Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Office Word.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
199 Кб
Скачать

1. Визначення поняття ”право”

Не зважаючи на те, що існували різні уявлення щодо права, всім уявленням щодо права минулого і сьогодення притаманні спільні ознаки: 1. право це соц.. явище, без якого неможливе нормальне існування цивілізов. сусп..; 2. право повинно слугувати інтересам суспільства в цілому, а не окремим групам чи класам; 3. це міра, стандарт, модель поведінки.

Право – систематизована сукупн. заг.-обовязкових правил повед., встановлених або санкціонованих д-вою для врегулювання сусп.. в-н, виконання яких у разі необхідності забезпечується засобами державного примусу. (з т.з. нормат. школи).

Ознаки права: 1. встановлене або санкціоноване д-вою – д-ва встановл. правила повед., фіксуючи їх в правових пис. докум; 2. загальнообов’язковість – правила повед. обов’язкові для всіх і кожного без виключення; 3. системність – право це не механічна сукупн., велика к-сть заг.-обовязк. правил повед., а сукупність взаємоповяз. правил повед., які утвор. єдину цілісну систему; 4. регулятивність – право врегульовує в-ни між людьми, визначає їх права і о-ки; 5. формальна визначеність – свій зовнішній вияв право знаходить в правових пис. докум.

Позитивне право – право, яке має походження від д-ви і змістом якого є НПА, які вона приймає.

Природне право – сукупн. прав, які має кожна людина від народження, і які є невідємними і невідчужуваними.

Право з т.з. істор. школи права - це історичне явище, котре як мова так і звичаї народу виникає і розвивається природним шляхом, поступово, непомітно, і його ототожнюють із звичаями та традиціями кожного народу.

2. Право і норми громадс. Організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.

Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу. Звичай як джерело права визнавався ще римськими юристами, якщо при розгляді справи були відсутні конкретні вказівки, виражені в інших формах права. Звичай не повинен суперечити закону, він повинен його доповнювати. Звичай повинен був:

а) виражати тривалу правову практику;

б) відображати одноманітну практику - як дії, так і бездіяльності;

в) втілювати невідкладну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.

Міжнародний звичай є джерелом міжнародного права у випадках, коли відносини не врегульовані міжнародним договором. В юридичній науці звичаї підрозділяються на правові (звичаєве право) і неправові, або загальносуспільні. Правові звичай тому і називаються правовими, що вони одержують відображення в праві До звичаїв відносять також традиції. Їхнє виникнення не обов'язково обумовлено тривалим існуванням якої-небудь норми. Традиції виражають прагнення людей зберегти успадковувані від попередніх поколінь форми поведінки; вони виникають через розповсюдження якого-небудь прикладу, сприйнятого і схваленого суспільством.

Церкви керуються своїми внутрішньо релігійними правилами і переконаннями, так і чинним законодавством України. Церква поважає право, закони, встановлений в державі порядок, а держава гарантує можливість вільної релігійної діяльності, що не суперечить принципам суспільної моралі і гуманізму.

Про тісний взаємозв'язок права і релігії говорить той факт, що багато християнських заповідей, такі, наприклад, як не вбий”, не вкради” і інші закріплені в законі і розглядаються ним як злочини.

Норми звич. є складовою і не є частиною права. Д-ва встановлює норми для д-сті гром. організацій через ЗУ Про політ. партії, ЗУ Про обєднання громад. Право встановл. д-вою і пошир. на всіх гром.