Розділ 2

Концепція

Економічної

освіти в україні

2.1. Проблеми організації

ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Ви важаєте, що добра

освіта дорого коштує?

А скільки в такому разі

коштує невігластво?

(З інтерв’ю з японським журналістом)

У курсах «Педагогіка і психологія» та «Освітній менеджмент» Ви вже вивчали концепцію неперервної економічної освіти в Україні. Нагадаємо тільки її суть, аби можна було перейти до інших проблем, пов’язаних з методичними особливостями економічної освіти та навчання.

Система освіти, що діяла раніше, була достатньо продуманою й охоплювала ланки дошкільного виховання, загальної середньої освіти (початкова, неповна та старша школа), професійної освіти, вищої освіти, системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, позашкільної освіти і виховання, аспі­рантури, докторантури й забезпечення можливостей для самоосвіти. Слід визнати, що в умовах планового господарства ця система була ефективною.

Зрозуміло, що існує певний взаємозв’язок між рівнем організації освіти та соціально-економічним розвитком країни. Як відомо, освіта має випереджати розвиток економіки, з одного боку, а з іншого — саме розвиток економіки вимагає розвитку системи освіти. Так, наприклад, в процесі розвитку ринкових відносин у Польщі подвоїлась кількість студентів.

Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова царина освіти, тому в процесі її формування і розвитку важливо не наробити помилок.

Зараз в Україні існують різні форми здобування економічної освіти: економічні класи в гімназіях та ліцеях; бізнес-ліцеї для учнів 8–11 класів; суботньо-недільні та вечірні заклади, створені на комерційних засадах, академія дитячого підприємництва «Ділові діти України». Діє система державних и недержавних економічних університетів і вузів, різні курси та семінари-тренінги і т.п.

Вже діють у Києві та в Україні школи, де за спеціально розробленими програмами проводяться уроки з економіки для 1, 2, 3, 4, 5 класів. Є цікаві економічні ліцеї та бізнес-школи. Можлива також організація (на базі університету) на комерційно-спонсорських засадах груп з поглибленим вивченням основ економіки та обов’язковими практичними заняттями. Велику освітню роботу здійснює академія дитячого підприємництва «Ділові діти України», яка проводить українські бізнес-турніри для школярів.

Дуже цікавою щодо формування економічного мислення і поведінки можна вважати учнівську наукову конференцію «Актуальні питання економічної теорії» (краще було б — «економічної практики». — О.А.), що в серпні 1995 р. була проведена в дитячому центрі «Молода гвардія» в Одесі (фінансування взяв на себе Міжнародний фонд «Євразія»). Українські школярі підготували наукові доповіді, відвідали одеський регіональний Центр нових інформаційних технологій, де ознайомилися з комерційною грою «Messe», яка моделює реальні ринкові ситуації.

В Україні діє кілька зарубіжних благодійних програм. Так, фонд «Відродження» сприяв впровадженню методики викладання економіки «Junior Achivement Inc», яка дуже поширена в американських школах. Цей курс є прекрасним зразком методичного забезпечення викладання: дуже цікавий і змістовний підручник, задачник, ділові ігри, набір контрольних тестів. Відомі також школи ЮНЕСКО, програми «Новий день» та інші.

Центр економічної освіти (ЦЕО, м. Харків) як незалежна некомерційна організація в галузі економічної освіти, що підтримується міжрегіональними фондами «Відродження» та «Євразія», почав досить плідну роботу з проведення стартових семінарів для вчителів економіки середніх шкіл України, розробки нових комп’ютерних програм типу економічної гри «Меком» (Моделювання економіки та менеджменту), розробки навчальних посібників, бізнес-тренінгів для працівників фірм та банків.

В Україні вже досить добре відомий зарубіжний досвід викладання економічних дисциплін. Потрібно з почуттям глибокої вдячності визнати, що діючі в нашій країні фонди «Відродження», «Тасис», «Євразія» та інші здійснюють велику організаційно-методичну та фінансову підтримку розвитку економічної освіти. Семінари, конференції, навчальні посібники, безумовно, допомагають викладачам.

!

Але існують певні межі використання зарубіжного досвіду в вітчизняній педагогічній практиці. Аналізуючи чудові закордонні підручники та методичні розробки, викладач натрапляє в практиці на багато протиріч та розбіжностей як при вирішенні економічних ситуацій, так і при відповідях на іноземні економічні тести, іншу мотивацію поведінки в економічних іграх тощо.

Наприклад, якщо іноземним вчителям немає потреби пояснювати, що таке «приватизація», «роздержавлення» і таке інше, то для наших вчителів та школярів — це поки що проблема. Ми в захваті від американських комп’ютерних ігор, але повинні пам’ятати про тисячі українських сільських шкіл, де тих комп’ютерів і не бачили.

? !

Головне, що іноземні методики викладання не враховують особливості національної психології та культури України, не кажучи вже про те, що німці навчають нас «по-німецькому», американці — «по-американському», шведи — «по-шведському» і т.д. Спробуйте уявити собі ситуацію, коли американських дітей навчатимуть «по-українському»!

Культура як етнопсихологічний феномен дуже неоднозначно реагує на вторгнення іншої національної психології та соці­ально-етнічних норм поведінки. В нашому суспільстві поняття «власність», «конкуренція», «бізнес» і т.п. ще формуються, але розвиватись вони можуть тільки на ґрунті національної культури та релігії. Інтервенція іноземних знань та психології поведінки в культуру може її тільки викривити або навіть зруйнувати, якщо не виявити в цьому питанні поміркованості, обережності та методичної майстерності. Зрозуміло, що розробка національної концепції економічної освіти, стратегії і тактики її реалізації можлива тільки силами національної викладацької еліти.

Зміна соціально-економічних умов (економічна криза та перехід до нової економічної системи) призвела до кризи у сфері вищої і середньої освіти в Україні. Ця криза спричинена багатьма факторами: застарілою системою освіти; «відпливом умів» з науки та освіти; соціальною незахищеністю викладачів та учнів; недостатнім фінансу­ванням; падінням престижності освіти та професії викладача; зміною попиту на робочу силу та ін.

На жаль, найбільшим гальмом у справах економічної освіти є відсутність необхідного фінансування, професійно підготовлених викладачів економіки та стандартів економічної освіти. зрозуміло, що це тимчасове явище. Але на певний час доведеться вдаватися до послуг комерційних освітніх закладів.

Американські дослідники, як пише і.А. Зязюн в статті «Реформа освіти в Америці» [89, с.15], основними принципами освіти вважають збіг її результатів з реальними потребами часу і виділяють шість елементів якості:

–що знають учні, коли закінчують початкову або середню школу;

– наскільки ефективно і реалістично освіта на всіх рівнях відповідає вимогам часу, в якому учні житимуть і працюватимуть;

– чи взяті до уваги часткові й глибинні зміни в економіці — від сфери виробництва до сфери обслуговування;

– чи звертається увага з боку освітніх закладів на зростаючу кількість молоді, яка здобуває засоби до існування в умовах ринку;

– для чого учні розвивають комп’ютерну грамотність — для заспокоєння цікавості чи використання в житті;

– для чого використовується мовна грамотність — для власного престижу чи для спілкування як засобу самореалізації власних творчих можливостей.

На жаль, жодні іноземні рецепти і довідники не можуть однозначно відповісти на запитання «як вчити економіці» і вирішити цю проблему в Україні. Як образно висловився один український бізнесмен: «Нам потрібно будувати власний водогін. Ніхто нас до свого водогону не підключить».

!

Взагалі в практичному житті у нас сталася підміна понять економіки, яка ´рунтується на принципах вільного підпри­ємництва, терміном «ринок» (можливо, це перша стадія). Проте після атрофії ринкового мислення в нашому суспільстві починають поволі формуватися початкові елементи економічного мислення і поведінки. Вже відбувається зміна ставлення до власності, грошей, багатства та інших економічних понять.

Якщо метою навчання вважати засвоєння учнями основ економічного розуміння суті тих змін, що відбуваються в нашому суспільстві, то слід визнати, що активний кримінально-мафіозний елемент вже вчить наших дітей економічній поведінці на вулиці. До чого це призводить, ми бачимо. Нам треба взяти ініціативу в підготовці школяра до економічного життя в руки школи, сім’ї, вчителя. Традиційно порівнюючи американський тип освіти з японським та європейським, ми можемо, звичайно, вичленити раціональні елементи, але шлях розвитку, концепцію економічної освіти вибирати нам.

У чому ж, стисло, суть цієї концепції?

Як стверджують автори «Концепції неперервної освіти з економі­ки» [52], єдиним дійовим способом нейтралізації суб’єктивного чинни­ка опору руху до ринку є економічна освіта широких верств населення, і починати її треба, як це доведено у концепції, з середньої школи.

!

Новим у пропонованій концепції є вже сама постановка питання про доцільність викладання економіки як базової дисципліни. Адже на відміну від таких «класичних» дисциплін, як, наприклад, мова, історія, математика, фізика, хімія, біологія, географія, школярам в Україні економіка практично ніколи не викладалась.

Другим істотним елементом новизни є те, що в концепції об­´рунтовано необхідність системного підходу до організації неперер­вної освіти з економіки. Замість оглядового, конспективного курсу, розрахованого на півроку-рік, як це почали практикувати, авторський колектив пропонує запровадити вивчення економіки як базової дисципліни протягом 5–6 років (4 роки в загальноосвітній школі й рік або два у вищих закладах освіти). Для цього основи сучасних економічних знань концентруються у таких п’яти комплексах:

1. Родинна економіка (8 клас).

2. Економіка підприємництва (9 клас).

3. Економічна система суспільства (10 клас).

4. Міжнародна економіка (11 клас).

5. Основи ринкової економіки (І — ІІ курси вузів).

Отже, процес викладання економіки розвиватиметься від простого до складного, від конкретного до абстрактного і від абстрактного знову до конкретної господарської практики.

Нарешті, третій суттєвий елемент новизни полягає в змісті програм і підручників для кожної ланки навчання. Програми відобра­жають сучасний стан економічної теорії і практики, враховують багаторічний досвід викладання основ економічних знань у школах зарубіжних країн.

Реалізація «Концепції викладання економіки» у програмах і стандартах, комплектах тестів і підручниках, наочних посібниках, методичних порадах і безпосередньому процесі навчання сприятиме прискоренню руху України до створення незалежної, соціально-орієн­тованої ринкової економіки, до справжньої демократії.

У процесі викладання психолого-педагогічного циклу ми вже кілька разів обговорювали питання, пов’язані з концепцією економічної освіти, але «чомусь» суть та основні принципи цієї концепції не були розкриті в повному інформаційному значенні цього слова. Здогадуєтеся, чому це так? Та тому, що Ви самі — плоди й носії цієї концепції, і знаєте її результативність ніби зсередини.

Крім того, авторці хотілося б, аби читач, учень «визрів» для її обговорення, тобто щоб у нього з’явилася (після підготовки самостійних індивідуальних завдань) власна думка, і він зміг би свідомо і критично, певною мірою професійно, обговорити і прийняти (чи не прийняти) цю концепцію. До речі, саме такий метод навчання і називають проблемним.