Хмельницький університет управління та права
Юридичний факультет
Кафедра філософії та
соціально-гуманітарних наук
Навчальна дисципліна:
Етика (загальна і професійна)
Лекція № 5
Тема 4: Добро і зло як провідні поняття моральної свідомості і категорії етики.
Денищик О.І.
доцент кафедри,
кандидат пед. наук
Хмельницький
2012
Тема 4
Добро і зло як провідні поняття моральної свідомості і категорії етики
План
Моральна свідомість: поняття, рівні, структура. Провідні етичні категорії.
Добро – основна етична категорія: сутність, зміст.
Благо, користь і добро.
Зло – основна етична категорія: сутність та види.
Література:
Основна
Додаткова
Питання 1. Моральна свідомість: поняття, рівні, структура
Моральна свідомість – це специфічний різновид суспільної та індивідуальної свідомості, спрямованих на освоєння ціннісних властивостей суспільних відносин і вчинків людей з точки зору їх відповідності прийнятим у суспільстві моральним нормам та принципам.
Так, В.О. Лозовой та М.Б. Ценко вважають, що моральна свідомість як важлива складова моралі є своєрідним сплавом почуттів, уявлень, переконань, норм, принципів, ідеалів, оціночних суджень, у яких виражається її духовна сторона. Моральна свідомість є відбиттям життєво-практичного та історичного досвіду людей. Вона орієнтує, оцінює і регулює поведінку особистості, є складовою частиною соціального механізму наступності. Це одна з форм індивідуальної суспільної свідомості і виконує своє призначення через вироблення духовних цінностей, що складають ідеальну модель належної поведінки і стосунків.
Моральна свідомість – складний, суперечливий феномен духовної культури, що має свої рівні, форми, структуру. Вона функціонує на двох рівнях – емоційно-почуттєвому та раціонально - теоретичному, які існують у взаємодії, єдності, доповнюючи один одного.
За походженням і змістом моральні почуття є соціальними, вони формуються і розвиваються тільки в суспільстві у процесі взаємодії соціальних індивідів за допомогою виховання і самовиховання. Культура моральних почуттів є вираженням міри моральної розвинутості особистості її здатності до морального резонансу (милосердя, співчуття, співпереживання) і виявляється у вчинках, культурі поведінки. Почуття, переживання є основою мотивів, ідеалів, оціночних уявлень, ціннісних орієнтацій. Цей рівень пов'язаний з реакціями особистості на стосунки між людьми. Реакції виявляються у почуттях симпатії, антипатії; любові, ненависті; довірі, недовір’я; обов’язку, відповідальності,; національної гордості, космополітизму; гідності, вимогливості; егоїзму, альтруїзму, тощо.
Раціонально-теоретичний рівень моральної свідомості виражається у системі моральних знань, перш за все, етичних, про норми, принципи, ідеали, оціночні судження, понятття, у яких теоретично обгрунтовується моральність та її елементи. Своїм змістом цей рівень моральної свідомості дає уявлення про те, якою має бути дійсність відповідно до потреб субєкта. Це ідеальна проекція того, що бажається, вимагається, необхідно бути, тобто загально-історичні абсолютні потреби суспільного розвитку, що складають одночасно і мету, і засіб такого розвитку.
Залежно від носія моральна свідомість поділяється на індивідуальну і суспільну. Головними компонентами індивідуальної моральної свідомості є моральні почуття обов’язку, совісті, гідності, справедливості тощо – що у сукупності складають емоційно-почуттєвий рівень. Раціонально-теоретичний пов’язується з системними знаннями, уявленнями про поняття, їх зміст, взаємозв’язок, наприклад, про добро, зло, щастя, сенс життя,рівність, свободу, справедливість, відповідальність, що дають уявлення про моральні цінності взагалі і вищі зокрема. Почуттєвий і раціональний рівні індивідуальної моральної свідомості є основою моральних переконань. Важливою її складовою є воля, що концентрує зусилля особистості, перетворює індивіда на активного суб’єкта і переводить переконання, бажання, цілі у конкретні дії, вчинки. Індивідуальна моральна свідомість у єдності почуттєвого, раціонального і вольового складників формується у взаємодії з суспільною моральною свідомістю у повсякденній моральній творчості.
Суспільна моральна свідомість, носієм якої є суспільство, акумулює не тільки і не стільки моральну практику сучасників, а значною мірою використовує досвід минулих поколінь та історичних епох, їх пошуки і досягнення. Суспільна моральна свідомість також структурується за двома рівнями. Основою емоційно-почуттєвого її рівня є моральні почуття, невідрефлектовані моральні судження й відповідні оціночні уявлення, судження. Такий рівень свідомості та її компоненти відрізняються нечіткістю, суперечливістю і пов'язані з безпосередніми потребами людини, носять більш конкретний, поєднаний з інтересами соціальних групп, спільнот, прагматичний, утилітарний характер. Раціонально-теоретичний рівень суспільної моральної свідомості, спрямований на вирішення головних питань добра і зла, сенсу життя і щастя, свободи, рівності, справедливості, відповідальності, має чіткий, послідовний, раціональний і системний характер. У моральній діяльності (аспектах) і моральних відносинах реалізуються моральні почуття, знання, переконання, уявлення людей про моральні цінності.
Суспільна моральна свідомість – цілісний феномен, де теоретичний рівень відбивається у системі понять. Поняття моральної свідомості відіграють важливу роль у духовно-практичному освоєнні світу. Вони, з однієї сторони - інструмент пізнання моральної сфери життя, з іншого – ступені пізнання, які доповнюють і закріплюють отримані знання. Зміст понять моральної свідомості наповнюється й змінюється з історичним розвитком людства (етносів, націй), світової (національної) духовної культури. Специфіка понять моральної свідомості у тому, що вони своєрідно відбивають моральне життя суспільства, спільнот і людини, використовуються для оцінки різних дій, вчинків як людини, так і інших соціальних суб’єктів.
Найбільш чітко, всебічно поняття моральної свідомості опрацьовуються моральною філософією. Складні та суттєві поняття моральної свідомості, що відбивають вузлові сфери морального життя, отримують категоріальний статус (добро і зло, сенс життя і щастя, обов’язок і совість, моральний вибір і відповідність, любов тощо.) Категорії – це результат наукового дослідження, філософського узагальнення, констатації що, вони належать етиці як науці про мораль.Таким чином, етичні категорії –це основні питання етики, які відображають найбільш суттєві сторони і елементи моралі й моральності.
Слід підкреслити, що споконвіків видатні філософи і науковці здійснювали дослідження, осмислення і визначення провідних категорій етики (Конфуцій і Аристотель, Августин Блаженний; І. Кант, Карл Маркс і Гегель, Спіноза, Ніцше та інш.), і намагаючись усвідомити свій внутрішній етичний світ і дати свої відповіді на такі актульні проблемні питання, як:
У чому сенс життя і щастя?
Яка сутність і взаємовідношення добра і зла сьогодні?
У чому сутність, зміст та взаємозвязок товариськості, дружби і любові?
Чи можна стати «по той бік «добра і зла» ?
У чому полягає специфіка взаємозв’язку моральної і првової відповідальності юриста?