Розділ 5

ПРАКТИЧНІ

Й СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

5.1. Особливості

МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

При дослідженні теоретичних основ навчання було показано, що процес навчання полягає у передачі та засвоєнні знань, способів діяльності, досвіду мислення і досвіду соціального навчання. Для наступного викладу важливо згадати такі дидактичні закономірності навчання:

1. 

   оскільки засвоєння — діяльність того, хто навчається, то «пе­редача» змісту навчання означає організацію активності того, хто навчається;

2. процес засвоєння реалізується через зв’язок зовнішньої та внутрішньої діяльності того, хто навчається;

3. засвоєння залежить від того, які знання засвоюються. Єдиним способом засвоєння рис творчої діяльності є самостійне вирішення проблем, нових для того, хто навчається;

4. у цілому процес навчання відбувається лише за активної діяльності тих, хто навчається. Чим більше та різнобічніше забезпечується педагогом інтенсивність діяльності тих, хто навчається, тим вищою буде якість засвоєння на рівні, що залежить від характеру діяльності, яка організується (репродуктивної або творчої). І ще важливо відзначити, що навчальний процес здійснюється лише за відповідності цілей того, хто навчається, цілям викладача.

З переліченого вище можна зробити такі висновки.

!

В економічній підготовці учням треба передати знання про економіку як систему, спосіб економічної діяльності. якщо у практиці дві перші вимоги досить добре розроблені, то досвід мислення (особливо творчого, продуктивного) та досвід соціального спілкування при використанні традиційних форм занять формується недостатньо активно. У цьому плані особливо важливо підкреслити, що як досвід творчої діяльності, так і досвід соціального спіл­кування не можна пояснити традиційним інформаційно-ілюстра­тивним типом навчання (див. рис. 1). Для цього потрібні специфічні форми взаємодії викладачів та учнів — проблемні та імітаційно-ігрові форми навчання. Якщо виходити з відомого принципу «знати, щоб навчитися робити», то практичні й семінарські заняття є найважливішими, бо саме вони відповідають на запитання «що робити?» і «як це зробити?». крім того, семінарські заняття зближують вчителя і учня, згуртовують учнівський колектив, виховують демократичний стиль спілкування.

Спеціалісти визначають такі види семінарських занять (рис. 30):

просемінари — це своєрідні практикуми для підготовки студентів до самостійної роботи з першоджерелами, складання конспектів, тез доповідей тощо;

семінари, які мають безліч різновидів: запитань і відповідей (відповіді оцінюються); розгорнута бесіда; коментоване читання; дискусія; конференція; вирішення проблемних завдань; заняття на виробництві; прес-конференція; «мозковий штурм»; спецсе­мінари; наукові студентські (або учнівські) семінари за спе­ціалізацією.

!

Коротко про історію. Семінаріум (лат. — seminarium) означає розсадник (а семінарист? може, квітка?). В античних школах заняття проводилися у вигляді диспутів, повідомлень тих, хто навчається, коментарів та висновків викладача. Семінарські заняття, як вважає А.М. Алексюк [8, с. 189], означають дискусію з окресленої проблеми і виникли на заміну середньо­вічного диспуту. Мета таких дискусій — навчити студентів логічно висловлювати і обгрун­товувати свої думки з якоїсь проблеми. У XVІІ ст. семінарські заняття використовувались при підготовці філологів з метою інтер­претації текстів, а пізніше — для вивчення теології та юриспруденції. Кажуть, що така форма дискусій була дуже поширена в Києво-Могилянській академії, куди приїздили на диспути вчені з різних країн світу. Методика проведення семінарів та практичних занять (які, до речі, в Київському університеті з 1874–1875 р. вперше за­провадив професор М.Г. Авенаріус), на мій погляд, навіть складніша, ніж методика лекцій.

Традиційно вже склалося, що шкільну систему навчання називають «класно-урочною», а вузівську — лекційно-семінарською. Але нині семінари, як і лекції, все більше впроваджуються в шкільну практику з її традиційною класно-урочною системою. І це дуже корисно для розвитку учнів.

Добре організований семінар не тільки закріплює знання та вміння учнів, а й розвиває в них творчі здібності, вміння слухати іншого і самому аргументовано висловлювати свої думки, розвиває логічне мислення й комунікативні здібності учнів і студентів.

!

Викладачу буває легше прочитати лекцію, ніж ефективно провести семінар. Втім у сучасному навчанні межі між лекцією і семінаром стираються. В практичному занятті викладач кожного разу має справу з новими учнями, їхньою підготовленістю, питаннями, проблемами тощо. Крім того, на відміну від лекції, навчальний ефект тут має прийти раніше. На жаль, у великій масі учні пасивні на лекції (вони пишуть, слухають, мовчать). Практичне заняття — це зовсім інше. Тому управління пізнавальною діяльністю вимагає більшої майстерності, якщо викладач не зводить роботу зі студентами до рівня опитування за конспектом лекції, письмових контрольних робіт або зачитування рефератів.