Модуль 2

Розділ 4

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ

УРОКІВ І ЛЕКЦІЙ

З ЕКОНОМІКИ

4.1. Урок і лекція

ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ

ФОРМИ НАВЧАННЯ

У цьому розділі ми розглянемо урок і лекцію як систему передачі інформації для формування економічних знань, економічного мислення і поведінки в реальному житті. Важливо підкреслити, що в процесі педагогічної практики кожний студент має підготувати і провести в школі або іншому навчальному закладі кілька уроків.

За традиційною педагогікою урок — це така організаційна форма навчальної роботи в школі, за якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за твердим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. За дидактичною метою і використанням тих чи інших педагогічних засобів визначають такі типи уроків:

— урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності;

— урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності;

— урок контролю та оцінювання рівня засвоєння змісту освіти;

— комбінований урок.

Кожний урок є водночас і організаційною формою, й одиницею навчального процесу.

Урок дозволяє реалізувати всі ланцюги процесу навчання:

• засвоєння нових знань і умінь;

• удосконалення знань і умінь;

• використання знань і умінь;

• перевірка знань і умінь.

Лекція (від лат. lectio) означає читання. Коли книга була дуже рідкісною і коштовною (щоправда, зараз вона коштовна теж), читання з коментарями (як і диспути) були важливим джерелом здобування знань (особливо релігійних). А. М. Алексюк наголошує на таких позитивних якостях лекцій [8, с. 175]:

1. 

   Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача. А.П. Чехов залишив нам цікаве спостереження: «Вийшли лекції Захар`їна (відомий лікар-терапевт. — О.А.). Я купив і прочитав ... Але, на жаль, є лібрето, але немає опери. Немає тієї музики, яку я слухав, коли був студентом» [133, с. 445].

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість економити час: за дві академічні години студент отримує інформацію, на самі тільки пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Хочу додати з власного досвіду, що лекція активізує і викладача. Живий контакт з аудиторією є неодмінною умовою продуктивного викладання.

6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

!

Ясна річ, що позитивні якості лекцій (уроків) не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає по давно вже пожовклих конспектах, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні досягнення науки і техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Коли викладач занадто самозакоханий і не цікавиться постійно роботою своїх колег, він може «читати» те, що вже давно було висвітлено іншими, в інших курсах. Якщо він надто палкий прихильник «чистої науки», його лекції будуть декларативними, далекими від практики, від самостійної роботи студентів. Одно слово, якість лекції — це своєрідна математична функція особистості викладача. А як Ви гадаєте?

Що спільне і що відмінне між уроком і лекцією? Спільним є те, що і урок, і лекція — це форми організації навчання і форми передачі навчальної інформації.

За структурою уроки і лекції поділяються на вступні, тематичні, заключні, оглядові, установчі. Розглянемо рис. 24 і порівняємо з рис.1. Ми конкретизували один квадрат рис. 1 — лекцію-урок. Як і кожна схема, ця схема теж досить умовна. Але, на мою думку, вона дає достатнє уявлення про безліч можливостей, які є в розпорядженні педагога.

Лекція (урок) дає початок процесу навчання, визначає шляхи здій­снення всіх видів і форм навчання і встановлює їхній взаємозв’язок.

Якість лекції (уроку) залежить від теоретичного рівня, методики подання базових теоретичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситуацій тощо.

Рис. 24. Види уроків-лекцій і форми їх активізації

Критерієм професійної підготовки викладача є вміння:

—чітко визначити мету викладання курсу;

— розробити взаємозв’язок тем та розділів (модулів) курсу;

— визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

— допомогти учням засвоїти навчальний матеріал.

Ми вважаємо, що лекцію-урок інформаційного типу студент може підготувати самостійно. А для створення лекції проблемного типу викладачу необхідно:

— вказати на наявні в матеріалі проблемні питання;

— створити умови, за яких студент (учень) може побачити, сформулювати й вирішити проблему;

— розробити дійові форми контролю за результатами самостійного вирішення проблеми.

Отже, основне призначення як лекції, так і уроку — це гнучке управління пізнавальною діяльністю учнів, що сприяє становленню їхньої особистості. Відрізняються вони насамперед тривалістю і віком тих, хто навчається. Проте зараз існують дві тенденції, що зближують ці організаційні форми навчання: в лекції все більше використовуються активні, «урочні» засоби — закріплення, опитування тощо, а уроки часто об’єднуються, наближаючись тривалістю до лекцій.

На нашу думку, для викладання економіки в старших класах більше придатні уроки-лекції та уроки-семінари (що можуть іти один за одним), оскільки урок — це більш гармонійна й цілісна форма навчального процесу, ніж лекція.

!

У сучасних умовах роль лекції-уроку як основної форми передачі навчального матеріалу суттєво змінюється. Вона все більше виконує проблемно-установчу функцію, що забезпечує керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі самопідготовки. «Знати, щоб навчитись робити» — таким має бути «епіграф» до багатьох уроків (лекцій) з економіки.

Урок, як «клітинка» педагогічного процесу, відображає його особливості. Якщо не вся, то значна частина педагогіки та психології навчання концентрується на уроці й трансформується в знання учнів через професійні якості та особистість викладача.

Жодного шаблону в структурі уроків не може бути. Вчитель спирається тільки на зміст самого матеріалу, на знання методики викладання, на власний досвід і досвід інших педагогів. Радимо студентам більш уважно аналізувати методику викладання в економічному університеті (пам’ятаєте про «педагогічне або методичне око»?).