Практичне заняття 11

Тема: Державне регулювання цін та інфляції

1. Адміністративні та законодавчі обмеження зростання цін.

2. Економічні методи регулювання цін.

3. Внутрішні та зовнішні ціни. Моніторинг цін.

4. Знецінення грошової маси як дестабілізуючий фактор економічного розвитку.

5. Інфляція і фактори, що на неї впливають. Основні методи боротьби з інфляцією.

6. Валютне поточне і довгострокове (структурне) регулювання. Дисконтна і девізна валютна політика.

7. Методи регулювання валютного курсу. Валютний коридор.

1. Адміністративні та законодавчі обмеження зростання цін.

Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.

Ціна має важливе політичне, економічне і соціальне значення.

Держава повинна відстежувати зміни цін на всі види товарів, продукції, послуг; аналізувати причини змін, прямо або побічно впливати на процеси внутрішнього ціноутворення. При цьому рівень і динаміка цін розглядаються як найважливіші характеристики стану економіки в цілому, а вплив на ціни – як складова частина дії на розвиток всієї економічної ситуації.

Державна цінова політика реалізується через визначення порядку формування цін і їх регулювання, контроль за дотриманням дисципліни цін, припинення дій монополістичних структур з метою створення рівних конкурентних умов всім підприємствам і підприємцям.

Регулювання цін полягає в тому, що за допомогою законодавчих, адміністративних і бюджетно-фінансових заходів держава впливає на ціни так, щоб забезпечувати розвиток економічної системи, сприяти свободі підприємництва, захищати підприємства різних форм власності, сприяти конкуренції, контролювати інфляцію і пом'якшувати її наслідки для населення і підприємств.

 

Державний вплив на ціни може бути прямим і непрямим.

Пряме регулювання цін є адміністративним втручанням держави в процес формування рівня, структури і динаміки цін. До методів прямого регулювання цін відносять:

• встановлення фіксованого рівня ціни, а також порядку і розміру її зміни;

• встановлення граничних або мінімальних цін;

• встановлення мінімальних, фіксованих або граничних коефіцієнтів зміни цін, нормативних рівнів рентабельності, рівнів постачальницько-збутових (опті), торгівельних надбавок і націнок;

• введення порядку декларування цін;

• загальне заморожування цін або заморожування цін на окремі товари;

• встановлення рекомендаційних, заставних, гарантійних, паритетних цін.

 

Пряме регулювання цін державними органами носить обмежений характер, охоплюючи переважно ціни на продукцію, товари і послуги в галузях суспільного користування (електроенергетика, транспорт, зв'язок, водопостачання, сільське господарство).

При цьому особлива увага приділяється запобіганню розвитку монополізму, за винятком природної монополії, обумовленою природою продукту, що реалізовується, або особливими правами власника.

 

Непряма дія на процес ціноутворення, рівень цін, їх динаміку здійснюється на рівні економіки через систему економічних важелів шляхом регулювання не самих цін, а чинників, які впливають на них. До непрямих методів регулювання цін відносять:

• систему оподаткування, що діє, – кількість податків, їх ставки, порядок розрахунку і включення в ціну. Податки істотно впливають на рівень цін, сприяючи їх зростанню і обмежуючи об'єм вжитку населення;

• рівень процінтних ставок рефінансування Цtнтрального банку і умови кредитування. Зростання ставок наводить до зростання цін, т. до. оплата відсотків за користування позикою включається в собівартість продукції, робіт, послуг або відшкодовується за рахунок прибутку. Одночасно динаміка цін робить вплив на рівень ставок, т. до. інфляція наводить до зростання потреб підприємств в оборотних коштах, збільшуючи попит на кредит, що веде до збільшення ставок;

• торгівельна політика держави – ставки експортно-імпортних мит, співвідношення між ними. З одного боку, розмір ставок безпосередньо впливає на рівень цін, т. до. величина мита включається до складу ціни, а з іншого боку, за допомогою митних зборів регулюється об'єм і структура експорту і імпорту, т. е. пропозиція на ринку, що впливає на рівень ринкових цін;

• змінний курс валют, встановлений Цінтральним банком. Економіка Росії тісно пов'язана зі світовою і через умови, що склалися, залежить від курсів основних валют. Тому знецінення рубля наводить до інфляційних процесів в країні – приклад тому фінансова криза серпня 1998 г.;

• регулювання державних витрат, заробітної плати в державному секторі, пенсійного забезпечення, розмірів посібників, стипендій і ін. Їх підвищення, не забезпечене відповідною товарною масою, створеної усередині країни, наводить до збільшення грошової маси і підвищення цін

• політика держави в області інвестицій, субсидій, пільг, державних замовлень і закупівель, здійснення економічних і соціальних програм. Дії держави роблять вплив на стан виробництва і об'єм вжитку, що впливатиме на рівень цін;

• введення адміністративних обмежень і заборон, антимонопольне законодавство.

 Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні

Сьогодні в Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб’єктів господарювання. Ця система, з одного боку, обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого — створює більш-менш справедливі умови функціонування для всіх учасників економічних відносин, сприяє створенню вільного кон­курентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій, таких як: монополістичне ціноутворення; штучне підвищення цін на товари першої необхідності тощо.

Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрун­тується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких є:

• Закон України «Про ціни і ціноутворення»;

• Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»;

• нормативні документи Верховної Ради України;

• нормативні документи Кабінету Міністрів України;

• нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України;

• роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України;

• нормативні документи органів місцевого самоврядування.

Сфера дії Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва. Цей Закон спрямований на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки;

• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

• протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;

• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

• розширення сфери застосування вільних цін;

• підвищення якості продукції;

• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;

• створення необхідних економічних гарантій для виробників;

• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Законом декларується вільне встановлення цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, з яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Характер державного регулювання цін вміщено у статтях 8, 9 та 10. Згідно з цими статтями державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

• державних фіксованих цін (тарифів);

• граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.