Етика і психологія сімейного життя. Тема 4

ЛЕКЦІЯ 5

ТЕМА 4: ФАКТОРИ СІМЕЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ, СТАДІЇ І КРИЗОВІ ПЕРІОДИ ШЛЮБУ

1. Основні компоненти подружньої сумісності.

2. Концепції дублювання відносин.

3. Симетричний, комплементарний та мета комплементарний шлюби.

4. Фактори вибору подружжям один одного.

5. Кризові періоди розвитку подружніх відносин.

1. Основні компоненти подружньої сумісності.

Невдачу в шлюбі багато в чому визначають помилки у виборі партнера: обранець у реальності або не володіє необхідними особистісними рисами, або сукупність його психофізіологічних особливостей, поглядів і цінностей не відповідає уявленням і потребам обираючого. Розчарування може наступити незалежно від того, що партнер має безліч позитивних якостей.

Найважливіші передумови майбутнього сімейного, у тому числі подружнього, благополуччя.

1). Психобіологічна сумісність. Гармонійний шлюб припускає соціальну зрілість подружжя, підготовленість до активної участі в житті суспільства, здатності матеріально забезпечити свою сім’ю, обов’язок і відповідальність, самовладання і гнучкість. Найбільш удалі шлюби тих людей, які цінують у своєму партнері надійність, вірність, любов до сім’ї і твердий характер. У «ідеальному шлюбі» чоловік і жінка найчастіше мають такі риси особистості, як витриманість, працьовитість, дбайливість, самовідданість і гнучкість поводження. 2). Фактори, що виявляють непрямий вплив на благополуччя подружнього життя. 3). Трудова стабільність. 4). Вік. 5). Тривалість знайомства.

Усі ці фактори створюють передумови виникнення подружньої сумісності і несумісності. Психологічна несумісність — це неможливість у критичних ситуаціях зрозуміти один одного.

Психологічна сумісність визначається як взаємне прийняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності, засноване на оптимальному сполученні — подібності або взаємодоповненості — ціннісних орієнтації, особистісних і психофізіологічних особливостей.

У сімейній взаємодії психологічна сумісність містить у собі психофізіологічну сумісність; особистісну сумісність, у тому числі когнітивну (осмислення уявлень про себе, інших людях і світ в цілому), емоційну (переживання того, що відбувається в зовнішньому і внутрішньому світі людини), поведінкову (зовнішнє вираження представлень і переживань); сумісність цінностей, або духовну сумісність.

2. Концепції дублювання відносин.

Концепція дублювання властивостей братів і сестер припускає, що людина прагне в нових соціальних зв'язках реалізувати свої відносини до братів і сестер. Більш стійкі і вдалі шлюби спостерігаються в тих випадках, коли відносини між партнерами будуються саме по такому принципу з урахуванням статевої приналежності. У цьому смислі подружні відносини можуть бути цілком комплементарними (чоловік знаходить у дружині старшу сестру, а дружина — старшого брата) або частково комплементарними (обоє мають старших братів або сестер).

Комплементарний шлюб — це такий союз, у якому кожний з партнерів займає те ж положення, яке він мав стосовно братів або сестер у батьківській сім’ї. Концепція дублювання батьківських властивостей припускає, що людина учиться виконувати чоловічу або жіночу роль значною мірою від своїх батьків і неусвідомлено використовує у своїй сім’ї модель відносини батьків. Він навчається подружньої ролі на основі ототожнення себе з батьком тієї ж статі. Ототожнення, ідентифікація — елементарна психологічна реакція, яка полягає в тім, що індивідуум думкою прирівнює себе до іншої людини (батька).

Соціальне спадкування особистісних властивостей і поведінкових шаблонів визначає і подібність подружніх відносин, що також успадковуються, тому ми часто повторюємо не тільки вибір партнера, але і багато помилок і проблеми батьків.

Два найважливіших виміри батьківських взаємин багато в чому визначають успішність шлюбу дитини.

Першим важливим виміром є домінування в сім’ї (хто з батьків «командував», а хто підкорявся); другим - загальне благополуччя (урівноваженість і взаємоприйняття) взаємин.

3. Симетричний, комплементарний та мета комплементарний шлюби.

Розрізняють шлюб симетричний, комплементарний і метакомплементарний.

У симетричному шлюбі обоє чоловік і жінка мають рівні права, ніхто з них не підлеглий іншому. Проблеми вирішуються шляхом угоди, обміну або компромісу.

У комплементарному шлюбі один розпоряджається, віддає накази, інший очікує поради або інструкції.

У метакомплементарному шлюбі ведуче положення досягає той, хто реалізує власні цілі шляхом підкреслення своєї слабості, недосвідченості, недотепності і безсилля, маніпулюючи своїм партнером.

При динамічному підході до сімейних проблем подружні дисгармонії (порушення) взаємин аналізуються з погляду внутрішньої мотивації поводження подружжя.

4. Фактори вибору подружжям один одного.

Особливу увагу при дослідженні проблем подружньої пари варто приділяти дослідженню факторів вибору чоловіком і дружиною один одного. Вибір партнера і міжособистісна привабливість у шлюбі підтримуються факторами, що представляють для індивіда особливу цінність або викликаючими в нього надії на те, що соціальний контакт із даним партнером буде сприятливим.

1. Спонукання або перша фаза спілкування: «Який він?» Суттєву роль відіграють зовнішня привабливість і манера по­ведінки. Важливе значення має й оцінка навколишніх.

1. Достоїнства: «Хто він?» Центр ваги зміщається в область подібності інтересів, точок зору, шкали цінностей. Якщо виявляються істотні розбіжності і виявлені недоліки не компенсуються якими-небудь достоїнствами, партнери розлучаються, вважаючи, що не підходять один одному.

2. Роль, статус: «Де він?» Оцінюється сумісність ролей. Партнери встановлюють, чи зможуть вони зайняти в подружньому союзі взаємодоповнюючі ролі, що дозволить їм задовольнити свої потреби. Оцінюються як подібність характерів і схильностей, так і протилежність взаємодоповнюючих рис.

5 . Кризові періоди розвитку подружніх відносин.

Є два основних критичних періоди в розвитку подружніх відносин.

Перший настає між 3 і 7 роками подружнього життя і продовжується при добрій нагоді біля року. Його виникненню сприяють такі фактори:

• зникнення романтичних настроїв, активне непри­йняття контрасту в поводженні партнера в період закоханості й у повсякденному сімейному побуті;

• ріст числа ситуацій, у яких чоловік і жінка виявляють різні погляди на речі і не можуть прийти до згоди;

• більш часті прояви негативних емоцій, вікові напруженості у відносинах між партнерами.

Другий кризовий період настає приблизно між 17 і 25 роками спільного життя. Він менш глибокий, ніж перший, і може продовжуватися кілька років. Його виникнення часто збігається:

• з наближенням періоду інволюції, з підвищенням емоційної нестійкості, страхами, появою різних соматичних скарг;

• з виникненням почуття самітності, зв'язаного з відходом дітей;

• з емоційною залежністю дружини, що підсилюється, її переживаннями з приводу швидкого старіння, а також можливого прагнення чоловіка сексуально виявити себе на стороні «поки ще не пізно».

Таким чином, кризові ситуації мають визначені закономірності, що лежать в основах подружніх відносин.