Тема 2. Виробнича структура підприємства

 

1.     Виробництво як суб’єкт господарювання.

2.     Задачі і принципи підприємств.

3.     Види підприємств (самостійно).

4.     Виробничий процес, їх класифікація. Принципи раціональної організації виробництва.

5.     Типи виробництв і їх техніко-економічна характеристика.

6.     Виробнича структура підприємств, фактори які на неї впливають.

 

1. Виробництво як суб’єкт господарювання.

 

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Основою виробничо – господарською ланкою економіки України є підприємство.

Підприємство – це основна ланка промисловості, що функціонує на основі Господарського Кодексу України про правовий статус суб»єктів господарювання. Це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, наділений правами юридичної особи, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Воно призначено для виготовлення конкретної продукції, потрібної для народного господарства, виконання певних робіт або надання послуг. Головними завданнями підприємства є задоволення потреб суспільства та одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство діє на основі статуту, де визначаються: найменування підприємства, мета його діяльності, органи управління, порядок формування майна та розподілу прибутку (доходу), тобто:

-         мати власне майно;

-         нести самостійну майнову відповідальність;

-         мати право на придбання, на користування власності;

-         мати право бути позивачем та відповідачем від свого імені;

-         мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки.

Майно підприємства складається з основних фондів та оборотних коштів (фондів), які можуть належати йому або бути передані йому у тимчасове користування.

Отримання прибуткує надійним, якщо підприємству вдалося завоювати ринок, домогтися конкурентоспроможності продукції

Таким чином, організації, що не здійснюють господарської діяльності й не ставлять фінансових цілей не є підприємствами. До них не належать структурні відділення підприємства, громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без оформлення статусу юридичної особі та громадські організації.

Управління підприємством реалізується на основі поєднання прав власника майна, принципів самоврядування трудового колективу та прав, що надані керівникові підприємства. Власник може делегувати свої права раді підприємства (правлінню) або іншому органу.

Керівник підприємства, як правило, працює за контрактом, де визначені його права, обов’язки та відповідальність, а також самостійно вирішує всі питання, за винятком тих, що належать до компетенції органі самоврядування трудового колективу.

Вищим органом управління колективного підприємства є загальні збори власників майна. Виконавчі функції з управління здійснює рада підприємства (правління).

Трудовий колектив бере участь у вирішенні питань змін у структурі підприємства, переходу на оренду, прийняття рішень про викуп майна, розгляду проектів колективного договору, а також визначає основні напрями економічного та соціального розвитку, зовнішньоекономічної діяльності, порядок розподілу прибутку; вирішує питання про створення дочірніх підприємства філій, вступу підприємства до асоціації та об’єднань і виходу з їх складу; приймає рішення про випуск та купівлю цінних паперів та інше.

Законодавчими актами гарантується повна господарська самостійність підприємства в планування та визначенні перспектив розвитку його діяльності на основі попиту на продукцію, що виробляється підприємством.

Виходячи із своїх економічних інтересів, підприємства на добровільних засадах можуть утворювати союзи, асоціації, концерни тощо.

Підприємство несе повну відповідальність за порушення договірних, кредитно-розрахункових та податкових забов”язаннь. Воно повинно відшкодувати збитки, що заподіяні порушенням вимог до використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, правил безпеки виробництва.

 

1.     Підприємство – самостійний господарчий суб’єкт, який виробляє продукцію, виконує роботи, здійснює послуги з метою задоволення суспільних потреб і отримує прибутки.

Ознаки підприємства:

1.     Наявність власного майна (ОФ, ОЗ).

2.     Самостійна майнова відповідальність.

3.     Право підприємства користуватися, розпоряджатися своєю власністю.

4.     Здійснювати від свого імені дії які дозволені законодавством.

5.     Бути від свого імені позивачем і відповідачем у суді.

6.     Мати самостійний бухгалтерський баланс.

7.     Мати розрахункові та інші рахунки в банку.

В плановій економіці підприємство працювало за наступною схемою:

Ресурси – виробництво – збут

Ця схема не враховувала попит на продукцію.

В умовах ринкової економіки підприємство працює:

Збут продукції (попит) – виробництво – ресурси

Підприємство функціонує за рахунок таких законів:

1.Господарський кодекс України

2.Статут підприємства.

3.Колективний договір (зарплата, відпустки, соціальні питання тощо).

 

2.     Задачі підприємства:

1. Задоволення загальних суспільних потреб в продукції підприємства.

2.     Реалізація на основі отриманого прибутку економічних і соціальних інтересів трудового колективу і інтересів власника підприємства.

Принципи діяльності підприємства:

1.     Підприємство стає незалежним товаровиробником яке здійснює будь-які види діяльності які не заборонені законом.

2.     підприємства можуть бути основані на базі різних форм власності (Держава, колективна, приватна).

3.     Підприємства можуть об’єднуватися в союзи, асоціації, концерни, трести, синдикати лише на добровільних починань, з врахуванням антимонопольних вимог.

4.     Джерелами формування майна підприємства являється:

а) внески засновників (грошові, матеріальні);

б) прибуток від реалізації продукції;

в) акціонерний капітал (доходи від цінних паперів, акції);

г) кредити банку;

д) дотації з бюджету;

е) благодійні внески (спонсори);

ж) іноземні інвестиції.

5.     Управління підприємством здійснюється на основі поєднання трудового колективу і прав власника на використання його майна.

6.     Ліквідація і реорганізація або за рішенням суду, або за рішення власника підприємства.

 

Ресурси підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства – це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність працівників підприємства ефективно використовувати ресурси для досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати за такими основними критеріями:

-         реальними можливостями підприємства в тій чи іншій сфері діяльності;

-         обсягом залучених та підготовлених до використання у виробництві ресурсів;

-         здатністю персоналу використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ними;

-         формою підприємництва та відповідною організаційно – виробничою структурою підприємства.

До матеріальних ресурсів належать ресурси у натуральній та грошовій формах, що використовуються у виробничій та господарській діяльності підприємства.

Нематеріальні ресурси –об’єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь протягом тривалого часу: бази знань, ноу-хау, патенти, винаходи тощо.

Трудові ресурси – кількість працівників, зайнятих на підприємстві, та тих хто входять до їх складу за основною та допоміжною діяльністю.

Фінансові ресурси – сукупність грошових прибутків та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов’язань, покриття витрат на відтворення підприємства та для стимулювання трудової діяльності працівників.

Загальним для всіх видів ресурсів є питання про ефективність їх використання. Основним підходом у визначенні ефективності можна назвати порівняння корисного результату діяльності підприємства з витратами на його отримання.

 

3.                Види підприємств

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

-         приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

-         підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

-         комунальне підприємство, що діє на основі комунальної територіальної громади;

-         державне підприємство, що діє на основі державної власності;

-         підприємство, засноване на змішаній формі (на базі об»єднання майні різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законодавством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні й корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двом або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об»єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об»єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної власності, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні підприємства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариств.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися або продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Товариства з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення, а інші учасники, присутні в діяльності товариства – лише своїми вкладами.

Передбачено також утворення спільних підприємств на основі об’єднання майна його засновників, у тому числі й іноземних юридичних осіб, що забезпечує залучення валютних коштів, ефективних технологій, прогресивної організації виробництва.

Незалежно від форм власності в промисловості, як і в інших сферах народного господарства, створюються малі підприємства (в промисловості – з кількістю робітників до 200 чол.), які можуть більш оперативно реагувати на зміни споживчого попиту, забезпечувати створення додаткових робочих місць, скорочення строків окупності витрат. Це один з шляхів роздержавлення підприємств.

У легкій промисловості поряд з самостійними підприємствами функціонують об’єднання підприємств (останні, як правило, позбавлені права юридичної особи). До них належать: виробничі об’єднання (ВО), науково-виробничі об’єднання (НВО), промислово-торговельні об’єднання (ПТО), комбінати.

Виробничі об’єднання створюють з метою поглиблення спеціалізації підприємств, централізації функцій та підвищення на цій основі ефективності виробництва.

До складу (НВО) входять науково-дослідні та проектувальні установи. Іхня мета-прискорення впровадження науково-технічних розробок, скорочення циклу виконання робіт в ланцюгу “наука-виробництво”.

Промислово-торговельні об’єднання, до складу яких входять фірмові магазини, забезпечують постійне вивчення попиту споживачів, прискорення зміни асортименту продукції, більш повну відповідність між попитом і пропозицією.

Комбінати об’єднують виробництва, що відносяться до різних підгалузей і мають технологічні та економічні зв’язки: поєднання різних стадій переробки сировини-хутровий, шкіряно-взуттєвий комбінати; спільність сировини, що переробляється, - нафтохімічний комбінат.

З метою розширення господарської самостійності підприємств та їх взаємовигідного співробітництва, вдосконалення поділу та кооперації праці в сучасних умовах в промисловості створюються на принципі добровільності такі види об’єднань: асоціації, концерни, консорціуми, корпорації, які діють на основі договору або уставу. Вони відрізняються ступенем тісноти зв’язків між підприємствами, централізації функцій та метою утворення об’єднань.

Підприємства, що входять до їх складу, зберігають господарську самостійність, права юридичної особи та не змінюють форми власності.