Дідковська Л. Г., Гордієнко П. Л. Історія вчень менеджменту: Навч. посібник. - К.: Алерта, 2008.-477 с.

ЗМІСТ

від авторів ⁶

1 ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ ЯК ПРЕДМЕТ

ІСТОРІЇ ВЧЕНЬ МЕНЕДЖМЕНТУ 10

1. Управління виробництвом як система 20

2. Основні положення традиційного і сучасного менеджменту.... 31

3. Методи вивчення історії менеджменту 38

4. Еволюція вимог до менеджерів 45

2. УПРАВЛІНСЬКА ДУМКА В СТАРОДАВНІ ЧАСИ 58

1. Єгипет і Вавілон 71

2. Китай та Індія 74

3. Стародавні Греція і Рим 80

4. Початки і джерела вивчення вітчизняної управлінської думки 94

5. Господарювання в Київській Русі 99

3. МЕРКАНТИЛІЗМ. ФІЗІОКРАТІЯ. ІНДУСТРІАЛЬНЕ

СУСПІЛЬСТВО 111

3.1. Роберт Оуен 145

4. ОСНОВНІ ШКОЛИ УПРАВЛІННЯ ТА ПІДХОДИ ДО

ЙОГО ВИВЧЕННЯ 153

5. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ШКОЛИ НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ В АНГЛІЇ 169

1. Чарльз Беббідж 171

2. ЕнріЮр 172

3. Вільям Стенлі Джевонс 173

6. ФОРМУВАННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ В США 175

1. Індустріалізація в США: пріоритети виробництва й управління... 175

2. Генрі Таун 175

3. Даніел Крей Маккаллум 180

4. Генрі Варнум Пурр 181

5. Об'єктивна необхідність впровадження менеджменту 181

6. Сучасні підходи до управління й планування а підприємствах 187

7. Ф. Тейлор - творець наукового менеджменту 191

4

7. РОЗВИТОК НАУКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 203

1. Генрі Лоуренс Гант 203

2. Френк і Ліліан Гілбрети 207

3. Гаррінгтон Емерсон 209

4. В. І. Терещенко 215

5. Людвіг фон Берталанфі, Кеннет Боулдінг 219

6. Пітер Друкер 222

7. Томас Пітер і Роберт Уотерман 226

8. Ситуативний підхід до дослідження управління 228

9. Ігор Ансофф, Бенгт Карлофф, Майкл Портер 232

7.10. Сучасні стратегії розвитку 242

8. АДМІНІСТРАТИВНА (КЛАСИЧНА) ШКОЛА МЕНЕДЖМЕНТУ.... 248

1. Анрі Файоль 248

2. Ліндел Урвік та Джеймс Муні 267

3. Макс Вебер 269

9. ШКОЛА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ 277

1. Гюго Мюнстерберг і Джордж Елтон Мейо 278

2. Мері Паркер Фоллет 287

3. Фріц Ротлісбергер 295

4. Честер Ірвінг Бернард 297

5. Об'єктивна необхідність виникнення теорії моивації 303

10. КІЛЬКІСНА УПРАВЛІНСЬКА ШКОЛА 317

1. Сучасний біхевіоризм 320

2. Кріс Арджиріс, Дуглас Мак-Грегор 322

11. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА Й ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ 334

11.1. Державне регулювання економіки на макрорівні в

Західній Європі 334

2. Людвіг Ерхард 338

3. "Шведська модель соціалізму" Г. Мюрдаля в умовах ринкової економіки 344

12. ОСОБЛИВОСТІ Й ОСНОВНІ РИСИ ЯПОНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 347

1. Філософія японського менеджменту 347

2. Комплексне управління якістю. Система "Канбан" та "гуртки якості" 352

5

менеджменту 358

12.4. Загальні принципи державного управління 361

13. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ

НАУКИ УПРАВЛІННЯ 365

13.1. Особливості управлінської думки в Україні

XVIII - початку XIX ст. 365

2. Михайло Андрійович Балудянський 367

3. Василь Назарович Каразін 373

4. Андрій Самборський і Михайло Ліванов 375

5. Іван Васильович Вернадський 376

6. Микола Християнович Бунге 379

7. Михайло Іванович Туган-Барановський 381

8. Микола Петрович Яснопольський 388

9. Євген Євгенович Слуцький 389

10. Підходи до управління у перші десятиліття соціалістичної доби 392

13.11.Ф. Р. Дунаєвський 400

12. Олександр Олександрович Богданов 402

13. Олександр Костянтинович Гастєв 403

14. М.Волобуєв 407

15. Управлінська думка повоєнного періоду 409

16. Особливості формування сучасної системи менеджменту в Україні 425

17. Бізнес-освіта в умовах професіоналізації менеджменту 430

14. ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ

НАУКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 434

ПІСЛЯМОВА 441

ГЛОСАРІЙ 444

ЛІТЕРАТУРА 474

Стратегічний менеджмент - це арсенал нових для нас управлінських інструментів, таких як сегментація ринку, виділення стратегічних зон господарювання, стратегічних господарських центрів та багато інших методів, що мало відомі вітчизняним керівникам усіх рівнів, але які вкрай потрібні зараз - у період побудови соціальноорієнтованої ринкової економіки в Україні в умовах інформаційного суспільства.

11.2. Людвіг Ерхард

"Сьогоднішня система, - писав Л. Ерхард, - має або набути форми вільного ринкового господарства, або повернутися у бік абсолютного тоталітаризму".

Теоретичні погляди Ерхарда базувалися на теорії "соціального ринкового господарства", зведеної у ранг офіційної державної доктрини, і стала основою економічної програми. На думку Л. Ерхарда, соціальне ринкове господарство із самого початку було не тільки теорією, але й практичним методом, що дав змогу радикально змінити вигляд країни.

Ідеологія "соціального ринкового господарства" була використана Л. Ерхардом для обґрунтування концепції

стр. 339

"сформованого суспільства", метою якого оголошувалося подолання плюралізму суперечливих суспільних інтересів шляхом приведення їх до спільного знаменника загального добробуту. Л. Ерхард здійснив повноцінну й повнокровну економічну реформу, засновану на принципі соціальної орієнтації ринку, що передбачала насамперед вибір суспільних пріоритетів, цілеспрямоване стимулювання певних сфер і напрямків діяльності.

Л. Ерхард справедливо вважав, що не може бути ніякого соціального розвитку ринку без економічного прогресу. Ставка була зроблена на розвиток виробництва (експансія господарства), а не на перерозподіл продукції, на забезпечення всім працівника постійного підвищення заробітної плати відповідно до зростання продуктивності праці.

У ході реформи Ерхарда зниження цін супроводжувалося підвищенням заробітної плати. Спроба стабілізувати ціни знайшла відображення в періодичній публікації каталогу помірних цін. Був прийнятий закон проти довільного підвищення цін. Л. Ерхарду вдалося втроє збільшити експорт. За його оцінкою, зміцнити становище на світовому ринку можна було тільки за умови забезпечення стабільності валюти.

Соціальне ринкове господарство, на думку Л. Ерхарда, немислиме без упорядкування державного бюджету за допомогою систематичного скорочення витрат, пом'якшення податкового тягаря, заборони збільшення кількості службовців, підвищення ставок, зменшення до мінімуму службових поїздок. Воно передбачало збільшення номінальних доходів на основі постійного поліпшення якості пропонованих товарів. Низькі податки, антитрестовські й антикартельні закони, пільги для вільного приватного інвестування, захист внутрішнього ринку від зовнішніх конкурентів - усе це й багато чого іншого створювало "економічне чудо", забезпечуючи захищеність і свободу громадян.

Відносно самостійним елементом соціально орієнтованого ринку було створення системи ефективної зайнятості, що охоплювала перепідготовку кадрів, регулювання кількості робо­чих місць, розвиток суспільних робіт й інші ланки цієї системи. Були вжиті дієві заходи щодо збільшення кількості робочих місць і скорочення безробіття.

стр. 340

Водночас чітко розмежовувалося, з одного боку, милосердя до слабких, забезпечення їм суспільного захисту й підтримки, і, з іншого боку, забезпечення свободи й самостійності сильним, тобто особам, які завдяки своїм здібностям і майстерності змогли самостійно домогтися успіхів у житті.

Саме за Л. Ерхарда в широкий науковий обіг увійшов термін "соціальна держава" на противагу державі монетарного типу.

стр.341

Отже, соціальна держава - це тип держави, що втілює у життя сильну соціальну політику в інтересах своїх громадян.

У Конституції України також сказано, що Україна - соціальна держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини. Систематична реалізація цієї норми, на жаль, фактично ще не розпочата, а соціальні проблеми в країні усе більше загострюються. Важливо підсилити турботу держави й усіх соціальних інститутів про забезпечення прав та інтересів громадян; потрібно створити ефективну систему соціального захисту людей.

За Л. Ерхарда посилився вплив держави на механізм функці­онування ринку на основі різнобічної та взаємозалежної соціально-економічної, валютно-фінансової, науково-технічної, інвестиційної й екологічної політики, що забезпечило необхідний розвиток виробництва й вирішення соціальних проблем суспільства. Замість адміністративно-директивного планування до практики увійшло так зване "індикативне планування", що передбачає встановлення замість директивних докладних показників певних індикативних показників.

Висока ефективність індикативних планів визначалася низкою факторів,

стр. 342

і насамперед тим, що для їх реалізації застосовувався потужний економічний, правовий, адміністративний інструментарій. Те, що розорена війною ФРН уже наприкінці 60-х років XX ст. могла конкурувати із США, значною мірою пояснюється успішним індикативним плануванням. Основу цього успіху склали такі фактори:

• висока кваліфікація укладачів планів, що використали весь арсенал світової економічної науки;

• розмаїтість методів та інструментарію при реалізації цих планів, відсутність будь-якого догматизму й вузькості підходів;

• твердість і послідовність професійного державного апарата, який, діючи в умовах крайньої політичної нестабільності, не допускав коливань при реалізації прийнятих програм;

• вироблення широкої національної єдності щодо головної мети соціально-економічного розвитку на найближчу й віддалену перспективи та тієї моделі суспільства, якій віддає перевагу більшість народів;

• атмосфера соціального партнерства, що поступово послаблювала класову конфронтацію. Без угод щодо політики у сфері доходів, зайнятості й умов праці в країні тривали б масові страйки, що підривали б основи індикативного планування.

стр. 343

Одночасно успіх реформи зумовлюється тим, що Л. Ерхард широко використав допомогу вчених своєї країни. Так, відповідно до державного закону була утворена Експертна рада з оцінки загальноекономічного розвитку, що готувала вихідні пропозиції для прийняття урядом господарсько-політичних рішень.