Лекція - 12-13

Тема 9: сім’я і дитина: вікова динамика відносин

1. Формування батьківської позиції в період очікування дитини.

2. Новонародженість.

3. Ранній вік.

4. Дошкільний вік.

5. Молодший шкільний вік.

6. Підлітковий вік.

7. Юнацький вік.

1. Формування батьківської позиції в період очікування дитини.

Батьківська любов, навіть материнська, не є уродженою, інстинктивною. Батьківські почуття починають складатися задовго до народження дитини. Швидше за все, ці структури утворюються ще в дитинстві самого потенційного батька на основі раннього досвіду його взаємин у власній сім’ї, далі розвиваються протягом життя, з урахуванням еротичного досвіду, характеру подружніх відносин, рівня освіти і свідомо прийнятих рішень.

Становлення батьківства — тонкий, інтимний, особистісний процес. Воно може бути ускладнене або навіть порушене. Серед безлічі факторів, що утрудняють цей процес, — психічне або соматичне нездоров'я батьків, мотиваційна, когнітивна, поведінкова неготовність матері до здійснення батьківської ролі, особистісні особливості, порушення внутрішньосімейної комунікації, пріоритет інших, наприклад, кар'єристських, сексуальних, цінностей над батьківськими й ін.

Проблемні батьківські позиції можуть бути пов'язані з неадекватною мотивацією народження дитини: приписування особливої психологічної задачі дитині — пов'язування з її народженням надії на рішення яких-небудь внутрішньосімейних проблем (утримання чоловіка, скріплення сім’ї, відродження подружніх почуттів, здійснення помсти прабатькам за занадто строге виховання і т.п.) або заповнення емоційного дефіциту — вакууму почуттів, що утворився в жінки.

2. Новонародженість.

Деякі психологи надають особливого значення бондінгу — ранньому природному контактові з дитиною відразу після народження. Стверджується, що в людини існує уроджений механізм формування прихильності до своїх дітей і критичний (сенситивний) період у перші півтори години після народження. Взаємне пильне «розглядання», тілесний контакт, прогладжування, дотик сприяють появі у всіх членів сім’ї особливого теплого відношення до дитини, що відрізняється стійкістю і виявляє розвиваючий ефект у довгостроковому плані.

На початковому етапі розвитку вирішальна умова виживання немовляти — це доросла людина, що задовольняє всі його життєві потреби. Період новородженості критичний: дитина фізично відділена від матері, але фізіологічно зв'язана з нею, має гостру потребу у взаємодії.

У нормі у відповідь на випереджальну ініціативу близьких дитина вже наприкінці першого — на початку другого місяця життя починає реагувати зоровим зосередженням на обличчі й очах дорослого і так називаною «соціальною посмішкою». Емоційне пожвавлення, рухове устремління до дорослого, вокалізації, сміх — усі ці ознаки дитячого поводження дають батькам і іншим близьким відчуття розділення почуттів, симпатії, зміцнюють взаємну прихильність.

3. Дитинство.

Батьки на першому році життя не тільки доглядають за дитиною і задовольняють її основні життєві органічні потреби в їжі, сні, теплі, комфорті і т.д. Безпосередньо-емоційне спілкування з дорослим (насамперед з матір'ю) складає основу психічного розвитку в дитинстві. Обмінюючись вираженнями уваги, радості, інтересу і задоволення від взаємодії, дитина і батько знаходяться в ситуації нерозривної емоційної єдності.

Гармонійне, емоційно приймаюче, підтримуюче батьківське відношення, компетентне, упевнене і пластичне, сприяє формуванню в дитини базової довіри до навколишнього, інтересу до матеріального світу, до предметів, засвоєнню форм ділової взаємодії з іншою людиною.

Сам дорослий виступає як найбільш привабливий і зручний об'єкт сприйняття. Батьки піклуються про створення збагаченого середовища для удосконалювання сприйняття дитини, його зорових і слухових здібностей, тактильної чутливості: підбирають іграшки, допомагають розглянути, пощупати, простежити рух.

Батько емоційно заохочує, стимулює прогресивні рухи і дії дитини — хапання, утримання, маніпулювання іграшками, сидіння, повзання і т.д. Дорослий спеціально переключає увагу дитини із себе на предмет, показує конкретні способи дій з речами. Він виступає як «учитель» на підготовчому етапі мовного розвитку: навчає формам невербального спілкування, дає мовні, голосові, інтонаційні зразки; створює ситуації найбільш ясного віднесення слова до предмета.