. Андрій Новак. Як підняти українську економіку .

Андрій новак

ЯК

підняти

українську економіку

Видання друге, доповнене

Інститут Національного Державознавства (Україна)

Всеукраїнський благодійний фонд «Україна-ЮНЕСКО»

Кредитна спілка «Будучність» (Канада)

Київ – Торонто

2007

ББК 65.5я73

Н- 43

Новак А. Я.

Н- 43 Як підняти українську економіку. – К.:

“Гнозіс”, 2007. – 346с.

У монографії автор пропонує долучитися читачеві до пошуку об’єктивних системних та суб’єктивних методологічних першопричин затягування економічної стагнації в Україні, через призму визначальних параметричних факторів економічної політики.

Поряд з аналізом функціональних складових економічної системи, розглядаються методологічні засади проведення економічної політики в Україні.

Сутнісною складовою книги є пропозиції автора щодо запровадження в Україні комплексної методології взаємоузгодженого використання фіскальних та монетарних важелів економічної політики як необхідної передумови забезпечення зростання вітчизняної економіки.

Автором запропоновано, у книзі, цілісну модель формування конкурентноздатної та високоефективної української економічної системи в сучасних умовах глобалізованих світових економічних відносин – Трифункціональну Економічну Модель України.

Книга розрахована на фахових економістів, державних управлінців, студентів, які вивчають економічні спеціальності, журналістів економічних видань та читачів, які цікавляться економічною проблематикою.

ISBN 966 – 95321 – 2 – 4 ББК 65.5я73 Контакт з автором: [e-mail]

© А.Новак, 2005, 2007

Дизайн, макет – В.Сидорович, 2006, 2007

Редагування, верстка – О.Новак, 2006, 2007

ЗМІСТ

Вступне слово до другого видання…7

Слово про книгу…14

Передмова...17

ВСТУП...24

1. Регулювання економіки як благо...33

2. Об'єктивні і суб'єктивні обмежувачі...45

3. Економічна політика - компроміс регулювання...54

4. Фіскальні важелі економічної політики...68

5. Монетарні важелі економічної політики...91

6. Переваги і вади...115

7. Взаємний зв'язок фіскальних і монетарних

важелів економічної політики…121

8. Двоє крил економіки. Літати хочемо?...132

9. Як підняти економічну ефективність України...165

Умова перша. Економічна безпека держави...170

Умова друга. Розвинене фінансове середовище...192

Умова третя. Суспільноприйнятне оподаткування…208

Умова четверта. Раціональний бюджетний розподіл…226

Умова п'ята. Взаємоузгодженість фіскальної

і монетарної політики...236

Умова шоста. Корпоратизація...248

Умова сьома. Маркетингова атака...262

Умова восьма. Економічна Конституція України…271

10. Трифункціональна Економічна Модель України…285

Післямова...310

Найважливіше...323

Література...333

Вступне слово до другого видання

Перед тобою, шановний читачу, книга Андрія Новака «Як підняти українську економіку». – Це – корінна проблема нашої країни. Тим більше дивно, що цю тему нерідко обходять. Ось пройшла чергова виборча кампанія. В ній, вчергове, розгортались гострі дискусії навколо важливих політичних проблем, а що стосується економіки, то здебільшого все зводилось до обіцянок про поліпшення умов життя населення. Хоча, напевно, багатьом зрозуміло, що проблеми піднесення та удосконалення економіки України є ключовими.

Те, що трапилось з нашою економікою, потребує глибокого усвідомлення. За довгі роки небаченої економічної кризи, виробництво в Україні впало на дві третини – такого історія не знала! Ні «велика депресія» 1929-33 рр. у США, ні Велика вітчизняна війна у колишньому Союзі за рівнем спаду виробництва не йдуть у порівняння з тим, що трапилось з економікою України у мирний час! Тому поява публікації, в якій ставиться питання про підняття економіки нашої країни не може не викликати інтересу.

Автор показує, що великий спад виробництва, недооцінка ролі держави, некерованість економіки привели Україну до катастрофічних наслідків: фізичне вимирання значної частини населення, масовий виїзд громадян за кордон на заробітки, низький рівень оплати праці і пенсійного забезпечення, наявність критичної більшості підприємств, які працюють на третину і менше своєї номінальної потужності, наднизьке забезпечення коштами місцевих бюджетів. Причина цього – непрофесійність влади, політичної еліти та відсутність в країні будь-якого стратегічного бачення національного економічного розвитку.

Все це визначило створення і обгрунтування автором книги економічної моделі розвитку країни, а саме – Трифункціональної Економічної Моделі України. Ця модель є алгоритмом практичних економічних дій, що потрібні для підвищення якісно-кількісного рівня розвитку української економічної системи, - адже модель спрямована на роботу базових механізмів функціонування економічної системи – функцію виробництва продукту, функцію продажу його та функцію розподілу результатів проданого продукту. Безперечно, що це глибинні процеси економіки, які знаходяться у внутрішньому взаємозв’язку і взаємодії.

У функції виробництва дуже значимим є висновок автора про необхідність формування в Україні ряду крупних і середніх вітчизняних вертикальних корпорацій, виробників готового споживацького продукту. Цей висновок автора вагомий. Курс на утвердження приватної власності привів до перебільшення ролі дрібного і середнього бізнесу і недооцінки крупного виробництва. Всіляке сприяння утворенню і розвитку дрібних і середніх підприємств супроводжувалось розукрупненням крупних підприємств. В результаті всупереч процесам посилення корпоратизації, ми і сьогодні бачимо лежачі і подрібнені раніше крупні підприємства, які до цього часу не знайшли своє місце у ринковій економіці. Тому проблеми корпоратизації, створення крупних і високоефективних українських корпорацій є дійовим напрямком економічної політики держави, важливим шляхом виходу вітчизняної економіки на рівень сучасного світового розвитку. Цілком зрозуміло, що створення крупних корпорацій не суперечить зростанню дрібного і середнього бізнесу. Досвід розвинутих країн свідчить, що корпорації є локомотивами національних економік. – У цьому русі відкриваються можливості і для дрібного та середнього бізнесу знайти свою нішу, свою сферу застосування.

Функція продажу, як зазначає автор, забезпечує реалізацію продукту, тобто зв’язок виробництва із споживанням. Сьогодні ситуація у сфері обігу, тобто купівлі-продажу характеризується високою конкуренцією переважно імпортних товарів, що, безумовно, сприяє задоволенню потреб споживачів. Але для багатьох вітчизняних товарів ця конкуренція є непосильною. Однією з головних причин цього є те, що конкурувати наш виробник, який є переважно дрібним чи середнім виробником, змушений з імпортним виробником який є, як правило, крупним виробником, що прийшов на український ринок. Така конкуренція для вітчизняного товару є, здебільшого, наперед програшною, як за ціною товару, так, переважно, і за його якістю. До того ж, маркетингові можливості дрібного чи середнього виробника незрівнянно нижчі від конкурентних дій на ринку крупного виробника. Тому пропозиція автора про необхідність проведення, у функції продажу, «комплексної маркетингової програми» підтримки вітчизняних товарів, ініційованої і забезпечуваної державою за допомогою спеціалізованої «Національної маркетингової компанії», є слушною. Інакше вітчизняний товаровиробник неминуче втратить навіть вітчизняний ринок, не говорячи про зовнішні ринки, у конкуренції з іноземними виробниками.

У функції розподілу пропозиції автора викликають особливу увагу. Це запропоноване автором прийняття у вигляді законодавчих актів «регуляторного формуляру» та «економічної конституції, або економічного розділу в загальній Конституції України». Регуляторний формуляр, за задумом автора, повинен містити конкретні формули, принципи і механізми регуляторного впливу держави на економічні процеси в країні. А Економічна Конституція чи економічний розділ в загальній Конституції України, автор бачить як десять чітких цифрових економічних параметрів податкової, бюджетної, грошової, кредитної та соціальної сфери економічної політики держави, яких повинні дотримуватись всі представники влади, незалежно від політичних кольорів – це необхідний гарантований захист економічних процесів в державі.

Автор показує, що існування надмірної кількості партій, гостра політична боротьба завели Україну в глухий економічний кут, перетворивши колись розвинену індустріальну державу у ресурсно-сировинно-транзитний придаток в центрі Європи.

Економічна Конституція або економічний розділ у загальній Конституції України має встановити загальні, але конкретні економічні параметри, за межі яких влада не може виходити. Так, автор пропонує дотримуватись частки Зведеного бюджету країни у структурі ВВП у розмірі не менше 40%; у структурі витрат Зведеного бюджету не менше 50% спрямовувати на соціальні витрати; міжбюджетне співвідношення між центральним і місцевими бюджетами встановити на рівні 50:50, а не 70:30, як зараз. Граничний розмір дефіциту Зведеного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП. Мінімальний розмір пенсії повинен дорівнювати 1,5 величини прожиткового мінімуму, а мінімальна зарплата – двом величинам. Мінімальний розмір погодинної оплати праці повинен становити 1/100 частки мінімальної зарплати. Гранична девальвація курсу національної валюти Гривні не повинна перевищувати 2% протягом фінансового року. Гранична облікова ставка НБУ повинна не перевищувати 5%, а зараз близько 9%. Граничне негативне зовнішньоторгівельне сальдо не повинно перевищувати 3% ВВП. Автор пропонує, також, чіткі нормативи кількості і розмірів податків на фізичні і юридичні особи.

Треба зазначити, що використання економічних нормативів економічної діяльності держав як дійового чинника досягнення певної стратегічної мети знайшло своє відображення у світовій науці і практиці. Особливо показовим у цьому відношенні є досвід Європейського Союзу. Ще у 1989р. Європейська Рада визначила стратегічну мету, а згодом була розроблена програма утворення єдиного європейського ринку, європейського валютного Союзу і перехід до єдиної європейської валюти. У відповідності з цим здійснювалась конвергенція економік країн, поглиблювалась економічна інтеграція, розвивались механізми єдиної валютної системи, які уможливлювали встановлення фіксованих валютних курсів. Розвиток цих процесів ще у 1998 р. поставив питання про відповідність економіки країн умовам введення єдиної валюти. Для цього були розроблені критерії досягнення третього етапу готовності країн:

• стабільність цін (рівень інфляції не може перевищувати середні рівні інфляції трьох держав-членів із найнижчою інфляцією більше як на 1,5%);

• відсоткові ставки (довгострокові відсоткові ставки не повинні різнитися більше як на 2% стосовно середніх відсоткових ставок трьох держав-членів із найнижчими відсотковими ставками);

• дефіцит бюджету (дефіцити державного бюджету мають бути близькими до 3% ВВП або нижчими);

• борг (державний борг може перевищувати 60% ВВП лише за умови, якщо до цього рівня схиляються загальна тенденція);

• стабільність обмінного курсу (національна валюта не повинна девальвуватися протягом двох попередніх років і має залишатися в межах 2,25% коливання ЄВС).

Ми спеціально навели ці критерії, бо вони дають можливість для порівнянь з пропозиціями нашого автора як за змістом самих критеріїв, так і відповідними нормативами. Звичайно треба враховувати, що ці показники визначались для досягнення різних цілей, що позначилось і на змісті, і на самих показниках. Так, є окремі критерії, які співпадають за змістом, але розрізняються за нормативами. Але, безперечно, при всіх відмінностях у ряді випадків, використовуються схожі показники, для їх обгрунтування застосовуються однакові принципи.

Постановка автором питання про Економічну Конституцію чи економічний розділ в загальній Конституції України заслуговує на увагу. Як свідчить досвід Європейського Союзу, це могло б відігравати значну стимулюючу роль в економічному зростанні держави.

Аналіз роботи Андрія Новака свідчить, що автор не тільки поставив питання про підняття економіки нашої країни, але й обрунтував ряд пропозицій щодо розв’язання цієї проблеми. Не можна бути байдужим, коли Україна, яка входила до числа розвинутих індустріальних держав, внаслідок недолугих ринкових реформ перетворена у другорядну країну з переважаючим сировинним характером економіки. Передові позиції, які займала Україна в авіакосмічній галузі, по ряду напрямків військово-технічного виробництва, на превеликий жаль, не розвиваються, а скоріше просто зберігаються. Можливості, які мала Україна, наприклад, у галузі кібернетики використовуються дуже слабо, особливо на фоні такої країни як Індія, яка в останні десятиліття перетворилась у світового лідера по виробництву програмного забезпечення, експортуючи його на 20-30 млрд. дол. щорічно. Інтелектуальні продукти пов’язані з малими матеріальними витратами, вартість яких визначається висококваліфікованою працею програмістів, утримують високу питому вагу доданої вартості, що робить таке виробництво дуже вигідним, ефективним. А в той час, ми значною мірою перекопали пів-України заради добування руди і вугілля, виплавки металу, що значно погіршує екологію і здоров’я людей, заробляючи на цьому 7-8 млрд. дол. на рік. Тому удосконалення структури економіки залишається невирішеною актуальною проблемою.

Дуже серйозною і наболілою є проблема техніко-технологічного переозброєння економіки, переходу її на інноваційний тип розвитку. За роки незалежності оновлення техніки і технологій майже не здійснювалось, устаткування морально і фізично застаріло, що зумовлює низьку ефективність економіки і, ще страшніше, є джерелом технічних катастроф. Україна, яка пережила Чорнобильську трагедію, стоїть перед небезпекою нових потрясінь. Всі ці проблеми диктують необхідність розробити по кожній галузі, по кожному підприємству програму оновлення техніки і технологій, упередження техногенних катастроф.

Кожен з нас має усвідомлювати, що проблема підняття економіки України складна і багатогранна. Над нею працюють немало науково-дослідних інститутів, економістів і управлінців різних рангів. Заслуга нашого молодого автора полягає в тому, що він поставив цю проблему перед усією країною і розробив цілий ряд пропозицій щодо її вирішення.

Будемо сподіватись, що цей заклик знайде широкий відгук у вчених і практиків, зумовить активізацію колективного розуму і досвіду, прискорить процеси формування ідеології піднесення економіки України.

Чухно А.А.

Академік НАН України,

доктор економічних наук, професор.