Розділ 3

реалізація завдань економічної

освіти в методиці викладання

економічних дисциплін

3.1. Ступеневий принцип

НЕПЕРЕРВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ

Немає сумніву, що у процесі викладання педагогічного циклу Вам не один раз пояснювали суть процесу навчання. Проте на кожному рівні педагогічної підготовки, а також через власне розуміння кожним викладачем поняття «освіта» ця суть постійно збагачувалась та поглиблювалась. Тому і ми не зможемо встояти перед спокусою висловити своє бачення цього таємничого процесу (рис. 16).

Традиційне трактування освіти полягає в тому, що освіта — це процес перетворення засвоєних у навчанні знань, умінь, навичок у властивості особистості, коли знання стають переконаннями, їх обсяг — ерудицією, уміння та навички — звичками та професійною майстерністю.

Освіта складається з навчання як процесу викладання й учіння та виховання — як функції навчання і як функції середовища (сім’я, релігія, навчальний заклад).

Якщо розглядати процес навчання як передачу (активну чи пасивну) знань, способів діяльності, досвіду мислення та досвіду соціального спілкування або діяльності, то процес учіння — це засвоєння цих знань та способів діяльності. Причому учіння не збігається із засвоєнням, хоча прагне до такого збігу.

«Соціальне тіло» особистості і викладання економіки. В процесі економічної освіти формується так зване соціальне тіло особистості, її економічна культура і мотиви економічної поведінки.

Поняття соціального тіла у Б.Г. Матюніна — це те, за допомогою чого особистість «бачить», «споживає», а також «виробляє» «соціальну їжу», тобто психіка та її вищий вияв — свідомість [69, с. 46].

Роль викладання економіки у створенні соціального тіла особистості дуже велика.

Рис. 16. Схема процесу навчання

Як відомо, глобальною метою освіти є засвоєння загальнолюдської та національної культури. Нині до нашої культури входить блок нової для нас економічної культури. Україна робить перші (і не завжди правильні) кроки до ринкових відносин. Реальне економічне життя випереджає наші знання у галузі економіки, ставить масу проблем, які потрібно вирішувати вперше і негайно. Однією з них є економічна поведінка молоді.

У наш час молоді люди швидко засвоюють деякі принципи ринкових відносин, механізми економічного способу мислення, але, на жаль, дуже часто навчаються в тіньової економіки.

Особливо турбує відсутність розуміння тісного зв’язку між економікою і моральністю. І це треба обов’язково врахувати у викладанні економічних дисциплін.

Мішель Монтень писав у «Думках про виховання та навчання»: «Ми працюємо тільки для того, щоб напхати пам’ять, а розум і совість не поповнюємо» [80, с. 32].

У змісті і методиці викладання в нас відбулася підміна понять економічної теорії практикою формування постсоціалі­стичного ринку. Але економіка — це наука, а не зведення побутових правил. В основі розуміння економічних явищ лежить економічний вибір і знання моделей поведінки того, хто вибирає. Для організації економічної підготовки дуже важливо знати, в яких випадках нам потрібен «ширпотреб», а в яких — «індивідуальне пошиття». І крім того, звичайно, необхідно ввести іспит з економіки в школі і зробити цей іспит вступним для економічних вузів, розвивати систему економічних факультативів.

Виходячи з концепції неперервної економічної освіти, можна уявити собі, як у педагогічному лабіринті педагоги передають дитину, підлітка, юнака, а також і дорослу людину з однієї педагогічної системи в іншу.

Як вважає Б.Д. Ельконін, нині ми переживаємо критичний період розвитку дитинства. Цей період вимагає зміни системи освіти, оскільки втрачені засади, за допомогою яких осмислюється та організується вся система культури. Основні протиріччя між кризою дитинства та освітньою системою в тому, що відбувається розходження останньої (її цінностей та результатів) з системою «дорослі­шання». В основу розробки філософії економічної освіти доцільно покласти принципи Б.Д. Ельконіна, який розглядає освітній простір як простір розвитку людини, як процес привласнення форм культури [141, с. 17].

У порядку жартівливої розрядки нагадаємо «есе» про стадії розвитку людського мозку (радіопередача «Підйом» від 11 листопада 1995 р.). Отже, народжується людина з досконалим мозком, потім батьки роблять «його розпластування і злам», школа дає «вторинну деструкцію», а вуз «сирне бродіння». Потім йде утворення жовтково-білкової маси і «закисання». І тільки кохання повертає мозок до гармонії і творчості.

Рис. 17. Стадії розвитку людського мозку

Наша мета полягає в тому, щоб (в найзагальніших рисах, звичайно) з’ясувати специфіку методичних прийомів викладання економіки в школі, вузі, в системі підвищення кваліфікації.

Ясна річ, що погляд на економічні явища в дитини один, у школяра інший, а в студента ще інший. Крім того, після закінчення середньої школи шляхи випускників розходяться. Один залишиться тільки зі шкільним рівнем економічних знань. Інший відкриє малий бізнес, і в нього буде свій рівень економічної підготовки. А третій стане менеджером високого класу, і обсяг його підготовки має бути відповідно високим.

Основна мета економічного виховання — формування у людей ощадливості, економності, розважливості, діловитості, організо­ваності: «Дбайливо і уважно рахуй гроші, хазяйнуй економно».

Специфіка виховної дії на людину цілісної системи економі­чного виховання визначається тим, що вона діє на кожну людину протягом усього її життя; охоплює всі боки економічного життя і діяльності людей. При цьому діє тенденція: чим вищий рівень освіти працівника, тим важливіший для нього відповідний рівень економічного виховання.

Механізм економічної системи освіти включає три етапи: засвоєння економічних знань; перетворення економічних знань у переконання та установки; набуття вмінь реалізовувати знання в економічній дійсності. Ефективність економічного виховання залежить від раціонального здійснення кожного етапу окремо.

Засвоєння економічних знань визначається рівнем теоретичної розробки економічної теорії, правильним відбором знань для засвоєння, рівнем теоретичної та методичної підготовки викладачів, інтересом учнів до економічної теорії, поєднанням різних ефективних форм навчального процесу.

Другий етап — перетворення економічних знань у переконання — найскладніший. Дуже серйозно вивчав це питання В.Д. Попов, який вважав, що «знання, осмислені результатом, «прогріті» почуттями, пропущені крізь емоційний світ людини, і дають переконання».

Дуже часто ми стикаємося з поверховими знаннями і так само поверховими переконаннями студентів. Більше того, студенти частіше вірять обивательській економічній інформації, що породжує помилки в практичній діяльності.

Як відомо, кожній людині передовсім потрібний характер, а потім певні професійні знання, так само і випускнику школи потрібні не тільки певні економічні знання, а й певні підприєм­ницькі риси характеру. Ось чому, особливо в молодших класах, необхідно не забувати про виховну функцію економічного навчання.

!

Базові знання — це ті інструменти економічного мислення, якими ми користуємося при аналізі й вирішенні економічних проблем, закономірності, а також способи розрахунків та розкриття різних економічних питань. Ясно, що одні поняття дуже просто можна пояснити на будь-якій стадії навчання, інші можна давати лише у комплексі, а треті треба тільки назвати для загального розвитку.

Відтак, формуючи базу економічних даних, дуже важливо вибрати справді фундаментальні поняття за відомим принципом «Користуватися малим для пояснення великого». За висловом Ф. Найта, «найшкідливіше — це зовсім не невігластво, а знання сили-силенної речей, які насправді ні шеляга не варті»! В нас і так «скільки начитаних, стільки і бездарних» [115, с. 437].

Як писав Стоун, «довга процесія символів, хоч і становить лінійну послідовність, але не створює відповідної послідовності понять в голові читача» [120, c. 437].

Навчання людини відбувається інакше. Людина може впоратися з низкою складних абстракцій, втілених у словесну форму, за допомогою процесів редукції і концентрації.

	активізація уваги
Концентрація йде у двох планах:
	очищення змісту

!

Процес очищення відбувається завдяки об’єднанню численних абстракцій у когнітивні структури, що визначаються жит­тєвим досвідом індивіда. Хоча різні читачі бачать у книзі ті самі слова, але сприймають вони їх по-різному, залежно від власних почуттів, установок та сподівань, що пов’язані з цими діями. Всі вони складним чином взаємодіють із текстом книги, створюють неповторність її розуміння конкретним індивідом.

У зв’язку з розробкою методики навчання основам економіки дуже важливо виділити дозу знання (і незнання) на рівні

— обивателя,

— представника малого бізнесу,

— середнього підприємця,

— стратегічного менеджера.

Не варто забувати народну мудрість, що перевчений гірший за недовченого. «Теоретична економіка здається студентам тає­мничою і втомливою дисципліною значною мірою через те, що ми, економісти, намагаємося їх занадто багато чому навчити» [126, с. 33].

У нашому курсі треба свідомо витримати вже названий принцип: беручися за менше, досягати більшого. Матеріал треба згрупувати навколо кількох концепцій, які становлять базисний набір інтелектуальних інструментів, що ними користуються економісти. Їх на подив мало. Але вони надзвичайно гнучкі та місткі. З їхньою допомогою можна відповісти на такі «таємничі» запитання, як наприклад:

— що таке валютні курси?

— чому фірма, яка прагне прибутку, згодна нести втрати?

— яка природа грошей?

— чому можливі різні ціни на ідентичні товари?

До якої економічної діяльності може підготувати школа?

Рівень економічних знань у різних типах підприємницької діяльності умовно виглядатиме так — рис. 18. Розмір голови кожного чоловічка на рис. 18 символізує обсяг економічних знань.

Рис.18. Рівні економічних знань

Завдання вчителя економіки — створення якісного підприєм­ницького середовища для ринкового механізму. Як свідчить досвід, асами підприємництва та стратегічного менеджменту можуть стати тільки 2–5 % людей; великими підприємцями — 8–10 %, дрібними підприємцями — майже 20 %, але 70 % людей мають набути в школі такого обсягу знань, щоб стати економічно культурними.

Погляньте на рис. 19.

Рис. 19. Орієнтовний розподіл людей за рівнем економічної діяльності

Коли роздивлятися цей рисунок стосовно обсягу знань і вмінь, піраміду треба перевернути, і чим вищий рівень підприємницької діяльності, тим більш тривала підготовка до неї. Така ж тенденція і щодо співвідношення магістрів і бакалаврів.

Але вихідною базою економічної культури всіх випускників буде сім’я і школа. Тому роль базової підготовки є визначальною.

Іноді учня порівнюють з зернятком, що на різних рівнях засвоєння базових економічних (в нашому випадку) понять «всмоктує в себе» тільки ту інформацію, яка видається йому необхідною. А це й передбачає різний ступінь глибини і деталізації розкриття економічних понять та концепцій, тобто відповідний зміст і методику викладання.

Людина навчається економіці все життя, тому що економіка — це середовище, в якому ми живемо.

Рис. 20. Економіку вивчають

все життя!

Отже, стратегія і тактика викладання економічних дисциплін передбачає розробку ре­комендацій щодо обсягу та по­слідовності викладання навчального матеріалу, вироблення критеріїв оцінки ступеня його засвоєння, організації нав­чального процесу та його методичного забезпечення.

Кінець кінцем, нас має цікавити вирішення таких питань:

1. Як повинні розподіляти­ся рівні розуміння еконо­міки в різних освітніх системах?

2. В якому обсязі треба давати для цього економіч­ні знання?

3. Якими економічними прийомами та засобами можна досягти більш результативного навчання?

Відповіді на перше і друге питання дають навчальні програми економічних курсів.

В основі розуміння економіки лежить насамперед знання суті основних економічних понять і концепцій, тобто конкретна база, що поступово розширюється в міру підвищення рівня економічної підготовки.

!

Отже, базові знання збільшуються за принципом спіралі, що розкручується (равлика).

У таблиці 1 наведені сім рвнів розуміння економіки та приклад оволодіння першим рівнем у різних навчальних закладах. Подумайте, як заповнити цю таблицю далі на інших рівнях.

Таблиця 1

РІВНІ РОЗУМІННЯ ЕКОНОМІКИ

В РІЗНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

	Школа	Вуз	Післявузівська підготовка
Рівні розуміння економіки	осв.	спец.	екон.	інші	обива-тель	малий бізнес	менед-жер
1. Оволодіння понятійним та категоріальним апаратом («мовою економіки»)
2. Оцінка взаємозв’язку понять, категорій і закономір­ностей для вирішення реаль­них економічних ситуацій
3. Розуміння структури економіки як системи взаємо­діючих складових
4. Розуміння економічного механізму взаємовідношень між інтересами людей та іншими економічними чинниками
5. Вміння приймати обгрунтовані економічні рішення
6. Вміння зробити економічний вибір
7. Можливість отримати прибуток від економічної діяльності