Лекція 16-17

Тема 11: консультування сім’ї з приводу складностей у взаєминах з дітьми

1. Консультування батьків у немовлячому віці дитини.

2. Консультування батьків у ранньому віці дитини.

3. Консультування батьків у дошкільному віці дитини.

4. Консультування батьків у молодшому шкільному віці дитини.

5. Консультування батьків у підлітковому віці дитини.

1. Консультування батьків у немовлячому віці дитини.

На першому році життя дитини батьки надзвичайно рідко звертаються за консультацією до психолога. Та саме в цей період фахівець може уберегти батьків від наступних помилок у вихованні, закласти основи гармонічного особистісного розвитку дитини.

Батькові необхідно знати, що головною, її ще називають вітальною, тобто життєво важливою, потребою дитини у віці від народження і до року є потреба в спілкуванні з матір'ю. І це спілкування повинно бути емоційним і особистісно значимим для обох.

Паралельно із спілкуванням йде формування орієнтованих реакцій, у першу чергу зорово-слухових і зорово-тактильних. Дитина починає опановувати рухами руки і діями з предметами. Розвивається вся рухова сфера дитини, йде інтенсивна підготовка до розуміння мови. Починає формуватися її власна мова, спочатку у формі гулення, а потім і белькоту. Маля активне, діяльне і життєрадісне.

Уже на першому році життя в дитини формуються риси соціального поводження. Маленька людинка чітко сприймає «своїх» і «чужих», активно виражає радість, гнів, тягнеться рученятами до найближчих людей.

Паралельно з психофізичним розвитком дитини йде її виховання. Маля учать «пожаліти маму», «погладити кицьку», «заспівати пісню бабусі». Тут дорослим важливо закріпити позитивні моменти в поводженні дитини, вчасно похвалити її, сказати, яка він гарна, як вони її люблять, поцілувати, приголубити, але не «затискувати» її. Потрібно надавати маляті можливість кілька хвилин побути самому, пограти в іграшки, а при необхідності і доповзти до мами, голос якої чутний з іншої кімнати.

2. Консультування батьків у ранньому віці дитини.

Раннім віком дитини називають період від одного року до трьох років. У цей час у дітей розвиваються загальні рухи, дії з предметами, з'являються перші ігри. Особливу роль відіграє формування навичок самостійності, розвиток розуміння зверненої до маляти мови і формування його власної мови.

На третьому році життя в дитини починає формуватися сюжетна гра, вона учиться будувати розповсюджені фрази, задає різноманітні питання. Однак крім предметного світу дитина пізнає і себе, і можливості свого тіла. Тому зусилля дорослих можуть бути зосереджені на вихованні в маляти навичок самообслуговування: уміння вдягатися, роздягатися і складати свої речі, акуратно їсти і забирати за собою тарілку, мити руки, чистити зуби, користуватися туалетом, забирати іграшки, стежити за своїм одягом.

Батькам необхідно пояснити, що тверде придушення негативного, з погляду дорослого, поводження дитини наносить по дитячій ініціативі непоправний удар, не дає дитині можливості експериментувати (а виходить, і робити відкриття в сфері знайомства зі світом людських відносин), отже, блокує його самостійність.

Ранній вік — це і старт для розвитку в дітей конструктивної й образотворчої діяльності. Саме батько пропонує дитині замалювати що-небудь побачене на прогулянці, наприклад хмари, або побудувати якусь конструкцію, потрібну для гри, — викласти з кубиків, наприклад, крісло для ляльки.