Мінітерство освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький університет управління та права

НАУКОВА РОБОТА

НА ТЕМУ

«Сучасні молодіжні субкультури в суспільстві»

Виконав : студент 2-ї групи І курсу

Факультету управління та економіки

Качеровський Д. Л.

Перевірив : доцент кафедри

філософії та політології, кандидат

філософських наук

Вальчук А. М.

Хмельницький

2012

Зміст

Розділ-1. Виникнення розвиток субкультур

1.1 Поняття винекнення явища субкультури

1.2 Розвиток і еволюція субкультури

Розділ-2 Сучасний стан субкультур

2.1 Загальний стан і характеристика субкультури

2.2 Оцінка впливу розвитку субкультур на суспільство

Розділ-3 Значення субкультур у житті суспільства

3.1 Роль і вплив субкультур на життя суспільства

3.2 Сучасний стан субкультур в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

„Я не схожий на всіх – це моя натура,

 це моє життя, моя субкультура.”

(С)Серцевий Напад

„Від вашої присутності всі завжди насторожі,

Тому що ви інакші, тому що ви несхожі.”

Парадоксально, але одним з найбільших бажань кожної людини є прагнення бути особливим, вирізнятись з-поміж інших. Найбільшим страхом -  „бути не таким”, іншим, не сприйнятим натовпом більшості.

„Теплий вечір в центрі міста... Панки, готи, металісти...” – це не лише слова пісні, а й звичне явище, мабуть, для кожного міста. Отже, давайте по-порядку поговоримо про явище субкультири і яскравих її представників.

Субкультура – це система переконань, цінностей і норм, що їх розділяє і активно використовує явна меншість людей в межах певної культури. Представники субкультур називають себе неформалами.

Субкультур налічуються сотні, зі своїми особливостями, відгалуженнями і звичайно яскравим зовнішнім виглядом.

Вважається, що неформали переважно підлітки і молодь – ця думка є частково помилковою. Також безпідставним є страх перед субкультурами. Більшість з них абсолютно не агресивні.

Обєктом моєї курсової роботи є молодь її поведінка смаки, стилі їхні погляди на життя. Це можна пояснити на словах сучасної молоді що утворюють сучасне суспільство. Якщо в людині переважає прагненя стада, бути таким як всі – ви сіріа маса. Якщо ви прагнете вирізнятись, будь-як підкреслити свою унікальність – шукайте „своє”.Якщо між цими двома прагненнями виходить балансувати і вдається жити в гармонії з собою – це чудово. Тоді, ви щаслива людина і безперечно представник унікальної субкультури, яку творите для себе самі. А також обєктом наукової роботи є всі явища та процеси що зумовили винекнення розвитку та сучасного стану субкультур у суспільстві

Молодь живе загалом в соціальному і культурному просторі, тому криза суспільства не може не відбитися на утриманні і спрямованості молодіжної субкультури. Яке суспільство - така і молодь, отже, і молодіжна субкультура. Предметом мого дослідження є : виховання, система ціностей, життєвий стиль якої небудь соціальної групи, що представляє собою самостійне утворення в рамках домінуючої культури.

Субкультура може відрізнятися від домінуючої культури мовою, манерою поведінки, одягом і т. д. Основою субкультури можуть бути стиль музики, спосіб життя, певні політичні погляди. Деякі субкультури носять екстремальний характер і демонструють протест проти суспільства або певних суспільних явищ. А деякі субкультури мають замкнутий характер і прагнуть до ізоляції своїх представників від суспільства. Іноді субкультури розвиваються і входять як елементи в єдину культуру суспільства. Мета мого наукового дослідження зрозуміти і дослідити причини явища процеси винекнення та розвитку субкультури.

Молодіжна субкультура - досить нове і багатогранне явище суспільного життя. Існування цього феномену зачіпає безліч аспектів - від соціокультурного розвитку суспільства в цілому до психологічних особливостей певних вікових груп. У сучасній культурі присутній яскраво виражений шар інновацій, які постійно зламують і перебудовують культурну традицію, ускладнюючи тим самим процеси соціалізації та адаптації людини до постійно змінюваних умов і вимог життя, пошуки людиною самого себе, своєї індивідуальності і соціального статусу ускладнюються достатком вибору, що сполучається з динамізмом і новизною. Останнім часом поняття "молодіжна субкультура" все частіше і частіше стало використовуватися вченими-соціологами та журналістами при зверненні до явищ і процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі. В цьому й заключається новизна мого наукового дослідження і актуальність теми дослідити : виникнення розвиток субкультур їх еволюція та сучасний стан субкультур.

Практичне значення цієї наукової роботи полягає в : оцінкі впливу розвитку субкультур на суспільство, значенні субкультур у житті суспільства, роль і впливу субкультур на життя суспільства тощо. Актуальність цієї теми обумовлена ​​появою останнім часом великої кількості різноманітних субкультур і зростанням інтересу до цього феномена. Чи варто чекати біди від численних формувань або це природний, прогнозований процес. Навіть більшість піддослідних проявили жвавий інтерес до даної теми.

Розділ 1. Виникнення розвиток субкультур

1.1 Поняття винекнення явища субкультур

На виникненя і розвиток та функціонування субкультур повпливало багато причин факторів : політичних ( протест ), культурних ( музика, мистецтво кіно книжки сайти) релігійних ( сатанізм ) соціальних тощо.

Моральна рефлексія — якісна характеристика особистості, здатної осмислити і оцінити власні вчинки. Моральна рефлексія є характерною рисою високорозвиненої особистості, оскільки вона є вираженням потреби людини у самооцінці (в тому числі, і у вигляді самопокарання). Другою складовою моральної рефлексії (крім здатності судження) є совість: здатність особистості здійснювати етичний самоконтроль. Совість стає вирішальною особистісною якістю, коли людина потрапляє в ситуаці вибору.Характеризуючи людину, оточуючі майже завжди дають оцінку її смакам: «поганий смак», «добрий смак», «несмак». Смак являє собою здатність людини до сприйняття і оцінки естетичних якостей явищ та предметів і розмежування прекрасного від потворного.Формуючись як особистість, людина відчуває на собі безліч культурних впливів. Це і досвід загальнолюдської культури, і конкретно-історичний час, в якому вона живе, і національна культурна атмосфера, як її безпосереднє культурне оточення і середовище, в якому відбувається пробудження людини до культурного життя. Можливо визначення моральна рефлексія пояснює винекнення субкультури адже без людини не було б субкультури.

Хоча з’ява терміну «субкультура» у науковій літературі датується 30-ми рр. ХХ ст., дійсного поширення він набув у 1960-70-х рр., у зв’язку з дослідженнями молодіжних рухів. Спочатку на передній план виступає префікс «sub» (тобто «під-»), позначаючи сховані, неофіційні культурні шари, що є підкладкою «денної поверхні» пануючої культури [1]. Пов'язане поняття - анднрграунд.

Пристосовуючись до мінливих реалій життя, культура безперервно розвивається. Культуру розглядають як модель для дійсності і саму дійсність. Зміни у культурі виникають через взаємодії між окремими особами. Окремі особи — це творіння і водночас творці культури. У результаті переговорів суспільство досягає консенсусу щодо сенсів. Проте беруть участь у цих переговорах і впливають на зміни не конкретні особи, або підгрупи та субкультури.

Субкультури — головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення культури. Ці ідеї асимілюються суспільством в міру того, як вони отримують ширше визнання. Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які дозволяють їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими маркерами колективної ідентичності, як-от раса, стать, клас, сексуальна орієнтація. Культурний консенсус з'являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому розумінні, субкультура — це будь-яка група у складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належить до головного річища культури. У вужчому розумінні це — будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю поглядів тощо.

Уперше поняття субкультура як науковий термін з’явилося приблизно в 30-х роках ХХ століття. Термін поєднав такі концепти, як «люди одного кола, золота молодь, богема». А першою у світі була бітники – перша субкультура середнього класу, або субкультура способу життя ... (1956 рік, США).Субкультура виникла як соціо-культурне явище в суспільстві.Тому, на мою думку, складовими субкультури, а одночасно й ознаками є знання (картина світу у вузькому сенсі); цінності; стиль та спосіб життя; соціальні інститути як системи норм; процедурне знання: навички, уміння, способи здійснення, методи; потреби та схильності (див. схему). Складові та ознаки субкультури Критерієм наявності та сформованості субкультури є єдність вищевказаних параметрів. Творцем та носієм субкультури тут є соціальна група, що має певні культурні ознаки, котрі відрізняють її від інших спільнот. Соціальну групу тут слід розуміти передусім в широкому сенсі. Тобто як велику спільноту людей, головною ознакою якої є насамперед культура, а не місце в системі суспільних відносин. Розшифруємо запропоновану схему докладніше. Знання (картина світу у вузькому сенсі). Під цим поняттям мається на увазі вся сукупність знань та уявлень індивіда про оточуючу дійсність, відштовхуючись від яких, індивід вибудовує цілісний образ соціального світу та свого місця в ньому. На основі виробленого образу відбувається орієнтація в життєвому просторі. Тут слід виявити яким чином відбувається робота з соціальною інформацією та які елементи соціального світу при цьому виділяються, а також механізми , що обслуговують процес побудови такого образу. Цінності ми розумітимемо як компонент соціальної системи, що наділяється особливим значенням в індивідуальній або суспільній свідомості. Цінністю може бути будь-який об’єкт (матеріальний чи ідеальний) — як реальний, так і уявний — у тому разі, якщо такий об’єкт слугує фокусом прагнень, бажань груп або окремих осіб. У будь-якій системі цінностей можна виділити: 1) те, чому надається перевага найбільшою мірою (акти поведінки, що наближається до соціального ідеалу; це те, чим захоплюються, але чого не завжди дотримуються); 2) те, що вважається нормальним, правильним (так чинять у більшості випадків); 3) те, що не схвалюється, засуджується і — на крайньому полюсі — вважається аморальним, злочинним. До цінностей, що характеризуватимуть та вирізнятимуть субкультури як такі, ми віднесемо саме ті цінності, що є притаманними певній соціальній групі в цілому та конкретному індивіду (членові субкультури) зокрема. Стиль та спосіб життя. Ця категорія поєднує в собі такі компоненти, як стиль життя, спосіб життя, соціальні ролі та статуси. Стиль життя розумітиметься як соціально-психологічна категорія, що виражає певний тип поведінки людей. Це поняття дає змогу сконцентрувати увагу на суб’єктивному боці людської діяльності, мотивах, формах вчинків, повсякденної поведінки індивіда, сім’ї, інших соціальних груп. Спосіб життя відповідно, охоплюватиме сукупність типових видів життєдіяльності індивіда, соціальної групи, суспільства в цілому, яка береться в єдності з умовами життя, котрі її визначають. Ця категорія дає можливість комплексно, у взаємозв’язку розглядати основні сфери життєдіяльності людей: їхні працю, побут, суспільне життя та культуру, виявляти причини їхньої поведінки, зумовленої устроєм, рівнем та якістю життя. Соціальні ролі та статуси також належать до стилю та способу життя. Спосіб життя індивіда в культурі та субкультурі передбачає набір ролей, які індивід виконує за різних обставин. Можна стверджувати, що описати всі можливі обставини навряд чи можливо, але серед них можна виділити класи стандартних обставин, в які індивід потрапляє регулярно. В кожному класі таких обставин людина виконує певну роль (як правило одну). Інваріантний клас обставин передбачає обмежений перелік ролей; виконуючи їх, різні особистості реалізують тим самим вимоги інститутів, які вироблені для даних класів обставин і які можуть бути відображенням своєрідності субкультури. До стилю та способу життя, що характеризуватиме та вирізнятиме субкультуру як таку, ми віднесемо саме той стиль та спосіб життя (стиль життя, умови життя, ролі та статуси), що є притаманними певній соціальній групі в цілому та конкретному індивіду (члену субкультури) зокрема.

З часом субкультура почала набувати нові форми інтереси охоплювати нові ідеї і створювати собі подібну але з іншими поглядами на життя інтересами тощо. Але у Європі зокрема Рядянському Союзі перші субкультури почали вмнмкати або емігрувати в 70-х роках ХХ століття.

1.2 Розвиток і еволюція субкультури

Мені б хотілося зупинитися на такому параметрі субкультури як індивідуалізм, колективізм це і стало стимулом розвитку і еволюції субкультури. Можна припустити, що чим більше субкультурних груп у суспільстві, тим більша потенційна свобода індивідуальності. Доіндустріальні спільноти представляли собою модель колективної культури. Один австралійський дослідник писав: «Коли народ племені вибирає якусь речі, ми повинні всі погодитися з вибором - це те, що ми називаємо кооперацією». Але з точки зору західної людини це називається підпорядкуванням. Член племені чудово усвідомлює, що йому більше нікуди йти. Його суспільство монолітне, це те, що соціологи називають «недифференцированностью». У міру розвитку суспільства постійно відбувається соціальна еволюція і діфферентація. Цей процес відбувається у всьому світі.

Примітний факт полягає в тому, що субкультури виникають в основному у великих мегаполісах, і це обумовлено великою кількістю населення. А це говорить про те що де багато населення там багато ідей поглядів смаків інтересів що зумовили винекнення субкультур.

Причини формування субкультури

Групи субкультур формуються через потребу втечі від загалу і намагаються знайти нове значення речей — вони постають з колективної і майже стихійної потреби по-новому визначити щось важливе для суспільства. Люди у пошуках розв'язань знаходять інших із подібними проблемами і починають усвідомлювати, з якою субкультурою вони хочуть себе ідентифікувати. Долучатися до неї чи ні — то справа кожного зокрема. Адже слід зважити на можливість остракізації з боку загалу.

Щоб вирішити суперечності в основній культурі, якщо вона вже не забезпечує наступне покоління дієвою ідеологією, субкультура набирає форми у власній музиці, моді та ритуалах, які здатні творити. Теорія просотування стверджує: напрямки творяться на вершині суспільної структури, а потім «просотуються» на інші рівні. Наприклад, вершиною структури можуть бути модельєри, моделі, рекламні агентства та відомі особистості. Молодь отримує інформацію з телепередач про моду, музичних кліпів та журнальних реклам.

За спрямованістю інтересів субкультура класифікується в процесі свого розвитку і еволюції:

1) способом використання часу - музичні й спортивні фанати, металісти, любери й навіть нацисти;

2) із соціальною позицією - екокультурні;

3) зі способом життя - "системники" і їхні численні відгалуження;

4) з альтернативною творчістю - офіційно не визнані живописці, скульптори, музиканти, актори, письменники й інші.

У звязку з розвитком і еволюції субкультур виникли : Теорії формування субкультур

1. Субкультуру визначають з марксистського погляду у контексті класу.

2. Субкультуру визначають з марксистського погляду, але без класової структури.

3. Субкультуру визначають як протистояння гегемонії — це субкультура на вищому рівні.

4. Пост – структуруалісти визначають субкультуру як індивідуальне або групове протистояння. У 70-их роках пост-структуралісти розглядали вищий клас як такий, що горне до себе робітників, і тим мотивує їх разом із нижчим класом ставати заможнішими. З цього і виникла субкультура — щоб вирішити конфлікти між класами. Спільним тут є протистояння домінантній культурі. Якщо культура — це суспільне творіння, відтворення сенсу, значення та свідомости, то домінантна культура мусить бути найбільш поширеною культурою — культурою, якій все до снаги.

Відмінності між субкультурами

1. Одні субкультури пов'язані з територією, а інші — ні.

2. Одні мають систему підготовки нових членів, інші ж — ні.

3. Одні займаються залученням нових членів, інші — ні.

4. Одні субкультури ієрархічні, інші ж — ні.

5. Одні вдаються до повстання, інші — до протистояння або ізоляції