оренду ЗД, п-во зем. сервітуту, добросусідства і обмеження п-ва на ЗД. Розділ 4-10 – набуття і реалізація п-ва на землю, гарантії зем. п-в і охор. земель, здійснення упр. ф-й.

8. Земельна реформа – Відпов. до Пост. ВРУ від 18.12.90 р. «Про зем. реформу» – зем. реформа – є складов. частиною еколог. реформи, яка здійсн. в Укр. У зв’язку з переходом ек. до ринкових відносин і спрямована на перерозподіл земель одночасно з передачею їх у приватну, колектив. власн., надання у користування фіз.. і юр. ос. з метою ств. Умов для рівноправного розвитку різних форм господарюв., раціонального використання і охор. зем. Передумови: 1. Соц.-економіч.(монополіз. д-вою п-ва власності на землю, відсут. плати за землю, відсут. у працівників мотивації до інтенсив. праці)2. Соц.-екологіч.(деградація грунтів, ерозія, радіо актив. забруднення) 3. Еколого-економіч. ( нераціонал. розміщен. галузей г-ва, екстенсив. ведення с/г) 4. Держ. п-ві( законод. закріплен. п-ва виключ. держ. в-ті, неефектив. держ. контроль за раціонал. використ. зем., п-во громад. і організ. лише користув. з/д). Предметом зем. реформи є: 1. зміна і ств. нових форм п-ва власн. на землю; 2. проведення перерозподілу земель; 3. ств. дієвих організаційно-правових форм госп. на землі. 4. паювання земель. Етапи: 1. груд. 1990-1992 – прийнят. Пост. ВР про зем. реформу. ЗК УРСР – визнач. мета зем. реформи, ств. рівноправ’я для всіх форм власності. Єдина форма власн. на землю, успадкув., довічне землеволодіння, інвентариз. земель. 2. 1992-1994 – прийн. ЗК 13.03.1992 р. , ЗУ «Про форми власн. на землю» - 3 форми(держ., колектив. і приват.)., ЗУ «Про плату за зем.». Визнач. процедура безоплатної передачі земель громад. забуд. Для буд. і обслуговув. Житлов. Буд, для веден.підсобного госп., передача земель у колектив. власність 3. 1994-груд. 1999 р.- Указ Пу «Про невідкладні заходи щодо усеорення зем. реформи ченів с/г в-ва», ЗУ «Про оренду землі» - проголош. держ., комун. і приват. форми власн., декрет КМУ Про приватиз. з/д. 4. груд. 1999 – 2001 р. – Укази «Про основ. напрямки земел. реформи в Укр. 2001- 2005 р.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформи аграрного сектора ек.»- реформув. КСП на засадах приват. власн. на землю, встанов. розміру зем. плати. Гарантув. Виділення ЗД у власника зем. часток (паїв). Встан. розмір оренд. Плати. 5. жовт. 2001 – по даний час – новий ЗК. ЗУ «Про порядок виділення в натурі ЗД власн. зем. часток (паїв)»., «Про оцінку землі», закріп. нові форми власності, мараторій на продаж с/г призначен., сервіт. ПВ.

9. Поняття, структура, види зем. правовідносин - Зем. правовідносини являють собою сусп.. відносини, що виникають у сфері взаємодії сусп.. з НПС врегульовані нормами ЗП. Структура зем. правовідносин вкл.. такі елементи: 1. Суб. зем. правовідносин є особи, наділені чинним законодавством правами та обов'язками, достатніми для участі в зем. правовідносинах. Відповідно до КУ та ЗК суб. зем. правовідн. можуть бути: фіз. ос. (громад, іноземні громад. та ос. без громад.), юр. ос, територ. громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через ОМС), держ. 2. Об. зем. правовідносин є землі в межах терит. Укр., індивідуально-визначені ЗД, земельні частки (паї) та права на них. 3. Під змістом земел. правовідносин розуміють права та обов'язки їх учасників щодо використ. і охор. земель. За х-м реалізаціїмзем. п-в правовіднос. Поділ.: 1. мат. (визнач. правосуд. режим певних категорій зем, ЗД, статус ос.), 2. процес. – (розкривають механізм, порядок реалізації мат. п-в власн., відщкодув. збитків). Залежно від змісту п-в і обов’язків чи інститутів ЗП правовіднос. поділ. на: віднос. щодо здійснен. зем. реформи; віднос. щодо реалізації п-ва власн. на землю; віднос. щодо реалізації п-ва землекористування; управл. зем. віднос.; віднос. в сфері відшкодув. Збитків; щодо розгляду зем. спорів.; щодо юр. відповід.

10. Субєкти земельних правовідносин - Суб. зем. правовідносин є особи, наділені чинним законодавством правами та обов'язками, достатніми для участі в зем. правовідносинах. Відповідно до КУ та ЗК суб. зем. правовідн. можуть бути: фіз. ос. (громад, іноземні громад. та ос. без громад.), юр. ос, територ. громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через ОМС), держ. Суб. зем. правовідносин мають правов. статус, що складається з певних правомочностей, на які впливають вид суб'єкта, його поведінка. Так, згідно зі ст. 130 ЗК покупцями ЗД с/г призначення для ведення товарного с/г в -ва можуть бути: громад. Укр., які мають с/г освіту або досвід роботи у с/г чи займаються веденням товарного с/г в-ва; юр. ос. Укр, установчими док. яких передбачено ведення с/г в-ва. За змістом прав та обов'язків усі суб. зем. правовідносин поділ. на 4 категорії: ОДВ і ОМС, що мають право на регулюв. використ. земель; власники землі і землекористувачі — носії прав та обов'язків з раціонального використ. і охор. земель; громадські еколог. об'єднан, наділені правом громадського контролю за використанням земель; о-ни судово-прокурор. нагляду, що здійсн. нагляд за законністю у сфері зем. правовіднос.

11. Підстави виникнення, зміни та припинення зем. правовідносин - Підставами є юр. факти — юр. значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі (приватизація), правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин можна віднести: дог. та ін.. угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти ОДВ та ОМС, які передбачені законом як підстави виникнення зем. прав та обов'язків; суд. рішення, які встановлюють зем. права та обов'язки; набуття зем. прав та обов'язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; ін.. дії фіз.. та юр. ос.; події, з якими закон або ін.. правовий акт пов'язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Особливістю земел. правовідносин є те, що для виникнення багатьох з них необхідна сукупність юр. фактів — юр. склад. Земельне законодавство окремо закріплює перелік правоприпиняючих юридичних обставин, до них належать: добровільна відмова власника або користувача від права на ЗД; смерть власника ЗД за відсутності спадкоємця або припинення д-ті юр. ос. за відсутності правонаступника; відчуження ЗД за рішенням власника; звернення стягнення на ЗД на вимогу кредитора; відчуження ЗД з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб; конфіскація за рішенням суду, невідчуження ЗД іноземними ос. та ос. без громад.

12. Субєкти права власності на землю - Відповідно до закріплених КУ форм зем. власності суб. права власності на землю є держ, територ. громади сіл, селищ і міст, юр. ос. та громадяни. Крім того, суб. права власності на землю в Укр. можуть бути іноземні держ. та міжнародні організації. Правовий статус кожного виду суб'єктів права власності на землю має певні особливості. Суб. права держ. власності на землю виступає держ. Здійснення правомочностей власника земель, які перебувають у держ. власності, покладено на ОВВ. Право держ. власності на землю набувається і реалізується держ. в особі КМУ, Ради міністрів АРК, обл., К. та С. міських, район. держ. адмін. Суб. права коммун. власності ( ЗУ Про розмежуван. земель держ. і комунал. в-ті, розмежуван. земель провод. на підставі їх інвентариз. в межах насел. пунктів, за рахунок місц. бюджетів і виготовлен. держ. актів про п-во комун. в-ті на зем, до цих зем. віднос. всі землі в межах насел. пунктів, крім зем. держ. і приват. в-ті та зем. за межами насел. пунктів, під об. комун. в-ті)на землю є територ. громади сіл, селищ та міст. Місцеве самовряд. здійсн. терит. громадою як безпосередньо (наприклад, шляхом прийняття рішення на сході жителів села), так і через ОМС: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети. Вони розпоряджаються землею шляхом відчуження на підставі цивільно-правових угод, передачі в постійне користування та оренду. Суб. права приватної власності на землю є громад. та недерж. юр. ос.

13. Виникнення та припинення права власності на землю – Існування різних організаційно- правових форм придбання ЗД, відповідне набуття п-ва на ЗД є невідємною складовою реформув. зем. правовідносин. Підстави та порядок виникнення права власності на землю обумовлені формою власності на землю. Громадяни України набувають права власності на ЗД на підставі:а) придбання за договором куп.-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;б) безоплатної передачі із земель держ. і коммун. власності;в) приватизації ЗД, що були раніше надані їм у користув;г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм зем. частки (паю). 2. Іноземні громад. та ос. без громад. можуть набувати права власності на ЗД нес/г призначення в межах насел. пунктів, а також на ЗД нес/г признач. за межами населених пунктів, на яких розташовані об. нерухомого майна, що належать їм на праві приват. власності.3. Іноземні громад. та ос. без громадянства можуть набувати права власності на ЗД у разі: а) придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цив.-правовими угодами; б) викупу ЗД на яких розташовані об'єкти нерух. майна, що належать їм на праві власності;в) прийняття спадщини. Юр. ос. можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької д-ті у разі: а) придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, ін. цив.-правовими угодами; б) внесення ЗД засновниками до статутного капіталу;в) прийняття спадщини. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:а) передачі їм земель держ. власності;б) примусового відчуження зд у власників з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб; в) прийняття спадщини;г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; г-1) штучного ств. зд на території населеного пункту..Держава набуває права власності на землю у разі:а) відчуження ЗД у власників з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб;б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини;г) передачі у власність державі ЗД комунальної власності територ. громадами; ґ) конфіскації ЗД;д) штучного ств.ЗД за межами населених пунктів. . Земельне законодавство окремо закріплює перелік правоприпиняючих юридичних обставин, до них належать: добровільна відмова власника або користувача від права на ЗД; смерть власника ЗД за відсутності спадкоємця або припинення д-ті юр. ос. за відсутності правонаступника; відчуження ЗД за рішенням власника; звернення стягнення на ЗД на вимогу кредитора; відчуження ЗД з мотивів сусп. необхідності та для сусп. потреб; конфіскація за рішенням суду, невідчуження ЗД іноземними ос. та ос. без громад.

14. Поняття і зміст права власності на землю - Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися ЗД. В теорії ЗП розглядають п-во власності в суб. і об. значеннях. В суб. – це сукупність повноважень щодо володіти, користуватися і розпоряджатися ЗД. В об. – сист. н-м, що регулюють володіти, користуватися і розпоряджатися ЗД.. Об. п-ва власн., як п-ло, є ЗД (це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами). П-во в-ті на з/д виник. з моменту держ. реєстрації (документами виступ- держ. акт, цив.-прав. угода, свідоцтв. про спадщину)Володіння – юр. гарнтована стабільність п-ва власності на землю. П-во користування – юр. гарантована можливість фіз.. і юр. ос. самостійно господар. На землі, використовувати її для задоволення власних потреб. Обсяг п-ва користув. може бути обмеж. з-вом, за користувач. зем. сплач. зем. податок чи оренд. плата. Користув. ЗД здійснюється в межах її цільового призначення, що відображу. в правопосвідчувальних док. з врахуванням відповідної категорії земель. П-во розпорядження- юр.-ззабезпечена можливість о-в держ. влади і ОМс визнач. правов. режим, цільове призначення, розподіл і перерозподіл земель, передан. і вилучен. земель.

15. Право власності на землю юр. ос. – Юр. ос. (засновані громад. Укр. або юр. ос. Укр.) можуть набувати у власність ЗД для здійснення підприємницької д-ті у разі:а) придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, ін.. цивільно-правовими угодами; б) внесення ЗД її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення ін. підстав, передбач. законом. Іноземні юр. ос. можуть набувати право власності на ЗД нес/г призначення: а) у межах насел. пунктів у разі придбання об. нерух. майна та для спорудження об, пов'язаних із здійсн. підприємницької д-ті в Укр; б) за межами насел. пунктів у разі придбання об. нерухомого майна. Землі с/г призначення, отримані в спадщину іноземними юр. ос., підлягають відчуженню протягом 1 р.

16. Спільна сумісна власність на землю – ЗД може знаходитись у спільній власності без визначення часток учасників спільної влас­ності (спільна сумісна власність). В даному випадку, під правом спільної власності на ЗД слід розуміти право власності 2 або декількох ос. на одну і ту ж саму ЗД. У спільній сумісній власності частка кожного спів­власника не визначена. Ця форма спільної власності х-рна, як правило, для сімейн. і сімейно-трудових утв., тому що майнові права співвласників ЗД обумовлені особисто-правовими зв'язками між ними. .У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:а)подружжя;б)членів фермерського господар., в)співвласників жилого будинку. Співвласниками спільної сумісної власнос­ті можуть бути тільки фіз. ос., тому ця правова форма притаманна лише праву приватної власності. Володіння, користування та розпорядження зе­мельною ділянкою спільної сумісної власності здій­снюються за договором або законом. Співвласники Зд, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ ЗД, яка е у спільній сумі­сній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визна­чення розміру земел. часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

17. Спільна часткова власність на землю - ЗД може знаходитись у спільній власності з визначення часток учасників спільної влас­ності. Спільна часткова власність х-ся тим, що кожному співвласнику належить вже визначена част­ка в праві власності на спільну ЗД. Ця частка не відокремлюється в натурі, на місцевості. Вона може бути виражена у вигляді % або дробу пра­ва спільної власності. Частки у спільної зд можуть бути нерівними, а можуть бути і рівними. Але, незалежно від розміру частки, кожен співвласник користується рівним обсягом прав до спільної зд. Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Володіння, користування та розпорядження ЗД, що перебуває у спільній частко­вій власності, здійсн. за згодою всіх співвлас­ників згідно з дог., а у разі недосягнення зго­ди — у суд. порядку. Дог. про спільну часткову власність на Зд укладається в письм. формі і по-свідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності на ЗД має право на отримання в його володін­ня, користування частини спільної ЗД, що відповідає розміру належної йому частки. Учасник спільної часткової власності відповід­но до розміру своєї частки має право на доходи від використ. спільної ЗД, відповідає перед 3-ми ос. за зобов'язаннями, пов'язани­ми із спільною ХД, і повинен бра­ти участь у сплаті податків, зборів і платежів, а та­кож у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.

18. Права та обов’язки власників ЗД - 1. Власники ЗД мають право:а) продавати або ін. шляхом відчужувати Зд, передавати її в оренду, заставу, спадщину;б) самостійно господарюв. на землі; в) власності на посіви і насадження с/г та інших культур, на вироблену продукцію; г) використов. у встановленому порядку для власних потреб наявні на ЗД загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також ін. корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі буд., виробничі та ін. буд. і споруди. Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використ. їх за цільовим признач.; б) додержуватися вимог законод. про охор. довкілля; в) своєчасно сплачувати земел. податок; г) не порушувати прав власників суміжних ЗД на землекористувачів;ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати ін.. корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним ОВВ та ОМС про стан і використ. земель та ін. природ. ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земел. сервітутів та охор. зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести ЗД у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником ЗД, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

19. Порядок і форми передачі земель у приватну власність - Громадяни України набувають права власності на ЗД на підставі:а) придбання за договором куп.-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;б) безоплатної передачі із земель держ. і коммун. власності;в) приватизації ЗД, що були раніше надані їм у користув; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм зем. частки (паю). Зк виділяє спец. процедури набуття п-ва власності: 1. за давністю користування (Громад., які добросовісно, відкрито і безперервно користуют. Зд протягом 15 р., але не мають док., які б свідчили про наявність у них прав на цю зд, можуть звернутися до ОДВ чи ОМС з клопотанням про передачу її у власність або надання у користув). 2. перехід п-ва на ЗД при переході п-ва на буд. і споруди. (У разі набуття права власності на жилий буд., будівлю або споруду, що перебувають у власності, користав. ін.. ос., припиняється право власності, право користав. зд, на якій розташовані ці об'єкти) 3. приватизація. - Громад, зацікавлений у приватизації зд, яка перебуває у його користав., подає заяву до відповідної район, К. чи С. МДА або сільс, селищ, міськ. ради за місцезнаходженням ЗД. Рішення прийм. в місячн. Строк на підставі техн.. мат. та док., що підтвердж. Розмір. ЗД. Громадяни - працівники держ. та комунал. с/г п-ств, уст. та орган., а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність зд, які перебувають у постійному користав. цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відпов. до сільс., селищ., міськ. ради або район, К чи С. МДА. В місячн. Строк о-н надає дозвіл на розробку проекту приватизації. Передача зд провод. після затв. Проекту приватиз.

20. Порядок паювання земель – дане пит.. регулює ЗУ «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)». Ознаки паю: 1. земел. частка не існує, як об. матер. світу; 2. має вартіс. чи кільк. вираз; 3. розмір визнач. в умов. кадастрових га; 4. Рівність зем. часток для усіх ос., які мають п-во не неї; 5. П-во на неї посвід. сертифікатом; 6. П-во на зем. частку є підствою для орим. з/д в натурі на місцевості. Право на зем. частку (пай) мають: колишні члени КСП, с/гх кооперативів, с/г АК, у тому числі ств. на базі радгоспів та ін. держ. с/г п-ств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на зем. частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на зем. частку (пай), посвідченого сертифікатом; громад. та юр. ос. Укр., які відповідно до законод. Укр. набули право на зем. частку (пай); громад. евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громад. Укр, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення. Осн. док., що посвідчує право на зем. частку (пай), є сертифікат на право на зем. частку (пай), виданий район. (міською) держ. адмін. Док., що посвідчують право на зем. частку (пай), також є:свідоцтво про право на спадщину; дог. купівлі-продажу, дарування, міни,); рішення. Підставами для виділення є рішення відповідної сіл, селищ, міської ради чи район. державної адмін. Для цього подається заява. На підставі заяв приймається рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації терит. зем. часток (паїв). Проект землеустрою розробляється держ. та ін.. землевпорядними організаціями, які отримали ліцензію на проведення землевпорядних робіт. Погоджується відповідною сіл., селищ., міською радою чи район. держ. адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земел. часток (паїв). У проекті землеустрою щодо організації території земел. часток (паїв) визначаються місце розташування зд, їх межі та площі с/г угідь, що підлягають розподілу між власниками земел. часток (паїв), їх цільове признач., дії обмежень (обтяжень) у використанні Зд, у тому числі зем. сервітутів. Розподіл зд у межах 1 с/г підприємства між власниками зем. часток (паїв), проводиться відповідною сіл., селищною, міською радою чи район. держ. адміністрацією за місцем розташування зд на зборах власників зем. часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

21. Придбання Земельної ділянки на підставі цив.-прав. угод – Понят. д-ру нема серед норм ЗП, тому слід виходии із заг. положень ЦК, де під правочином розуміють дії ос., спрям. на встанов., зміну чи припинен сивіл. прав та обов. щодо землі як природ. об. Класиф. д-рів: 1. Спрям. на передачу п-ва в-ті та відчуж. з/д; 2. Спрямов. на передачу окремих повноважень або на обмеж. реаліз певних повноважень( напр., застава- відсут. розпорядж.) Істот. умови: вид угоди, назви ст., предмет, документ, що підтвердж. п-во в-ті, відом. про відсут. заборгов., наяв. обмежень, ціна, п-ва та обов., кадастровий №, момент переходу п-ва в-ті.

Норми ЗК передбач. можливість набуття п-ва власності на ЗД на підставі: куп.-продажу, міни, дарування, успадкування і ін.. цив.- прав. угодами. Угоди про перехід п-ва власн. на ЗД уклад. в письм. Формі та нотаріально посвідчуються, додатком є держ. акт. П-во в-ті виник. з моменту держ реєстрації( в терит. управ. Держкомзему). Куп.- продаж. – Зк обмежує коло покупців - Покупцями зд с/г признач. для ведення товарного с/г в-ва можуть бути:а) громад. Укр, які мають с/г овіту або досвід роботи у с/г чи займаються веденням товарного с/г в-ва; б) юр. ос. Укр., установчими док. яких передбачено ведення с/г в-ва. Переважне право купівлі ЗД С/Г призначення мають громад. Укр., які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж ЗД, а також відповідні ОМС. Міна – положення ЦК про одночасний перехід п-ва власності після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами слід урахов. Н-ми ЗК – за якими п-во власності на зд виник. лише після видачі та реєстрац. акту на п-во власн. Дарування-передача ін.. стороні безоплатно у власність з/д. Спадкування, Землі с/г призначення, прийняті у спадщину іноземн. громад., а також особами без громад., протягом року підлягають відчуженню.

22. Особливості продажу Земельної ділянки іноземцям та іноземним юр. ос. - іноземні громад. та ос. без громад. можуть набувати права власності на зд нес/г призначення в межах населених пунктів, а також на зд нес/г призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об. нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за дог. купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, ін. цивільно-правовими угодами; б) викупу ЗД, на яких розташовані об. нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі с/г призначення, прийняті у спадщину іноземн. громад., а також особами без громад., протягом року підлягають відчуженню.

Іноземні юр. ос. можуть набувати право власності на ЗД нес/г призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерух. майна та для спорудження об., пов'язаних із здійсненням п-цької д-ті в Укр.;б) за межами населених пунктів у разі придбання об. нерухомого майна.

23. Земельні торги

Зем. торги провод. у формі аукціону. Зем. торги - це врегул. нормами чинного зем., цивільн. законод., а також локальними НПА ОДВ та ОМС порядок продажу на конкурентних засадах суб'єктам підприємн. діяльн. вільних від будівель і споруд зем. діл. під забудову. У зем. торгах можуть брати участь громад. і юр. ос., які сплатили реєстрац. та гарантійний внески і можуть бути покупцями відпов. до законод. Укр. Зем. аукціон – форма провед. земельн. торгів за якою об’єкт торгів передається учасн., що запропонув. найвищу ціну. Покупець – переможець, який уклав договір куп.-продаж. та здійсн. у повному обсязі розрах. за придбаний на аукціоні лот. Епати провед. зем. торгів: 1 ет.-підготовка земельн. ділян. для продажу на аукціоні. ОМС або РДА, ОДА визначають перелік зем. діл. для продажу на аукціоні. Готують техн. паспорти зем. ділян. 2 ет.-оголошення в пресі офіц. інформац. про проведен. торгів, розміщ. відпов. щитів на зем. ділян. Зем. торги провод. не раніше 30дн. з момент. публіка. в пресі інф. про них.; 3 ет.-проведен. земю торгів. Організатором зем. торгів є ОДВ чи ОМС, чи держ. орган приватизації, уповноваж. здійсн. відчуження зем. діл., признач. для продажу, або держ. виконавець відпов. до ріш. суду. Провед. зем. торгів здійснює юр. ос., яка має дозвіл (ліцензію) на провед. зем. торгів, на підставі догов. з відпов. ДОВ чи ОМС, чи держ. орг. приватиз. Зем. торги визн. такими, що не відбулися, у разі:а) відсутн. покупців або наявн. тільки одного покупця; и б) якщо жоден із покуп. не запропон. ціну, вищу за стартову ціну зем. діл.; в) несплати в устан. термін переможцем зем. торгів належної суми за придбану зем. діл. Зем. торги можуть провод. за ріш. суду.

23. Право оренди земельної ділянки

Право оренди зем. діл. - це заснов. на договорі строкове платне волод. і користав. зем. діл., необхідною орендареві для провадж. підприємницької та ін. діяльн. Об'єктами оренди є зем. діл., що перебув. у власності гром., юр. ос., комун. або держ. власн. Орендодавцями: є власники з/д, ОДВ чи ОМС. Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська МДА, РМАРК; КМУ;б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, ВРАРК; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Не підляг. передачі в оренду зем. діл., штучно створ. у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогоспод. признач. та природно-заповідного фонду, що перебув. у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на зем. діл. дна водних об'єктів. Оренда зем. діл. м.б. короткострок. - не більше 5 р. та довгострок. - не більше 50 р. Право оренди зем. діл. може відчужуватися, у тому числі продаватися на зем. торгах, а також передав. у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником зем. діл. - на строк до 50 р., крім випад., визнач. законом. Орендою. зем. діл. або її частина може за згодою орендодавця передав. орендарем у волод. та користав. ін. ос.(суборенда). Орендодавцями зем. ділянок є їх власники або уповнов. ними ос. Віднос., пов'яз. з орендою землі, регул. ЗУ Про оренду землі. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк; орендна плата; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

23. Права та обов’язки землекорист.

Їх п-ва і обовяз. передб. ЗКУ, ЗУ Про оренду землі, д-ром оренди землі, КУпН. Землекор., якщо ін. не передб. законом або догов., мають право: а) самост. господарювати на землі; б) власності на посіви і насадж. с/г та ін. культур, на вироблену продукцію; в) використ. у встан. порядку для власних потреб наявні на зем. діл. загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також ін. корисні власт. землі; г) на відшкодув. збитків у випад., передб. законом; ґ) спорудж. жилі буд., виробничі та ін. будівлі і споруди. Порушені права землекоп. підляг. відновленню в порядку, встан. законом. Землекоп. зобов'яз.: а) забезпеч. використ. землі за цільовим признач. та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незакон. зміни її рельєфу, за винятком випад. незаконної зміни рельєфу не власником такої зем. діл.; б) додерж. вимог законод. про охорону довкілля; в) своєчасно сплач. зем. податок або орендну плату; г) не поруш. прав власників суміжних зем. діл. та землекор.; ґ) підвищ. родючість ґрунтів та зберіг. ін. корисні властив. землі; д) своєчасно надав. відпов. орг. викон. влади та ОМС дані про стан і використ. земель та ін. природ. ресурсів у порядку, встанов. законом; е) дотрим. правил добросусідства та обмежень, пов'яз. з встанов. зем.сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встан. ін. обов'язки землекор.

23. Порядок встановлення та дія зем. сервітуту

Право зем. сервітуту - це право власника або землекор. зем. діл. на обмеж. платне або безоплат. користав. чужою зем. діл. Зем. сервіт. м.б. постійними і строковими. Встан. зем. сервіт. не веде до позбав. власника зем. діл., щодо якої встан. зем. сервіт., прав волод., користав. та розпор. нею. Зем. сервітут здійсн. спос., найменш обтяжливим для власника зем. діл., щодо якої він встан. Власники або землекор. зем. діл. можуть вимаг. встан. таких зем. сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) пр. проїзду на трансп. засобі по наявному шляху;. в) пр. прокладання та експлуат. ліній електропередачі, зв'язку, трубопров., ін. лінійних комунікац.; г) пр. прокладати на свою зем. діл. водопровід із чужої природ. водойми або через чужу зем. діл.; ґ) пр. відводу води зі своєї зем. діл. на сусідню або через сусідню; д) п-во забору води з природ. водойми, розташ. на сусід. з/д, п-во проходу до природ. водойми; е) п-во поїти свою худобу та п-во прогону її до сусід. водойми; є) п-во прогону худоби по наявному шляху; ж) п-во встановлен. буд. риштувань та складан. буд. матеріалів. Сервіт. м.б. встан. догов., законом, заповітом або ріш. суду. Сервітут може належ. власникові сусідньої зем. діл., а також ін. конкретно визнач. ос. (особистий сервітут). Зем. сервітут м.б. встан. догов. між ос., яка вимагає його встан., та власником зем. діл. Договір про встан. зем. сервіт. підляг. держ. реєстр. в порядку, встан. для держ. реєстр. прав на нерух. майно. Дія зем. сервіт. зберіг. у разі переходу прав на зем. діл., щодо якої встан. зем. сервітут, до ін. ос. Зем. сервітут не м.б. предметом куп.-прод., застави та не може передав. б.-я. спос. особою, в інтересах якої цей серв. встан., ін. фіз.. та юрид. ос. Власник, землекористувач зем. діл., щодо якої встан. зем. сервітут, має право вимаг. від ос., в інтересах яких встан. зем. сервітут, плату за його встан., якщо ін. не передб.о законом. Власник зем. діл., щодо якої встан. зем. сервітут, має право на відшкод. збитків, завданих встан. зем. сервітуту.

23. Припинення дії земельного сервітуту

Право зем. сервітуту - це право власника або землекор. зем. діл. на обмеж. платне або безоплат. користав. чужою зем. діл.

Дія зем. сервітуту підлягає припин. у випад.: а) поєднан. в одній ос.суб'єкта права зем. сервітуту, в інтересах якого він встан., та власн. зем. діл.; б) відмови ос., в інтересах якої встан. зем. сервітут; в) ріш. суду про скасув. зем. сервіт.; г) закінч. терміну, на який було встан. зем. сервітут; ґ) невикорист. зем. сервітуту протягом 3р.; д) поруш. власником сервіт. умов користав. сервітутом. На вимогу власника зем. діл., щодо якої встан. зем. сервітут, дія цього сервіт. м.б. припин. в судовому порядку у випад.: а) припин. підстав його встан.; б) коли встан. зем. сервіт. унеможливлює використ. зем. діл., щодо якої встан. зем. сервітут, за її цільовим признач.

23. Поняття та зміст добросусід.

Необхідн. дотрим. правил добросус. поклад. як на власн. зем. діл. (включаючи державу), так і на землекорист., у тому числі орендарів. Власн. та землекор. зем. діл. повинні обир. такі спос. використ. зем. діл. відпов. до їх цільов. признач., при яких власн., землекористув. сусідніх зем. діл. завдається найменше незручностей (затінення, задимлен., неприємні запахи, шумове забрудн. тощо).Власн. та землекор. зем. діл. зобов'яз. не використ. зем. діл. спос., які не дозвол. власн., землекорист. сусідніх зем. діл. використ. їх за цільовим признач. (неприпустимий вплив). Власн. та землекор. зем. діл. зобов'яз. співпрац. при вчиненні дій, спрямив. на забезпеч. прав на землю кожного з них та використ. цих ділянок із запровадж. і додерж. прогресивних технологій вирощув. с/г культур та охорони земель (обмін зем. діл., раціон. організ. територій, дотрим. сівозмін, встан., зберіг. межових знаків тощо). У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

23. Суборенда земельних ділянок

Орендована зем. діл. або її частина може передав. орендарем у суборенду без зміни цільов. признач., якщо це передб. догов. оренди або за письм. згодою орендод. Якщо протяг. 1 міс. орендодав. не надішле письм. повідомл. щодо своєї згоди чи запереч., орендована зем. ділянка або її частина м.б. передана в суборенду. Умови догов. суборенди зем. діл. повинні обмежув. умовами догов. оренди зем. діл. і не супереч. йому. Строк суборенди не може перевищ. строку, визнач. догов. оренди землі. У разі припин. догов. оренди чинність дог. суборенди зем. діл. припин. Дог. суборенди зем. діл. підляг. держ. реєстр. За згодою сторін дог. суборенди зем. діл. посвідч. нотаріально. Передача в суборенду зем. діл., на яких розташ. цілісні майн. комплекси підпр., устан. і організ. держ. або комун. власн., а також заснов. на майні, що належ. АРК, та їх структур. підрозд., заборон. Орендарі зем. ділянок с/г признач. на період дії дог. оренди можуть обмінюв. належними їм правами користав. зем. діл. шляхом уклад. між ними дог. суборенди відпов. ділянок, якщо це передб. дог. оренди або за письм. згодою орендодавця.

23. Права та обов’язки за договором оренди

Орендодав. має право вимаг. від орендаря: використ. зем. діл. за цільов. признач. згідно з догов. оренди; отримання еколог. безпеки землекористув. та збереж. родючості ґрунтів, додерж. держ. стандартів, норм і правил, у т.ч. місцевих правил забудови насел. пунктів; дотрим. режиму водоохорон. зон, прибереж. захисних смуг, зон санітар. охорони, сан.-захисних зон, зон особл. режиму використ. земель та терит., які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендод. зобов'яз.: передати в користав. зем. діл. у стані, що відпов. умовам дог. оренди; при передачі зем. діл. в оренду забезпеч. відпов. до закону реаліз. прав третіх ос. щодо орендованої зем. діл.; не вчин. дій, які б перешкодж. орендареві користув. орендованою зем. діл.; відшкод. орендарю капітальні витрати, пов'яз. з поліпш. стану об'єкта оренди, яке провод. орендарем за згодою орендод.; попередити орендаря про особл. властив. та недоліки зем. діл., які в процесі її використ. можуть спричин. еколог. небезп. наслідки для довкілля або призвести до погірш. стану самого об'єкта оренди.

Орендар зем.діл. має право: сам ост. господарюв. на землі з дотриман. умов дог. оренди землі; за письм. згодою орендод. зводити в устан. законод. порядку жилі, виробничі, культ.-побут. та ін. будівлі і споруди та закладати багаторічні насадж.; отримув. продукцію і доходи; здійсн. в устан. законод. порядку за письм. згодою оренд. будівн. водогоспод. споруд та меліоративних систем. Орендар зем. діл. зобов'яз.: приступати до використ. зем.діл. в строки, встан.догов. оренди землі, за реєстр. в устан. законом порядку; викон. встан. щодо об'єкта оренди обмеж. (обтяження) в обсязі, передбач. законом або дог. оренди землі; дотрим. режиму використ. земель прир.-запов. та ін. природоохор. признач., оздоров., рекреац. та іст.-культ. признач.; у п'ятиден. строк після держ.реєстр. дог. оренди зем.діл. держ. або комун. власності надати копію дог. відпов. орг. держ. податк. служби.

23. Підстави зміни, припин., розірван. та поновлен. догов. оренди землі

Зміна умов дог. оренди землі здійсн. за взаємною згодою сторін. У разі недосяг. згоди щодо зміни умов дог. оренди землі спір виріш. в судовому порядку. Дог. оренди землі припин. в разі: закінч. строку, на який його було уклад.; викупу зем. діл. для сусп. потреб та примус. відчуж. зем. діл. з мотивів сусп. необхідності в порядку, встан. законом; поєднан. в одній ос. власника зем. діл. та орендаря; смерті фіз.. ос.-орендаря, засудж. його до позбавл. волі та відмови осіб від викон. укладеного дог. оренди зем. діл.; лік від. ю.о.-орендаря; відчуж. права оренди зем. діл. заставодержателем; набут. права власн. на житл. буд., будівлю або споруду, що розташ. на орендою. ін. ос. зем. ділянці; припин. дії дог., уклад. в рамках держ.-приват. партнерства; та ін випад. Дог. оренди землі може бути розірв. за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін дог. оренди може бути дострок. розірв. за ріш. суду в разі невикон. стор. обов'язків, передб. умовами дог., в разі випадк. знищ. чи пошкодж. об'єкта оренди, яке істотно перешкодж. передбач. дог. використанню зем.ї діл. Розірв. дог. оренди землі в одностор. порядку не допуск., якщо інше не передб. законом або цим дог. Після закінч. строку, на який було уклад. дог. оренди землі, орендар, який належно викон. обов'язки відпов. до умов дог., має за ін. рівних умов переважне право на поновлення дог. У разі поновл. дог. оренди землі на новий строк його умови м.б. змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує корист. зем. діл. після закінч. строку дог. оренди, то за відсутності письм. заперечень орендодавця протягом 1 міс. після закінч. строку дог. він підляг. поновлен. на той самий строк і на тих самих умов., які були передб. дог. Письм. запереч. здійсн. листом-повідомл.

23. Система органів управління земельним фондом

Зміст держ. управл. зем. фондом поляг. у забезпеч. раціон. використ. і ефект. охорони земель на основі провед. організац. правов. та амін.-управлін. заходів у поєднанні з стимулююч. мірами економ. характ. Заг. держ. управл. здійсн. держ. орг. заг. та спец. компетенції і має територ. характер. Воно розповсюдж. на всі землі в межах терит. Укр., незалежно від категор. земель та суб'єктів, що ними володіють. Відп. до ЗКУ держ. управл. у галузі використ. і охорони земель здійсн. КМУ, ВРУ, ВРАРК, Уряд Респ. Крим, місц. Ради нар. деп. і МДА, , ін. спец. уповнов. на те держ. орг. відповідно до їх компет. Здійснюючи діяльн. щодо управл. зем. фондом в межах повнов., наданих законом, орг. заг. держ. управл. поклад. викон. деяких ф-цій на орг. держ. управл. спец. компет. – МОНПС, Держкомзем., Держлісгосп, Держводгосп, М-во агропромислової політики, Держ. ком. будівництва, архітектури та житл. політики, Держ. інспекція по використ. та охороні зем. Центр. орг. викон. влади спец. компет., що здійсн. функції управл. зем. ресурсами всього зем. фонду країни незалежно від відомчої підпорядков. суб'єктів зем. права, є Держкомзем. У відпов. з полож. про Держкомзем на Держкомзем поклад.о функції щодо реаліз. держ. політ. в галузі зем. віднос., сприяння структурній перебуд. екон., формув. сист. заходів щодо забезпеч. економ. самост. Укр. Управл. зем. ресур. в межах районів, міст, селищ і сільськ. насел. пунктів здійсн. ОМС - місц. ради. Основні ф-ції держ. управл. зем. фондом включ.: ведення держ. зем. кадастру і обліку земель; планув. використ. і охорони земель; надання та виїмка земель; здійсн. землеустрою; провед. держ. контролю за використ. і охор. земель; виріш. зем. спорів.

23. Моніторинг земель

ПКМУ Положення Про моніторинг земель. Монітор. земель - це сист. спостереж. за станом земель з метою своє час. виявлення змін, їх оцінки, відверн. та ліквід. наслідків негат. процесів. Об'єктом монітор. є всі землі незалежно від форми власн. на них.

Основн. завд. моніт. зем. є прогноз еколого-економ. наслідків деград. зем. діл. з метою запобіг. або усунен. дії негат. процесів. У сист. монітор. земель провод. збирання, оброблення, передавання, збереж. та аналіз інф. про стан земель, прогнозув. їх змін і розробл. наук. обґрунт. рекоменд. для прийняття ріш. щодо запобіг. негат. змінам стану земель та дотрим. вимог еколог. безпеки. Моніт. земель є складов. частиною держ. сист. монітор. довкілля. Залежно від цілей, спостережень і охоплення терит. моніт. земель м.б. націон. - на всіх землях у межах терит. Укр.; регіон. (місц.)- на терит., що характериз. єдністю фізико-географ., еколог. та економ. умов; локальний - на окремих зем. діл. та в окремих частинах ландшафтно-еколог. комплексів. Ведення моніт. земель здійсн. уповнов. орг. викон. влади з пит. земельних ресурсів, з пит. екології та прир. ресурсів.

Провед. моніт. земель здійсн. у такому порядку: викон. спец. зйомок і обстежень земель; виявл. негат. факторів, вплив яких потребує здійсн. контролю; оцінка, прогноз, запобіг. впливу негат. процесів. На локальному рівні моніт. земель проводять районні, міські відділи, управл. зем. ресурсів, на регіон. Рескомзем АРК, обласні, Київ., Севаст. міські гол. управл. зем. ресурсів, на націон. - Держкомзем.

23. Державний земельний кадастр

Держ. зем. кадастр - це єдина держ. сист. зем.о-кадастр. робіт, яка встан. процедуру визнання факту виникн. або припин. права власн. і права корист. зем. діл. та містить сукупність відомостей і докум. про місце розташув. та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекор. Держ зем. кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. Ф-ції: кадастрова зйомка; кадастрове зонування; економ. оцінка грунтів; грошова оцінка з/д; держ. реєстр земель; облік кіл. і якості земель. Признач.м держ зем. кадастру є забезпечення необхідною інформацією одв та омс, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Основ. завданнями ведення держ зем. кадастру є: а) забезпечення повноти відомостей про всі зем. діл.; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Держ зем. кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель. Держ зем. кадастр ведеться Держкомземом та спец. держ. п-вим Центром Держ. зем. кадастру.

23. Державна реєстрація земельних ділянок П-во власності виник. з моменту держ. реєстрації. П-во власності на з/д посвід. держ актом( його виготовлен. здій. на підставі Інструкції Про порядок складан., видачі, реєстрації і зберіг. держ. актів на п-во приват. в-ті на землю., його заповнен здій. у центрі зем. кадастру, у разі виявлен. у ньому помилок, ос. звертаєт. до терит. орг.. Держкомзему із заявою про видачу нового держ. акта, він має бути виданий протягом 15 дн.). Правова вимога необхідн. держ. реєстр. зем. діл. визначена нормами ЗК Укр. і нормами ін. законод. актів. В одних випад. реєстр. з/д є юрид. фактом, який надає чинності відпов. документові та визначає його правовстан. докум., в ін. — вона має процедурне знач. Зем. реєстр. слід розгляд. як держ. запис землеволодінь і землекористувань, за допом. якого юрид. оформляється право землевласників і землекористувачів на з/д Вона має юридичний, правовий характер, який підтверджує законність володіння і корист. землею. Державна реєстрацію з/д є засобом охорони прав землевласників і землекорист. від різного роду порушень. Вона забезпечує сталість землеволодіння і землекорист., використ. земель відповідно до цілей і призначень, до яких вони надані землевласникам і землекор. Завдання зем. реєстрації полягає в зборі та збереженні у систематизованому і науковому вигляді відомостей про правове положення земель. Державна реєстрація з/д здійсн. у складі держ. реєстру земель. Держ реєстр земель склад. з двох частин: а) книги записів реєстр. держ. актів на право власн. на землю та на право пост.о користув. землею, дог. оренди землі із зазнач. кадастрових номерів зем. діл.; б) Позем. книги, яка містить відомості про зем. діл.

23. Поняття та завдання охорони земель

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського признач., захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського признач., забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного признач.. Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель включає: а) обґрунтув. і забезпеч. досягнення раціонального землекорист.; б) захист с/г угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних с/г угідь.

23. Економ. стимулювання раціон. використ. та охорони земель

Актуальність цієї проблеми обумовлена тим, що земельні ресурси зазнають надзвичайно великих аятропотехногенних навантажень і деградують досить високими темпами. З метою зміни ситуації законодавець створив юридичні гарантії для тих с/г товаро­виробників (юридичних осіб та громадян), які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональним програмами використання і охорони земель. Вказаним особам передбачено надання податкових і кредитних пільг, які надаються згідно законодавству відповідними овв і омс.

Регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконання комплексу економічних заходів з метою забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Застосування економічних важелів впливу на поведінку юридичних та фізичних осіб як суб'єктів земельних правовідносин спрямоване насамперед на позитивне виконання ними обов'язків власників землі й землекористувачів щодо підвищення родючості ґрунтів та збереження корисних властивостей землі. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає: а) надання податкових і кредитних пільг громад. та юр. особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель; б) виділення коштів держ або місцевого бюджету громад. та юр. особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; в) звільнення від плати за з/д, що переб. у стадії с/г освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами; г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.

23. Процес надання та вилучення земель?

Громад. та ю.о. набув.ь права власності та права корист. зем. діл. із земель держ. або комун. власн. за ріш. орг. викон. влади або ОМС в межах їх повнов., визначених ЗКУ або за результ. аукціону. Набуття права на землю громад. та ю.о. здійсн. шляхом передачі зем. діл. у власн. або надання їх у корист. Безоплатна передача зем. діл. у власн. гром. провад. у разі: а) приватизації зем. діл., які переб. у корист. громадян; б) одержання зем. діл. внасл. приватиз. держ. і комун. с/г підпр., установ та організ.; в) одерж. зем. ділянок із земель держ. і комун. власн. в межах норм безоплат. приватиз. Передача зем. діл. безоплат. у власн. гром. у межах норм, визнач. ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використ. Надання у корист. зем. діл., що переб. у власності або у корист., провад. лише після вилучення (викупу) її в порядку, передб.у ЗКУ. Зем. діл., надані у постійне корист. із земель держ. та комун. власності, можуть вилуч. для сусп. та ін. потреб за ріш. ОДВ та ОМС. Вилуч. зем. діл. провад. за згодою землекор. на підставі рішень КМУ, РМ АРК, МДА, сільських, селищних, міських рад відпов. до їх повнов. Сільські, селищні, міські ради вилуч. зем. діл. комун. власн. відпов. територ. громад, які переб. у пост. корист., для всіх потреб, крім особливо цінних земель. ВР АРК, обласні, районні ради вилучають зем. діл. спільної власн. відпов. територ. громад, які переб. у пост. користув., для всіх потреб. Рай. держ. амін. на їх терит.вилучають зем. діл. держ. власності, які переб. у пост. корист., в межах сіл, селищ, міст рай. значення для всіх потреб та за межами насел. пунктів для: а) с/г використ.; б) ведення водного господ.; в) будівництва об'єктів, пов'яз. з обслуг. жителів територ. громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо). Обл.. держ. адм. на їх терит. вилучають зем. діл. держ. власн., які переб. у пост. корист., в межах міст обл.. значення та за межами населених пунктів для всіх потреб. Київська, Севаст. міські держ. амін. вилучають зем. діл. державної власності, які переб. у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб. РМ АРК вилучає зем. діл. державної власності, які переб. у постійному користуванні, в межах міст республік. знач. та за межами насел. пунктів для всіх потреб. КМУ вилучає зем. діл. державної власності, які переб. у пост. корист., - ріллю, багаторічні насадж. для не с/г потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також зем. діл. природоохоронного, оздоровчого, рекреац. признач. У разі незгоди землекор. з вилученням зем. діл. питання вирішується в судовому порядку.

23. Поняття, види земельних спорів та поряд. їх вирішення

Зем. спори - це особл. вид правовідноc. щодо розв'яз. розбіжностей, пов'язаних з поруш. права власн. та права корист., тобто права волод., корист. та/або розпорядж. наданою зем. діл., а також відводом або вилученням землі, що виник. між власн. землі та землекористувачами, ін. особами, ОМС та держ. орг., що здійсн. управл. зем. ресурсами. Відпов. до вимоги щодо предмета зем. спору виокремл. 3 групи зем. спорів: 1.-між громад., яким на праві власності чи корист. належать зем. діл. щодо визначення меж між ними; 2-спори про додерж. громад. правил добросусідства; 3- це територ. зем. спори між публічно-прав. утвореннями. Зем. спори вирішуються судами, ОМС та ОВВ з питань зем. ресурсів. Виключно судом вирішуються зем. спори з приводу володіння, корист. і розпор. зем. діл., що переб. у власності громадян і ю.о., а також спори щодо розмеж. територій сіл, селищ, міст, районів та областей. ОМС виріш. зем. спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що переб. у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. ОВВ з питань зем. ресурсів вирішують зем. спори щодо меж зем. ділянок за межами насел. пунктів, розташ. обмеж. у використ. земель та зем. сервітутів. Зем. спори розгляд. ОВВ з питань зем. ресурсів та ОМС на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви. Зем. спори розгляд. за участю зацікавл. сторін, які повинні бути завчасно повід. про час і місце розгл. спору. У разі відсутн. однієї із сторін при першому виріш. питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відклад. розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутн. однієї із сторін без поважних причин при повтор. розгляді зем. спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У ріш. ОМС або ОВВ з питань зем. ресурсів визнач. порядок його виконання. Рішень. передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийн.

23. Загальна характеристика юридичної відпов. за порушення земельн. законод.

Юрид. відпов. в ЗП – це форма сусп. віднос. в яких за допомогою прав. норм та ін. юрид. засобів, забезпечується добровільн. чи примус. викон. винними особами вимог чинного земельн. законод. Юрид. відпов. за зем. право поруш. – це особливий вид правовідносин охоронювального типу між держ. і правопорушником на якого поклад. несприятливі наслідки. Прав. підставою для застос. заходів впливу та притягн. до юр. відпов. є вчин. зем. право поруш., яке становить винну протиправ. дію або бездіяльн. Суб'єк. зем. правопор. м.б. громад., юр. і посад. особи незалежно від форми власн. і підпорядков.: як особи, які є суб'єк. зем. правовідн. (власники землі, землекор., орендарі), так і ос., що, не будучи суб'єк. зем. відносин, допуст. поруш. зем. законод. (наприклад, особи, що самовільно захопили зем. діл.). Об'єктом зем. право поруш. є зем. правопорядок, права і законні інтереси власника землі, землекор., орендарів, а також інтереси Укр. народу. Суб. стор. зем. право поруш. характер. обов'язк. наявністю вини, що м.б. у формі прямого наміру (навмисне самовільне захопл. зем. діл.) або недбалості (нерац. викор. землі). Об'єкт. стор. зем. право поруш. полягає в протиправ. повед., поруш. вимог зем. законод. Зем. правопор. м.б. вчинене як шляхом активних дій (знищення межових знаків), так і в результаті бездіяльн. (невикон. заходів щодо охорони земель). Зем. право поруш. можуть також бути одночасно наслідком дії або бездіяльн.: втрата ґрунтової родючості внаслідок неправ. обробітку землі (дія) і невжиття заходів щодо охорони земель від руйнівних процесів (бездіяльн.). Прав. відпов. за зем. право поруш. залежно від застос. санкцій поділ. на амін., кримін., цивільну та дисциплін. В основі відповід. лежить земел. правопорушен.- це вине протиправ., суспіл. небезпек. або суспіл. шкідливе двяння, праводієздат. ос., що без посеред. полягає у порушенні зем. прав. заборони.

23. Поняття та склад земель с/г признач.

Землями с/г признач. визнаються землі, надані для виробн. с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщ. відпов. виробничої інфраструктури, у тому числі інфрастр. оптових ринків с/г продукції, або признач. для цих цілей. До земель с/г признач. належать: а) с/г угіддя (рілля, багаторічні насадж., сіножаті, пасовища та перелоги); б) не с/г угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогоспод. признач., землі під господ. будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків с/г продукції, землі тимчасової консервації тощо). В основу визначен. прав. режиму земель с/г признач. покладено принцип цільового використ. Землі с/г признач. передаються у власн. та надаються у корист.:а) громадянам - для ведення особ. селян. господ., садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) с/г підпр. - для ведення товарного с/г виробн.; в) с/г науково-дослідним устан. та навч. закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навч. цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) не с/г підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщ. власної інфраструктури. Зем. діл. с/г признач. для ведення товарного с/г виробн. використ. відповідно до розроблених та затвердж.в устан. порядку проектів землеустрою, що забезпеч. еколого-економ. об ґрунт. сівозміни та впорядкув. угідь і передб. заходи з охорони земель. Землі с/г признач. не можуть передав.ь у власність іноз. громад., особам без громад., іноз. юрид. ос. та іноз. держ.

23. Використання земельних ділянок з меліорат. землями

Меліорація земель - комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму грунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь; меліоровані землі - угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації; Залежно від спрямування здійснюваних меліоративних заходів визначаються такі основні види меліорації земель: гідротехнічна, культуртехнічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна. Зем. діл., одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку.

23. Правовий режим земель громад. та житлов. забуд.

ЗУ Про основи містобуд., ЗУ Про планув. і забуд. терит., ЗУ Про генерал. схему плануван. терит Укр., ЗУ Про благо уст. терит. Основ. містобудів. д-том є генерал. план насел. пункту( зазнач. основ. напрямки використ. землі для житл. і громад. забудови, розвиток інженер. і транспорт. мереж, здій. благоустрою, розміщ. комунал, соціал. та ін. об.) Також існують проекти забуд. терит.- зведена документ, де відображу. розміщен. житлов. і громад. споруд, об. соц.. інфраструктури запланов. для зведен. на відповід. з/д. Також потрібно дотрим. регіонал і місц. правил забудови.

До земель житлової та гром. забудови належать зем. діл. в межах насел. пунктів, які використ. для розміщ. житлової забудови, громад. будівель і споруд, інших об'єктів загального корист. Використ. земель житлової та гром. забудови здійсн. відпов. до генер. плану насел. пункту, ін. містобудівної документації, плану зем.-господ. устрою з дотрим. буд. норм, державних стандартів і норм, регіон. та місцевих правил забудови. Громад. Укр. за рішенням ОВВ та ОМС можуть передав. безоплатно у власність або надаватися в оренду з/д для будівн. та обслуг. жилого будинку, господ. будівель і гаражного будівн. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність зем. діл. для зазнач. потреб за цивільно-прав. угодами. Житлово-буд. (житловим) та гаражно-буд. кооперат. за рішень. ОВВ або ОМС зем. діл. для житл. і гараж. будівн.перед. безоплатно у власн. або надаються в оренду у розмірі, який встан. відпов. до затвердженої містобуд. документації. Житл.-буд. (житлові) та гаражно-буд. кооперативи можуть набувати зем. діл. у власн. за цив.-правовими угодами. З/д, на яких розташовані багатоквартирні жилі буд., а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне корист. підпр., устан. і організ., які здійсн. управл. цими будинками. У разі приватиз. громад. багатоквартирного жилого буд. відповідна з/д може передав. безоплатно у власн. або надав. у корист. об'єднанню власників. Порядок використ. з/д, на яких розташ. багато кварт. жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові терит., визнач. співвласниками. Розміри та конфігурація з/д, на яких розташ. багатоквартирні жилі буд., а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові терит., визнач. на підставі проектів розподілу терит. кварталу, мікрорайону та відпов. землевпор. документації.

23. Поняття і склад земель ПЗФ

Землі ПЗФ- це діл. суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів ПЗФ. До земель ПЗФ включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі ПЗФ можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель ПЗФ визначається ЗУ Про ПЗФ. Заборон. б-я діял., яка може негативно вплинути на їх якість чи стан об. Передб. внут. зонування.

45. Використання земель ПЗФ.

ЗКУ передбачає, що землі ПЗФ можуть перебувати у державній, комунал. і приват. в-ті.

Особлив. права власності на території та об'єкти ПЗФ є те, що ЗУ «Про ПЗФ України» деталізує питання щодо форм власності на ці об'єкти. Території прир. заповідників, заповідні зони біосф. заповідників, землі та природні ресурси націон. природних парків є в-тю народу України, тобто перебувають у держ. в-ті. Регіональні ландшафтні парки, зони — буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосф.заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані нац. природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у в-ті народу Укр.,тобто в державній, так і в інших формах власності. Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття ЗУ «Про ПЗФ України», не підлягають приватизації і можуть бути лише в державній або в комун. в-ті. У разі зміни форм в-ті на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевл. зобов. забезпечувати режим їх охорони і збереження з відпов. перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) на приватизованих землях можуть бути об'єктами приватної власності.Підставою для набуття права комунальної власності на землі ПЗФ є передача їх державою, іншим суб'єктам права власності, а також придбання їх омс в порядку, встан. з-ном. Землі під об'єктами ПЗФ, які оголошуються без вилучення земельних ділянок у їх власників, можуть перебувати у приватній власності.

Землі ПЗФ, можуть використовуватися:у природоохоронних цілях;у науково-дослідних цілях;в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;в освітньо-виховних цілях;для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню терит.ПЗФ. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання. Діючим законодавством передбачені також основні права громадян з питань використання земель ПЗФ, а саме: передбачається пра­во громадян на ознайомлення з територіями та об'єктами ПЗФ, здійснення інших видів користувань з додержанням встановлених вимог щодо заповідного режиму.

46. Правовий режим земель пзф.

Правовий режим земель ПЗФ- це встанов. прав. нормами порядок охорони земель, що передб. збережен. та відтворення, а також використ. за цільовим признач. земель різних форм власності, забезпеч. охорони прав на землю, здій. управ. землями та забезпечен. контролю за дотриманням з-ва,він може бути уніфікованим(природ. заповідники, заказники, пам’ятки природи, заповід. урочища)та диференційованим( біосф. заповідники, нац. природ. парки, зоологіч. парки). Диференційований прав. режим поділ. залежно від встанов. функціонал. зон. До земель ПЗФ вкл.:1. Природні заповідники- ці землі повністю викл. з господ. використання і надаються заповідникам у постійне користуван., заборон. б-я г/д, що суперечить його цільовому призначенню, для забезпечен. заповідного режиму встанов. охоронні зони. 2. Біосф. заповідники –є природоохор., науково-дослідними установами між народ. значення, що створ. з метою збереження в природ. стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення НПС, його змін під дією антропогенних факторів. Вкл. в себе: заповідну зону, буферну зону, зона антропогенних ландшафтів, можуть виділ. зони регульованих антропогених ландшафтів. 3. Націон. природ. парки: є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодерж. значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Вкл. в себе: заповідну зону, зону регульованої рекреації, зона стадіон. рекреації та господ. зона.4. Регіональні ландшафтні парки є природоох. рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Вкл. в себе: заповідну зону, зону регульованої рекреації, зона стадіон. рекреації та господ. зона.5. Заказники-природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів(загал. держ. і місц. значен.), заборон. діял., яка супереч. цільов. призначен.6. Пам’ятки природи- окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані (загал. держ. і місц. значен.)7. Заповідні урочища - лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. 8. Ботанічні сади- збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. Вкл. в себе: експозиційну, наукову, заповідну і адміністратив-господ. зону. 9. Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання (загал. держав. і місц. значення). 10. Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі(загал. держ. і місц. значення).11.Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоох. та оздоровчих цілях.

Для земель природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників і національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків встановлюється особливий режим: забороняється будь-яка господ.та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цих об'єктів, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на їхні природні комплекси та об'єкти. Правовий режим природних заповідників та прирівняних до них територій дозволяє лише проведення науково-дослідних робіт, виконання відновл. робіт на землях з порушеними природними комплексами тощо. Регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища організуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або землекористувачів. Оголошення парків — пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів.